Розділ ІІІ. Закон про кримінальну відповідальність

може бутисанкція, наведена уст. 145 КК. Вонанадає судуможливість призначити один із таких видів покарання: штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот сорока годин, або позбавлення права обіймати певніпосадичизайматисяпевноюдіяльністюнастрокдотрьохроків, або виправні роботи на строк до двох років.

Альтернативні санкції мають різновиди:

а) у санкції вказані відносно визначений і абсолютно визначений види покарання (наприклад, санкція у ст. 112 КК — «карається позбавленнямволінастроквіддесятидоп’ятнадцятироківабодовічним позбавленням волі»);

б) у санкції вказані два або більше відносно визначених видів покарання (наприклад, санкція у ч. 1 ст. 129 КК — «карається арештом настрокдошестимісяцівабообмеженнямволінастрокдодвохроків», санкція у ч. 1 ст. 130 КК — «карається арештом на строк до трьох місяців або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років»).

Як і відносно визначені санкції, альтернативні санкції можуть міститивказівкунаможливістьзастосуваннядоодногозосновнихпокарань додаткового покарання (наприклад, санкція у ч. 1 ст. 131 КК — «карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років»).

§ 3. Тлумачення закону про кримінальну відповідальність

1. Тлумачення закону полягає у з’ясуванні і всебічному розкритті його змісту з метою точного застосування. Тлумачення не може бути довільним, таким, що виходить за межі волі законодавця, вираженої в тексті закону.

Тлумачення закону поділяється на види залежно від суб’єкта тлумачення, прийомів(засобів) таобсягутлумачення. Утеоріїкримінального права існують й інші критерії класифікації тлумачень закону про кримінальну відповідальність.

2. Залежновідсуб’єкта, якийроз’яснюєзакон, розрізняютьлегальне (чи офіційне), судове та наукове (чи доктринальне) тлумачення.

47

Кримінальне право України. Загальна частина

Легальне(чиофіційне) — цетлумачення, щоздійснюєтьсяорганом влади, уповноваженим на те законом. Згідно з п. 2 ст. 150 Конституції України правом офіційного тлумачення законів, у тому числі кримінальних, наділеноКонституційнийСудУкраїни. Цетлумачення— вид правовоїдіяльностівисокогоюридичногорівня, оскількиактиконституційного тлумачення законів мають силу останніх. У такому тлумаченні можливі елементи розвитку закону, але суворо в межах норми закону, що тлумачиться. Положення, що наводяться в акті легального тлумачення, єобов’язковимидовиконаннянатериторіїУкраїни, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Судове тлумачення — це найбільш поширене і найчастіше застосовуване тлумачення. Воно має два різновиди:

а) казуальнетлумачення, щодаєтьсясудамибудь-якоїінстанціїпри розгляді конкретної кримінальної справи. Таке тлумачення є обов’язковим тільки у тій справі, у зв’язку з якою воно проводилося. Оскільки судове тлумачення може виходити від вищих судових органів, то одночасно воно може бути взірцем правильного застосування закону для нижчих судів при розгляді аналогічних справ;

б) правозастосовне тлумачення, що дається в рекомендаціях Пленуму Верховного Суду України з найбільш складних питань застосування КК. Унаслідок вивчення та узагальнення судової практики, а також у відповідь на запити судових органів і прокуратури Пленум Верховного Суду України має право давати роз’яснення про правильність застосування того чи іншого закону при здійсненні правосуддя. Такі роз’яснення впливають на практику судів при розгляді ними конкретнихкримінальнихсправ. Нимиширококористуютьсяіншісуб’єкти застосування законів про кримінальну відповідальність. Прикладом такогороз’ясненняможебутитлумачення, якездійснивПленумВерховного Суду України з питання щодо поняття попередньої змови групи осібприодержанніхабара. Вабз. 1 п. 16 постановивід26 квітня2002 р. № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво» Пленум пояснив: «Відповідно до ч. 2 ст. 28 КК хабар належить визнавати одержаним за попередньою змовою групою осіб, якщо злочин спільно вчинили декілька службових осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобтодойогопочатку, процедомовилися(якдо, такіпіслянадходження пропозиції про давання хабара, але до його одержання)»1. Однак

1 Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – С. 212.

