Правознавство / Навчальна література / Цивільне право України

ня консенсуальний, оплатний і взаємний. Це публічний договір. Сторонами такого договору можуть бути громадяни і юридичні особи. Продавцем за договором зазвичай є суб’єкти підприємницької діяльності — енергопостачальна організація (електростанція, виробник чи продавець газу). Покупцем за договором так само можуть бути юридичні особи (у тому числі перепродувачі) і громадяни.

Предметом договору, що становить його єдину істотну умову, зазвичай є енергія (у різних формах) і енергоносії, тобто речовини, що виділяють енергію у процесі використання (пара, газ). Предметом можуть бути нафта та нафтопродукти. Чітко визначити предмет договору енергопостачання неможливо, важливо лише, що передавати і використовувати продукти одержувач може тільки за допомогою спеціальної приєднаної мережі. Ціна договору найчастіше визначається не сторонами, а затвердженими державою тарифами, що різняться суб’єктним складом. За загальним правилом договір енергопостачання вважається укладеним на невизначений термін. Форма і порядок укладення цього договору різняться особистістю абонента і метою використання товару. Наприклад, якщо абонентом є громадянин, що використовує енергію для побутового споживання, договір вважається укладеним з моменту першого фактичного підключення абонента до приєднаної мережі.

Основний обов’язок продавця — подавати абоненту енергію у визначеній кількості з дотриманням узгодженого режиму подання і відповідної якості. Існують додаткові обов’язки енергопостачальної організації за договорами з абонентами-громадянами. Зокрема, вона повинна забезпечувати безпеку енергетичних мереж і приладів обліку споживання енергії. Обов’язки абонента вагоміші, ніж при купівлі-продажу інших товарів.

Законодавство України не вирізняє договір купівлю-продажу нерухомості як окремий вид. Проте специфічні ознаки нерухомості потребують встановлення спеціальних правил, що регулюють участь таких об’єктів у майновому обороті. Цивільний кодекс України 2003 р. частково врахував особливий порядок виникнення, обмеження та переходу прав на нерухоме майно і обов’язкову реєстрацію речових прав на нерухоме майно та правочинів з ним, а також порядок укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна (ст. 182, 219, п. 2 ст. 335, ст. 640, 657, 680 ЦК України).

До відносин щодо купівлі-продажу нерухомості в окремих випадках застосовуються особливі нормативні вимоги, зокрема щодо договору купівлі-продажу нерухомого майна в порядку приватизації.

211

Завдання для практичних занять

1. Прочитавши оголошення в газеті «РІО», громадянин Марущак звернувся до громадянина Романова з питання купівлі у нього кухонного гарнітура. Оглянувши товар і узгодивши його ціну, сторони домовилися, що Марущак приїде через два дні за меблями власним транспортом і остаточно розрахується. Як завдаток Марущак залишив Романову 500 грн. З’явившись за два дні за меблями, Марущак виявив, що Романов продав їх іншій особі за вигіднішою ціною. Марущак зажадав відшкодування збитків (витрат на автотранспорт та ін.), повернення завдатку 500 грн і компенсацію за моральну шкоду.

? Питання:

1.Як слід вирішити спір?

2.З якого моменту договір купівлі-продажу вважається укладеним?

2. Громадяни Гаврилов і Борчук уклали договір купівлі-продажу жилого будинку і посвідчили його у нотаріуса. Після розрахунку з Борчуком Гаврилов поселився в будинку разом із сім’єю. За деякий час дружина Борчука заявила вимогу до суду про визнання договору недійсним. У судовому засіданні було встановлено, що при укладенні договору було порушено вимогу про необхідність згоди іншого з подружжя на відчуження нерухомого майна.

? Питання:

1.Проаналізуйте ситуацію.

2.Як слід вирішити спір?

3.Громадянка Іваненко звернулася з позовом до громадянина Петришина про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири. Позивачка посилалася на те, що при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу 10 січня 2002 р. громадянин Бровко, що діяв на підставі її довіреності, продав квартиру Петришину без згоди Іваненко за зниженою ціною. За таких обставин позивачка просила визнати договір купівлі-продажу недійсним.

У зустрічному позові Петришин просив виселити Іваненко та Бровко з належної йому на праві власності квартири. У судовому

212

засіданні було встановлено, що представник позивачки — Бровко і покупець Петришин уклали зловмисну угоду, що виявилася у продажу квартири без згоди на те її власниці та за явно заниженою ціною.

? Питання:

Як слід вирішити справу?

