Правознавство / Навчальна література / Цивільне право України

6.4. ДОГОВІР ДАРУВАННЯ

Дарування. Договір дарування. Предмет дарування.

Поняття та ознаки договору дарування. Сторони та зміст договору дарування.

Пожертва. Права пожертвувача.

У системі цивільно-правових договорів договір дарування є окремим типом договірних зобов’язань. Договір дарування безоплатний. Згідно з цим договором одна сторона (дарувальник) передає безоплатно другій стороні (обдарованому) майно у власність. Це так звана реальна угода, що вважається укладеною з моменту передання майна обдарованому.

Отже, договором дарування називається договір, за яким одна сторона (дарувальник) безоплатно передає чи зобов’язується передати в майбутньому певне майно іншій стороні (обдаровуваному) або звільняє чи зобов’язується звільнити другу сторону від майнового обов’язку (ст. 717 ЦК України).

При договорі дарування відбувається перехід майна (речі, права) від однієї особи до іншої, причому дарувальник і особа, що обдаровується, є юридично рівноправними суб’єктами. Згідно з нормами Цивільного кодексу України 2003 р. договір дарування може бути як реальним, так і консенсуальним. В останньому випадку договір зумовлює зобов’язання передати певне майно обдаровуваному в момент, що не збігається з моментом укладення договору (у майбутньому). Розбіжності між реальним і консенсуальним договорами дуже істотні й стосуються практично всіх відносин сторін. Не випадково, що норми гл. 55 ЦК України регулюють або тільки реальні договори, або тільки обіцянки подарувати (ст. 723 ЦК України), а кількість загальних норм, що поширюються на всі види, мінімальна.

Мотиви дарування можуть бути будь-якими, але вони перебувають за межами договору. Мотив дарування не може впливати на дійсність договору. Якщо ж мотив договору включений у його зміст, тобто дарування чи обіцянка подарувати формально обумовлена здійсненням певних дій іншою стороною, то це зумовлює визнання договору дарування нікчемним. Разом з тим бажання обдарувати може бути мотивом іншого договору, ніж дарування.

221

В основу договору дарування покладено не саме собою бажання обдарувати, а передати майно безоплатно. Безоплатність не означає, що обдаровувана особа взагалі вільна від будь-яких майнових обов’язків. (Можливе укладення договору дарування, пов’язаного з обтяженням майна на користь дарувальника, що приводить до покладання на обдаровуваного певних обов’язків стосовно дарувальника. Наприклад, відчужуючи будинок, дарувальник узгоджує право постійного проживання в одній з кімнат. Аналогічною є ситуація, коли дарувальник, наприклад, дарує одну з належних йому земельних ділянок, залишаючи за собою сервітут.)

Предмет договору дарування в новому Цивільному кодексі України значно розширений. Предметом можуть бути не тільки речі, а й майнові права (вимоги) щодо відносин дарувальника з третіми особами, звільнення від майнових обов’язків перед дарувальником чи третьою особою. У цьому разі поєднуються такі різні об’єкти, як майно (речі та майнові права) і дії (звільнення від обов’язку). Предметом дарування можуть бути лише окремі юридичні дії: прощення боргу (дарувальник звільняє обдаровуваного від обов’язку перед самим собою), переведення боргу (дарувальник переводить на себе зобов’язання обдарування перед третьою особою), прийняття на себе зобов’язання (дарувальник виконує зобов’язання за обдаровуваного, або за особу, що обдаровується). Усі ці дії поєднує одне — вони спрямовані на збагачення того, хто обдаровується, тобто збільшення його майна. Предметом договору дарування можуть бути будь-які не вилучені з обороту речі, у тому числі й такі, як гроші та цінні папери. Дарування обмежених в обороті речей (мисливської рушниці) не повинно порушувати їх спеціального режиму. Майнові права можуть мати як зобов’язальний (права вимоги), так і речовий характер. Деякі майнові права взагалі не можуть відчужуватися (наприклад, аліментні).

Дарування прав щодо третіх осіб відбувається у формі цесії — поступки.

