Правознавство / Навчальна література / Цивільне право України

38.Закон України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» від 17 лютого 2000 р. //ВВР України. — 2000. — ¹ 12. — Ст. 97.

39.Закон України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 р. //www.liga.net.

40.Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 р. //ВВР України. — 1991. — ¹ 38. — Ст. 508.

41.Постанова Верховної Ради України «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» //ВВР України. — 1994. — ¹ 24. — Ст. 185.

42.Постанова Верховної Ради України «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» //ВВР України. — 1992. — ¹ 29. — Ст. 407.

43.Постанова Верховної Ради України «Про питання управління державним майном, яке забезпечує діяльність Верховної Ради України» //ВВР України. — 2000. — ¹ 32. — Ст. 267.

44.Постанова Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1992 р. (2471-12) //ВВР України. — 1992.

— ¹ 35. — Ст. 517; 1993. — ¹ 22. — Ст. 233; 1994. — ¹ 34. — Ст. 322.

45.Указ Президента України «Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності» від 3 лютого 1998 р. //Офіц. вісн. України. — 1998. — ¹ 5.

46.Декрет Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» ¹ 8–92 від 15 грудня 1992 р. //ВВР України. — 1993. — ¹ 7. — Ст. 52.

47.Положення про порядок організації та діяльності об'єднань, що створюються власниками для управління, утримання і використання майна житлових будинків, яке перебуває у загальному користуванні: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. //Бюл. законодавства і юрид. практики України. — 1998. — ¹ 64. — С. 308–313.

48.Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно: Затв. наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. //www.liga.net.

49.Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з функціонуванням ринку цінних паперів: Оглядовий лист Вищого арбітражного суду України ¹ 01-8/719 від 04.12.2000.

141

50.Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств: Роз'яснення ВАС України від 12 вересня 1996 р. //Бюл. законодавства і юрид. практики України. — 1998. — ¹ 3.

51.Про порядок застосування статті 9 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» та статей 10 і 41 Закону України «Про господарські товариства» у частині регулювання порядку нарахування та виплати дивідендів за акціями: Роз'яснення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку ¹ 4 від 03.04.2000.

52.Інструкція про порядок обліку, оцінки і реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що за правом спадкоємства перейшло у власність держави, та скарбів: Затв. наказом Голов. Держ. податкової адміністрації України ¹ 20 від 08.06.93.

53.Про діяльність ліквідаційних комісій, утворених у справах про банкрутство комерційних банків: Інформ. лист ВАС України від 10.11.2000 //Вісн. господар. судочинства. — 2001. — ¹ 1.

54.Застосування судами цивільного і цивільного процесуального законодавства. Сер. «Бібліотека судді» / За заг. ред. П. І. Шевчука. — К.: Ін Юре, 2002.

Навчальна

55.Баринова Е. Вещные права — самостоятельная категория // Хозяйство и право. — 2002. — ¹ 8. — С. 28.

56.Бервено С. Н., Яроцкий В. Л. Правовое регулирование вексельного обращения в Украине. — Харьков: Право, 2001.

57.Бірюков В. Визначення поняття цінних паперів //Підприємництво, господарство і право. — 2001. — ¹ 6.

58.Галіахметов І. Проблеми запровадження реєстрації прав власності на підприємство як об'єкт нерухомості //Підприємництво, господарство і право. — 2003. — ¹ 3.

59.Галянтич М., Коваленко Г. Приватизація кімнат у загальних (комунальних) квартирах //Право України. — 1996. — ¹ 12.

60.Гражданское право: Учебник /Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. — М.: Проспект, 2002.

61.Гражданское право Украины: В 2 ч. /Под ред. А. А. Пушкина, В. М. Самойленко. — Харьков: Основы, 1996.

62.Гумаров И. Понятие вещи в современном гражданском праве России //Хозяйство и право. — 2000. — ¹ 3.

63.Дзера О. В. Правовий режим комунальної власності та її розме-

142

жування з державною власністю. Реферативний огляд чинного законодавства України / За ред. В. В. Цвєткова, Є. Б. Кубко. — К.: Салком, 2000. — С. 95–112 (Юрид. вісн. України. — 2000. —

¹40. — 5–11 жовт.).

64.Дзера О. В. Розвиток права власності громадян в Україні. — К., 1996.

65.Дозорцев В. В трех соснах… О возможности распоряжаться чужими правами //Хозяйство и право. — 2003. — ¹ 1.

66.Емельянов В. П. Гражданское право Украины: Практ. пособие. — Харьков: Консум, 2000.

67.Жигалкин И. Права на чужие вещи и рецепция римского частного права в новом ГК Украины // Підприємництво, господарство

іправо. — 2002. — ¹ 8. — С. 44.

68.Жигалкин И. Право доверительной собственности (к вопросу об ограничении и переходе права собственности) //Підприємництво, господарство і право. — 2002. — ¹ 5. — С. 48.

69.Камышанский В. П. Право собственности: пределы и ограничения. — М., 2000.

70.Каракаш І. Право поділеної власності на природні ресурси у законодавстві України //Право України. — 2001. — ¹ 3.