4. Підприємство «Господарник» уклало з товариством з обмеженою відповідальністю «Колос» договір купівлі-продажу будинку, що належав підприємству «Господарник». Працівники Бюро технічної інвентаризації (БТІ) відмовились реєструвати зазначений договір, посилаючись на те, що його не було нотаріально посвідчено і через це він недійсний. Товариство «Колос» звернулося до господарського суду з позовом про спонукання БТІ до реєстрації зазначеного договору.

? Питання:

1.Якими є наслідки недодержання обов’язкової нотаріальної форми договору?

2.Яке рішення повинен прийняти суд?

5. У 2000 р. подружжя Степків купило на товарній біржі трикімнатну квартиру, а за 3 роки чоловік — власник приватного підприємства — звернувся до банку «Надра» про надання кредиту для потреб свого підприємства на суму 75 тис. грн під заставу купленої квартири. Приватний нотаріус Коваленко відмовився посвідчувати договір застави, посилаючись на те, що при купівлі-продажу цієї квартири було порушено форму договору і у подружжя Степків не виникло право власності на неї.

? Питання:

1.Перелічіть особливості укладення договорів на товарних біржах.

2.Чи правомірні дії нотаріуса?

3.Проаналізуйте ситуацію з позицій права.

6. Між КСП «Світанок» і цукровою фабрикою було укладено договір на поставку 120 т цукрового буряку протягом листопада–грудня 2003 р.

213

Зібравши урожай, КСП поставило його до 25 листопада 2003 р. і зажадало оплату за виконання договору з урахуванням достроковості поставки.

? Питання:

1.Яке значення в договорі поставки мають строки?

2.Що таке загальні та спеціальні строки в договорі?

3.За яких умов допускається дострокове виконання договору?

4.Проаналізуйте ситуацію.

7. Між сталеплавильним заводом і ВАТ «Вторчормет» було укладено договір на поставку брухту кольорових металів строком на 2 роки. Поставка мала здійснюватися партіями по 250 т щомісяця. Протягом першого року дії договору поставка здійснювалася в обумовлених розмірах. Наступного року ВАТ протягом січня–березня не змогло поставити брухт, а у травні поставило 720 т брухту. Сталеплавильний завод заявив до ВАТ претензію про сплату неустойки за недопоставку в обумовлений договором строк.

? Питання:

1.Проаналізуйте ситуацію.

2.Чи підлягає поповненню недопоставка в наступному періоді в межах строку дії договору?

8. За умовами договору поставки між ПП «Пишка» і КСП «Колос» останнє зобов’язалося постачати протягом двох років по 1 т борошна вищого сорту щомісяця.

Улипні першого року дії договору було поставлено борошно другого сорту. Підприємство «Пишка» відмовилося прийняти борошно.

Увересні КСП поставило 2 т борошна першого сорту взамін на 1 т борошна вищого сорту. Свої дії «Колос» мотивував технічною помилкою млина. Підприємство «Пишка» і цього разу відмовилося прийняти борошно.

Улистопаді того ж року ПП «Пишка» заявило претензію про відшкодування прямих збитків у сумі 2500 грн, які було витрачено на купівлю борошна в іншого виробника, 5000 грн не одержаного при-

214

бутку від реалізації хлібобулочних виробів протягом травня–липня та вересня і неустойки 300 грн.

? Питання:

1.Які права замовника у разі недопоставки продукції неналежної якості або прострочення поставки?

2.Який загальний розмір відшкодування?

9. Між виробничим підприємством «Хонда» і оптовою фірмою «Оптимат» було укладено договір поставки партії запасних частин за наперед обумовленою ціною. Після падіння курсу національної валюти собівартість запасних частин різко підвищилась і постачальник запропонував внести зміни до договору поставки в тій частині, що стосувалась ціни. Замовник відмовився вносити відповідні зміни до договору, і підприємство «Хонда» припинило постачати запасні частини. Фірма «Оптимат» звернулася до суду з позовом про відшкодування збитків, які було завдано неналежним виконанням договору поставки.

? Питання:

1.Чи має юридичне значення підвищення або зниження курсу іноземної валюти, якщо постачальником є підприємство з іноземними інвестиціями?

2.Чи може зазначена обставина бути підставою для зміни умов договору поставки?

3.Чи можна в судовому порядку примусово внести зміни до договору поставки?

4.Яке рішення має прийняти суд?

