Розділ 14
Прицьомувтакихвипадкахважливовраховуватисуб’єктивнеставлення особи, що затримує, до шкоди, яка заподіюється нею. Вона має розуміти, щозаподіюванатяжкашкодаявноневідповідаєнебезпечностівчиненогопосяганняабоєявнобільшніждостатньоюдлязатримання особи, яка його вчинила. Інакше кажучи, перевищення меж заподіяння шкоди при затриманні можливе лише за наявності умислу.
Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, тягне за собою відповідальність лише в двох випадках, спеціально передбачених у статтях 118 (умисне вбивство злочинця при перевищенні заходів, необхідних для його затримання) та 124 (умисне заподіяння йому тяжкого тілесного ушкодження за таких обставин). Заподіяння злочинцю іншої шкоди є некараним.
§4. Крайня необхідність
1.У частині 1 ст. 39 КК встановлено: «Не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності».
У частині 2 ст. 39 КК ексцес крайньої необхідності визначається якумиснезаподіянняшкодиправоохоронюванимінтересам, якщотака шкода є більш значною, ніж відвернена шкода. Таким чином, крайня необхідність— цевимушенезаподіянняособоюшкодиправоохоронюванимінтересамзметоюусуненнязагрожуючоїнебезпеки, якщовона
вданій обстановці не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є рівнозначною або менш значною, ніж шкода відвернена.
Правоособиназаподіянняшкодивстанікрайньоїнеобхідностієїї субсидіарним (додатковим) правом. Ним особа може скористатися лише в тому разі, якщо в даній обстановці заподіяння шкоди є вимушеним, крайнім, останнім засобом усунення небезпеки.
2.Стан крайньої необхідності виникає за наявності відповідної підстави, якаскладаєтьсяіздвохелементів: 1) небезпеки, щозагрожує охоронюванимзакономінтересамособи, суспільстваабодержави, та
284
Обставини, що виключають злочинність діяння
2) неможливості усунення цієї небезпеки іншими засобами, крім заподіянняшкодизазначенимінтересам. Виникненняоднієїлишенебезпеки щенедостатньо для стану крайньої необхідності. Вона томуівизнається крайньою, що викликається обстановкою, при якій особа вимушена вдатисядозаподіянняшкодиправоохоронюванимінтересамякдоостаннього, крайнього засобу усунення загрожуючої небезпеки.
3. Першийелементпідставикрайньоїнеобхідності— ценаявність небезпеки, яка може бути викликана різними джерелами. Таким джереломможебутинедбалеповодженнязізброєю, бойовимиприпасами, вибуховими, радіоактивними, легкозаймистими, їдкими речовинами таіншимипредметами, яким притаманна внутрішняоб’єктивна спроможність поражати людину, заподіювати їй смерть або тілесні ушкодження, руйнувати, пошкоджувати або знищувати майно чи інші цінності. Небезпеку можуть становити стихійні сили природи (повені, обвали, зсуви, зливи і т. д.), напади тварин та ін. Необхідність заподіяння шкоди може викликатися також різноманітними процесами: технологічними, виробничими, патологічними (наприклад, тяжке поранення потерпілого, що загрожує смертю), фізіологічними, що відбуваються в організмі людини (голод або холод) і загрожують загибеллю людей, тощо. Джереломнебезпекиможебутиідіяльність(злочиннаабо незлочинна) людини (наприклад, вимога, звернена до касира, про видачу грошей під загрозою вбивства). Нарешті, джерелом небезпеки при крайній необхідності може бути і будь-яке інше, крім злочину, правопорушення (наприклад, порушення водієм правил дорожнього руху, що створило аварійну ситуацію), а також невинувата суспільно небезпечна поведінка людини (наприклад, яка діє у стані неосудності, фактичної помилки), внаслідок чого інші особи для усунення небезпеки, що виникла, змушені заподіювати шкоду правоохоронюваним інтересам.
Небезпека повинна загрожувати саме охоронюваним інтересам.
Такими насамперед є піддані небезпеці інтереси особи (наприклад, життя, здоров’я, тілесна недоторканність, особиста свобода, статева свобода, майнові, житлові, політичні та інші охоронювані законом права і інтереси). Правоохоронюваними інтересами, яким загрожує небезпека, можутьтакожвиступати: безпекавиробництва, громадський порядок(наприклад, длявідверненнянебезпеки, щовиниклавнаслідок повені і загрожує нормальній роботі підприємства, особа руйнує будівлю). Нарешті, небезпека може загрожувати інтересам держави:
285
Розділ 14
зовнішній безпеці, обороноздатності, порядку управління, інтересам правосуддя, збереженнюдержавноїтаємниці, майнутощо(наприклад, для усунення небезпеки, що виникла внаслідок пожежі і загрожує майну, особа змушена пошкодити частину цього майна заради порятунку іншого).