48

Розділ ІІІ. Закон про кримінальну відповідальність

такі роз’яснення не можуть підміняти закон, звужувати або розширювати його зміст. Пленум Верховного Суду України — не законодавчий орган. Він тільки дає на підставі закону рекомендації, які мають ґрунтуватися на законі, виходити із його змісту, а іноді усувати виявлені практикою непорозуміння, різночитання чинного законодавства.

Наукове (чи доктринальне) тлумачення — це тлумачення закону науковими і навчальними юридичними установами, окремими вченими і практиками у монографіях, підручниках, навчальних посібниках, статтях, науково-практичних коментарях, експертних висновках. Це тлумачення не має обов’язкової сили, але відіграє помітну роль у розвиткукримінальногоправа, враховуєтьсяприпідготовціновихзаконів прокримінальнувідповідальність, допомагаєпрактиціуправильному застосуванні таких законів.

3. Прийоми (засоби) тлумачення законів про кримінальну відповідальність можуть бути різними. Розглянемо докладніше граматичне (чи філологічне), систематичне та історичне тлумачення.

Граматичне (чи філологічне) тлумачення полягає у з’ясуванні змісту юридичної норми шляхом етимологічного або синтаксичного аналізу її тексту, а також з’ясування значення і змісту слів, термінів, понять, застосованих у законі про кримінальну відповідальність. Наприклад, зі змісту ст. 208 КК «Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків» зрозуміло, що для притягнення до відповідальності за цією статтею необхідно встановити у діях особи незаконне, з порушенням встановленого законом порядку, відкриття або використання за межами України валютних рахунків. Причомудляскладузлочинудостатньовстановитиоднуіззазначенихуцій статті дій, оскільки між поняттями «відкриття» і «використання» стоїть сполучник «або».

Систематичнетлумаченняполягаєуз’ясуваннізмістузакону, його окремихнормативно-правовихприписівшляхомзіставленнязіншими приписами цього самого або іншого закону.

Найчастіше зіставляються приписи різних норм КК. Наприклад, поняття «службова особа», яке використане у ст. 238 КК, з’ясовується шляхом звернення до ч. 3 пст. 18 КК, де наведене загальне визначення службової особи. Нерідко нормузаконупрокримінальну відповідальність, що тлумачиться, зіставляють з нормами кримінальнопроцесуального, адміністративного, цивільного, трудовогозаконодавства. Наприклад, для тлумачення змісту ст. 371 КК, у якій використані

49

Кримінальне право України. Загальна частина

поняття «затримання», «привід», «арешт», «тримання під вартою», потрібно звернутися до відповідних статей КПК України.

Історичне тлумачення закону полягає у з’ясуванні умов, причин, соціальних чинників, що зумовили його прийняття, зверненні до аналогічних законів про кримінальну відповідальність, що діяли раніше. Іноді для розкриття змісту закону знайомляться з його проектом, пояснювальними записками, матеріалами обговорення проекту, думками окремих учених, які брали участь у розробленні закону. Цей прийом тлумаченнязастосовують, якправило, науковціпридослідженнікримінального законодавства. Історичне тлумачення дає можливість більш точноз’ясуватитізавдання, якіставивзаконодавець, приймаючиККабо окремі закони про кримінальну відповідальність, що входять до нього.

4. Тлумачення заобсягом (результатом) може бути буквальним (чи адекватним), обмежувальним та поширювальним.

