Міністерство освіти і науки україни

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

СєВєРОДОНЕЦьКИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра економіки підприємства

конспект лекцій

з дисципліни „Планування діяльності підприємства”

(для студентів спеціальності 7.050107 „Економіка підприємства”)

ЗАТВЕРДЖЕНО на засіданні кафедри економіки підприємства протокол № 11 від 26.05.2006 р.

Сєвєродонецьк 2006

ББК

Конспект лекцій з дисципліни „Планування діяльності підприємства” (для студентів спеціальності 7.050107 „Економіка підприємства”) / Уклад.: С.Ф. Большенко – Сєвєродонецьк, 2006. – 97с.

Викладено теоретичні аспекти науки планування, методи планування потреби в різних видах ресурсів, необхідних для здійснення господарчої діяльності підприємства, методику фінансового планування, планування прибутку, витрат, оборотних засобів.

Конспект лекцій відповідає вимогам до змісту та обсягу учбового матеріалу.

затверджено методичною комісією СТІ СНУ ім. Володимира Даля за напрямком "Економіка та підприємництво". протокол № 9 від 29.05.06 р.

Укладачі	С.Ф. Большенко, доц.
Відповідний за випуск	Г.З. Шевцова, доц.
Рецензент	Т.А. Пєтєшова, доц.

Тема 1. Сутність і особливості планування на підприємстві

1.1. Планування як наука. Предмет і об'єкти дослідження

1.2. Механізм планування

1.3. Формальне й інтуїтивне планування. Ступінь невизначеності в плануванні

1.1. Планування як наука. Предмет і об'єкти дослідження

Організація життєдіяльності кожної людини або підприємства, галузі, регіону, країни здійснюється за допомогою розробки й реалізації планів, що визначають основні цілі й шляхи їхнього досягнення.

Планування як самостійна галузь знань є наукою, спеціалізованим видом управлінської діяльності й мистецтвом.

Ціль науки планування як складової економічної науки – описати обґрунтувати та передбачити процес і явища дійсності.

Планування як наука являє собою сукупність систематизованих знань про закономірності формування й функціонування різних господарських систем.

Роль планування неухильно зростає з боку суспільного виробництва. До факторів, що обумовлюють зростаючу роль науки планування в загальнополітичному, соціальному, економічному і культурному середовищі можна віднести:

• ріст масштабів суспільного виробництва, ускладнення господарських зв'язків, що вимагає поліпшення координації процесів виробництва, розподілу, обміну й споживання;

• ріст числа управлінських кадрів, що посилює вимоги до рівня організації їхньої роботи й підготовки;

• розширення й ускладнення міжнародних зв'язків;

• зміна методів господарювання у зв'язку з переходом до ринкових відносин, що вимагає кардинальної перебудови системи планування на всіх рівнях управління економікою;

• розвиток науково-технічного прогресу;

• морально-політичні аспекти, пов'язані з необхідністю подолання культів особистості, підвищення матеріальної й моральної зацікавленості працівників у поліпшенні результатів праці й т.д.

Предмет і об'єкти дослідження. Планування як наука має свій предмет і об'єкти.

Предметом науки планування виступають відносини, які складаються між учасниками виробничого процесу, що відбувається в різних господарських системах.

Об’єктами планування на підприємстві виступають: виробнича діяльність, соціальна діяльність, екологічна діяльність і т.ін.

Завдання науки планування полягає в тому, щоб шляхом теоретичного аналізу визначити сутність виробничих відносин і напрямки їхнього розвитку з метою підвищення ефективності виробництва.

Головний зміст планування полягає в підвищенні продуктивності й ефективності роботи підприємства за допомогою цільової орієнтації й координації всіх подій на підприємстві; виявлення ризиків і зниження їхнього рівня; підвищення гнучкості, пристосованості до змін.

Процес планування проходить звичайно кілька стадій, або етапів. У європейському бізнесі прийнято виділяти чотири основних етапи планування:

розробка загальних цілей;

визначення конкретних завдань;

вибір основних шляхів і засобів їхнього досягнення;

контроль за виконанням планових завдань.

У вітчизняній учбово-методичній літературі процес планування представлений такими етапами:

визначення мети планування;

аналіз проблеми;

пошук альтернатив;

прогнозування;

оцінка;

ухвалення планового рішення.

Планування завжди опирається на фактичні, нормативні дані сьогодення або навіть минулого періоду, але прагне встановити й контролювати процес розвитку підприємства в майбутньому й поточному часі.