Небезпекаприкрайнійнеобхідностіповиннабутинаявною, тобто безпосередньозагрожуватиправоохоронюванимінтересам. Якщотака небезпека ще не виникла або, навпаки, вже реалізувалася в заподіяній шкоді, тоцевиключаєстанкрайньоїнеобхідності. Початковиймомент виникнення небезпеки має місце там, де виникла загроза безпосереднього заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам (наприклад, існує безпосередня загроза затоплення приміщення, аварії на виробництві, смерті людинитощо). Кінцевий момент існування такої небезпеки визначається або припиненням (відверненням) цієї загрози, або її реалізацією (наприклад, пожежа знищила майно або була погашена, паводок спав, зсув припинився, аварія відвернена тощо). Іноді особа може помилково вважати, що безпосередня небезпека існує, а в дійсностівонавідсутня. Заподіяння шкодиправоохоронюваним інтересам
утаких випадках має розцінюватися за правилами уявної крайньої необхідності, що аналогічні правилам уявної оборони.
4.Другимелементомпідставикрайньоїнеобхідностієвідсутність
уособивданійобстановціреальноїможливостіусунутизагрожуючу небезпекуіншимизасобами, ніжзаподіянняшкодиправоохоронюваним інтересам.
Неможливість усунути небезпеку іншими засобами свідчить про те, що особа в обстановці, яка склалася, вимушена заподіяти шкоду, оскільки інші можливості усунути безпосередню небезпеку відсутні. Тобто заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам повинно бути єдиноможливимзасобомзахистувідтакоїнебезпеки. Томуякщовособи є декілька засобів усунення небезпеки, в тому числі не пов’язаних із можливістю заподіяння шкоди, то це означає, що вона не перебуває
устанікрайньоїнеобхідності, аотже, ізаподіяну неюшкодунеможна визнати правомірною. Зрозуміло, це правило поширюється тільки на випадки, коли особа усвідомлювала наявність у неї декількох можливостей усунути небезпеку, але не скористалася тією з них, що не пов’язана із заподіянням шкоди правоохоронюваним інтересам. Якщожуційситуаціїбуладопущенапомилка, тозаподіянашкодамає оцінюватися за правилами уявної крайньої необхідності.
286
Обставини, що виключають злочинність діяння
Очевидно, що в стані крайньої необхідності відбувається сутичка двохправоохоронюванихінтересів: зодногобоку, правоохоронюваному інтересу загрожує безпосередня небезпека, а з другого — особа перебуває в такому становищі, при якому єдиним засобом усунення цієїнебезпекиєзаподіянняшкодисамеправоохоронюванимінтересам. Цяособливість, приякійвідбуваєтьсясутичкаправазправом, накладає свій відбиток і на ознаки діянь, що вчиняються у стані крайньої необхідності.
5.Ознакидіяння, щовчинюєтьсявстанікрайньоїнеобхідності,
характеризують: 1) його мету; 2) спрямованість (об’єкт) заподіяння шкоди; 3) характер дій; 4) своєчасність заподіяння шкоди; 5) межі заподіяння шкоди.
6.Мета. Слова у ст. 39 КК, що дія в стані крайньої необхідності застосовується «для усунення небезпеки» означають, що метою крайньої необхідності є саме усунення небезпеки. Так, особа уявляє, яким чином небезпеку буде усунено: шляхом знищення або пошкодження джерела небезпеки, перевезення людей у безпечне місце на узятому без дозволу чужому транспорті тощо.
7.Спрямованість (об’єкт) заподіяння шкоди. У стані крайньої необхідності шкода заподіюється правоохоронюваним інтересам держави, суспільства абоособи. Вважається, щошкодаприкрайнійнеобхідності може бути заподіяна лише інтересам «третіх осіб», тобто підприємствам, установам, організаціям чи окремим громадянам, що невикликали небезпеку і звичайно не пов’язані зїї створенням. Типовим є приклад, коли водій сільгосппідприємства, залишивши на дорозі бідони з молоком, відвозить потерпілих від аварії, що сталася не з вини водія, у лікарню, а в цей час молоко викрадають невідомі. Шкода в такому випадку заподіюється сільгосппідприємству, яке ніяким чином не причетне до виникнення небезпеки, яка загрожувала потерпілим. Проте в деяких випадках особа змушена заподіювати шкодусамомуджерелунебезпеки, щобліквідуватийого, локалізувати, знизитиінтенсивністьвпливутощо(наприклад, перехожий, побачивши некерований автомобіль, який рухається з гори, спрямовує його в кювет, попереджаючи тим самим наїзд на дітей). Іноді стверджують, що заправиламикрайньоїнеобхідностіслідрозглядатизаподіянняшкоди нападнику, якщо ним є явно неосудна особа, малолітня або така, що діє у стані фактичної помилки. Але це не так. У цьому випадку має місце необхідна оборона, ознакою якої є заподіяння шкоди саме тому,
287
Розділ 14
хто посягає, незалежно від його фізичних або психічних властивостей.
