Правознавство / Навчальна література / Цивільне право України

Цивільна дієздатність фізичної особи, яка з певних причин була обмежена, може бути поновлена відповідно до умов, визначених ст. 38 ЦК України. Так, суд поновлює раніше обмежену цивільну дієздатність фізичної особи в разі її видужання або такого поліпшення психічного стану, коли в повному обсязі відновилась її здатність усвідомлювати значення своїх дій та(або) керувати ними, а також у разі припинення фізичною особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо .

У зазначених випадках встановлене над фізичною особою піклування припиняється на підставі рішення суду про поновлення її цивільної дієздатності.

Визнання фізичної особи безвісно відсутньою

Тривала відсутність громадянина в місці його постійного проживання за відсутності відомостей про його перебування порушує права та інтереси фізичних осіб, з якими він перебуває у правових відносинах. З метою усунення такої правової невизначеності законом передбачено створення спеціального легального статусу для такої особи — визнання її безвісно відсутньою, що є засвідченням у судовому порядку факту тривалої відсутності особи в місці її проживання, а це, у свою чергу, зумовлює певні правові наслідки.

Відповідно до ст. 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про її місцеперебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місцеперебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому було одержано такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць — перше січня наступного року.

Визнання громадянина безвісно відсутнім можливе за рішенням суду. Проте якщо громадянин живий, він не перестає бути суб'єктом права. У цьому разі орган опіки і піклування встановлює опіку над його майном. Згідно зі ст. 44 ЦК України опіку над майном безвісно відсутньої особи встановлює нотаріус, який за останнім місцем проживання особи описує належне їй майно. За заявою заінтересованої особи нотаріус може встановити опіку до ухвалення судом рішення про визнання громадянина безвісно відсутнім. Опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, приймає виконання цивільних обов'язків на її

61

користь, сплачує за рахунок її майна борги, керує майном безвісно відсутньої особи в її інтересах. За заявою заінтересованої особи опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов'язані утримувати.

Опіка над майном припиняється в разі скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, а також у разі появи фізичної особи, місцеперебування якої було невідоме.

Визнання громадянина безвісно відсутнім неможливе, якщо він переховується від розшуку (за кримінальною справою). Неможливо визнати громадянина безвісно відсутнім, якщо вірогідно відомо, що він живий, але немає відомостей про його місцезнаходження.

Якщо фізична особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з'явилася або якщо одержано відомості про її місцеперебування, суд за місцем її перебування або суд, що ухвалив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою (ст. 45 ЦК України).

Оголошення громадянина померлим

Як відомо, громадянин, якого визнано безвісно відсутнім, залишається учасником окремих правовідносин. У разі довготривалої відсутності громадянина, якщо його місцеперебування неможливо встановити, є підстави припустити, що він помер. Відповідно до ст. 46 ЦК України

фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо в місці її постійного проживання немає відомостей про її місцеперебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю, або є підстави припустити, що вона загинула внаслідок певного нещасного випадку, — протягом шести місяців.

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років з дня завершення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше як після шести місяців.

Фізична особа оголошується померлою з дня набрання законної сили рішення суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою з дня її вірогідної смерті.

62

У зазначених випадках суд визнає не факт смерті громадянина, а оголошує його померлим на підставі презумпції смерті. При цьому правові наслідки такі самі, як і в разі реальної смерті громадянина. У разі появи громадянина чи встановлення його місцезнаходження всі його права поновлюються. Проте може йтися лише про поновлення тих його прав, які перейшли до спадкоємців. Права, які припинилися, не можуть бути поновлені.

Згідно зі ст. 48 ЦК України незалежно від часу появи фізичної особи, яку було оголошено померлою, вона має право вимагати від особи, яка володіє її майном, повернення цього майна, якщо воно збереглося й безоплатно перейшло до неї після оголошення фізичної особи померлою, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред'явника. Особа, до якої майно оголошеного померлим перейшло за відплатним договором, зобов'язана повернути це майно, якщо буде встановлено, що на момент набуття цього майна вона знала, що фізична особа, яка була оголошена померлою, жива. У разі неможливості повернути майно в натурі особі, яка була оголошена померлою, їй відшкодовується вартість цього майна. Якщо майно фізичної особи, яка була оголошена померлою і з'явилася, перейшло у власність держави, АРК або територіальної громади і було реалізовано ними, цій особі повертається сума, яку було одержано від реалізації цього майна.

