ЦЕ ЦІКАВО

З історії вітчизняного справочинства

Через пожежі, княжі міжусобиці та монголо-татарську навалу більша частина пам’яток давньоруської доби загинула. Найважливішим документом, що зберіг норми звичаєвого права, є «Руська Правда» («Правда» тут означає Закон). Оригінал цього документа не зберігся. Маємо лише близько 300 списків, тобто копій, найдавніші з яких датуються ХІІІ століттям. Важливими документами тогочасної епохи були княжі устави й «уроки», а також церковні устави. Княжі устави спрямовувалися на доповнення або зміну внутрішніх державних норм і порядків. Прикладом може бути «Устав Володимира Мономаха», що став доповненням «Руської Правди». Під уроками розуміють постанови князів переважно фінансового характеру: про податки, данину на користь князя. Церковні устави мали на меті впорядкувати правове становище церкви в державі, забезпечити церкву матеріально. Збереглися церковні устави князів Володимира і Ярослава. Перший устав відомий у копії ХІІІ ст. У літописі «Повість минулих літ» є відомості про перші договори Київської Русі з іноземними державами. Зокрема, тут є повідомлення про чотири договори Русі з Візантією (угоди 907 і 911 рр. князя Олега, 944 р. князя Ігоря і 971 р. князя Святослава). Договори 911 і 944 рр. були написані грецькою і руською мовами. У договорі з Візантією 944 р. читаємо: «… Віднині ж хай приходять до князя руського з грамотою, в якій будуть засвідчені їхні мирні наміри… Якщо ж прийдуть без грамоти, то хай утримуються під вартою, доки не сповістимо про них князю Ігорю».

Що таке реквізити документа? Як правильно оформляти окремі реквізити?

Правильно складений та оформлений документ є свідченням високого рівня культури його виконавця. Тому важливим і неодмінним складником фаховості майбутнього працівника будь-якої галузі є набуття вмінь оформляти документи. Кожний документ складається з окремих елементів – реквізитів. Вимоги до їх оформлення визначає ГОСТ 6.38 – 90. «Система организационно-распорядительной документации».

Реквізит «адресат». Використовується в заявах, доповідних, пояснювальних та службових записках, листах праворуч у верхній частині сторінки. Такі документи можуть бути адресовані підприємствам, організаціям, установам, їх структурним підрозділам чи конкретній посадовій особі. Якщо документ адресують установі (або структурному підрозділу) без зазначення посадової особи, то її назву оформляють у називному відмінку, наприклад:

Харківський національний університет радіоелектроніки

Приймальна комісія

Закрите акціонерне товариство

«Фотон»

або

До закритого акціонерного

товариства «Фотон»

Неправильно:

Якщо документ адресують установі (або її структурному підрозділу) із зазначенням посадової особи, то її назву наводять у називному відмінку, а посаду, прізвище – у давальному, наприклад:

Київський електромеханічний завод

Інформаційно-обчислювальний відділ

Програмісту Коваленку В. С.

Ректору Харківського

національного університету радіоелектроніки

проф. Бондаренку М. Ф.

Якщо документ адресують керівникові підприємства, то назва цього підприємства входить до складу назви посади адресата. Адресат оформляється у давальному відмінку, наприклад:

У реквізиті «адресат» спочатку зазначають прізвище, а потім ініціали посадової особи. Також зазначають вчене звання адресата, наприклад: доц. Івановій  С. П.

Кожний елемент реквізиту пишуть з нового рядка. Розділових знаків між елементами не ставлять.

Р

інженера відділу

інформаційних технологій

Романюка Олега Дмитровича

еквізит «адресант». Використовується після зазначення адресата у заявах, доповідних, пояснювальних записках. Якщо документ внутрішній – зазначають посаду, прізвище, ім’я та по батькові у родовому відмінку без прийменника від, наприклад:

Якщо документ зовнішній (деякі заяви), тоді зазначають прізвище, ім’я та по батькові та домашню адресу автора документа, наприклад:

Ігнатьєва Сергія Васильовича, що проживає за адресою:

вул. Івасюка, 45,

м. Червоноград,

Львівська обл.

Зверніть увагу на послідовність подання елементів поштової адреси: вулиця, місто, область (у разі необхідності).

Реквізит «дата». Використовується у всіх документах. Це може бути дата написання, затвердження документа, а також дати, що містяться в тексті. Існують два способи оформлення дат.

1. Цифровий спосіб є найбільш поширеним. Елементи дати наводять тільки арабськими цифрами в такій послідовності: день, місяць, рік. Якщо число однозначне, то перед ним потрібно ставити нуль. Елементи дати відокремлюються крапками, після останньої цифри крапка не ставиться, наприклад: 05. 09. 2011

Крапка в кінці дати ставиться, якщо датою закінчується речення, наприклад: Прошу призначити на посаду оператора з 21. 03.2012.

2. Словесно-цифровий спосіб може використовуватися у всіх документах. Але обов’язково застосовують у ділових паперах, що містять відомості фінансового характеру (акти, доручення, розписки, накладні тощо). Арабськими цифрами позначають день, рік (обов’язково чотири цифри і слово «рік» скорочується), а місяць записують словом, наприклад: 01 серпня 2011 р.

Неправильно записувати в тексті документа дату без зазначення року або зі скороченням ц.р. («цього року»), наприклад: 23 квітня ц.р.

Дати, що позначають певний період, можуть оформлятися таким чином: з 09 до 12 вересня 2011 р., з 21. 08 до 05. 09. 2011 або 13 – 19. 10. 2011.

Реквізит «додатки». Додатки – це документи, що підтверджують, доповнюють або пояснюють зміст основного документа. Відомості про наявність додатків до звітів, протоколів, повідомлень, листів тощо оформляють таким чином:

• якщо в тексті документа згадується про додатки, тоді цей реквізит оформляють так:

• якщо в тексті документа немає відомостей про додатки, тоді цей реквізит оформляють так: