- •Тема 1. Загальна характеристика мови професійного спілкування.
- •Модуль і
- •Соціально-професійна лексика комп’ютерників
- •Українська мова серед інших мов світу
- •Графічні
- •Скільки слів використовує людина?
- •Запитання для самоконтролю:
- •Стилі сучасної української літературної мови.
- •Характеристика офіційно-ділового та наукового стилів
- •Як основних у професійній діяльності фахівців галузі електроніки та комп’ютерної техніки
- •Запитання для самоконтролю:
- •Тема 3 Культура усного професійного мовлення
- •Типові мовні звороти:
- •Типові мовні звороти:
- •Типові мовні звороти:
- •Запитання для самоконтролю:
- •Тема 4 Міжперсональні форми професійного спілкування
- •Національні традиції вітання
- •Запитання для самоконтролю:
- •Тема 5 Ділові папери як засіб писемного професійного спілкування
- •З історії вітчизняного справочинства
- •2. Пояснювальна записка до проекту на 2 арк. В 1 прим.
- •27 Травня 2011 р. Підпис
- •Небезпека використання канцеляризмів у розмовному стилі
- •Запитання для самоконтролю:
- •Тема 6 Вимоги щодо укладання документів
- •Запитання для самоконтролю:
- •Тема 7 Мовне оформлення наукового дослідження. Види опрацювання науково-технічної літератури
- •Використання системи derive у курсі «вища математика»
- •6.040302 –«Інформатика»
- •Чи слід конспектувати лекції, якщо є підручники?
- •Глинський я. М. Інформатика. Основи алгоритмізації і програмування мовою Visual Basic / я. М. Глинський. – к.: Аспект, 2011. – 246 с.
- •Запитання для самоконтролю:
- •Тема 8 Дотримання стандартів під час написання наукових робіт. Вимоги до укладання наукової статті, рецензії та відгуку
- •Які технічні вимоги висуваються до оформлення наукової роботи?
- •Моделювання електричних характеристик нанорозмірного транзистора
- •Запитання для самоконтролю:
- •Тема 9 Проблеми перекладання та редагування наукових текстів
- •Запитання для самоконтролю:
- •Тема 10 Комп’ютерне перекладання науково-технічних текстів
- •Історія виникнення комп’ютерного перекладання
- •Запитання для самоконтролю:
- •Модуль іі лексичні, морфологічні та синтаксичні норми української мови за професійним спрямуванням
- •Як розпізнати запозичену лексику?
- •Запитання для самоконтролю:
- •Тема 2 Термінологія як лінгвістична наука про терміни. Практика вживання термінів у професійному мовленні
- •Історія виникнення слова «термін»
- •Запитання для самоконтролю:
- •Тема 3 Способи творення та правопис термінів галузі електроніки та комп’ютерних наук
- •Етимологія термінів
- •Запитання для самоконтролю:
- •Тема 4 Нормування та стандартизування наукових термінів
- •Запитання для самоконтролю:
- •Тема 5 Особливості використання граматичних форм іменників у професійному мовленні
- •Запитання для самоконтролю:
- •Тема 6 Особливості використання граматичних форм прикметників у професійному мовленні
- •Запитання для самоконтролю:
- •Тема 7 Вживання займенників у мовленні професійного спілкування
- •Запитання для самоконтролю:
- •Тема 8 Особливості вживання числівників у професійному мовленні
- •Запитання для самоконтролю:
- •Тема 9 Особливості вживання дієслова та дієслівних форм у професійному мовленні
- •Запитання для самоконтролю:
- •Тема 10 Вживання службових частин мови у професійному спілкуванні
- •Запитання для самоконтролю:
- •Тема 11 Синтаксичні особливості професійного мовлення
- •Як узгоджується підмет з присудком у науковому тексті?
- •Запитання для самоконтролю:
Лексика французького походження використовується на позначення:
суспільно-політичних термінів: абсолютизм, альтернатива, бюлетень, бюрократ, комюніке, імперіалізм та ін.;
назви одягу, тканин, предметів побуту: блуза, вуаль, велюр, драп, пальто, трикотаж, абажур, одеколон тощо;
м
ЦЕ ЦІКАВО
Як розпізнати запозичену лексику?
