ЦЕ ЦІКАВО

Чи слід конспектувати лекції, якщо є підручники?

Психологами був проведений експеримент, який дав чітку відповідь на це запитання. Студенти потоку були поділені на групи, які отримали різні завдання щодо лекції. Перша група повинна була записувати за викладачем якнайдослівніше; друга – уважно слухати й запам’ятовувати, але записів не вести; третя – конспектувати зміст лекції своїми словами. Через тиждень психологи без попередження провели перевірку знань і з’ясували, що ті, хто писав, змогли відтворити 18% важливої інформації; ті, хто тільки слухав – лише 2%. Показник же третьої групи склав 92%! Звідси висновок: осмислене конспектування є наефективнішим способом роботи на лекції. Якщо жсприймати матеріал не думаючи, то можна вважати цей час змарнованим. Тільки осмислене конспектування дає змогу підтримувати увагу і пізнавальну активність під час лекції, зрозуміти матеріал, виділити в ньому головне, зробити стислий і структурований запис почутої інформації. Такий підхід допомагає запам’ятовувати, бо в роботу включаються кілька видів пам’яті (слухова, зорова, логічна, моторна та ін.), а самостійно сформульована фраза фіксується в ній у 7 разів швидше, ніж продиктована.

Як швидко записати інформацію під час конспектування?

• Одиниці метричної системи вимірювання запи­суються однією або кількома літерами. Наприклад:Ватт –Вт,

біт за секунду – біт/с, відсоток – % та ін.

• Фізичні, математичні та хімічні терміни, а також деякі часто повторювані в конспекті слова записуються символами:

більше > подібно ~

значно більше » нескінченність ∞

менше < взаємозв’язок ↔

значно менше « прямує до →

не дорівнює ≠ спільні ознаки }

• У відносних прикметниках записується лише корінь, тому що іменники, з якими вони узгоджуються, вказують на їх рід і відповідне закінчення:

центральне місце – центр. місце;

обмежена множина — обмеж. множина;

постійна швидкість — пост. швидкість (пост. V).

• У середині слова пропускається кілька літер, замість них ставиться дефіс:

суспільство – сус-во; структура – стр-ра;

інсталяція – інст-ція; вимірювання – вимір-я;

дослідження – дослідж-я.

• Для позначення ключового поняття, про яке йдеться, використовуються абревіатури:

накопичувачі на жорстких магнітних дисках – НЖМД;

засоби вимірювання – ЗВ;

мережа абонентського доступу – МАД.

• Найчастіше у конспектах вживаються всі засоби скорочення. Потрібно вводити їх поступово й не захоплюватися надмірною концентрацією. Краще дотримуватися міри: чергувати скорочені слова з нескороченими. Перший раз доцільно записати слово (словосполучення) повністю, а в дужках позначити його скорочення або символ, які не повинні надалі змінюватися у написанні.

Які вимоги висуваються до оформлення анотації та реферату?

До вторинних наукових жанрів також належать анотація та реферат. Анотація – стисла узагальнювальна характеристика книги, наукової роботи. Подається на звороті титульної сторінки книжки, а також у видавничих прос-пектах, жур­нальних оглядах, бібліографічних покажчиках.

Структура анотації:

1. Опис бібліографічних ознак книги.

1. Стислий опис змісту та його особливостей у вигляді переліку основних розділів чи питань.

2. Перелік категорій осіб, для яких призначена книга.

В анотаціях використовуються такі типові мовні звороти: у роботі (книзі, статті) розглянуто найактуальніші проблеми…; предметом особливої уваги є…; враховано найновіші досягнення в галузі…; викладені в підручнику (монографії, статті) положення проілюстровано…; особливу увагу надано…; подано зразки використання…; теоретичні відомості проілюстровано прикладами з… та ін. В анотаціях широко використовуються дієслівні форми на зразок: з’ясовано, описано, акцентовано, проведено, проаналізовано, виявлено тощо.

Зразок анотації: