10.8.1. Контактні алергії

Контактні алергії – це так звані виробничі і побутові дерматити, коліти й інші захворювання, які викликаються гаптенами, такими як нікель, хром, берилій, цирконій, динітрохлорбензол, похідні пікрилової кислоти, фарбники, клеї, лаки, гумові вироби, лікарські препарати, рослинні отрути і, зокрема, пентадекакатехол із сумаху укоріненого. Гаптени, зв’язуючись з білками сироватки або шкіри, перетворюються у повноцінні алергени і викликають у місці контакту екзематозну реакцію.

В останні роки дуже поширилися контактні алергії, спричинені металевими браслетами годинників, біжутерією, що вміщують нікель і хром. Викликає занепокоєння імунологів розповсюдження алергії на латекс, що входить до складу багатьох предметів вжитку (гумових рукавичок, дитячих іграшок, оздоблення білизни, контрацептивів тощо). Вчені вважають, що сенсибілізація населення відбувається за рахунок дрібненьких часток гуми, які попадають у повітря з шин автомобілів.

Динітрохлорбензол (ДНХБ) здатний сенсибілізувати практично кожну людину і тому може бути використаний для оцінки клітинного імунітету.

Контактна алергія розвивається в епідермальному шарі шкіри, де і відбувається розпізнавання антигену. Основними антигенпрезентуючими клітинами в епідермісі є клітини Лангерганса. Вони мають неправильну форму, а їх відростки нагадують дендрити аксонів, тому їх називають ще дендритними клітинами. Вони мають кістковомозкове походження, їх кількість дорівнює 3% від всіх клітин епідермісу. Усередині вони мають так звані бербекові гранули - особливі органели пластинкоподібної форми з розширенням на одному з кінців (нагадують колбочку). Бербекові гранули утворюються з мембрани і, можливо, містять ферменти, що перетравлюють антигени, однак механізм процесингу антигенів дендритними клітинами ще не з’ясований. Відомо тільки, що антигени, зв’язавшись з молекулами МНС-ІІ, можуть поглинатися клітинами шляхом ендоцитозу за участю бербекових гранул. Дендритні клітини мають на своїй поверхні маркер CD1, антигени МНС-ІІ, рецептори для зв’язування Fc-фрагментів Іg та комплементу.

Важливу роль в алергічних реакціях шкіри відіграють також кератиноцити, які не тільки забезпечують структурну цілісність епідермісу, але й є регуляторами імунної відповіді. Вони, як імуноцити, мають на поверхні антигени МНС-ІІ і виділяють безліч різних цитокінів. Одні цитокіни (IL-3, TNF, GM-CSF) активують клітини Лангерганса, інші (IL-10) пригнічують імунну відповідь, викликаючи імунологічну ареактивність. Активація самих кератиноцитів відбувається під впливом алергенів або подразнюючих речовин.

Контактна алергія у динаміці розвитку має дві фази: стадію сенсибілізації та стадію прояву.

Стадія сенсибілізації у людини триває 10-14 год. У цей час гаптен проникає в епідерміс, зв’язується з білками шкіри і вже як повноцінний антиген поглинається клітинами Лангерганса. Останні здійснюють процесинг антигену, виводять його епітопи у комплексі з МНС-ІІ на свою поверхню і далі мігрують із шкіри у паракортикальну зону лімфовузлів. Саме там відбувається представлення антигену Т-лімфоцитам (CD4). Останні в результаті проліферації утворюють субпопуляцію клітин імунологічної пам’яті.

Стадія прояву алергії пов’язана з притягуванням у вогнище запалення моноцитів, макрофагів і виділенням ними цитокінів з прозапальною дією. Ініціація цієї стадії відбувається завдяки активованим Т-лімфоцитам (CD4), які мігрують у шкіру і виробляють IF-. Інтерферон запускає ланцюг реакцій, спрямованих на активацію кератиноцитів, клітин ендотелію капілярів шкіри. Усі ці клітини також виробляють цитокіни і хемокіни, які активують тучні клітини шкіри, а також притягують у вогнище моноцити, макрофаги. У результаті виникає мононуклеарна інфільтрація шкіри навколо капілярів, нігтів, капсул волосся, з’являються інфільтрати в епідермісі. Затуханню реакції сприяють трансформуючий фактор росту TGF-, що секретується тучними клітинами, а також IL-1 і IL-10 з кератиноцитів.