Правознавство / Навчальна література / Цивільне право України

63.Лаврін О. Захист прав суб'єктів господарювання, його форми та способи //Підприємництво, господарство і право. — 2002. — ¹ 11.

64.Макаров Г. Проблемы и перспективы развития товариществ собственников жилья //Хозяйство и право. — 2001. — ¹ 7.

65.Международное частное право. Сборник док.: Учеб. пособие / Сост. Д. В. Задыхайло. — Харьков, 1998.

66.Нагребельный В. П. Правовое регулирование создания и деятельности промышленно-финансовых групп в Украине //Бюл. законодавства і юрид. практики України. — 1998. — ¹ 2.

67.Первомайський О. До питання про джерела цивільного права //Право України. — 2001. — ¹ 2.

68.Покрещук О. Місце Торгового кодексу в правовій системі України //Підприємництво, господарство і право. — 2001. — ¹ 5.

69.Поленина С. В. Взаимодействие системы права и системы законодательства в современной России // Государство и право. — 1999. — ¹ 9.

70.Примак В. Д. Окремі аспекти відповідальності учасників цивільних правовідносин за дії контрольованих ними юридичних осіб //Вісн. господар. судочинства. — 2003. — ¹ 2.

71.Сіленна. Користь та шкода генерального доручення //Право України. — 2001. — ¹ 3.

72.Скловский К. Применение норм о доброй совести в гражданском праве России //Хозяйство и право. — 2002. — ¹ 9.

73.Смітюх А. Ідея добросовісності як імператива приватного права // Право України. — 2001. — ¹ 8.

74.Смітюх А. Легітимізація застосування внутрішньодержавного законодавства із посиланням на принципи міжнародних комерційних договорів //Підприємництво, господарство і право. — 2002. — ¹ 2.

75.Спасибо-Фатєєва І. Дім, який побудував Джек, або Про «нові юридичні технології, за допомогою яких акції пов'язуються… з правом на нерухомість» //Підприємництво, господарство і право. — 2002. — ¹ 5.

76.Спасибо-Фатєєва І. В. Поняття корпоративного права // Вісн. АПН України. — 1999. — ¹ 4.

77.Тихомиров М. Ю. Юридические лица: Правовое положение. Порядок создания. Учредительные и внутренние документы. — М.: Изд-во г-на М. Ю. Тихомирова, 2000.

101

78.Фурса С. Довіреність та інститут представництва в цивільному законодавстві, нотаріальному і цивільному процесах України //Право України. — 1999. — ¹ 4.

79.Халфина Р. О. Общее учение о правоотношении. — М., 1974.

80.Харитонов Є., Харитонова О. Деякі особливості концепції так званого «господарського права» // Укр. право. — 2000. — ¹ 1.

81.Хеда С. Особливості правового становища дочірніх підприємств //Підприємництво, господарство і право. — 2003. — ¹ 4.

82.Хейфец Ф. С. Недействительность сделок по российскому гражданскому праву. — М., 2000.

83.Хохлова Г. Принудительность как признак гражданско-право- вой ответственности //Хозяйство и право. — 2003. — ¹ 1.

84.Цивільне право України: У 2 т. /За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2003.

85.Цивільне право України. Академ. курс: Підруч.: У 2 т. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. — К.: Ін Юре, 2003.

86.Шевченко Я. Новий цивільний кодекс — основа ринкових відносин в Україні //Укр. право. — 1997. — ¹ 1.

87.Шеремет О. Деякі аспекти діяльності повних товариств в Україні //Підприємництво, господарство і право. — 2003. — ¹ 5.

88.Шеремет О. Проблема забезпечення прав суб'єктів господарювання у правовідносинах з органами державної влади //Підприємництво, господарство і право. — 2002. — ¹ 7. — С. 16.

89.Шимон С. Немайнова (моральна) шкода юридичної особи: поняття і компенсація //Підприємництво, господарство і право. — 2001. — ¹ 1.

90.Яворська О. Цивільні відносини: нові підходи у правовому регулюванні //Підприємництво, господарство і право. — 2002. — ¹ 3.

102

Розділ 2

ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ФІЗИЧНИХ ОСІБ

2.1. ПОНЯТТЯ ОСОБИСТИХ НЕМАЙНОВИХ ВІДНОСИН І ОСОБИСТИХ НЕМАЙНОВИХ ПРАВ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

Поняття особистих немайнових прав та їх види. Поняття особистих немайнових відносин, не пов'язаних з майновими.