Існує кілька видів звільнення від майнового обов’язку.

1.Прощення боргу — однобічна угода, обумовлена лише дотриманням прав інших осіб щодо майна кредитора. Така угода потребує згоди боржника, що обдаровується. Тому її однобічність сумнівна.

2.Переведення боргу підпорядковується правилам переведення боргу (інститут зобов’язання). У такому разі дарувальник замінює обдаровувавану особу у правовідносинах з третьою особою, витісня-

222

ючи її з цих правовідносин. Згоду обдаровуваного можна вважати як своєрідним передорученням.

Предмет договору повинен бути формально визначений шляхом вказівки на конкретну річ чи право звільнення від обов’язку.

Основними видами договору дарування є реальний (безпосереднє дарування) і консенсуальний (дарча обіцянка), критерієм — момент укладення договору.

Поняття договору пожертвування (пожертви) вужче, ніж власне дарування. Предметом пожертви можуть бути тільки речі та права, але не включаються звільнення.

Сторонами договору дарування є дарувальник і обдаровуваний, якими можуть бути фізичні, юридичні особи і держава. При цьому враховується обсяг дієздатності фізичних осіб. Дарування між подружжям здійснюється на загальних підставах з урахуванням того, що предметом дарування є майно, яке належить одному з подружжя особисто, або частка в загальній частковій власності. Згідно із законом заборони пов’язані з особливостями професійного статусу осіб, що обдаровуються. Особливості має також дарування за участю юридичних осіб (п. 3 ст. 720 ЦК України). Підприємницькі товариства можуть укладати між собою договір дарування, якщо право здійснювати дарування прямо встановлено установчим документом дарувальника. Однак це положення не поширюється на право юридичної особи укладати договір пожертви.

Форма укладення договору дарування визначена ст. 719 ЦК України, що встановлює обов’язкову письмову форму і нотаріальне посвідчення за дарування нерухомого майна та валютних цінностей на суму, визначену законом.

Законодавством встановлено спеціальні правила розірвання договору дарування. Правила, що визначають форму договору дарування рухомого майна, передбачені п. 4 ст. 719 ЦК України. Договори дарування майнових прав і дарування із зобов’язанням передати майно в майбутньому обов’язково укладаються в письмовій формі (п. 3 ст. 719 ЦК України). Договір дарування валютних цінностей на суму, що перевищує п’ятдесятикратний розмір неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, так само укладається в письмовій формі. Усі інші види договору дарування можуть укладатися в усній формі, у тому числі шляхом здійснення сторонами конклюдентних дій.

Реальний договір дарування, як правило, не зумовлює жодних зобов’язальних відносин. Виняток з цього правила становлять зо-

223

бов’язання, що виникають у результаті дарування майнового права стосовно дарувальника. Основний обов’язок дарувальника полягає в переданні дарунка. Якщо предметом дарунка є річ, то її передання особі, що обдаровується, може здійснюватися шляхом вручення, символічного передання (наприклад, вручення ключів) або вручення правоустановчих документів. Передання дарунка у вигляді майнового права стосовно третьої особи зазвичай здійснюється шляхом вручення документів, що фіксують підстави виникнення цього права (наприклад, відступлення прав за пред’явницьким цінним папером).

Право на одержання дарунка логічно випливає безпосередньо з предмета дарування. Якщо предметом дарування є індивідуально визначена річ, то в разі невиконання зобов’язання дарувальником обдаровуваний здобуває право вимагати відібрання цієї речі в дарувальника. Якщо ж предмет дарування — річ з родовими ознаками, то право на одержання дарунка може звузитися до права на відшкодування збитків. Право відмовитись від дарунка закріплено за обдаровуваним. Це право може бути здійснене в будь-який момент до передання дарунка і не обумовлюється жодною поважною причиною або мотивом. Отже, прийняття дарунка не є обов’язком обдаровуваного. Розглянемо, яке ж значення має згода на прийняття дарунка обдаровуваним. Договірна умова про прийняття дарунка встановлює не обов’язок обдаровуваного, а скоріше, характеризує обов’язок дарувальника щодо передання дарунка, що не може бути виконаний доти, поки обдаровуваний не прийме дарунок. Прийняття дарунка — обов’язкова умова передання дарунка, що відбулося. За загальним правилом права обдаровуваного у звичайному консенсуальному договорі не переходять до його правонаступників, якщо інше не передбачено договором. Навпаки, у договорах пожертвування, як правило, здійснюється правонаступництво.