Більшість слів іншомовного походження зберігають характерні фонетичні, словотвірні, морфологічні ознаки. Наприклад:
для запозичень з грецької мови характерні голосні а, е на початку слова (афера, ера, епос); звукосполученняпс, кс(лексика, псевдонім);
французькі слова мають такі особливості: звукосполучення уа(амплуа, кулуари, експлуатація, тротуар); сполукибю, вю, пю, фю, кю(бюро, гравюра, капюшон, фюзеляж, кюрі, кювет); звукосполученняам, анперед приголосними (асамблея, пансіон, авантюра, жанр); суфікси-аж, -ант, -анс, -ер, -йон(екіпаж, фураж, реверанс, режисер, шофер, батальйон, компаньйон); незмінювані іменники з кінцевими наголошеними голосними-е, -і, -о(пенсне, турне, резюме, журі, жалюзі, метро, шапіто);
для запозичень з англійської мови властиві звук дж(бюджет, джентльмен, джинси), звукосполученняай, ей (комбайн, тролейбус), суфікс-инг (-інг)(мітинг, тюбінг, демпінг);
серед німецьких слів чимало складних без сполучного голосного (бутерброд, ландшафт, бухгалтер, циферблат); поширені також звукосполучення штна початку слова (штамп, штаб, штраф) таей, айпісля приголосного (шлейф, портвейн, майстер).
Італійські слова становлять музичну термінологію: акорд, альт, бас, віолончель, інтермецо, капела, квінтет, концерт, піаніно, соло тощо.
Англійські слова позначають:
технічні поняття: комп’ютер, тунель, принтер, сканер, інтернет, сайт, сейф, дисплей і т. д.;
економічні терміни: бізнес, бюджет, трест, менеджер, банкнот, чек тощо;
спортивні терміни: рекорд, бокс, футбол, матч, теніс, гольф та ін.
З голландської мови запозичені українською переважно терміни мореплавства й суднобудування: гавань, шлюпка, матрос, боцман, рейд, верф, дамба, фарватер, руль тощо.
Із скандинавських мов увійшла до української незначна частина слів, зокрема:клеймо, дротик, оселедець, якір, Ігор, Олег, Аскольдта ін.
З тюркських та інших східних мов українська мова запозичила слова: гарба, сарай, могорич, чарка, балик, кавун, гарбуз, ізюм, халва, кабан, базар, торба, табун, чабан, батіг, ярлик і т. д.
Як розрізнити багатозначні слова та омонімічні?
К
Однозначним на-зивається слово, яке
у будь-якому контексті має одне лексичне
значення.
дельфін), назви рослин (сосна, тополя, вишня, пшениця,
ромашка), назви конкретних предметів (споруда, шафа,
стілець, лопата), більшість відносних прикметників (місь-
кий, кленовий, морський, вчорашній), числівники (два, три,
десять), а також терміни (катет, аорта, меридіан, біт, синус, метр).
В українській мові більшість слів належить до багатозначних.
Б
Багатозначним (полісемантичним)
називається слово, яке у різних
кон-текстах має різні лексичні значення.
Багатозначним (полісемантичним)
називається слово, яке у різних
кон-текстах має різні лексичні значення.
безпосередньо пов'язане з реалією дійсності, яку воно називає. Багатозначне слово виявляє пряме значення поза контекстом. Наприклад, голова – частина тіла людини або тварини. Переносне значення – це вторинне значення багатозначного слова, яке є похідним від прямого й визначається тільки у контексті через асоціацію з прямим значенням. Наприклад, голова зборів – людина, яка керує зборами.
Значення слова з часом може змінюватися. Наприклад, колись словом печиво називали будь-які спечені вироби з тіста, тепер – тільки спечені вироби із здобреного жиром, цукром і прянощами тіста у формі кружечків, зірочок тощо.
Омонімами назива-ють слова, які
ма-ють однакове зву-кове оформлення,
але зовсім різні значення.
Омоніми (від грец.
homos –
однаковий і onyma –
ім'я) – це слова, які мають однакове
звукове оформлення, але зовсім різні
значе-ння.