Ім'я і місце проживання фізичної особи

Особистим правом фізичної особи є право на ім'я. Фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям. Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається з прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає з закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить. При здійсненні окремих цивільних прав фізична особа відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім'я) або діяти без зазначення імені. Ім'я фізичній особі надається відповідно до закону (ст. 28 ЦК України).

Відомості про ім'я заносяться до актового запису про народження дитини відповідно до правил, зазначених у ст. 145–147 Сімейного кодексу України. Правила про зміну імені наведені в Положенні про порядок розгляду клопотань про зміну громадянами України прізвищ, імен, по батькові, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 1993 р. Така зміна не впливає на цивільні права і обов'язки фізичної особи.

63

Таким чином, індивідуалізація окремого громадянина здійснюється насамперед за його ім'ям. Ім'я дається громадянину при народженні.

Ще однією ознакою фізичної особи, що індивідуалізує її, є її місце проживання. Іноді трапляється, що у різних громадян повністю збігаються ім'я, прізвище та по батькові, однак місце проживання збігається дуже рідко. Згідно зі ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, де особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання. З 18 років особа має право самостійно вибирати собі місце проживання. Місце проживання має бути визначено точно: населений пункт, вулиця, номери будинку і квартири. Місцем проживання неповнолітніх визнається місце проживання їхніх батьків. Якщо батьки проживають окремо, місцем проживання неповнолітніх буде місце проживання того з батьків, з яким вони проживають. Місцем проживання недієздатних осіб є місце проживання їхніх опікунів (а також за ст. 29 ЦК України місцезнаходження відповідної організації, яка виконує функції опікуна).

При визначенні місця проживання вирішальне значення мають об'єктивні ознаки, зокрема постійне проживання фізичної особи в певному місці. Правильне визначення місця проживання має важливе значення, а саме: виконання обов'язків, відкриття спадщини тощо. У ст. 1221 ЦК України вказано, що місцем відкриття спадщини визнається останнє місце проживання спадкодавця.

Акти громадянського стану Цивільний (громадянський) стан особи визначається сукупністю

фактів, які характеризують фізичну особу як суб'єкта цивільного права. Так, виникнення і припинення правоздатності пов'язані з фактами народження і смерті особи; взяття шлюбу зумовлює виникнення права спільної власності кожного з подружжя, а усиновлення — і відносини законного представництва, і комплекс особистих та майнових прав і обов'язків, які виникають між батьками й дітьми.

Громадянський стан (правовий статус) — це правове становище конкретного громадянина як носія різних прав і обов'язків. Громадянський стан громадянина індивідуалізують його ім'я, місце проживання і сімейний стан. Громадянський стан людей не однаковий. Поняття громадянського стану може вживатися у значенні правового становища громадянина як учасника майнових та особистих немайнових відносин. Реєстрацію

64

актів громадянського стану здійснюють уповноважені на це державні органи. До зазначених актів належать дії, що індивідуалізують людину, є юридичними фактами і з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення певних прав та обов'язків. Згідно із Законом України «Про органи реєстрації актів громадянського стану» від 24 грудня 1993 р. акти громадянського стану — це засвідчені державою факти народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, зміни прізвища, імені та по батькові. Це перелік фактів, що підлягають обов'язковій реєстрації. Метою реєстрації є захист особистих майнових та немайнових прав, державних і громадських інтересів. Систему органів реєстрації становлять відділи реєстрації актів громадянського стану головного управління юстиції Міністерства юстиції в АРК, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міських управлінь юстиції, виконавчі органи сільських та міських рад. Реєстрацію актів громадянського стану громадян України, які проживають за кордоном, здійснюють консульські установи та дипломатичні представництва.

Акти громадянського стану належать до адміністративних актів, які здійснюють компетентні органи в офіційних документах, закріплюючи відповідні обставини.

