10.2. Алергени, їх природа та властивості

Алергени – це сенсибілізуючі агенти, що найчастіше мають досить слабкі антигенні властивості. Хоча поняття “антиген” і “алерген” дуже близькі за суттю, але одне не завжди дорівнює другому. Так, практично жоден алерген – антиген, але не кожний антиген – алерген. Алергени – це особлива група антигенів, які відрізняються деякими біологічними і фізико-хімічними властивостями, а саме мають невисоку молекулярну масу, здатні сорбуватися та агрегуватися у невиличкі частки, просочуватися у покривні тканини та слизові оболонки, легко елюються у рідкі середовища організму, хімічно стабільні, практично не метаболізуються в організмі. Небілкові алергени здатні сполучатися з власними білками організму, а білкові часто мають протеолітичну активність. Алерген проявляє свою дію при дуже малих дозах. Так, сумарної дози пилку амброзії в 1 мкг достатньо, щоби викликати важку атопію. Ще менші дози алергену можуть спричинити напад астми з летальним кінцем.

Алергію викликають всі види мікробів (віруси, бактерії, найпростіші, гриби), в тому числі представники мікрофлори, а також гельмінти. Живі збудники захворювань спричиняють більш виражену сенсибілізацію порівняно з убитими паразитами.

Алергенами можуть бути різні за хімічною природою речовини: чужерідні білки, ліпоїди, мукополісахариди тваринного, рослинного та мікробного походження, власні змінені білки, а також високомолекулярні сполуки небілкової природи і низькомолекулярні гаптени, якщо вони кон’юговані з сироватковими або тканинними білками. Найбільшою алергізуючою активністю відрізняються білки, ліпополісахариди і полісахариди бактерій, а також гаптени, причому можна отримати такі їх фракції, що не мають імуногенності, але викликають сенсибілізацію.

Існує декілька класифікацій алергенів, але найбільш поширена серед них класифікація алергенів за походженням.

До алергенів тваринного походження відносять клітини покривних тканин (вовни, лупи, пір’я, пуху), токсичні секрети комах (кліщів, ос, бджіл, комарів, москитів, скорпіонів та ін.), що потрапляють у тканини при укусах.

Серед рослинних алергенів найбільшою сенсибілізуючу дію мають пилок трав, чагарників та дерев (тимофіївки, амброзії, лободи, м’ятлика, їжи збірної, пшениці, жита, тополі, вільхи та ін.).

Мікробними алергенами є: спори грибів, субстанції нейсерій, кишкової палички, стафілококів, β-гемолітичного стрептококу, вірусів корі, герпесу, грипу, гепатиту тощо.

До побутових алергенів слід віднести домашній, книжковий, друкарський, килимовий пил, до складу якого можуть входити як неорганічні, так і органічні сполуки. В останні роки доведено високу сенсибілізуючу активність мікроскопічних кліщів та тарганів, що знаходяться у килимовому та іншому побутовому пилу.

Лікарські антигени (медикаментозні) найбільш часто зустрічаються серед антибіотиків (пеніцилін, цефалоспорин та їх похідні), сульфаніламідів (сульфадиметоксин, сульфален та ін.). Алергізуючу активність мають також йод, аспірин, антипірин, новокаїн, цитостатики, опіати, вітаміни, лікувальні сироватки, препарати крові, вакцини корі, грипу, правцевий токсоїд, гормони (інсулін, адренокортикотропний та тиростимулюючий гормони), ферментні препарати (стрептокіназа, стрептодеказа, хімопапаїн), вироби з латексу (хірургічні рукавички, ендотрахеальні трубки, презервативи та ін.).

Харчові алергени надходять в організм людини з їжею. Вони мають високу сенсибілізуючу активність. До них належать: мед, молоко, яйця, риба, м’ясо, фрукти, (особливо цитрусові та каротинвмісні), круті м’ясні та рибні бульйони, горіхи, кофе, шоколад, глютен (білок, знайдений у багатьох злаків), бобові, ракоподібні, молюски тощо.

Промислові антигени, як правило, представлені гаптенами або напівгаптенами, але при поєднанні з білковими носіями стають повноцінними антигенами. Це підтверджується виявленням специфічних антитіл до ксенобіотиків. Найбільш часто чинниками алергії стають окиси азоту, сірки, вуглеводороди, меркаптани, формальдегід, важкі метали (нікель, хром, кобальт та ін.), пестициди.

Під фізичними алергенами розуміють фізичні стимули, що можуть спричинити розвиток алергічних реакцій. Це такі фактори, як сонячне світло, інші типи випромінювання, холод, тепло, мінімальні механічні подразнення.

Залежно від походження алергену, що викликав захворювання, розрізняють інфекційну, харчову, лікарську (медикаментозну), респіраторну (пилкову) та фізичну алергію.

Умовно всі алергени розподіляють на дві групи – екзоалергени (алергени зовнішнього середовища) і ендоалергени (утворюються у самому організмі)