Розвиток концепції особистих немайнових прав людини. Інститут прав і свобод людини в Конституції України 1996 р. Цивільний кодекс України 2003 р. у розвитку інституту особистих немайнових прав.

Види та характеристика немайнових прав, що забезпечують існування фізичної особи.

Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне існування фізичної особи.

Проблема забезпечення особистих немайнових, прав людини є ознакою правової держави. Україна нині зобов'язана додержуватися міжнародних принципів у галузі прав людини, що закріплені в таких найважливіших міжнародних документах:

•Міжнародному пакті про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 року;

•Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 р.;

•Загальній декларації прав людини від 10 грудня 1948 р.;

•Європейській конвенції про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1950 р.;

103

•Декларації глав держав — учасниць Співдружності незалежних держав про міжнародні зобов'язання у сфері прав людини і основних свобод від 24 вересня 1993 р.;

•Законі України «Про уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня 1997 р.

Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав і свобод людини 1950 р. (Закон України від 17 липня 1997 р.). У Конституції України близько 30 % статей входять до розділу ІІ «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина». Права людини в Конституції України визнані як такі, що безпосередньо пов'язані з фактом її існування, тобто належать до основних властивостей людини, без яких вона не може бути членом суспільства. У разі відсутності прав знищується власне природа людської істоти. У новому Цивільному кодексі України правам людини присвячена спеціальна книга «Особисті немайнові права фізичної особи».

Види та характеристика немайнових прав, що забезпечують існування фізичної особи

Нематеріальні блага характеризуються принаймні двома нерозривно пов'язаними ознаками: по-перше, відсутністю матеріального (майнового) змісту, по-друге, нерозривним зв'язком з особистістю носія, що породжує невідчужуваність цього блага. Нематеріальні блага існують без обмеження строку.

Особисті немайнові права специфічні, тому що мають економічний зміст і не мають грошової оцінки. Рівність конституційних прав усіх громадян закріплена у ст. 24 Конституції України.

Змістом особистих немайнових прав визнається можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати власну поведінку у сфері свого приватного життя (ст. 271 ЦК України). Законом передбачено межі реалізації особистих немайнових прав фізичної особи (ст. 274 ЦК України). Обмеження особистих немайнових прав фізичної особи, передбачених Конституцією України, мають встановлюватися лише Конституцією; обмеження особистих немайнових прав, передбачених Цивільним кодексом України або законами, мають бути ними й визначені.

Слід розрізняти загальні межі реалізації особистих немайнових прав (наприклад, заборона порушення прав інших осіб) і спеціальні, характерні лише окремим особистим немайновим правам (наприклад, якщо інформація про хворобу може погіршити стан здоров'я

104

хворого, право на інформацію може бути обмежено). Особливість немайнових прав, більшість з яких здійснюється самостійно, полягає в тому, що закон допускає здійснення прав малолітніх, неповнолітніх фізичних осіб їх батьками, опікунами, піклувальниками (ст. 272 ЦК України).

Водночас існує певний зв'язок майнової сфери з немайновими правами. Це виявляється, наприклад, коли порівнюються можливості матеріально забезпеченої особи щодо реалізації своїх прав на охорону здоров'я, на інформацію, відпочинок і особи, яка не має таких можливостей. У разі порушення ж немайнових прав особа змушена нести не лише матеріальні втрати, а й душевні.

Основна частина особистих немайнових прав виникає з моменту народження людини; вони є її природними властивостями.

УЦивільному кодексі України 2003 р. визначено дві підстави виникнення особистих немайнових прав: народження людини і припис закону.

Особисті немайнові права пов'язані з особою їх носія, якого неможливо позбавити цих прав; фізична особа не може відмовитися від них, володіючи ними довічно (ч. 3, 4 ст. 270 ЦК України). Ці права не можуть також бути відчужені. Перелік прав, закріплених у ст. 22 Конституції України, не вичерпний, і це стало підставою для того, щоб додати в Цивільний кодекс України інші особисті немайнові права.

Уст. 64 Конституції України вказано, що конституційні права і свободи людини не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Обмеження можуть стосуватися здійснення особистих немайнових прав щодо таємниці листування, телефонних розмов, права на вільне збирання, зберігання, використання та поширення інформації, а також прав особи, засудженої за вчинення злочину.

Згідно з Цивільним кодексом України особисті немайнові права поділяються на дві групи за цільовим призначенням:

• які забезпечують природне існування фізичної особи (гл. 21);

• які забезпечують соціальне буття фізичної особи (гл. 22). Розглянемо особисті немайнові права, що забезпечують природне

існування фізичної особи.