Існування обов’язків з боку особи, що обдаровується, — явище вкрай рідке. Практично воно обмежується окремими випадками дарування, що пов’язано з обтяженням переданого майна на користь безпосередньо дарувальника. Так, у договорі пожертвування в загальнокорисних цілях цей обов’язок є завжди і він стосується використання дарунка за конкретним призначенням.

За невиконання чи неналежне виконання зобов’язання за договором дарування відповідальність передбачається на загальних підставах. З огляду на безоплатний характер цього договору законом передбачено винятки із загальних правил, що обмежують відповідаль-

224

ність сторін договору. Так, відповідальність за збитки, заподіяні дарувальнику відмовленням від прийняття дарунка обдаровуваним, обмежується відшкодуванням реального збитку, якщо до того ж договір дарування укладений у письмовій формі. Шкода, заподіяна життю, здоров’ю чи майну обдаровуваного громадянина через недоліки подарованої речі, підлягає відшкодуванню дарувальником за правилами позадоговірної моделі.

У ст. 727 ЦК України розкрито підстави для розірвання договору дарування. У разі скасування дарування обдаровуваний зобов’язаний повернути подаровану річ, якщо вона до моменту скасування договору збереглася в натурі. Аналогічні підстави для розірвання договору дарування з майновими правами. Якщо обдаровуваний зробив відчуження речі чи права з метою уникнення їх повернення або навмисно здійснив інші дії, що роблять повернення цих речей чи прав неможливим (наприклад, знищив дарунок), до нього може бути пред’явлена вимога про відшкодування шкоди за звичайними нормами.

Крім звичайного договору дарування на користь однієї особи Цивільним кодексом України передбачається договір дарування на користь невизначеного кола осіб, що має загальнокорисну мету — пожертву.

Пожертва — це дарування рухомих та нерухомих речей, грошей та цінних паперів особам для досягнення ними певної наперед обумовленої мети (ст. 729 ЦК України). На відміну від звичайного договору дарування предметом пожертви не можуть бути майнові права. У договорі пожертви обов’язково має бути вказана конкретна мета використання дарунка. Якщо мети не вказано, то це буде звичайний договір дарування.

Окремі вчені [110, т. 2, с. 48] цілком обґрунтовано вважають договір пожертви різновидом благодійницької діяльності. Закон України «Про благодійництво та благодійницьку діяльність» (ст. 1) визначає благодійництво як добровільну безкорисливу пожертву фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги.

Договір пожертви реальний і вважається укладеним з моменту прийняття пожертви. Визначена у ст. 730 ЦК України форма договору пожертви така сама, як і звичайного договору дарування.

На обдарованого за договором пожертви завжди покладається обов’язок використовувати майно для загальнокорисної мети. Нап-

225

риклад, пожертва книг, цінностей передбачає обов’язок надати їх для суспільного користування.

Пожертвувач має право контролювати використання пожертви і в певних передбачених законом випадках скасувати договір. Право скасування договору мають і його правонаступники.

Завдання для практичних занять

1.Дати визначення і порівняти поняття «благодійництво», «меценатство», «спонсорство», «пожертва», «дарування».

2.Громадянка Степко Ольга Петрівна у віці 89 років пред’явила позов до Степка Олександра та Степка Івана про визнання недійсним договору дарування жилого будинку в м. Києві. Позивачка зазначала, що на вимогу відповідачів, які є її синами, вона 5 березня 2003 р. оформила договір дарування їм будинку (при укладенні угоди О. П. Степко було 87 років). При цьому сини обіцяли не порушувати права матері щодо володіння і користування будинком, допомагати вести домашнє господарство. Відповідачі не виконують своїх зобов’язань, водночас створюючи умови, за яких вона не може проживати в будинку, залишають її без догляду в зимовий період. Посилаючись на те, що угода укладена через помилку, позивачка просила визнати договір недійсним.

