Тема 6. Матеріально-технічне забезпечення

6.1 Визначення потреби підприємства в матеріально-технічних ресурсах 6.2 Методи нормування матеріальних ресурсів

6.3 Формування запасів матеріальних ресурсів за умови оптимізації їх обсягів

6.1 Визначення потреби підприємства в матеріально-технічних ресурсах

План матеріально-технічного забезпечення виробництва вирішує питання повного забезпечення підприємства необхідними матеріалами, сировиною, комплектуючими, від чого залежить виконання виробничої програми. В структурі витрат промислового виробництва частка матеріальних витрат складає близько 60-70%, тому науково обґрунтоване планування та економічне використання матеріальних ресурсів, зниження матеріалоємності продукції є одним із напрямків в зниженні собівартості продукції.

Економія ресурсів може бути досягнута шляхом заміни дорогих і дефіцитних матеріалів більш дешевими, скорочення відходів за рахунок впровадження нових прогресивних технологій, більш точного розрахунку конструкцій та ряду інших заходів.

При складанні плану враховують повну потребу в матеріальних ресурсах, потрібних для виробництва продукції, експериментальних та ремонтних робіт, виготовлення технологічних інструментів.

Розрізняють потребу у витрачанні і потребу у постачанні.

Потреба у витрачанні встановлює кількість матеріалів, які необхідні підприємству для виконання плану обсягу продаж та інших робіт, пов’язаних із виробництвом і реалізацією продукції, для ремонтно-експлуатаційних потреб, капітального будівництва.

Потреба у постачанні показує, скільки підприємство повинно отримати матеріалів із зовнішніх джерел.

План матеріально-технічного забезпечення складається з двох частин:

– розрахунків потреби в матеріально-технічних ресурсах;

– балансів матеріально-технічного забезпечення.

При плануванні потреби в матеріально-технічних ресурсах для основного виробництва використовуються різні методи розрахунку.

Методи визначення потреби в ресурсах – це способи встановлення кількості матеріальних ресурсів, потрібних для здійснення виробничої та іншої діяльності підприємства

Найбільш загальними з цих методів є: метод прямого розрахунку; методи, що ґрунтуються на обліку даних про рецептурний склад продукції; нормативних строках зносу; формулах хімічних реакцій.

Метод прямого розрахунку дозволяє одержати науково обґрунтовані дані про величину планових витрат матеріалів. Суть цього методу полягає в тому, що розрахунки планової потреби матеріальних ресурсів проводяться шляхом множення норми витрат на відповідний обсяг виробництва чи роботи у плановому періоді. Методом прямого розрахунку визначається потреба в сировині і матеріалах для випуску готової продукції при встановлених нормах їх витрат. Якщо один і той же вид матеріалу використовується для виготовлення кількох видів виробів, потреба в ньому визначається за формулою:

,

де - норма витрат матеріалу на і-й виріб;

- виробництво і-го виробу в плановому періоді.

При плануванні виробництва нової продукції, для якої не встановлені норми витрат матеріалів, потреба в них визначається методом аналогії. При цьому методі нові вироби за допомогою відповідних коефіцієнтів прирівнюються до виробів, що мають обґрунтовані норми витрат матеріалів, і потреба в матеріалі визначається за формулою:

,

- норма витрат матеріалу на аналогічний базовий виріб;

- запланований випуск нового виробу в натуральному виразі;

- коефіцієнт, який враховує особливості матеріалу при виробництві нового виробу.

В якості такого коефіцієнту може бути використане відношення маси нового виробу до маси базового виробу.

При багатономенклатурному виробництві (підприємства швейної, взуттєвої, радіотехнічної та інших галузей промисловості) потреба в матеріалах визначається за типовим представником, тобто виробом, що найбільш повно відображає витрати матеріалів на всю групу (партію) продукції, представником якої він є, за формулою:

,

де- норма витрат на типового представника;

- програма випуску всіх виробів даної групи.

У галузях хімічної промисловості при розрахунку потреби у вихідній сировині і матеріалах використовуються формули хімічних реакцій, молекулярна маса і норма технологічних витрат. Для цих цілей може бути використана наступна формула:

,

- програма виробництва готової продукції в натуральних одиницях;

- молекулярна маса вихідної сировини (матеріалів);

- вміст в сировині чистої речовини, %;

- молекулярна маса готового продукту;

- вміст в молекулярній масі готового продукту чистої речовини, %;

- технологічні втрати в процесі виготовлення продукції, %.

Планова потреба в різних видах матеріально-технічних ресурсів повинна бути скоригована на величину очікуваних залишків цих ресурсів на початок планового періоду:

,

де - очікувані залищки і-го виду ресурсу на початок планового періоду;

- обсяг надходжень і-го виду ресурсу за період часу від дати фіксації залишку по ресурсу до початку планового періоду;

- витрати і-го виду ресурсу за той же період часу;

- фактичний залишок ресурсу і-го виду на початок планового місяця, у якому визначається планова потреба в ресурсі.

Балансовий метод визначення потреби в конкретному виді ресурсу дозволяє виключити закупівлю зайвої сировини і матеріалів, і отже зменшити сукупні витрати, пов’язані із заготівлею ресурсів, сприяти підвищенню загальної рентабельності підприємства.