Розділ 19

5.Порядок звільнення від покарання. Відповідно до ч. 1 ст. 74

КК«звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м’яким, а також пом’якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом’якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених КК». Таким чином, сам законодавець визначає загальне правило, згідно з яким органом, повноважним звільнити особу від покарання, є суд. Процесуальний порядок винесення судом рішення про звільнення особи від покарання визначено у КПК (статті 7, 407, 4071, 408, 4081, 4082, 4083 та ін.).

У разі прийняття Верховною Радою України закону про амністію застосування такого закону до конкретних осіб та їх звільнення від покарання(незалежновідтого, чиєтакіособинамоментнабраннязаконом чинностіпідозрюваними, обвинуваченими, підсуднимичизасудженими) такожздійснюютьсявиключносудами. Колижйдетьсяпропомилуваннязасудженоїособи, товцьомуразівідповіднийуказПрезидентаУкраїни підлягає безпосередньому виконанню тим органом, який здійснює виконання покарання, без спеціального рішення суду.

§2. Звільнення від покарання у зв’язку із втратою особою суспільної небезпечності

Поняття звільнення від покарання у зв’язку із втратою особою суспільної небезпечності. Відповідно до ч. 4 ст. 74 КК особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганноїповедінкиісумлінногоставленнядопраціцюособуначас розглядусправивсудінеможнавважатисуспільнонебезпечною. Отже,

звільнення від покарання у зв’язку з втратою особою суспільної небезпечності — це відмова держави від призначення покарання особі, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості і яку з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.

Передумова звільнення від покарання у зв’язку із втратою осо-

бою суспільної небезпечності дещо відрізняється від передумов

380

Звільнення від покарання та його відбування

інших видів звільнення від покарання і є близькою до передумов звільнення особи від кримінальної відповідальності. Оскільки у цьому разі жодне покарання особі не призначається, то передумовою її звільнення є не призначення їй певного покарання, а вчинення особою певного злочину. Згідно з ч. 4 ст. 74 КК таку передумову становить вчинення особою злочину невеликої або середньої тяж-

кості (частини 2 та 3 ст. 12 КК). При цьому такий злочин може бути як умисним, так і необережним, як закінченим, так і незакінченим, вчиненим як одноособово, так і у співучасті, що не впливає на наявність передумови звільнення. Закон не пов’язує наявність передумови звільнення і з тим, чи цей злочин вчинено вперше або не вперше. Тому звільнення від покарання особи, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості не вперше, в принципі можливе. Проте слід мати на увазі, що неодноразове вчинення особою злочинів може свідчити про відсутність необхідної підстави для такого звільнення.

Підставою звільнення від покарання у випадках, передбачених ч. 4 ст. 74 КК, є втрата особою суспільної небезпечності на час роз-

гляду справи в суді. Висновок про це суд має зробити з урахуванням її бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці1. Під бездоганноюповедінкою слідрозумітитакуповедінку особивродині, упобуті, трудовому чи педагогічному колективі тощо, при якій вона додержується загальноприйнятих правил людського співжиття. Сумлінне ставлення до праці — це чесне і точне виконання особою, яка має роботу, своїх трудових обов’язків. Позаяк жодні вимоги щодо подальшої поведінки звільненого від покарання не висуваються, цей вид звільнення є безумовним.

За своїм характером звільнення особи від покарання у зв’язку

звтратоюнеюсуспільноїнебезпечностієфакультативним, тобтонавіть занаявностіпідставсудмаєправо(аленезобов’язаний) здійснититаке звільнення, мотивувавши своє рішення.

Кримінально-правові наслідки звільнення від покарання у зв’язку

звтратоюособоюсуспільноїнебезпечностідляданоїособиєвиключ-

но позитивними. Така особа не тільки не відбуває покарання, а й визнається такою, що не має судимості (ч. 3 ст. 88 КК).

1Про питання втрати особою суспільної небезпечності див. § 5 розділу XV цього підручника.

381

Розділ 19

§3. Звільнення від відбування покарання

звипробуванням

1.Відомий багато років нашому праву інститут засудження з випробуванням (умовне засудження і відстрочка виконання вироку) трансформовано у КК 2001 р. в один із видів звільнення від відбуванняпокарання— звільненнявідвідбуванняпокараннязвипробуванням.

