Розділ 19
що в кожному випадку наявності названих передумов та підстав суд зобов’язаний звільнитиособувідпокарання. Ітільки увипадках, коли йдеться про осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, цей вид звільнення від покарання є факультативним. Відповідно до ч. 5 ст. 80 КК питання про застосування давності до особи, засудженої до довічного позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі заміняється позбавленням волі. У разі, якщо суд все ж таки визнає за можливе застосуватидавність, тоособазвільняєтьсявідвідбуванняпризначеного їй довічного позбавлення волі.
Кримінально-правові наслідки звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обви-
нувального вироку є виключно позитивними для особи. Вона не тільки не відбуватиме того покарання, яке було призначено їй судом, а й з моменту звільнення не вважатиметься такою, що має судимість (ч. 3
ст. 88 КК).
§6. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
Поняття умовно-дострокового звільнення від відбування по-
карання. Відповіднодост. 81 ККпідумовно-достроковимзвільненням відвідбуванняпокаранняслідрозумітизвільненняособивідподальшоговідбуванняпризначеногоїйсудомпокарання, якефактичновженею відбувається, підумовоюневчинятиновогозлочинупротягомстроку, який залишився до моменту закінчення відбуття покарання. Питання застосуванняумовно-достроковогозвільненнявідвідбуванняпокаран- ня роз’ясняються в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбуванняпокаранняізамінуневідбутоїчастинипокараннябільшм’яким» (далі — постанова від 26 квітня 2002 р. № 2).
Передумовою умовно-дострокового звільнення від відбування покарання згідно з ч. 1 ст. 81 КК є фактичне відбування особою одного із п’яти видів основних покарань: виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі. Особи, які відбувають інші основні види покарань, не підлягають
390
Звільнення від покарання та його відбування
умовно-достроковому звільненню від них. Крім того, відповідно до наведеного припису КК особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання. За роз’ясненнямВерховногоСудуУкраїнитакимдодатковимпокаранням, від якого можна звільнити достроково (тобто до закінчення строку), єлишепозбавленняправаобійматипевніпосадиабозайматисяпевною діяльністю (п. 7 постанови від 26 квітня 2002 р. № 2).
Підставою умовно-дострокового звільнення від відбування покарання визнається доведення засудженим протягом відбуття певної частини строку покарання свого виправлення сумлінною поведінкоюіставленнямдопраці. Вонаскладаєтьсяздвохелементів, кожен з яких є обов’язковим для її наявності.
Першим елементом підстави (так званим матеріальним елемен-
том) — відповідно до ч. 2 ст. 81 КК є доведення засудженою особою свого виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці. Під доведенням засудженим свого виправлення слід розуміти досягнення і закріплення такого стану, за якого від даної особи не доводиться очікувати вчинення в майбутньому нових злочинів. Інакше кажучи, на певному етапі, до повного закінчення відбування покарання, вже досягнутооднуізйогоцілей— виправленнязасудженого, узв’язкузчим подальшевідбуванняпокаранняєнедоцільним. Доведеннязасудженим свого виправлення має бути підтверджено сумлінною поведінкою, тобто зразковим виконанням вимог режиму, свідомим додержанням дисципліни, вказівок адміністрації, наявністю заохочень івідсутністю стягненьтощо, таставленнямдопраці— чесниміповнимвиконанням своїх трудових обов’язків, підвищенням кваліфікації, дотриманням правил безпеки виробництва та ін.