1
Омоніми (від
грец. homos
– однаковий і опома – ім’я, назва)
– це слова, які мають різні лексичні
значення, але збігаються за звучанням
і написанням.
2. Керівництво військовою частиною; командування.
3. Невелика військова частина, сформована для якогось призначення.
4. Екіпаж судна.
5. Спортивний колектив.
6. Група людей, що виконує певну роботу.
7. Сигнал, що передається лінією зв’язку і забезпечує автоматичне спрацювання приладів і пристроїв; закодований наказ ЕОМ на виконання відповідної операції (техн. термін).
На відміну від багатозначних слів, омоніми найчас-
тіше утворюються внаслідок:
випадкового збігу звучання слів (пара води і па-
ра коней);
розходження значень багатозначного слова, коли
зв'язки між значеннями вже втрачені (топити в словоспо-
лученнях топити в печі й топити молоко; в основі значень обох слів лежить значення «робити щось теплим», але зв’язок між цими словами не відчувається мовцями);
збігу запозиченого слова й корінної лексики (вулканічна лава (італ.) – лава для сидіння; нічний клуб (англ.) – клуб диму);
збіг слова й абревіатури (ЦАП – цифро-аналоговий перетворювач і цап – тварина; СТО – сто).
Інколи зв’язок між омонімами простежується досить легко, наприклад, лев – тварина і лев – болгарська монета, на якій колись карбували лева. Але між назвою монети і назвою тварини не існує типових зв’язків у системі лексики нашої мови, як немає і реальних співвідношень між твариною і монетою. Тому ці слова теж вважаються омонімами. Наведені приклади свідчать, однак, що чіткої межі між багатозначним словом і омонімами не існує, і тут можливі численні спірні випадки.
В
Синоніми (від грец. synonymos – одно-йменний)
– слова, різні за звучанням, але близькі
або однакові за зна-ченням.
Як у професійному мовленні функціонують синоніми й антоніми?
3
Синоніми (від грец. synonymos –
одно-йменний) – це слова різні
за звучанням, але однакові або близькі
за значен-ням.
чуття. У мовленні це створює можливість відбору кра-
щих, найдоцільніших слів, які найповніше передають
думки і почуття при спілкуванні між людьми. Такі зв’яз-
ки між словами прийнято називати синонімічними.
Наявність розгалуженої системи синонімів є одним з
показників багатства мови.
Синонімами, наприклад, є іменники: робота, праця, труд; легенда, переказ, сказання, оповідання; дієслова: скаржитися, ремствувати, нарікати, жалітися; знайти, відшукати, відкрити; прикметники: старий, давній, стародавній, древній, колишній, старезний, ветхий; прислівники: швидко, скоро, незабаром, невдовзі, хутко. Як бачимо, синоніми поєднуються у своєрідні групи слів – синонімічні ряди.
Виділяють декілька видів синонімів:
Абсолютні синоніми – слова, однакові за лексичним значенням. Часто абсолютні синоніми утворюються між запозиченим словом і українським: симптом – ознака; інвестор – вкладник; пріоритет – перевага; моніторинг – дослідження.
Семантичні синоніми відрізняються одне від одного відтінками лексичних значень. Наприклад, слово успіх має цілу низку синонімів: досягнення, удача, здобуток, перемога, талан, щастя, звершення, поступ, тріумф, рекорд. Кожне з цих слів має своє значення, яке не повністю збігається зі значенням інших слів синонімічного ряду: успіх – позитивний наслідок роботи, справи; рекорд – найвищий наслідок у якійсь роботі; тріумф – блискучий публічний успіх. Або ще приклад: дорога – шосе, траса, стежка, шлях, путь, автострада.
Стилістичні синоніми мають різне експресивне забарвлення і обмежені тією чи іншою сферою вживання. Наприклад, говорити – промовляти, верзти, балакати, базікати; іти – ступати, прямувати, шкандибати, плентатися.
Контекстуальні синоніми – слова, які зближаються за значенням лише в певному мовленнєвому контексті. Наприклад, якісний і чіткий є синонімами, коли дається характеристика друку.
