2013-СК-біохімія-06-Вітаміни

1.Маршалл В.Дж., Бангерт С.К. Клиническая химия. 6-е изд.: Пер. с англ. М: Бином, 2011. – 408 с.

2.Фаллер Дж.М., Шилдс Д. Молекулярная биология клетки. Руководство для врачей. Пер. с англ. М: Бином-Пресс, 2011. –

Л256 с.

3.Кольман Я., Рем К.-Г. Наглядная биохимия. 3-е изд.: Пер. с нем.

і М.: Мир, 2009. 469 с.

т4. Марри Р., Греннер Д., Мейс П., Родуэлл В. Биохимия человека –

еМ.: Мир, 2009. Т. 1. 381 с.

5.Марри Р., Греннер Д., Мейс П., Родуэлл В. Биохимия человека –

р М.: Мир, 2009. Т. 2. 414 с.

у2007. – 655 с.

8.Nelson D.L., Cox M.M. Lehninger Principles of Biochemistry (Fourth

р Edition) – W. H. Freeman Publishers. 2004.-1124р.

а9. Berg J.M., Tymoczko J.L., Stryer L. Biochemistry. – New York: W H Freeman; 2002. 1515 p.

10.Губський Ю.І. Біоорганічна хімія. Київ – Вінниця: Нова книга,

2007. – 431 с.

11.Web-сторінки «Вікіпедії» та інші інтернет-джерела.

3

Лекція № 6 Вітаміни

Регулятори обміну речовин: вітаміни.

Загальна характеристика. Вітамінологія.

Жиророзчинні вітаміни: A, D і їх вітамери, E, K, F.

Водорозчинні вітаміни, на прикладі В1

(тіамін); В2 (рибофлавін); В3 (пантотенова кислота); В5 (нікотинамід або вітамін РР); В6 (піридоксаль); В8 (Н

або біотин); В9 (Вс або фолієва кислота), В12 (ціанокобаламін).

Попередники вітамінів (каротиноїди - попередники вітаміну А).

Джерела вітамінів.

Вітаміноподібні речовини: інозит; вітамін В4 (холін); вітамін В11, (Вт, карнітин); вітамін В13 (оротова кислота); вітамін В15 (пангамова кислота); параамінобензойна кислота (ПАБК, п-амінобензойна кислота).

Антивітаміни.

Авітамінози, гіпо-, гіпервітамінози сільськогосподарських тварин.

Коферменти (тіамінпірофосфат, ФАД, ФМН, коензим А, НАД, НАДФ, піридоксальфосфат, біоцитин, ліпоаміди, 5’-дезоксиаденозилкобаламін,

*самостійне вивчення

Самостійна робота

Обмін окремих мікроелементів.

Вплив радіонуклідів на живий організм

Вітаміни: F, В3, В8 (Н); Вс (В9); В12 ; Р; U

Вітаміноподібні речовини.

Антивітаміни

5

Вітаміни представляють групу різноманітних за будовою хімічних речовин, які беруть участь у багатьох реакціях клітинного метаболізму.

Вітаміни (латинською мовою vita – життя) – це

низькомолекулярні органічні речовини різної хімічної природи, які є необхідними для існування живого організму в дуже малих кількостях у порівнянні з основними продуктами харчування. (цит. за О.І. Кононським Біохімія тварин. – Київ: Вища школа.–2006.–С. 205).

К. Функ (1884–1967рр.) з рисових висівок добув кристалічну речовину (в складі якої був Нітроген) і назвав її

вітаміном – аміном необхідним для життя.

6

Вітаміни – низькомолекулярні органічні сполуки різноманітної хімічної природи, які виконують функції регуляторів обмінних процесів. Ці функції пов’язані з їх участю в будові ферментів (кофактори).

Особливість вітамінів – їх надзвичайно висока активність

(цит. за Біологічна хімія з основами фізичної та колоїдної хімії (лабораторно-практичні заняття) укладачі Д.О. Мельничук та ін., Київ, 1998. – С. 68).

Вчення про вітаміни – вітамінологія – в даний час виділено в самостійну науку.

У ряді випадків до організму надходять попередники вітамінів – провітаміни, які потім у організмі перетворюються в активні форми вітамінів

7

М.І. Лунін (1853–1937рр.): в

експериментах з 2 групами дослідних мишей (І група тварин утримувалася на штучному раціоні (вода, казеїн, лактоза, жир, сіль), а ІІ – на молоці); піддослідні І групи через 20 – 30 діб гинули.

8

Джерелом вітамінів, передусім, є рослини.

Людина і тварини також отримують вітаміни через продукти тваринного походження (молоко, м’ясо, яйця).

Частково потреба тварин у вітамінах задовольняється особливим чином: наприклад, у жуйних – за рахунок їх синтезу мікроорганізмами у травному тракті (каналі), у тварин-копрофагів (кролі) – через поїдання власного калу, в якому є вітаміни синтезовані мікробами товстої кишки.

9

Дати відкриття вітамінів та їх харчові джерела