Другим елементом підстави (так званим формальним, або формалі-
зованим, елементом) згіднозч. 3 ст. 81 ККєвідбуттязасудженоюособою певноїчастинипризначеногоїйпокарання. Розмірцієїчастинизалежить відтяжкостівчиненогоособоюзлочину, формивини, зякоюцейзлочин вчинено, наявності рецидиву та деяких інших чинників. Зокрема, для наявності цього елемента підстави особа повинна відбути:
1)не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;
2)не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умиснийтяжкийзлочинчинеобережнийособливотяжкийзлочин, ата-
391
Розділ 19
кож у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який її засуджено до позбавлення волі;
3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
Відповідно до п. 11 постанови від 26 квітня 2002 р. № 2 при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання щодо засудженого, покарання якому було пом’якшено згідно
зактом амністії, помилування або за рішенням суду, фактично відбута частина покарання повинна обчислюватись, виходячи з покарання, встановленого актом амністії, помилування або рішенням суду. Згідно
зп. 12 тієї самої постанови, якщо покарання визначено за сукупністю злочинів або вироків, суд, застосовуючи умовно-дострокове звільнення від його відбування, повинен виходити із загального строку покарання, призначеногозасукупністю, івраховуватиприцьомуположенняч. 3 ст. 81 КК. Уцьомуразіпідурахуваннямположеньч. 3 ст. 81 КК мається на увазі визначення частки покарання, яку належить відбути, нарівнінайбільшоїїїчастки, якуналежитьвідбутизаодинзізлочинів, що входять у сукупність.
Ізсамоїназвивидно, щоданийвидзвільненнявідпокаранняєумов-
ним, а саме: до поведінки особи, яка звільняється, висувається вимога невчинитибудь-якогоновогозлочинупідчасстроку, якийзалишається від моменту дострокового звільнення від подальшого відбування покаранняідомоменту, вякиймалобзавершитисявідбуванняособою цього покарання. Інакше кажучи, невідбута частина покарання фактично перетворюється для звільненої особи на своєрідний іспитовий строк, під час якого єдиною кримінально-правовою вимогою до по- ведінкизвільненоговідпокараннявиступаєневчиненнянимбудь-якого нового злочину.
Характер цього виду звільнення від відбування покарання є фа-
культативним — за наявності передумов і підстав такого звільнення суд має право, але не зобов’язаний його здійснити.
Кримінально-правові наслідки умовно-дострокового звільнення від відбування покарання залежать від характеру поведінки особи протягомзазначеного іспитового строкуіможутьбутияксприятливими для особи, так і несприятливими.
392
Звільнення від покарання та його відбування
Сприятливі кримінально-правові наслідки полягають у тому, що
уразі позитивного закінчення іспитового строку особа остаточно звільняєтьсявідвідбуванняневідбутоїнеючастинипокарання(більше не буде її відбувати), а строк погашення судимості для такої особи обчислюється не з моменту, коли мало закінчитися відбування нею покарання, а з моменту, коли її було умовно-достроково звільнено від відбування цього покарання. Про позитивне закінчення іспитового строку свідчить невчинення особою упродовж строку невідбутої частини покарання будь-якого нового злочину. Будь-яка інша поведінка особи упродовж цього строку (в тому числі пов’язана з вчиненням адміністративнихправопорушень, іншимиантисоціальнимипроявами, які, однак, не є злочинними) не може свідчити про те, що його закінчення не є позитивним.
Несприятливі кримінально-правові наслідки полягають у тому, що
уразі вчинення особою упродовж строку невідбутої частини покарання будь-якого нового злочину їй буде призначене покарання за правиламисукупностівироків(ст. 71 КК): допокараннязановийзлочинсуд повинен буде приєднати повністю або частково невідбуту частину покарання за попереднім вироком, тобто ту частину покарання, від відбування якої особу було умовно-достроково звільнено.
§7. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким
Поняття заміни невідбутої частини покарання більш м’яким
визначається на підставі положень ст. 82 КК. Під заміною невідбутої частинипокараннябільшм’якимрозумієтьсязвільненнязасудженого відподальшоговідбуванняпризначеногойомувирокомсудуодноговиду покаранняшляхомзаміниневідбутоїчастиницьогопокаранняіншим,
більш м’яким видом покарання. Питання застосування заміни невідбутої частини покарання більш м’яким роз’ясняються в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 2.