Буквальне (чи адекватне) — це тлумачення, згідно з яким дійсний зміст норми закону прокримінальну відповідальність точно(буквально) відповідаєїїтекстуальномувиразу(тексту, букві). Такетлумачення має місце у випадках, коли зміст норми або якоїсь її частини збігається з її словесним викладенням. Наприклад, диспозиція ч. 1 ст. 114 КК «Шпигунство» дає точне уявлення про предмет злочину — це відомості, що становлять державну таємницю, та суб’єкта шпигунства — це іноземець або особа без громадянства. Жодну з цих ознак не може бутивитлумаченоширшеабовужче, ніжбуквальнийзміст. Якправило, буквально тлумачаться санкції норм Особливої частини КК.

Обмежувальнетлумаченнямаємісцеуразі, якщотекстізмістнорми законупрокримінальнувідповідальністьнезбігаються, колиїїдійсний зміствужчезасловеснийвираз. Обмежувальнетлумаченнядаєпідставу застосовувати закон до більш вузького кола випадків, ніж це випливає з його тексту. Наприклад, у ст. 304 КК встановлено відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність. За текстом ст. 22 КК кримінальна відповідальність за цей злочин може настати у разі, якщо особа досягла шістнадцятирічного віку. Хоч ніяких винятків із цього положення немовби і немає, однак очевидно, що у ст. 304 КК маються наувазівипадкивтягненнянеповнолітніхузлочиннудіяльністьдорослими, тобто особами, які досягли вісімнадцятирічного віку.

Поширювальне тлумачення використовується тоді, якщо текст ісутністьнормизаконупрокримінальнувідповідальністьнезбігаються, коли її зміст ширше за текстуальний словесний вираз. Поширю-

50

Розділ ІІІ. Закон про кримінальну відповідальність

вальне тлумачення надає нормі більш широкого змісту і дозволяє застосовувати її до значно більшого кола випадків, ніж це буквально зазначено в самому тексті статті КК. Наприклад, у ч. 1 ст. 213 КК вказано на операції з брухтом кольорових і чорних металів, здійснювані без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством. У цьому разі поняття «законодавство» охоплює не тільки закони в буквальному значенні, а й підзаконні (нормативно-правові) акти, якими регулюються порядок та умови державної реєстрації або одержання відповідного дозволу (ліцензії).

Обмежувальне і поширювальне тлумачення не «звужують» і не «розширюють» зміст закону, а тільки виявляють його дійсну сутність, яка може бути або вужчою, або ширшою порівняно з текстом цього закону, його буквальним виразом.

5. Поширювальне тлумачення закону треба відрізняти від зовні схожого на нього застосування закону за аналогією, тобто застосу-

вання до суспільно небезпечного діяння, що прямо не передбачене законом на час його вчинення, статті КК, яка встановлює кримінальну відповідальність за найбільш схожий за характером та тяжкістю злочин. До 1958 р. застосування закону за аналогією допускалося кримінальним законодавством колишнього СРСР, у тому числі України (ч. 3 ст. 3 Основних начал кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік 1924 р.; ч. 2 ст. 7 КК Української РСР 1927 р.). На відміну від застосування закону за аналогією поширювальне тлумачення засноване на існуванні в КК норм, де ознаки злочину описані або загальним чином, або не досить чітко, або суперечливо. Тлумачення цих ознак, встановлення їх змісту відповідають дійсній сутності конкретної юридичної норми, тобто законодавець «мав на увазі» саме такий її зміст. Отже, поширювальне тлумачення нічого до закону не додає, а лише більш точно розкриває його зміст. Аналогія ж має місце тоді, якщо певне діяння як злочинне в законі не передбачено. КК України 2001 р. у ч. 4 ст. 3 прямо заборонив застосування закону за аналогією. Кримінальна відповідальність за КК можлива тільки за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого статтею Особливої частини КК, де наведено вичерпний перелік злочинів. Неможливо застосування за аналогією і норм, які містяться в Загальній частині КК, що практика іноді використовувала, коли діяв КК 1960 р.

51