10.3. Динаміка алергічних реакцій

У перебігу будь-якої алергічної реакції, незалежно від її механізму, можна виділити 3 основні стадії: імунологічну, патохімічну та патофізіологічну.

Імунологічна стадія визначає специфічність алергії і розпочинається зі взаємодії алергену з антитілами або специфічними ефекторними Т-клітинами. Причому алерген може зв’язуватись як з вільноциркулюючими у крові антитілами, так і з тими, що фіксовані у тканинах (на тучних клітинах, базофілах та судинному ендотелії). IgE (реагіни) для фіксації на клітинах мають додатковий домен на кінці Fc-фрагмента, який занурюється у мембрану.

Патохімічна стадія супроводжується активацією протеолітичних ферментів. У результаті їх дії з активованих клітин вивільнюються медіатори алергії: гістамін, серотонін, брадикінін та лейкотриєни А, В, С, Д, Е. Лейкотриєни – продукти ліпоксигеназного перетворення арахідонової кислоти. Вони виділяються тучними клітинами, базофілами та тромбоцитами. Всього відомо близько 30 речовин, що беруть участь у розвитку алергії. Під їх впливом у клітинах виникають біохімічні зміни – пригнічення дегідрогенезу, гіпоксія, зміни показників гліколізу та ін..

Патофізіологічна стадія розвивається внаслідок дії медиаторів на системи органів і веде до порушення кровообігу, падіння артеріального тиску (іноді аж до колапсу), зміни фізико-хімічних властивостей крові, спазму гладеньких м’язів бронхіол та кишкової стінки, що, відповідно, супроводжується порушенням дихання та кишковими кольками. Таким чином, алергія, що виникає у відповідь на вторинне введення антигену супроводжується не тільки специфічними імунними реакціями, але й неспецифічним пошкодженням тканин і органів.

Алергічні реакції, незважаючи на можливі шкідливі наслідки (запалення, пошкодження тканин, в деяких випадках летальний кінець), можна вважати реакціями захисного характеру, тому що вони сприяють “очищенню” організму від чужерідних речовин і забезпечують сталість гомеостазу. Крім того, при алергії діють ті самі ефекторні механізми, що і при звичайних імунних реакціях. Однак деякі імунологи вважають, що алергія – завжди патологія і захисного сенсу в ній немає.

10.4. Реакції гіперчутливості негайного та сповільненого типів

У 1930 р. Р. Кук запропонував поділити алергічні реакції залежно від походження, механізму та клінічних симптомів на дві основних групи: реакції гіперчутливості негайного типу (РГНТ) і реакції гіперчутливості сповільненого типу (РГСТ). Перший тип алергії викликається антитілами, другий тип пов’язаний з сенсибілізацією ефекторних лімфоцитів. Таким чином, РГНТ слід відносити до реакцій гуморального імунітету, пов’язаного з В-лімфоцитарною системою, а РГСТ – до реакцій клітинного типу, опосередкованих Т-системою. Оскільки В-система реагує на антигени більш швидко завдяки наявності специфічних імуноглобулінів, то звичайно гіперчутливість негайного типу може розвиватися в лічені хвилини при потраплянні антигену у кров. І навпаки, для розвитку РГСТ потрібен деякий час.

На формування певного виду алергії суттєво впливають властивості антигенів. Корпускулярні алергени (віруси, бактерії, гриби) сприяють виникненню повільних, а розчинні алергени – швидких алергічних реакцій. Мікробні білки частіше індукують РГСТ, а полісахариди – РГНТ. При розвинутій реакції гіперчутливості негайного типу слабкіше проявляються ознаки реакцій сповільненого типу і навпаки. У таблиці 10.1 наведені головні ознаки двох типів алергії.

Таблиця 10.1

Порівняльна характеристика РГНТ та РГСТ

Ознаки	РГНТ	РГСТ
Строки прояву реакції	Декілька хвилин (частіше 15-30)	Не раніше, ніж за 6-8 год, максимальний прояв через 24-48 год, іноді 72 год
Різновид антигену (алергену)	Сироваткові та інші розчинні білки, полісахариди, пилок рослин, гельмінти й інші алергени	Віруси, деякі бактерії (мікобактерії, лептоспіри, бруцели, гонококи, трепонеми й інші), гриби, гаптени, трансплантаційні антигени
Симптоматика та мікроскопічна картина місцевої реакції	Гіперемія, набряк, свербіж, поліморфноядерна інфільтрація	Гіперемія, ущільнення, свербіж, мононуклеарна інфільтрація
Антитіла у крові та їх роль	Ig Е, іноді імуноглобуліни інших класів; відіграють головну роль у розвитку алергії	Часто відсутні, а якщо є, то не відіграють суттєвої ролі
Механізм ефекторної реакції	Реакція алергену з антитілом	Реакція алергену з сенсибілізованими Т- лімфоцитами
Цитотоксичний ефект при взаємодії зі специфічним антигеном	У відношенні до тканинних базофілів, тучних клітин, а іноді до клітин ендотелію судин	У відношенні до сенсибілізованих антигенами лімфоцитів
Участь медіаторів імунної відповіді	Виявляються медіатори типу вазомоторних амінів: гістамін, серотонін, ацетилхолін, брадикінін, гепарин, повільно реагуюча субстанція та ін.	Виділяються за умов контакту лімфоцитів зі специфічним антигеном: шкірно-реактивний фактор, фактор проникнення, фактори гальмування міграції макрофагів і лейкоцитів, лімфотоксин тощо
Клінічні прояви	Анафілактичний шок, астма, сироваткова хвороба, полінози, феномен Артюса, негайні реакції шкіри та слизової оболонки, набряк Квінке, реакція Овері	Алергійні повільні реакції шкіри та слизових оболонок; контактні дерматити; інфекційні алергічні реакції (при туберкульозі, туляремії, бруцельозі, сифілісі, кору); реакції на вплив гаптенів; трансплантаційні реакції
Десенсибілізація	Дуже ефективна	Менш ефективна
Пасивний (адоптивний) перенос	За допомогою сироватки крові	За допомогою Т-клітин
Інгібування гіперчутливості	Антигістамінними препаратами	Стероїдними гормонами

До реакцій РГНТ відносять анафілаксію, сироваткову хворобу, феномен Артюса, реакцію Овері, сінну лихоманку та бронхіальну астму. На відміну від РГСТ, ці реакції спостерігаються не у всіх людей, а лише у тих, що мають генетичну схильність до алергії та відрізняються аномальною чутливістю до деяких специфічних антигенів. До реакцій РГСТ належать інфекційна алергія, контактна алергія, деякі аутоімунні та трансплантаційні реакції.

У теперешній час алергічні реакції розрізняють також за механізмом пошкодження тканин. Згідно з класифікацією Джела і Кумбса виділяють 4 основних типи алергічних реакцій:

І тип гіперчутливості – анафілактичні (гострі, раптові, реагінові) алергічні реакції, опосередковані IgE (іноді IgG) разом з тучними клітинами: анафілактичний шок, астма, екзема, сінна лихоманка, харчова алергія.

ІІ тип гіперчутливості – цитотоксичні (цитолітичні) реакції, опосередковані IgМ або IgG разом з комплементом, К-клітинами або фагоцитами (реакції при переливанні несумісної крові, гемолітична хвороба новонароджених, аутоімунні гемолітичні анемії, антитромбоцитарні реакції, теплова та холодова алергія, надгостре відторгнення трансплантату).

ІІІ тип гіперчутливості – імунокомплексні реакціі (хвороби імунних комплексів, напівуповільнений тип алергії) – гуморальний тип алергії, пов’язаний з утворенням преципітуючих антитіл (IgG), які здатні утворювати з антигеном імунні комплекси; це різновид запалення, опосередкованого імунними комплексами, поліморфноядерними та іншими лейкоцитами (сироваткова хвороба, феномен Артюса, “легеня фермера”, хронічний гломерулонефрит, стафілококовий ендокардит і деякі інші аутоімунні хвороби).

ІУ тип гіперчутливості – алергічні реакції сповільненого типу, пов’язані з Т-залежною активацією макрофагів, еозинофілів та інших клітин (гіперчутливість туберкулінового типу, контактні дерматити, гранульоматозна гіперчутливість).

Згідно з наведеною вище класифікацією перші два типи алергії (анафілактичний, цитотоксичний) є прикладами РГНТ, третій тип (імунокомплексний) – напівуповільнений тип алергії, а четвертий тип – яскравий зразок РГСТ. У наступних підрозділах детально розглядаються перелічені типи гіперчутливості. Слід відзначити, що алергічні захворювання можуть перебігти з переважною участю одного з перелічених типів гіперчутливості, але у патогенезі хвороби можуть одночасно або послідовно вмикатися алергічні реакції різних типів, що дуже ускладнює перебіг алергічної патології та її терапію.