Передумовою заміни невідбутої частини покарання більш м’яким є фактичне відбування засудженою особою основного покаранняувидіобмеженняволіабопозбавленняволі. Особа, якавідбуває інший вид основного покарання, не підлягає звільненню від його подальшого відбування шляхом заміни його невідбутої частини іншим,
393
Розділ 19
більшм’якимвидомпокарання. Крімтого, відповіднодоч. 2 ст. 82 КК
уразі заміни невідбутої частини основного покарання більш м’яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання
увиді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю. За роз’ясненням Пленуму Верховного Cуду України таке звільнення від додаткового покарання є безумовним (абз. 2 п. 7 постанови від 26 квітня 2002 р. № 2).
Підстава заміни невідбутої частини покарання більш м’яким
складається із двох елементів, кожен з яких є обов’язковим.
Першим елементом підстави (так званим матеріальним елемен-
том) — відповідно доч. 3 ст. 82 ККєте, щозасуджений повиненстати на шлях виправлення, тобто в процесі відбування покарання у засудженого мають проявитися ті риси, подальший розвиток яких призведе до мінімалізації можливості вчинення ним нового злочину. Проте для закріплення і розвитку вже досягнутого результату ще вимагається подальше відбування засудженим покарання, хоча і більш м’якого порівняно з тим, яке він відбував досі. Досягнення такого стану слід відрізнятивідвипадків, колизасудженийсумлінноюповедінкоюіставленням до праці вже повністю довів своє виправлення — такий стан є елементом підстави умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Другим елементом підстави (так званим формальним, або форма-
лізованим, елементом) згідно з ч. 4 ст. 82 КК є відбуття засудженим певної частини призначеного йому покарання. Розмір цієї частини залежить від тяжкості вчиненого особою злочину, форми вини, з якою цей злочин вчинено, наявності рецидиву та деяких інших чинників. Частини покарання, які належить відбути для наявності даного елемента підстави, диференційовані за тими самими ознаками, що й при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання, однак
уцьому разі вони є меншими. Зокрема, для наявності цього елемента підстави звільнення особа повинна відбути:
1)неменшетретинистрокупокарання, призначеногосудомзазлочинневеликої абосередньої тяжкості, атакожзанеобережний тяжкий злочин;
2)не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості
394
Звільнення від покарання та його відбування
знову вчинила умисний злочин, за який її було засуджено до позбавлення волі;
3)не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
За наявності зазначених передумов та підстав відповідно до ч. 1 ст. 82 КК суд заміняє особі невідбуту частину покарання іншим покаранням, додержуючись таких правил:
1)те покарання, яким замінюється невідбута частина раніше призначеного особі покарання, маєбутибільшм’яким, тобтознаходитися на «сходинках покарань» у ст. 51 КК вище за покарання, яке замінюється. Наприклад, якщо особа відбуває позбавлення волі на певний строк, воно може бути замінене обмеженням волі, виправними роботами, арештом тощо;
2)цепокаранняобов’язковоповиннобутистроковим. Томунеможна замінити невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі, наприклад, штрафом чи конфіскацією майна;
3)строк більш м’якого виду покарання повинен бути визначений
вмежах, встановлених у Загальній частині КК для даного виду покарання. Наприклад, при заміні невідбутої частини позбавлення волі обмеженням волі строк останнього не може бути меншим за один рік і більшим за п’ять років;
4)тривалість більш м’якого покарання не повинна перевищувати строку невідбутої частини покарання, раніше призначеного вироком суду. Наприклад, якщо особі заміняються обмеженням волі невідбуті трирокипозбавленняволі, тоцейбільшм’якийвидпокараннянеможе бути їй призначений на строк менше одного року (мінімум для даного виду покарання) і більше трьох років (строк невідбутої частини покарання).
Цейвидзвільненнявідвідбуванняпокаранняєфакультативним— занаявностіпередумовтапідставтакогозвільненнясудмаєправо, але не зобов’язаний його здійснити.
Кримінально-правові наслідки заміни невідбутої частини по-
карання більш м’яким залежать від характеру поведінки особи протягомвідбування більшм’якогопокаранняіможутьбутияксприятливими для неї, так і несприятливими. Зокрема, ці наслідки є сприятливими, якщо особа під час відбування більш м’якого виду покарання
395