Право на життя (ст. 281 ЦК України) об'єднує право на власне життя і право давати життя іншим. Право на власне життя містить право на фізичне існування, фізичну (природну) смерть, на медичні,

105

наукові та інші досліди, на усунення небезпеки, що загрожує життю. Право давати життя іншим є складовою загального права на життя [43]. Призначення цього права полягає в продовженні людського роду — можливості виконання репродуктивної функції природним шляхом. Право надавати життя іншим — це право на стерилізацію, штучне переривання вагітності, штучне запліднення та перенесення зародка в організм жінки.

Право на охорону здоров'я (ст. 283 ЦК України) передбачає право на подання медичної допомоги. Законом передбачено право повнолітньої фізичної особи відмовитися від подання їй медичної допомоги. Право на охорону здоров'я містить також право на медичне страхування, на інформацію про стан свого здоров'я, таємницю про стан свого здоров'я, усунення небезпеки, що загрожує здоров'ю.

Право на безпечне довкілля (ст. 293 ЦК України) охоплює право на безпечне для життя та здоров'я довкілля і право на достовірну інформацію про стан довкілля.

Право на свободу і особисту недоторканність (ст. 289 ЦК України) складається з права на свободу (ст. 288 ЦК України) і права на особисту недоторканність.

Право на сім'ю, опіку, піклування та патронатне виховання складається з права на створення сім'ї (ст. 291 ЦК України), опіку, піклування (ст. 292 ЦК України) та патронатне виховання (гл. 20 СК України).

Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне існування фізичної особи

До особистих немайнових прав особи, що забезпечують її соціальне буття, належать такі:

•право на ім'я ( ст. 294–296 ЦК України) — це право на володіння, користування та розпоряджання іменем, право вимагати звертатися до особи по імені, право на псевдонім, право вимагати зупинити незаконне використання свого імені, право на зміну імені;

•право на честь, гідність та ділову репутацію — це право на гідність, честь (ст. 297 ЦК України), повагу до людини, яка померла (ст. 298 ЦК України), на ділову репутацію (ст. 299 ЦК України);

•право на індивідуальність (ст. 300 ЦК України) — полягає в тому, що фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, право на вільний вибір

106

форми та способу прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства;

•право на зображення та голос — можливість особи визначати, використовувати і розпоряджатися своїм зображенням, голосом та його записом (ст. 308 ЦК України);

•право на особисте життя та його таємницю (ст. 301 ЦК України) — фізична особа сама визначає особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб;

•право на особисті папери (ст. 303 ЦК України) — документи, фотографії, щоденники, інші записи, особисті архівні матеріали тощо; це власність фізичної особи;

•право на інформацію (ст. 302 ЦК України) — передбачена законом можливість вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію;

•право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ст. 309 ЦК України);

•право на вибір виду занять (ст. 312 ЦК України);

•право на місце проживання та недоторканність житла (ст. 310, 311 ЦК України) — це передбачене законом право утримувати житло, придатне для проживання, у відповідному населеному пункті, де фізична особа постійно, переважно або тимчасово проживає, а також право вільно вибирати місце проживання. Право на недоторканність житла передбачає право фізичної особи дозволити проникнути до житла лише за її згодою або за рішенням суду. У п. 4 ст. 311 ЦК України передбачена заборона виселення або в інший спосіб примусового позбавлення житла, крім випадків, встановлених законом за рішенням суду;

•право на свободу пересування (ст. 313 ЦК України) — можливість фізичних осіб вільно пересуватися, вільно визначати місце свого перебування, вибирати способи і засоби пересування;

•право на свободу об'єднання (ст. 314 ЦК України) — можливість фізичних осіб об'єднуватись у політичні партії та громадські організації. У ст. 315 ЦК України передбачено право на мирні збори.

Завдання для практичних занять

1. У журналі «Плеяда» було опубліковано статтю про період репресій 30-х років ХХ ст., де зазначалося, що колишній член комуністичної партії К. збирав інформацію, яка потім була підставою

107

для фабрикації незаконних вироків. До редакції газети звернувся син К. з вимогою опублікувати спростування цих відомостей, тому що, на його думку, батько був скоріше жертвою, ніж катом. У 1939 р. К. був заарештований і звинувачений у змові з підготовки вибуху особливо важливого об'єкта, а потім розстріляний. Після завершення війни К. було реабілітовано.

Редакція журналу відмовилася спростувати інформацію, мотивуючи тим, що син К. не надав доказів того, що опублікована інформація не відповідає правді. Водночас автор статті мав докази цієї інформації. К. був реабілітований у зв'язку з непричетністю до інкримінованої йому дії, а не за фактами, зафіксованими в публікації. Син К. звернувся з позовом до суду.