Окремо виділяють фразеологічні синоніми, де будь-який фразеологізм співвідноситься з одним нейтральним словом або іншим фразеологізмом. Наприклад, байдики бити – лінуватися; комарика придавити – спати; води в рот набрати – тримати рот на замку – у мовчанку грати – мовчати.
У науковому мовленні слова-синоніми співвідносяться з одним і тим самим поняттям. Тому в наукових текстах наявні абсолютні синоніми, що позбавлені стилістичних відтінків. Однак синоніми наукового стилю відрізняються іншими ознаками, зокрема структурою та особливостями функціонування. Причинами появи синонімів у професійному та науковому мовленні є:
вживання запозиченого терміна й українського відповідника або словосполучення (адаптація – пристосування; динаміка – зміна; мобільний телефон – стільниковий телефон; принтер – друкувальний пристрій; поліном – багаточлен; вірус – шкідлива програма; криптографія – тайнопис або шифрувальне письмо);
існування повного варіанта терміна й абревіатури чи короткого варіанта (підсилювач високої частоти – ПВЧ; цифрова апаратура передачі даних цифрова АПД; криптографічний запис – криптозапис; автопідключення – автоматичне підключення);
використання терміна, до складу якого входить власна назва (прізвище винахідника) і терміна, створеного на основі класифікаційної ознаки (булева алгебра – алгебра логіки, функція Дірака – фільтрувальна функція);
наявність словесного і символічного позначення понять (ом – Ω, номер – № , відсоток –%);
вживання слова (словосполучення) та його графічного скорочення (герц – Гц; біт за секунду – біт/с; мегабайт – Мбайт).
Синонімію вважають небажаним явищем у наукових та офіційно-ділових текстах. Але завдяки синонімії є можливість відібрати найвдаліші з-поміж синонімічних номінацій, а також скоротити текст наукового твору чи документа.
Антоніми займають вагоме місце у професійному мовленні, адже вони служать для більш наочного зіставлення, порівняння контрастних понять. Слова-антоніми позначають не будь-які протилежні поняття, а обов’язково поняття співвідносні, тобто ті, які належать до одного і
того самого ряду явищ об’єктивної дійсності, об’єднаних змістом на основі їхнього протиставлення. Антонімічні відношення мають:
р
Антоніми (від грец. anti – про-ти та onyma – ім'я) – слова з протилежним значенням.
ізнокореневі слова(аналіз – синтез; горизонтальний – вертикальний; кінцевий – початковий; динаміка – статика; катод – анод );спільнокореневі слова (мономери – полімери; прогресивний – регресивний; індукція – дедукція; модуляція – демодуляція);
словосполучення (пристрій введення – пристрій виведення; низькочастотні коливання – високочастотні коливання; аналого-цифровий перетворювач – цифро-аналоговий перетворювач).
Префікси є регулярними засобами вираження антонімічних відношень.
Таблиця 2.1 – Творення антонімів за допомогою префіксів та перших компонентів складних слів
Антонімічний префікс |
Приклад антонімічних пар |
1 |
2 |
не- (український) |
лінійні – нелінійні; типовий – нетиповий; замкнений – незамкнений; |
де- (іншомовний ) |
концентрація – деконцентрація; фрагментація – дефрагментація; шифратор – дешифратор; |
анти- (іншомовний) |
теза – антитеза; оксидант – антиоксидант |
а- (іншомовний) |
симетрія – асиметрія; полярні – аполярні |
ір- (іншомовний) |
реальний – ірреальний; раціональний – ірраціональний |
екстра- – інтра- (іншомовні) |
екстралінгвістика – інтралінгвістика |
гіпер- – гіпо-(іншомовні) |
гіпердинаміка – гіподинаміка
|
1
Продовження табл.
2.1 |
2 |
макро- – мікро-(іншомовні) |
мікроструктура – макроструктура; мікромолекула – макромолекула |
моно- – полі-(іншомовні) |
монозвучання – полізвучання; монофункціональний – поліфункціональний |
одно- – багато- (українські) |
одножильний – багатожильний; багатозначність – однозначність |
Пароніми (від грец. para
– біля та
onyma –
ім'я) – близькі за звуко-вим
складом слова, що називають різні
поняття.