Порядок реєстрації актів громадянського стану встановлений сімейним законодавством.

Опіка і піклування Опіка і піклування є способом забезпечення особистих і майнових

прав та інтересів фізичної особи. Згідно зі ст. 55 ЦК України опіка і піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.

Фізична особа — підприємець і її правовий статус Фізична особа, що має повну цивільну дієздатність, має право на

здійснення підприємницької діяльності (ст. 50 ЦК України). Поняття підприємницької діяльності наведено у ст. 42 ГК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 р. Фізична особа може здійснювати підприємницьку діяльність за умови і після державної реєстрації у встановленому законодавством порядку. Фізична особа — підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім того, на яке не може бути звернено стягнення.

65

Завдання для практичних занять

1. Громадянка Вжиткова, працюючи продавцем у крамниці й маючи доступ до матеріальних цінностей, вчинила крадіжку майна. За це її було засуджено на п'ять років позбавлення волі без права працювати в системі торгівлі. Не погодившись із визначеною судом мірою покарання, гр-ка Вжиткова оскаржила вирок суду.

? Питання:

1.Назвіть випадки обмеження цивільної правоздатності.

2.Як слід вирішити справу?

2. Тринадцятирічний Володимир за участь у телевізійних передачах отримав винагороду в сумі 40 грн. За ці гроші він купив маркер (12 грн) і електронний калькулятор (26 грн). Батьки В. вирішили, що він нерозумно витратив гроші, бо в сім'ї вже є кілька маркерів і калькулятор. Вони повернули покупки до крамниці, вимагаючи від директора повернення грошей. Директор відмовився задовольнити їх вимогу, пояснюючи, що хлопчик зробив покупки за власні гроші, якими неповнолітні мають право розпоряджатися самостійно.

? Питання:

Як слід вирішити справу?

3. Громадянка Бородіна у віці 16 років взяла шлюб з дозволу райвиконкому. За три місяці потому подружжя вирішило переїхати до іншого міста на постійне проживання. Перед від'їздом вони вирішили продати приватний будинок, який належав дружині. Довідавшись про наміри дочки, її батько, вважаючи себе опікуном неповнолітньої, заявив нотаріусу, що не погодиться продати будинок. Нотаріус, погоджуючись з батьком, на підставі Цивільного кодексу України, відмовив у посвідченні договору купівлі-продажу будинку. Громадянка Бородіна звернулася до суду зі скаргою на дії нотаріуса.

66

? Питання:

1.На яке коло питань розраховане завдання?

2.Як слід вирішити справу?

4. Гр-н А. Р. Косенко уклав з благодійною організацією угоду, згідно з якою зобов'язався заповісти свою квартиру цій організації в рахунок того, що остання повинна довічно виплачувати йому щомісяця 50 % вартості його пенсії. Через п'ять років Косенко помер, залишився заповіт, згідно з яким усе майно (разом із квартирою) передавалося сину його приятеля. Благодійна організація звернулася до суду з позовом про визнання заповіту недійсним у зв'язку з порушенням раніше укладеного договору.

? Питання:

Яке рішення повинен прийняти суд?

5. Шістнадцятирічний О. Л. Мальков після року роботи за трудовим контрактом вирішив зайнятись підприємницькою діяльністю, у зв'язку з чим звернувся до органу опіки та піклування за визнанням його повністю дієздатним. Батьки Малькова були проти визнання сина повністю дієздатним до настання його повноліття, про що повідомили органу опіки та піклування.

? Питання:

1.Яке рішення повинен прийняти орган опіки та піклування?

2.Куди і в якому порядку можна оскаржити це рішення?

3.Чи можливо вирішити це питання в обхід органу опіки та піклування?

6.Дванадцятирічний Сашко Н. отримав до Нового року в подарунок від дідуся велосипед. У зв'язку з тим, що Сашку терміново знадобилися лижі, від продав велосипед 16-річному знайомому підлітку, а на отримані гроші купив лижі.