? Питання:

Яке рішення повинен прийняти суд?

2.Е. Ворона довгий час перебувала в онкологічному диспансері

м.Ніжин. Відчуваючи, що надії на одужання немає і з метою уникнення тяжких страждань і болю, вона неодноразово зверталася до медичної сестри Л., під наглядом якої перебувала, з проханням зробити ін'єкцію, від якої вона б померла.

Медична сестра, враховуючи неодноразові прохання та тяжкий стан хворої, виконала її прохання. Після смерті Е. Ворони з'ясувалося, що вона залишила заповіт, у якому все своє майно залишила медичній сестрі Л.

Дочка Е. Ворони звернулася з позовом до суду про визнання заповіту недійсним і притягнення медичної сестри Л. до відповідальності. У судовому засіданні медична сестра пояснила, що її дії зумовлювались тяжким станом здоров'я Е. Ворони і неможливістю її вилікування. До того ж вона додала знайдену в особистих речах Е. Ворони записку, де зазначалося, що вона добровільно пішла з життя.

? Питання:

Як суд повинен вирішити справу?

108

2.2.ЗДІЙСНЕННЯ ТА ЗАХИСТ ОСОБИСТИХ НЕМАЙНОВИХ ПРАВ

Здійснення особистих немайнових прав і зміст особистого немайнового права.

Забезпечення здійснення особистих немайнових прав і спосіб захисту особистих немайнових прав. Захист особистих немайнових прав.

Поновлення порушеного особистого немайнового права. Спростування неправдивої інформації і суміжні способи захисту. Заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права.

Правові наслідки невиконання рішення суду про захист особистого немайнового права.

Право фізичної особи, особисті немайнові права якої порушено, на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Здійснення фізичними особами особистих немайнових прав гарантовано належним цивільно-правовим захистом (ст. 275 ЦК України). Зміст права на захист особистих немайнових прав полягає в таких повноваженнях: вимагати непорушення цих прав; припинення всіх діянь, якими порушуються ці права; відновлення особистих немайнових прав у разі їх порушення.

Законом передбачено загальні способи захисту порушених особистих немайнових прав (гл. 3 ЦК України) і спеціальні.

До спеціальних способів захисту порушених особистих немайнових прав належать такі:

•поновлення порушеного особистого немайнового права (ст. 276 ЦК України);

•спростування неправдивої інформації та суміжні способи захисту (ст. 277 ЦК України);

•заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (ст. 278 ЦК України).

Законом передбачається гарантія своєчасного та ефективного захисту особистих немайнових прав. Зокрема, ст. 279 ЦК України передбачено можливість накласти на особу штраф у разі невиконання нею покладеного рішенням суду зобов'язання вчинити відповідні дії для усунення порушення особистого немайнового права або ухиляння від виконання судового рішення. При цьому

109

сплата штрафу не звільняє відповідальну особу від обов'язку виконати рішення суду.

Фізична особа самостійно здійснює свої права. В інтересах малолітніх, неповнолітніх і повнолітніх фізичних осіб, які самостійно не можуть здійснювати власні немайнові права, їхні права здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники. Цивільне законодавство містить положення про забезпечення здійснення особистих немайнових прав (ст. 272, 273 ЦК України).

Специфіка цивільно-правових способів захисту особистих немайнових прав виявляється в тому, що в разі порушення немайнових прав вони підлягають відновленню (якщо це можливо) незалежно від провини порушника. При захисті немайнових прав припустимо застосування будь-яких форм і способів захисту цивільних прав, якщо це не суперечить сутності порушеного блага і характеру порушення (наприклад, таких, як визнання права, припинення дій, що порушують право, відшкодування збитків, компенсація моральної шкоди).

Уст. 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини й громадянина захищаються судом. Відповідно до ст. 4 ЦПК України будь-яка заінтересована особа має право у встановленому законом порядку звернутися до суду за захистом порушеного або спірного права чи інтересу, що охороняється законом.

Поновлення порушеного права (ст. 276 ЦК України) полягає в тому, що порушник повинен вчинити необхідні дії для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права. Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного права, не вчиняються, суд може ухвалити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.

Уст. 276 ЦК України передбачено, що орган державної влади, орган влади АРК, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов'язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення.

Спростування неправдивої інформації і суміжні способи захисту

Під правом на спростування слід розуміти право на визнання особою, яка порушила особисте немайнове право інших осіб, неправомірності своїх діянь і визнання цієї інформації неправдивою, що

110