71.Кравченко П. А. Право власності на землю: проблеми правового регулювання //Вісн. Арбітражного суду України. — 2000. — ¹ 3.

72.Кройтор В. А. Защита прав потребителя. — Харьков, 1996.

73.Кузнєцова Н. С., Назарчук І. Р. Ринок цінних паперів в України. Правові основи формування та функціонування. — К.: Юрінком, 1998.

74.Ломидзе О., Ломидзе Э. Значение фактической передачи имущества собственника при его отчуждении и проблемы восстановления собственником своего владения // Хозяйство и право. — 2002. — ¹ 1. — С. 101; ¹ 2. — С. 96.

75.Майданик Р. Забезпечувальне право власності // Підприємництво, господарство і право. — 2002. — ¹ 1. — С. 29.

76.Майданик Р. Номінальне право власності (цивільно-правові аспекти) //Підприємництво, господарство і право. — 2002 — ¹ 11. — С. 16.

77.Майданик Р. Особливості довірчого управління спільним майновим комплексом власників майнових сертифікатів //Підприємництво, господарство і право. — 2002. — ¹ 4. — С. 14.

78.Міркін Я. М. Цінні папери та фондовий ринок. — М., 1995.

143

79.Онуфрієнко О. Особливості похідних способів набуття права власності на цінні папери // Право України. — 2000. — ¹ 2.

80.Право власності в Україні: Навч. посіб. / О. В. Дзера, Н.С. Кузнєцова, О. А. Підопригора та ін.; За заг. ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. — К., 2000.

81.Право і форми власності через призму входження України до Європейського співтовариства //Право України. — 2001. — ¹ 1.

82.Присяжнюк Т., Мірошник О. Захист права власності у Європейському правовому просторі //Право України. — 2001. — ¹ 8.

83.Пятков Д. Отчуждение публичной собственности: вопросы правового регулирования //Хозяйство и право. — 1998. — ¹ 6.

84.Решетина Е. К вопросу о переходе прав по бездокументарным ценным бумагам // Хозяйство и право. — 2003. — ¹ 6.

85.Рубаник В. Власність і право власності: деякі нотатки з приводу українських реалій і співвідношення їх з понятійно-категоріаль- ним апаратом і науковим інструментарієм //Підприємництво, господарство і право. — 2000. — ¹ 11. — С. 39.

86.Скловский К. О праве на отчуждение имущества без передачи права владения //Хозяйство и право. — 2003. — ¹ 8.

87.Скловский К. И. Собственность в гражданском праве. — М., 1999.

88.Спасибо-Фатеева И. В. Государственная регистрация в сфере имущественного оборота // Підприємництво, господарство і право. — 2000. — ¹ 7.

89.Спасибо-Фатеева И. В. Некоторые вопросы права собственности на ценные бумаги //Підприємництво, господарство і право. — 1997. — ¹ 1.

90.Спасибо-Фатеева И. В. Некоторые вопросы частной собственности (собственность по договору пожизненного содержания) //Проблемы законности. — 1997. — ¹ 32.

91.Суханов Е. Объекты права собственности //Закон. — 1995. — ¹ 4.

92.Суханов Е. Право собственности в Гражданском кодексе //Закон. — 1995. — ¹ 11.

93.Суханов Е. А. Общие положения о праве собственности и других вещных правах //Хозяйство и право. — 1995. — ¹ 6.

94.Цивільне право України: У 2 кн. /За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2003.

95.Цивільне право України. Академ. курс: Підруч.: У 2 т. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. — К.: Ін Юре, 2003.

144

Розділ 4

ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

4.1.ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН, ПОВ’ЯЗАНИХ З ТВОРЧОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності. Особливості цивільно-правового регулювання відносин, пов'язаних з творчою діяльністю.

Поняття права інтелектуальної власності. Об'єкти права інтелектуальної власності.

Право на об'єкти інтелектуальної власності. Особисті немайнові та майнові права на об'єкти інтелектуальної власності.

Виключні права на об'єкти інтелектуальної власності. Передання майнових прав інтелектуальної власності.

Строк дії права інтелектуальної власності. Захист права інтелектуальної власності судом. Наслідки порушення права інтелектуальної власності.

Особливості цивільно-правового регулювання відносин, пов'язаних з творчою діяльністю

Згідно зі ст. 54 Конституції України громадянам гарантуються свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Законодавство України про право інтелектуальної власності — це система правових норм про особисті немайнові та майнові права на

146

результати інтелектуальної діяльності і прирівняні до них об'єкти, що визнаються й охороняються законом. Насамперед слід зазначити Конвенцію, якою була заснована Всесвітня організація інтелектуальної власності. У ст. 420 ЦК України, спираючись на вказану Конвенцію, наведено перелік об'єктів права інтелектуальної власності. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та(або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається Цивільним кодексом України та іншими законами. До них належать:

•літературні та художні твори;

•комп'ютерні програми;

•компіляції даних (база даних);

•виконання;

•фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;

•наукові відкриття;

•винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

•компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

•раціоналізаторські пропозиції;

•сорти рослин, породи тварин;

•комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;

•комерційні таємниці.