8.Характер дій. Вважається, що крайня необхідність припускає лише активну поведінку суб’єкта. За своїми зовнішніми ознаками крайнянеобхідністьможевиражатися, наприклад, урізнихсамоуправних діях, пов’язаних із вилученням майна, його пошкодженням або знищенням, викраденням зброї або наркотичних засобів, крадіжкою транспорту, приховуванням злочинів, розголошенням державної або військової таємниці, порушенням різноманітних правил обережності, заподіянням шкодижиттюабоздоров’юлюдини, позбавленням їїособистої свободи тощо. Подібні дії за своїми зовнішніми ознаками здатніпідпадатипідрізноманітнівидизлочиннихпосягань. Так, знищення або пошкодження чужого майна підпадає під ознаки злочину, передбаченого ст. 194 КК, а розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, під загрозою убивства підпадає під ознаки злочину, передбаченого ст. 328 КК, тощо.
9.Своєчасність заподіяння шкоди полягає в тому, що вона може бути заподіяна лише протягом часу, доки існує стан крайньої необхідності. Якщо ж такий стан ще не виник або, навпаки, вже минув, то заподіяння шкоди в цьому разі (так звані «передчасна» або «спізніла» крайня необхідність) може тягти за собою відповідальність на загальних підставах.
10.Межі заподіяння шкоди. КК не визначає меж заподіяння шкоди в стані крайньої необхідності, проте висновок про ці межі може бутизроблено, виходячизтлумаченняч. 2 ст. 39 КК, якавизначаєперевищення меж крайньої необхідності як заподіяння шкоди більш знач-
ної, ніж шкода відвернута. Отже, граничною і правомірною у стані крайньої необхідності має визнаватися заподіяна шкода, якщо вона рівнозначна шкоді відверненій або є менш значною, ніж відвернена шкода.
Іншимисловами, законпов’язуєправомірністьзаподіяноїшкодиіз співрозмірністю цієї шкоди загрожуючій небезпеці: фактично заподіяна шкода повинна бути рівнозначною або менш значною, ніж потенційна шкода, яка містилася в загрожуючій небезпеці.
Визначеннярівноїабоменшоїзначущостізаподіяноїшкодипередбачає їїпорівняння іззагрожуючою шкодою. Алевідвернена шкода— це завжди потенційна шкода, яка містилася в небезпеці, що загрожувала, а заподіяна шкода — це завжди шкода фактична, реальна. Крім
288
Обставини, що виключають злочинність діяння
того, нерідкозазначенівидишкодиспрямованінаблагарізноїсуспільної значущості, і це здатне ускладнити оцінку їх співрозмірності (наприклад, небезпека, що загрожує здоров’ю людей, усувається шляхом знищення приватного майна). Тому вирішення питання про їх порівняльну ціннісну характеристику в кожному випадку залежить від конкретних обставин справи. При однорідності відверненої і заподіяноїшкодиможливеїхпорівняннязадопомогоюкритеріїв, зазначених у законі або вироблених судовою практикою (наприклад, за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень, за вартістю знищеного або пошкодженого майна тощо). У разі ж зіставлення якісно неоднорідних видів шкоди критеріями співрозмірності виступають: загальновизнана людська мораль; ієрархія цінностей, де вищою цінністю визнаються людина, їїправаісвободи; правосвідомість іправовакультуранаселення та ін. У будь-якому разі чинний КК визнає правомірним позбавлення життя людини у стані крайньої необхідності для порятунку власного життя, якому загрожувала безпосередня небезпека, котру в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами.
11. Перевищеннямежкрайньоїнеобхідності(ексцес) — цеумис-
незаподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода єбільшзначною, ніжшкодавідвернена(ч. 2 ст. 39 КК). Інодівважають, що такий ексцес має місце за наявності можливості усунути загрожуючу небезпеку іншими засобами, ніж заподіяння шкоди. Але тут не можна говорити про перевищення меж крайньої необхідності, оскільки наявність можливості усунути небезпеку іншими засобами свідчитьпроте, щоособанеперебувалаусамомустанікрайньоїнеобхідності і тому, природно, не могла перевищити її межі. Тому умисне позбавлення життя двох або більше осіб у стані крайньої необхідностідляпорятункужиттяоднієїособимаєвизнаватисяексцесомкрайньої необхідності, бо це свідчить про заподіяння більш значної шкоди порівняно зі шкодою відверненою.
Слід мати на увазі, що особа у стані крайньої необхідності часто знаходиться в екстремальній ситуації, є непідготовленою до відвернення небезпеки, що виникла, перебуває у стані сильного душевного хвилювання ітощо. Узв’язку зцимч. 3 ст. 39 КК встановлює, щоособа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньоїнеобхідності, якщовнаслідоксильногодушевногохвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.
289