215

6.3. ДОГОВІР МІНИ (БАРТЕРУ)

Договір міни (бартеру). Правове регулювання міни (бартеру). Суб’єкти договору міни. Предмет договору міни.

Права та обов’язки сторін. Форма договору міни. Особливості правового регулювання договору міни.

У ст. 715, 716 ЦК України 2003 р. передбачаються норми, що регулюють договір міни. Договір міни — це договір, за яким кожна зі сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар

вобмін на інший або здійснити обмін майна на роботи чи послуги. Договір міни належить до договору, спрямованого на передання

майна. За договором міни (бартера) кожна зі сторін договору зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший. Договір міни оплатний, двосторонній і консенсуальний. Зауважимо, що договір міни і бартерна угода (операція) не тотожні поняття. На відміну від договору міни предметом бартерної угоди можуть бути не лише товари, а й послуги. До бартерної угоди в зовнішньоекономічній діяльності застосовується Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

На перший погляд відмінність міни від купівлі-продажу очевидна, оскільки зазвичай покупною ціною є товар, а не гроші. Але якщо вартість обмінюваних товарів різна, то сторона, що передає менш коштовну річ, повинна доплатити різницю в ціні. Таким чином, за договором відбудеться обмін товару з однієї сторони на товар плюс гроші з іншої. У Цивільному кодексі УРСР 1963 р. не було чітко визначено, цей договір є міною чи купівлею-продажем. Однак у теорії вважалось однозначно: передання одного товару як зустрічне задоволення за інший товар (у тому числі з грошовою доплатою) можливе тільки за договором міни. Нині це правило закріплено в п. 3 ст. 715 ЦК України.

Сторонами договору міни можуть бути фізичні та юридичні особи. Участь держави в цивільно-правовому договорі міни неможлива, оскільки натуральний обмін суперечить основним принципам бюджетного устрою держави. Обмеження на участь у договорі міни, що існують для фізичних і юридичних осіб, загалом аналогічні обмеженням на їх участь у купівлі-продажу. При цьому договір міни може ма-

216

ти як споживчий характер (між громадянами і некомерційними організаціями), так і комерційний (між підприємцями) залежно від призначення предмета договору. Сторонами договору міни можуть бути тільки особи, що володіють правом власності чи іншим речовим правом на майно. Винятком із цього правила є випадок участі в договорі міни комісіонера.

Предмет договору міни є єдиною його істотною умовою. Цивільний кодекс України не розкриває поняття товару, що становить предмет договору. Можливість міни будь-яких не вилучених з обороту речей, у тому числі майбутніх, сумнівів не викликає. А от міна майнових прав — незвична конструкція для вітчизняної цивілістики. Зі змісту §6 ЦК України неможливо встановити прямої заборони договору міни майнових прав. У ст. 716 ЦК України з питань регулювання договору міни наводиться посилання до правил купівлі-продажу, якщо вони не суперечать суті зобов’язання за договором міни. Це стосується і купівлі-продажу майнових прав. Сама собою міна майнових прав не суперечить природі договору міни, і його існування варто вважати за можливе. Отже, усі вимоги щодо видів і ознак майнових прав, які можуть бути предметом оплатного відчуження, цілком застосовні до договору міни. Звідси доходимо висновку і про припустимість міни речі на майнове право. У п. 5 ст. 715 ЦК України передбачено обмін товару на роботи (послуги). Суб’єктивні цивільні обов’язки, а також особисті немайнові блага не можуть бути предметом міни (так само, як і купівлі-продажу).

Ціна договору міни — це вартість кожного із зустрічних товарів. За загальним правилом обмінювані товари передбачаються рівноцінними. Якщо сторони визнають, що вартості обмінюваних товарів не збігаються, передання менш коштовного товару повинно супроводжуватися сплатою різниці в цінах (компенсації). Платіж здійснюється до чи після передання відповідного товару. Вказувати ціну в договорі міни у грошових одиницях не обов’язково, адже ціною товару в цьому договорі є інший товар, переданий замість товару, що обмінюється. Тому, визначивши предмет договору (найменування і кількість обмінюваних товарів), сторони тим самим визначають і його ціну (у натуральному вираженні). Навіть якщо ціна є істотною умовою договору купівлі-продажу (наприклад, нерухомості), міна таких товарів може не супроводжуватись їх грошовою оцінкою.

Термін договору міни визначають безпосередньо сторони. Договори міни, що виконуються в момент здійснення, а також угоди

217

між громадянами на суму менше 20 неоподатковуваних мінімумів (п. 3 ст. 208 ЦК України) можуть укладатися в усній формі. Усі інші договори міни повинні укладатися в письмовій формі.

