- •Міністерство освіти і науки україни
- •Тема 1. Сутність і особливості планування на підприємстві
- •1.1. Планування як наука. Предмет і об'єкти дослідження
- •1.2. Механізм планування
- •1.3. Формальне й інтуїтивне планування. Ступінь невизначеності в плануванні
- •Тема 2. Система планів підприємства
- •2.1. Поняття системи планування
- •2.2. Принципи планування
- •2.3. Різновиди планів
- •Тема 3. Маркетингові дослідження і планування збуту продукції
- •3.1 Формування плану збуту з урахуванням досліджень ринку, життєвого циклу продукції і детермінантів попиту
- •3.2 Планування реклами
- •Тема 4 виробництво продукції
- •4.1 Формування виробничої програми
- •4.2 Проблеми оптимізації виробничої програми
- •Тема 5. Виробнича потужність підприємства
- •5.2 Методики розрахунку виробничої потужності підприємства
- •5.3 Резерви зростання і використання виробничої потужності
- •Тема 6. Матеріально-технічне забезпечення
- •6.1 Визначення потреби підприємства в матеріально-технічних ресурсах
- •6.2 Методи нормування матеріальних ресурсів
- •6.3 Формування запасів матеріальних ресурсів за умови оптимізації їх обсягів
- •Тема 7. Персонал і оплата праці
- •7.1 Структура та завдання плану по праці й заробітній платі
- •7.2 Планування персоналу
- •7.3 Планування оплати праці
- •Тема 8. Витрати виробництва
- •8.1 Мета та завдання плану собівартості продукції
- •8.2 Класифікація витрат на виробництво
- •8.3 Методи калькулювання собівартості продукції
- •Тема 9. Фінансове планування
- •9.1 Значення і завдання фінансового планування. Зміст фінансового плану
- •9.2 План прибутків і збитків
- •9.3. План (прогноз) руху грошових коштів
- •9.4. Балансовий план (проект)
- •Тема 10. Планування оборотних засобів підприємства
- •10.1 Оборотні засоби підприємства: сутність, кругообіг, класифікація
- •10.2 Планування потреби в оборотних засобах
- •10.3 Показники ефективності використання оборотних засобів
- •Тема 12 Планування розвитку підприємства
- •12.1 Оновлення продукції
- •12.2 Організаційно-технічний розвиток
- •12.3 Бізнес-планування
- •(Для студентів спеціальності 7.050107 „Економіка підприємства”)
8.3 Методи калькулювання собівартості продукції
Залежно від характеру виробів і послуг, особливостей організації й технології їх виробництва розрізняють два основних методи калькулювання собівартості продукції:
- метод послідовного підсумовування прямих витрат і витрат, що розподіляються, по видах продукції (позамовна калькуляція);
- метод розподілу (поділу) сукупних витрат по калькульованих об'єктах, заснований на групуванні витрат по процесах (періодах, стадіях, фазах) виробництва (попроцесна калькуляція).
Залежно від прийнятого методу розподілу витрат у теорії й практиці застосовують наступні методи:
- метод загальної калькуляції (розподіл на калькульований об'єкт всіх витрат як змінних, так і постійних);
- метод «величини покриття» (розподіл тільки змінних витрат).
Метод позамовної калькуляції застосовується тоді, коли продукція виробляється окремими партіями чи серіями, або коли вона виготовляється відповідно до технічних умов замовника. У цьому випадку собівартість виробництва одиниці продукції для різних замовлень може бути різною.
Позамовна калькуляція широко використовується виробниками, що працюють на основі замовлень у таких сферах, як друкарська справа, авіаційна промисловість, суднобудування, будівництво, ремонт автомобілів, професійні послуги, машинобудування, меблева та інші галузі промисловості з індивідуальним асортиментом виробів і послуг. Крім калькулювання основної товарної продукції, цей метод використовують при обчисленні собівартості виробів і робіт для капітального будівництва, житлово-комунального й інших непромислових господарств підприємства, при освоєнні нової продукції, при виготовленні нестандартного устаткування й т.п.
При методі позамовного калькулювання виділяються із загальної сукупності витрат на виробництво такі витрати, які можна прямо віднести на об'єкти калькуляції. Інші витрати включаються в собівартість окремих виробів відповідно до прийнятого методу розподілу непрямих витрат. Для кожного замовлення складається своя відомість калькуляції, де містяться прямі і накладні витрати, що відносяться на даний вид продукції.
При попроцесній калькуляції виробничі витрати групуються по підрозділах або виробничих процесах. Повні виробничі витрати акумулюються по основних статтях витрат, що включають вартість матеріальних і трудових ресурсів і величину заводських накладних витрат. При попроцесній калькуляції загальні витрати на виробництво діляться на кількість планової чи виготовленої продукції в минулому або звітному році. Тому собівартість одиниці продукції (або питома собівартість) - це усереднений показник. Попроцесна калькуляція використовується для підприємств, які виготовляють суцільну масу однакової (однорідної) продукції за допомогою ряду операцій або процесів. Попроцесна калькуляція в основному використовується в таких галузях, як нафтова, вугільна, хімічна, паперова, виробництво електроенергії, будматеріалів, скла і харчових продуктів.
Звичайно вибір того або іншого методу калькулювання в значній мірі залежить від характеристик виробничого процесу і видів виробленої продукції. Крім цих двох методів у практиці планування й обліку використовуються модифікації цих методів при виробництві спільно вироблених (сполучених) продуктів.
“Метод загальної калькуляції” – передбачає розподіл як змінних так і постійних витрат на одиницю продукції. Це саме той метод, яким користувалися в умовах «командно-адміністративної» системи управління, і дотепер він залишається основним методом калькулювання витрат на вітчизняних підприємствах.
У ринковому господарстві, як вважає більшість західних економістів, перевагу варто віддавати складанню калькуляцій собівартості продукції “методом величини покриття”. Суть цього методу полягає в тому, що по окремих видах продукції розподіляються тільки змінні витрати, розраховуються розмір виручки й маржинальний прибуток (власне це і є величина покриття). А в цілому по підприємству розраховуються умовно-постійні витрати, повна собівартість і прибуток.
Економічний зміст “величини покриття” полягає в тому, що його величина є тією частиною виручки від реалізації продукції, яку підприємство, з одного боку, використовує для покриття умовно-постійних витрат, а з іншого боку – по можливості для утворення прибутку. Величина покриття (маржинальний прибуток) ніби-то покриває собою умовно-постійні витрати й прибуток. Коли умовно-постійні витрати менші за маржинальний прибуток, то вироби будуть прибутковими, в іншому випадку - збитковими. Саме цією залежністю обґрунтовується застосування такого терміна, як калькуляція “методом величини покриття”.
Контрольні питання:
Класифікація витрат
Методи калькулювання собівартості продукції
Які витрати не входять у собівартість виробленої продукції?
Який зв’язок існує між собівартістю продукції та її ціною?
Завдання на самостійну роботу.
Складання зведеного кошторису витрат на виробництво
Складання планової (нормативної) калькуляції собівартості продукції
Рекомендована література:
Зінь Е.А., Турченюк М.О. Планування діяльності підприємства: Підручник. – К.: ВД ”Професіонал”, 2004. – 320 с.
Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства. Підручник. – К.: Скарби, 2002. – 336 с.
Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства: Навч. Посіб. 2-е вид. – К.: Каравела, 2005. – 312 с.