2011-veres-Zaklyuchne--Biohimiya

Проміжний обмін.

Після всмоктування вода транспортується в різні органи, тканини і клітини. Це здійснюється переважно білками крові – альбумінами і глобулінами.

Солі натрію (особливо хлориди) сприяють накопиченню води у тканинах, спричиняючи набрякання колоїдів.

Солі кальцію, навпаки, зменшують зв’язування води білками і стимулюють видалення води із організму. Через це при запальних процесах хворим вводять хлорид кальцію внутрішньовенно, щоб нормалізувати процеси.

Водний баланс – співвідношення вжитої і виділеної організмом води. Додатній баланс води властивий для організмів, що ростуть, на старості – баланс води від’ємний.

Кінцевий обмін води – виділяється із сечею (до 50 %), видихуванням повітря (~35 %), калом – 15%.

Регуляція – нейрогуморальним шляхом, різними відділами центральної нервової системи (корою великих півкуль, проміжним і довгастим мозком, симпатичними і парасимпатичними гангліями). У регуляції бере участь багато залоз внутрішньої секреції.

Стимулюють виділення води гормони – тироксин, паратгормон, андрогени, естрогени. А антидіуретиками є гормони – вазопресин, альдостерон, дезоксикортикостерон.

Вміст води регулюється наявністю в ній катіонів (Na+ - утримують, K+ і Ca2+ - видаляють)

нейрогуморальної регуляції. Причина – загальне і водне голодування, дисбаланс водного обміну (нирки, серце..., ураження ЦНС і залоз внутрішньої секреції).

Мінеральні речовини та їх обмін

1.Макро- і мікроелементи.

2.Біохімічні функції неорганічних речовин.

3.Електролітний баланс організмів.

4.Регуляція, патологія мінерального обміну.

(Д/з)

1.Кислотно-лужна рівновага

2.Обмін окремих елементів.

Більше 70 хімічних елементів виявлено в організмі. З них 47 міститься постійно у клітинах і тканинах. Це біогенні хімічні елементи. Вони утворюють неорганічний і органічний склад речовин.

відповідно – 5,6% і 28,4 %.

До елементів, які постійно присутні в біологічних тканинах, належать N, K, Na, Ca, Mg, S, O, P, H, J, Fe, Mn, Cu, Co, Zn, Se.

Ці елементи називають біоелементами.

•Вміст макроелементів не нижче 10-3

% (>0,001%) маси організму (О, С, Н,

Са, К, N, P, S, Cl, Mg, Na),

•Вміст мікроелементів коливається в межах від 10-3 до 10-6 % (від 0,001 до

0,000001 %) маси організму (Cu, Fe, Mn, Zn, B, Co й ін.)

•Вміст ультрамікроелементів менше

10-6 % (<0,000001 %) маси організму (Pb, V, Au, Hg та ін.)

•Макроелементи (є в органах і тканинах у мг): K, Na, Mg, Р, Са, Cl.

•Мікроелементи (є в органах і тканинах у мкг і нг): Zn, Co, Cu, Mn, Se, Fe, J та ін.

Біологічне значення мінеральних речовин характеризується

підтриманням нормального водного балансу і розподіленням води в тканинах,

забезпеченням постійного осмотичного тиску та кислотно-лужної рівноваги,

нормалізацією нервово-м’язового збудження і проведенням нервових імпульсів,

генерацією біотоків та ін.

Мінеральні речовини входять до складу

•опорних тканин (Са, Р і Mg),

•біологічно-активних сполук (Р, Fe, Zn, Cu, J, Co і Mn),

•високоенергетичних сполук (Р і S),

•сполук, які впливають на ферментну активність, захисні функції організму, транспорт поживних речовин

Найбільше мінеральних речовин у кістках (48 – 74 % від загальної маси) і хрящах (2 – 10 %).

Мінеральні речовини є в тканинах і клітинах можуть бути у вільному і зв’язаному стані.

Так, у кістках, хрящах і дентині – у вигляді

міцних нерозчинних відкладів –

неорганічних солей вугільної, ортофосфорної та інших кислот.

В окремих біорідинах (кров, лімфа, молоко, травний сік) багато з них міститься у вільному стані або у вигляді окремих йонів.

Частина з них входить у склад біоорганічних сполук.