Батько Сашка розцінив цей вчинок як неповагу до дідуся, пішов до хлопця-покупця з наміром повернути гроші й забрати велосипед. Але підліток, що купив велосипед, відмовився забрати гроші й від-

67

дати велосипед, мотивуючи тим, що грошова сума за велосипед цілком нормальна, та й велосипед належав Сашку, який може самостійно розпоряджатися своїм майном і тому підстав для розірвання угоди немає.

? Питання:

1.Чи має юридичну силу угода продажу велосипеда між зазначеними підлітками?

2.Які права має батько Сашка в цій ситуації і як вони реалізуються?

3.Чи змінилася б ситуація, якби Сашку було 15 чи 19 років?

7.Н. Короленко було знижено шлюбний вік, і вона взяла у шлюб

увіці 16 років. Через рік вона розлучилася через грубе ставлення до неї чоловіка і вирішила з річною дитиною змінити місце проживання.

Гр-ка Короленко продала подаровану їй дідусем на весілля дачу для того, щоб на новому місці купити квартиру. Дізнавшись про це, дід подав до суду позов про визнання договору купівлі-продажу недійсним, мотивуючи тим, що його онука є неповнолітньою і не може укладати самостійно угоди з нерухомості. Водночас він просив призначити його опікуном своєї онуки, а її зобов'язати проживати за місцем проживання опікуна.

? Питання:

Яке рішення повинен прийняти суд? Відповідь обґрунтуйте.

8. Сімнадцятирічний Роман О. усю свою стипендію витрачає на азартні ігри. Батько Романа звернувся до органу опіки та піклування з проханням обмежити дієздатність сина і надати батьку право отримувати стипендію сина в інституті.

? Питання:

1.Чи правильно поставлено питання про обмеження дієздатності Романа?

2.Яку відповідь отримає батько від органу опіки та піклування?

68

9. Т. Д. Стриженко поїхала до рідної сестри Ольги в інше місто. Коли мати сестер довідалася, що Т. Д. Стриженко так і не з'явилась у своєї сестри, вона звернулася до органів Міністерства внутрішніх справ України (МВС) з проханням оголосити розшук зниклої дочки. За два місяці потому мати отримала від органів МВС відповідь, що її дочку не знайдено. Тоді мати зниклої дочки звернулася до органів опіки і піклування відносно її десятирічного сина з проханням визнати її безвісти відсутньою, а її, бабусю, оформити опікуном онука.

? Питання:

1.Яке рішення повинен прийняти орган опіки і піклування?

2.Яку відповідь має надіслати матері Т. Д. Стриженко орган опіки

іпіклування?

69

1.8. ЮРИДИЧНІ ОСОБИ

Поняття й ознаки юридичної особи. Види юридичних осіб і ор- ганізаційно-правові форми. Порядок створення юридичної особи.

Державна реєстрація юридичної особи. Правоздатність і дієздатність юридичних осіб: порядок реалізації.

Реорганізація і ліквідація юридичної особи. Види юридичних осіб. Підприємницькі товариства та їх види. Загальна характеристика підприємницьких товариств.

Управління юридичною особою. Філії і представництва. Особисті немайнові права юридичної особи.

Відповідальність юридичних осіб.

Загальна характеристика виробничих кооперативів та установ. Порядок припинення діяльності юридичної особи.

Юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або третейському суді.

У ст. 80 ЦК України 2003 р. передбачається, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Розглянемо основні ознаки юридичної особи.

•Організаційна єдність, тобто юридична особа — це не окремий громадянин, а колективне утворення з внутрішньою структурою і функціональною диференціацією.

•Наявність відокремленого майна, тобто майно колективних утворень, належить їм на праві власності. Правовою формою майнового відокремлення державного підприємства є право повного господарського відання належним йому майном.

•Виступ у цивільному обороті від власного імені; інші особи можуть діяти від імені юридичної особи тільки за її згодою, наприклад, за довіреністю. Для індивідуалізації юридичної особи вона повинна мати власне найменування, яке вказує на її організаційно-правову форму. Згідно з ст. 90 ЦК України 2003 р. найменування повинно містити інформацію про характер її діяльності.

•Здатність нести самостійну майнову відповідальність, тобто організація повинна обов'язково нести самостійну майнову відпо-

70