Право інтелектуальної власності — це право особи на результат інтелектуальної творчої діяльності (ст. 418 ЦК України).

Суб'єктами права інтелектуальної власності є творець об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник) та інші особи, яким належать особисті немайнові права та майнові права інтелектуальної власності.

Особисті немайнові права інтелектуальної власності:

•право на визнання людини творцем об'єкта права інтелектуальної власності;

•право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдавати шкоди честі та репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності;

•інші особисті права інтелектуальної власності.

Особливість особистих немайнових прав інтелектуальної власності полягає в тому, що вони належать творцеві, за винятком окремих випадків, передбачених законом. Ці права не залежать від майнових

147

прав інтелектуальної власності на відміну від останніх, не можуть відчужуватися й діють безстроково, якщо інше не визначено законом.

Майнові права інтелектуальної власності:

•право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

•виключне право дозволяти використовувати об'єкт права інтелектуальної власності;

•виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності.

Майнові права інтелектуальної власності мають певний строк дії, що визначається Цивільним кодексом України та спеціальними законами, і можуть передаватися повністю або частково іншій особі на умовах, визначених у ліцензійному договорі.

Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського і суміжних прав передбачений цивільним, адміністративним і кримінальним законодавством. Захист своїх прав суб'єкти авторського і суміжних прав здійснюють у судовому порядку або шляхом звернення до інших органів відповідно до їх компетенції. При цьому суд може ухвалити такі рішення:

•про застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

•про припинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

•про вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності;

•про вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, що використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності;

•про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єктів права інтелектуальної власності (розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають суттєве значення);

•про опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

У ст. 429, 430 ЦК України визначено загальні засади застосування законодавства щодо об'єктів права інтелектуальної власності, створе-

148

них за трудовим договором або на замовлення. У таких випадках майнові права належать спільно творцеві та роботодавцю. Особисті немайнові права можуть бути відчужені від творця лише у випадках, передбачених законом.

4.2. АВТОРСЬКЕ ПРАВО І СУМІЖНІ ПРАВА

Об'єкти авторського права. Твори і подібні до них результати діяльності, які не є об'єктами авторського права.

Виникнення авторського права. Суб'єкти авторського права. Автор як первинний суб'єкт авторського права. Співавторство.

Особисті немайнові права автора. Забезпечення недоторканності твору. Майнові права інтелектуальної власності на твір.

Поняття суміжних прав і об'єкти суміжних причин. Суб'єкти суміжних прав. Виникнення і здійснення суміжних прав. Права виконавців. Використання фонота відеограм. Права передачі організації мовлення.

Строк дії суміжних майнових прав.

Авторське право — це сукупність норм цивільного права, якими регулюються відносини щодо визнання авторства й охорони творів науки, літератури і мистецтва, встановлення режиму їх використання, наділення їх авторів немайновими і майновими правами, захисту прав авторів та інших правоволодільців.

Регулюванню авторських і суміжних прав присвячено Закон України «Про авторське право і суміжні права» у редакції від 11 липня 2001 р. Джерелами авторського права є також інші закони України, міжнародні договори і угоди.

Законом України «Про авторське право і суміжні права» (ст. 8) визначаються об'єкти авторського права. Об'єктом авторського права може бути як твір загалом, так і окрема його частина. Сутність твору, його наукова та літературна цінність не мають значення. Авторське право охороняє будь-які твори. Важливе значення має лише форма вираження твору, яка може бути усною, письмовою, звуковою тощо. У законодавстві з авторського права жодної

149

країни немає визначення поняття «твір». У теорії права твір визначається як результат творчої діяльності автора, виражений в об'єктивній формі.

Авторське право не пов'язане з правом власності на матеріальний об'єкт, у якому твір виражено. Передання права власності на матеріальний об'єкт права чи володіння матеріальним об'єктом не спричиняє передання жодних авторських прав на твір, виражений у цьому об'єкті.

За Законом України «Про авторське право і суміжні права» охороні підлягають усі твори: як оприлюднені, так і не оприлюднені, завершені й незавершені незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети тощо. Формою оприлюднення твору є його опублікування, публічний показ, публічне виконання, передача в ефір тощо. Твір вважається оприлюдненим з моменту, коли він став потенційно доступний для невизначеного кола осіб, які могли його сприймати. Слід зазначити, що правова охорона поширюється лише на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи тощо.

Суб'єктами авторського права є автори творів науки, літератури і мистецтва, їх спадкоємці та особи, яким автори передали авторські майнові права. У ст. 435 ЦК України встановлено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору. У разі відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Авторське право виникає з моменту створення твору (ст. 437 ЦК України). Для виникнення і здійснення авторського права не потрібно реєстрації, іншого спеціального оформлення твору. Власник авторського права використовує для оповіщення про свої права спеціальний знак: латинську літеру «С», обведену колом.

Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить співавторам спільно незалежно від того, становить такий твір одне нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з яких може мати ще й самостійне значення. Перше — неподільне співавторство, друге — подільне. Ці види співавторства різняться режимом використання творів.

Особливості виникнення і здійснення авторського права окремими суб'єктами можуть бути пов'язані з особливостями створених ними творів.

150