Серед антонімічних пар є чимало словосполучень: лінійні – нелінійні рівняння; одновимірний – багатовимірний масив; високочастотні – низькочастотні коливання; полярні – аполярні речовини.
Антонімічні відношення сприяють глибокому проникненню в сутність протиставлюваних понять, дають змогу цілісно та системно сприймати наукову інформацію, визначаючи місце кожного терміна в терміносистемі.
У чому небезпека паронімів?
Схоже звучання мають, наприклад, слова олива (про-
дукт мінерального, синтетичного походження, а також
результат перероблення деревної смоли, який використо-
вують для консервації виробів, як електроізоляційний ма-
теріал і для технологічних потреб); олія (жирова речови-
на, яку добувають з деяких рослин; використовують переважно як харчовий продукт); оліфа (варена лляна або картопляна олія, що йде на виготовлення олійних фарб, лаків). Часто пароніми є словами, що належать до однієї галузі (наприклад, калій і кальцій – назви легких металів) або словами спільнокореневими, що відбивають у своєму значенні якусь спільну ознаку (наприклад, свідчення і свідоцтво; абонент і абонемент). У професійній діяльності фахівців галузі телекомунікацій, електроніки та комп’ютерної техніки необхідно розрізняти чимало паронімів.
Звукова близькість паронімічних найменувань може призводити до їх сплутування. Отже, треба добре розуміти значення паронімів і правильно їх вживати. Розглянемо приклади розрізнення паронімів, що використовуються у професійних текстах галузей телекомунікацій, електроніки та комп’ютерної техніки.
Таблиця 2.2 – Розрізнення паронімів
Пароніми |
Лексичне значення |
1 |
2 |
Адреса: |
код, що визначає місце розміщення інформації в комп’ютері (адреса даних); унікальний числовий номер мережного рівня (ІР-адреса). |
Адрес: |
письмове вітання з нагоди святкування ювілею людини (вітальний адрес). |
Напруга: |
в електроніці: енергетична характеристика електричного поля (вторинна напруга). |
Напруження: |
у механіці – величина, що характеризує силу стискання або розтягнення, яка припадає на одиницю площі твердого тіла (місцеве напруження); крайня межа, вища міра вияву, дії чого-небудь (напруження уваги). |
Обернення: |
у математиці – обчислення чого-небудь протилежного початковому щодо напрямку, форми тощо (обернення ряду); перетворення (обернення матриці). |
Обертання: |
рух чого-небудь навколо осі (обертання планет). |
Об’єм: |
величина, що визначається довжиною, шириною і висотою, характеризує яке-небудь тіло із замкненою поверхнею та вимірюється в кубічних одиницях (об’єм води). |
Обсяг: |
розмір, величина, кількість (обсяг інформації на диску С). |
Відношення: |
взаємозв’язок між предметами, явищами (арифметичне відношення). |
Відносини: |
зв’язки між ким-небудь; щодо людей, колективу, сус-пільства (торгівельні відносини). |
Здатність: |
властивість, що полягає в можливості виконувати що-небудь, кількісна характеристика цієї властивості (роздільна здатність, пропускна здатність). |
Здібність: |
природний нахил до чого-небудь, талант (здібність до |
1
Продовження табл.
2.2 |
2 |
|
математики). |
Степінь: |
у математиці – добуток декількох однакових співмножників (степінь багаточлена). |
Ступінь: |
те саме, що міра (ступінь забруднення); офіційно присуджене найменування, що визначає кваліфікацію в певній сфері діяльності (диплом третього ступеня). |
Функційний: |
пов’язаний із виконанням певної функції, залежний від діяльності, призначення, а не від структури (багато-функційний засіб вимірювання); той, що стосується функції, практичний, корисний (функційна клавіатура). |
Функціональний: |
у математиці – той, що стосується функціонала (функціональний аналіз). |
Чисельний: |
що стосується операцій над числами (чисельне диференціювання). |
Числовий: |
поданий у формі числа (числовий масштаб). |
Численний: |
наявний у великій кількості (численні досліди). |