Порядок укладення договорів міни визначається за загальними правилами купівлі-продажу.

Обов’язки сторін договору міни однакові для обох сторін. Основним обов’язком є передання товару у власність контрагенту. Кожна сторона самостійно несе витрати з передання і прийняття відповідного товару. Умови про кількість, якість, асортимент обмінюваних товарів регулюються нормами про купівлю-продаж. За загальним правилом обмінювані товари повинні передаватись одночасно. Якщо терміни передання товарів за умовами договору не збігаються, сторони повинні керуватися загальними нормами про зустрічне виконання зобов’язань (ст. 538 ЦК України).

Новим для вітчизняного законодавства є правило про перехід права власності (п. 4 ст. 715 ЦК України). Цей перехід здійснюється для сторін одночасно до моменту виконання ними належних їм обов’язків, тобто до моменту фактичного виконання договору. Однак сторони можуть це правило змінити.

Момент переходу ризиків випадкового знищення чи пошкодження обмінюваного майна спеціально нормами про договір міни не врегульований. Згідно зі ст. 668 ЦК України ризик випадкового знищення чи пошкодження майна пов’язанний з моментом передання товару, якщо інше не передбачено законом чи договором. Ця стаття може застосовуватися до договору міни тільки тоді, коли це не суперечить суті міни.

Обов’язок передати товар вільним від прав третім особам випливає зі ст. 659 ЦК України (купівля-продаж). Евікція (вилучення) товару, що є предметом міни, надає право потерпілій стороні вимагати повернення переданого їй в обмін товару, а також відшкодування збитків.

Обов’язок сторони договору інформувати контрагента про порушення останнім умов договору міни не передбачений відповідними нормами. Однак у такому разі діють положення про купівлю-про- дажу.

У цивільному обігу підприємці частіше використовують поняття «бартер», «бартерна угода». У теорії цивільного права його вважають різновидом договору міни. Однак, на думку окремих вчених, за змістом бартер об’ємніше поняття, ніж міна. Поняття бартерної операції наведено в Законі України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від

218

23 грудня 1998 р. Товарообмінна (бартерна) операція — це один з видів експортно-імпортних операцій, що оформлюються у вигляді бартерного договору або договору зі змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі між суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб’єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами

вбудь-якому поєднанні, та який не опосередкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формі.

Господарський кодекс України 2003 р. врегулював договір міни (бартер). Згідно зі ст. 293 ЦК України за договором міни (бартера) кожна зі сторін зобов’язується передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар

вобмін на інший. До договору міни (бартера) застосовуються правила, що регулюють договори купівлі-продажу, поставки, контрактації, елементи яких містяться в договорі міни (бартера), якщо це не суперечить законодавству і відповідає суті відносин сторін.

Завдання для практичних занять

1. Бойченко та Ярошенко володіли цілісним майновим комплексом у рівних частках. Ярошенко вирішила укласти договір міни, за яким обміняти свою частку на житловий будинок із Грошовою. Бойченко, посилаючись на законодавство, наполягала на тому, що вона має переважне право купівлі частки Ярошенко і запропонувала останній ціну жилого будинку. Ярошенко відповіла, що у Бойченко є переважне право купівлі частки у спільній частковій власності, а не переважне право міни. Бойченко заперечувала, посилаючись на відповідні статті Цивільного кодексу щодо застосування до договору міни загальних положень про купівлю-продаж.

? Питання:

Як слід вирішити спір?

2. 12 липня 1999 р. між ПП «Стожари» та АТ «Прометей» було укладено бартерну угоду, згідно з якою ПП зобов’язувалося передати АТ підйомник в обмін на 15 т зерна.

219

Підйомник було передано АТ 20 липня 1999 р. Передання оформлено накладною від 20 липня. Проте АТ від виконання своїх зобов’язань ухилилося, а через три місяці було реорганізовано в ТОВ «Колос» та ТОВ «Прометей-2». За розподільчими документами заборгованість перед ПП була передана ТОВ «Прометей-2». Акціонерне товариство заявило претензію до ТОВ «Колос» та ТОВ «Прометей-2» як солідарних боржників про виконання умов договору. Не отримавши відповіді від ТОВ, ПП звернулось до господарського суду.

? Питання:

1.Як слід вирішити спір?

2.Визначіть суб’єктивний склад договору.

3.Хто в цій ситуації є позивачем і відповідачем?

220