10.5.2. Інші хвороби гіперчутливості і типу

Алергічні риніти – це різноманітні форми алергічного нежиттю, які виникають у відповідь на різні за походженням алергени. Окремо виділяють полінози (сінна лихоманка), що викликаються пилком рослин. Як і астма, алергічні риніти супроводжуються збільшенням тучних клітин, але не в бронхах, а у носовій порожнині.

Частота астми та алергічних ринітів у останні 30 років зростає паралельно з інтенсивністю забруднення атмосферного повітря. Куріння табаку по-різному впливає на людей: “пасивне куріння” збільшує ризик розвитку астми у дітей; у активних курців алергія виникає рідко.

Атопічна екзема розвивається у шкірі у вигляді сверблячих висипів, очевидно, за рахунок здатності клітин Лангерганса у деяких людей зв’язувати IgE. Клітини Лангерганса, як і тучні клітини, синтезують медіатори та прозапальні білки і здатні брати участь в алергічних реакціях. Екзема новонароджених, як правило, виникає при переході з грудного на штучне годування дітей коров’ячим молоком. Причому підвищений рівень IgE у хворих малюків корелює з Т-клітинною недостатністю (можливо за рахунок зменшення Т-супресорів).

Кропив’янка (лат. Urticaria) та ангіоневротичний набряк (гигантська кропив’янка, набряк Квінке) дуже близькі за механізмом алергічні реакції, але відрізняються локалізацією у тканинах. Кропив’янка розвивається у дермі, а набряк Квінке – у більш глибоко розташованому підшкіряному шарі – гіподермі, тому він не супроводжується висипом. Обидва захворювання супроводжуються підвищенням титрів IgE та гістаміну, але в деяких випадках у хворих виявляють також IgG та імунні комплекси, внаслідок чого алергія розвивається за змішаним механізмом, який включає гіперчутливість І та ІІІ типів. Крім того, кропив’янка та ангіоневротичний набряк можуть розвиватися як неімунологічні реакції внаслідок дії ліків та деяких зовнішніх факторів безпосередньо на тучні клітини з вивільненням медіаторів (псевдоалергія).

Кропив’янка – захворювання, що виникає у відповідь на різні алергени і проявляється сильно сверблячим висипом або появою плям з виступаючою поверхнею. Висип швидко виникає, а також швидко може зникнути. У більш важких випадках виникає нездужання, гіпотонія, головний біль, лихоманка, нудота, артралгії (біль у суглобах), іноді біль в очних яблуках, коловушних залозах, сльозотечія. Захворювання може протікати 1 – 2 дн, а іноді й довше. Серед алергічних хвороб кропив’янка посідає друге місце після бронхіальної астми за розповсюдженням серед населення.

Провідна роль серед етіологічних факторів належить інфекційним алергенам – вірусам, бактеріям, гельмінтам. Так, гостра кропив’янка супроводжує інфекційний мононуклеоз, епідемічний гепатит та інші вірусні інфекції. При бактеріальних інфекціях частіше виникає хронічна кропив’янка.

Причиною розвитку кропив’янки можуть бути хвороби органів травлення і, зокрема, знижена секреторна функція шлунку та підшлункової залози, що внаслідок недостатнього перетравлення білків веде до виникнення “пептонної кропив’янки”. У 27% випадків чинниками хвороби є лікарські препарати і особливо антибіотики пеніцилінового ряду. Можливе виникнення кропив’янки і відповідь на алергени комах (бджіл, ос, шершнів, молі, тарганів), на харчові продукти, речовини побутової хімії.

Ангіоневротичний набряк (гігантська кропив’янка або набряк Квінке) відрізняється від звичайної кропив’янки вдісутністю шкірних висипів та зудіння, уражуються в основному капіляри гіподерми, що супроводжується виникненням набряку на обмеженій ділянці тіла. Появу набряку передують відчуття стиснення та легкого жару. Шкіра у місті запалення має рожевий або блідий колір, набряк злегка виступає над рівнем нормальної шкіри, але більш щільний на дотик. Він виникає раптово, швидко зростає та утримується декілька днів, а потім непомітно зникає.

Набряк Квінке може виникнути на будь-якій ділянці тіла, але найбільш часто уражуються губи, повіки, щоки, вуха, гортань, статеві органи (мошонка, піхва). Найбільш небезпечною для життя є локалізація набряку у гортані, серцевому м’язі, тканині мозку.

Набряк у гортані зустрічається у 20-25% хворих на цю патологію. Він розвивається швидко, з’являється хрипкість голосу, цианоз, порушується дихання, іноді відзначається кровохаркання і вже через декілька хвилин настає асфіксія (задуха) внаслідок швидко зростаючого набряку слизової оболонки, спостерігається втрата свідомості, настає смерть.

Ангіоневротичний набряк тканин мозку може виникати самостійно, а може бути наслідком набряку на обличчі та волосистої частини голови. Серед клінічних симптомів найбільш часто спостерігаються головний біль, слабкість, блювота, послаблення пульсу, судоми, епілептиподібні напади, ураження внутрішнього вуха (синдром Меньєра). З’являються також неврологічні ознаки ураження нервової системи: ригідність потилиці, екзофтальм, підвищення внутрішньочерепного тиску, розлади зору, геміпарез, параліч лицьового нерва тощо. У важких випадках ураження важливих мозкових центрів ведуть до летального кінця.

Ангіоневротичний набряк у серцевому м’язі розвивається внаслідок шкірного ураження і супроводжується такими симптомами, як біль, тахікардія, екстрасистолія, зниження артеріального тиску, іноді з розвитком колапсу. Такі ураження серцевого м’язу продовжуються декілька днів і несуть загрозу для життя.

Алергійний кон’юнктивіт – це алергічне запалення кон’юнктиви – тонкої оболонки, що покриває внутрішню поверхню повіку та зовнішню поверхню ока. Як і астма, він може бути викликаний інфекцією або неінфекційними алергенами. У більшості хворих алергійний кон’юнктивит є складовою сезонного алергічного риніту, але іноді він розвивається самостійно і не супроводжується ринітом, Особливо це характерно для осіб, що мають безпосередній контакт з повітряними алергенами – пилком рослин, спорами грибів, побутовим пилом, епідермісом тварин, а також при внутрішньоочному введенні ліків, використанні косметики, при роботі з хімічними речовинами і занесенні алергенів в очі нечистими руками.