Як особливий вид управлінської діяльності планування виробництва забезпечує цілеспрямованість і погодженість роботи всіх учасників виробничого процесу.

Планування відокремилося в самостійний вид діяльності в ході поділу праці, виникнення кооперації й збільшення масштабів виробництва. І незважаючи на те, що елементи планування властиві будь-якому процесу праці, лише на певному етапі розвитку воно виділилося в самостійну функцію суспільної праці. Виділення особливої функції планування як виду діяльності не збігається за часом з виникненням науки планування, яка оформилася в самостійну галузь знань на початку ХХ сторіччя.

З переходом до ринкових методів господарювання, в науці й у практичній роботі йде переосмислення місця й ролі планування в управлінні економікою. Планування як функція може займати в системі управління різне положення. Залежно від цього прийнято розрізняти два типи управління: управління, що базується на принципах централізованого планування й засноване на ринкових механізмах регулювання.

Сутність концепції, що базується на принципах централізованого планування зводиться до жорсткого цілеспрямованого впливу на людину, колектив і суспільство. У таких умовах планування перетворюється в ціль й зміст процесу управління. Інші функції планування, наприклад, активізація й стимулювання перетворюються у формальність, що має сугубо ідеологічне призначення. Функції, які пов'язані з вивченням ринку й попиту взагалі не виконуються.

Ринкова концепція заснована на тім, що управління є діяльністю господарюючого суб'єкта, у процесі якої відбувається впорядкування його структурних елементів на основі ринкових механізмів регулювання господарських процесів. Основою даної концепції є стратегічне планування, що опирається на людський потенціал як основу організації, орієнтує виробничу діяльність на запити споживачів, забезпечує своєчасну реакцію господарюючого суб'єкта на будь-які зміни, що відбуваються в зовнішнім середовищі, дозволяє організації виживати й досягати своїх цілей у довгостроковій перспективі.

Місце планування в загальній системі управління проілюстроване на рис.1.1, де окремі види управлінської діяльності представлені як етапи або блоки операцій єдиного процесу.

Відповідно до схеми, планування в широкому розумінні означає прийняття, на основі систематичної підготовки, управлінських рішень, пов'язаних з майбутніми подіями (фази 1 – 4).

Мова йде про систематичну постановку цілей і підготовку, необхідних для їхнього досягнення заходів у рамках наявного або створюваного потенціалу підприємства. Планування, таким чином, являє собою систематичне формування майбутнього підприємства й охоплює процес складання й прийняття планів.

Рис. 1.1 Блок-схема етапів процесу прийняття управлінських рішень

У вузькому розумінні планування можна визначити тільки як систематичну підготовку рішень (фази 1 – 3), пов'язаних з визначенням майбутніх подій.

Планування обумовлене аналізом і прогнозом, результати яких містять відповідні порівняння передбачуваних впливів, значимих для майбутнього, альтернатив. У зв'язку з цим, як усякий управлінський процес, планування може бути ефективним тільки в тому випадку, якщо базується на досить аргументованих припущеннях, заснованих на аналізі всебічної інформації.

Таким чином, сучасне внутрішньогосподарське планування полягає у визначенні майбутнього бажаного стану всього підприємства, окремих виробничих систем, економічних показників або інших кінцевих результатів і тих доцільних рішень, які необхідно здійснити, щоб вивести суб'єкт господарювання з існуючого положення в нове передбачуване або плановане.

Планування є й мистецтвом, бо діяльність керівника й фахівця, що займаються рішенням проблем планування, має свої особливості, які випливають із творчого характеру їхньої праці.

Розробка планів здійснюється, як правило, в умовах дефіциту часу й інших ресурсів. При прийнятті планових рішень доводиться погоджувати найчастіше суперечливі інтереси різних підприємств, організацій, структурних підрозділів, служб, посадових осіб. Плановик повинен уміти тримати в полі зору одночасно багато питань і знати, чи зможе він у критичних ситуаціях оперативно й обґрунтовано приймати планові рішення. Він повинен мати високий професіоналізм і бути компетентним у багатьох питаннях. Діяльність працівника планової служби повинна бути спрямована на пошук нових сфер вигідного вкладення ресурсів, здійснення нових комбінацій використання ресурсів у виробництві, просування товарів на нові ринки та створення нових продуктів, обґрунтований ризик.

Як мистецтво, планування тісно пов'язане з розумовою діяльністю людини, його природженими якостями, досвідом роботи й в основі своїй воно є неповторним.