? Питання:

Як слід вирішити справу?

3. Громадянин Нечаєв 25 січня 2003 р. подарував знайомому Олексюку електронну записну книжку. За рік записну книжку як свою впізнала громадянка Кондратюк. Цю книжку разом із сумочкою у неї було викрадено у трамваї. Кондратюк зажадала від Олексюка повернення електронної книжки.

? Питання:

1.Чи правомірна вимога громадянки Кондратюк?

2.Чи можна в цій ситуації застосувати аналогію закону і при відсудженні речі у обдарованого притягнути до відповідальності дарувальника?

226

4. Громадянин Хлипко багато років дружив із Самойловою. До дня народження Хлипко вирішив подарувати Самойловій несподіваний подарунок. Без відома Самойлової він використав належні їй матеріали з дерева і виготовив комод. Після того як іменинниця отримала подарунок, з’ясувалося, що з цих матеріалів їй мали виготовити стіл. Самойлова висунула вимогу до Хлипка відшкодувати вартість матеріалів, які той використав для виготовлення комоду. Хлипко, у свою чергу, вимагав оплату своєї праці, бо річ, яку він виготовив, може бути використана Самойловою.

? Питання:

Як слід вирішити спір?

227

6.5. РЕНТА. ДОВІЧНЕ УТРИМАННЯ

Поняття договору ренти. Визначення в Цивільному кодексі України 2003 р. договору ренти. Види договорів ренти. Правове регулювання договору ренти.

Форма договору ренти. Сторони в договорі ренти. Зміст договору ренти. Відповідальність за порушення договору ренти.

Передання майна під виплату ренти. Забезпечення виплати ренти. Відповідальність за прострочення виплати ренти. Передання прав одержувача ренти іншим особам. Форми і розмір ренти. Строки виплати ренти. Безстрокова рента, її особливості.

Поняття договору довічного утримання. Форма та умови довічного утримання. Сторони в договорі довічного утримання. Обов’язки набувача за договором довічного утримання. Забезпечення виконання договору.

Припинення договору довічного утримання та правові наслідки його розірвання.

Поняття договору ренти. Правила, що регулюють відносини, пов’язані з відчуженням майна під виплату колишньому власнику чи іншій особі певної грошової суми або іншого забезпечення (ренти), у вітчизняному цивільному законодавстві вперше наводяться в Цивільному кодексі України 2003 р.

За договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає іншій стороні (платнику ренти) у власність майно, а платник ренти зобов’язується в обмін на отримане майно періодично виплачувати одержувачу ренту у вигляді певної грошової суми або надання засобів для його утримання в іншій формі (ст. 731 ЦК України). Договір має реальний характер, оскільки крім надання йому відповідної форми для його укладення потребується передання майна платникові ренти. Після передання майна одержувач ренти не має за договором жодних обов’язків, а лише права. Отже, договір ренти односторонній. Платність договору полягає в тому, що майно передається в обмін на надання забезпечення у вигляді певної грошової суми чи в іншій формі.

Договір ренти належить до договорів, спрямованих на відчуження майна. За договором ренти, як і при купівлі-продажу та постачанні, майно переходить у власність платника ренти, що стає власником усіх повноважень і водночас перебирає на себе ризик випадкової за-

228

гибелі майна і всі належні власнику обов’язки. З огляду на спільність названих договорів, пов’язаних з переданням майна і його оплатою, з договором ренти на останній поширюються правила про купівлюпродаж. Якщо майно передається без оплати, то на договір ренти поширюються правила договору дарування. Однак відповідні правила застосовуються лише за умови, що вони не змінені правилами договору ренти.

Зміст правовідносин за договором ренти полягає в обов’язку однієї особи надавати довічне чи постійне утримання іншій особі, що для останньої часто становить єдине джерело одержання засобів для існування. Відносини, що виникають з договору ренти, мають тривалий, стабільний, а при довічному утриманні й довірчий характер.

Договір ренти пов’язаний з ризиком, що розмір рентних платежів виявиться більшим чи меншим вартості відчуженого під виплату ренти майна. Вважається, що сторони, укладаючи договір ренти, усвідомлюють цю обставину і з цим погоджуються.

Правове регулювання рентних відносин у Цивільному кодексі України здійснюється переважно на засадах диспозитивності. Більшість норм сформульовано в такий спосіб, щоб забезпечити необхідну врегульованість відносин сторін навіть тоді, коли безпосередньо в договорі сторонами вони не враховані: правила про терміни виплати ренти, індексацію її розміру, визначення викупної ціни ренти та ін. У договорі ренти обов’язково повинні бути узгоджені питання про розмір рентних платежів, про забезпечення виконання зобов’язань платника ренти щодо грошової суми чи іншого рухомого майна.

Імперативно врегульовані питання пов’язані з гарантіями законності, стабільності, а також із забезпеченістю прав одержувачів ренти.

Договір ренти укладається в письмовій формі й підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню, а в разі відчуження під ренту нерухомого майна, то й державній реєстрації (ст. 732 ЦК України).

У законодавчих актах імперативно вказується, що рента обтяжує земельну ділянку, підприємство, будинок, спорудження чи інше нерухоме майно, передане під її виплату. Для прав одержувача ренти характерно, що вони є наслідком того нерухомого майна, яке вони обтяжують. У разі відчуження майна платником ренти його зобов’язання за договором ренти переходять до набувача майна, навіть якщо останній і не знав про обтяження, які зумовлює це майно.

Законодавством чітко врегульовано питання про забезпечення виплати ренти. Наприклад, якщо під виплату ренти передано земель-

229

ну ділянку чи інше нерухоме майно, вони автоматично стають предметом застави. Якщо під виплату ренти передається рухоме майно, то спосіб забезпечення виконання зобов’язань платником ренти повинен обов’язково узгоджуватися сторонами. Це може бути банківська гарантія, поручительство третьої особи, страхування ризику тощо. Особливою гарантією прав одержувача ренти законодавством передбачена виплата відсотків на його користь у зв’язку з допущеним простроченням платежу платником ренти.

Договори ренти поділяються на такі види:

•постійна рента;

•довічна рента;

•довічне утримання.

Хоча здебільшого ці договори збігаються, проте мають і певні відмінності, зокрема щодо форми надання утримання, його мінімального розміру, термінів надання, суб’єктного складу зобов’язання, можливостей правонаступництва й викупу ренти.

Важливо, на якій основі — оплатній чи безоплатній — передано платнику ренти майно, замість якого колишньому власнику чи іншій зазначеній ним особі надається той чи інший вид ренти. По-перше, при переданні майна за плату до відносин сторін застосовуються правила купівлі-продажу, у разі відчуження безкоштовно — правила про договір дарування. По-друге, від того, з оплатою чи без оплати передано майно, залежить порядок визначення викупної ціни ренти. Потретє, по-різному визначається питання про ризик випадкової загибелі чи випадкового ушкодження майна, переданого під виплату постійної ренти.

Договір постійної ренти. Одержувачами в цьому разі найчастіше є фізичні особи незалежно від їх віку і працездатності. Вони, як правило, були власниками майна, що було відчужене під виплату ренти. Договір постійної ренти може бути укладений на користь третьої особи. Одержувачами постійної ренти можуть бути будь-які некомерційні організації, якщо це не суперечить закону і відповідає цілям їх діяльності. Суб’єктний склад одержувачів ренти може змінюватися. Суть цього виду ренти полягає в такому: необмеженість обов’язку щодо її виплати припускає, що право на одержання ренти може передаватись у спадщину, а якщо одержувачем є організація — переходити порядком правонаступництва.

Платником ренти можуть бути як фізичні, так і юридичні особи за умови, що їх установчі документи не забороняють цього. Предметом

230