Уст. 75 КК зазначено, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеженняволі, атакожпозбавленняволінастрокнебільшеп’ятироків, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. У цьому разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

2.У КК 2001 р. значно розширено порівняно з КК 1960 р. коло покарань, при призначенні яких можливо звільнення від відбування покарання звипробуванням. Якщоранішеумовнезасудження буломожливе лише при призначенні позбавлення волі і виправних робіт, то тепер відповідно до ст. 75 КК звільнення від відбування покарання

звипробуванням можливо при призначенні таких основних покарань, як виправні роботи, службове обмеження для військовослужбовців, обмеження волі або позбавлення волі, причому при засудженні до позбавлення волі таке звільнення можливо при призначенні покарання на строк не більше п’яти років.

Щостосуєтьсядодатковихпокарань, тост. 77 ККдопускаєможливість не тільки призначення, а й реального застосування таких покарань, як штраф, за умови, що його передбачено санкцією закону, за яким засуджується особа, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Закон виключає можливість призначення в таких випадках лише одного додаткового покарання — конфіскації майна.

Крім того, для звільнення з випробуванням слід встановити достатню для цього підставу. Стаття 75 КК описує цю підставу в загальному вигляді, надаючи суду можливість конкретизувати її залежно від

382

Звільнення від покарання та його відбування

обставин справи. У законі зазначено, що звільнення з випробуванням може мати місце тоді, коли суд дійде висновку, що, виходячи із тяжкості злочину, особи винного та інших обставин, виправлення засудженого можливе без відбування покарання.

Тяжкість злочину визначається насамперед тим, до якої категорії злочинів належить вчинене винним діяння (ст. 12 КК). Ступінь тяжкостізлочинумаєбутиконкретизованозурахуваннямзначущості об’єкта і предмета посягання, характеру діяння, обстановки, засобу, місця і часу його вчинення, відсутності тяжких наслідків та ін. Ураховується також, чи був злочин закінченим або незакінченим, чи вчиненийвінуспівучастіабооднієюособою. Підлягаютьобов’язковому врахуванню форма і ступінь вини, мотиви і мета злочину.

Не менш важливе значення має врахування даних, що характери-

зують особу винного. Їх можна розмежувати на чотири групи:

1)обставини, що характеризують поведінку винної особи до вчинення нею злочину: законослухняність, яка передує вчиненню правопорушень, ставлення до праці чи навчання, поведінка в побуті, заслуги перед Батьківщиною тощо;

2)обставини, безпосередньопов’язанізвчиненнямзлочину: ініціатива, готування, організація злочину, фактична рольуйоговчиненні таін.;

3)обставини, що характеризують поведінку винної особи після вчинення нею злочину: надання допомоги потерпілому, турбота про його близьких і т. д.;

4)індивідуальні властивості особи: стать, вік, стан здоров’я, наявність на утриманні непрацездатних родичів, а також особливості характеру: доброта, чуйністьчиозлобленість, облудність, агресивність, навичкиісхильностідоазартнихігор, наркотиків, зловживанняспиртними напоями і т. ін.

Далі, підлягаютьурахуваннюіншідані, що, зокрема, пом’якшують покарання, наприклад вчинення злочину під впливом примусу, погрозиабовнаслідокматеріальної, службовоїчиіншоїзалежності; незначний ступінь участі особи в злочині; вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних або інших обставин, неповнолітнім або жінкою у стані вагітності, особою у стані сильного душевного хвилювання; усунення чи прагнення добровільно усунути наслідки злочинуабовідшкодувати заподіянушкоду; активнесприяннярозкриттю злочину або злочинної діяльності організованої групи; з’явлення із зізнанням, щире каяття та ін.

383

Розділ 19

Усі ці обставини, що утворюють у своїй єдності підставу для звільненнявідвідбуванняпокараннязвипробуванням, маютьобов’язково враховуватися судом в їх конкретному виразі та у своїй сукупності. Тількитакеїхкомплексневрахуванняможезабезпечитиобґрунтований висновок суду про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання. Цього вимагає і Пленум Верховного Суду України, який в п. 9 постанови від 24 жовтня 2003 р. № 7 (зі змінами від 10 грудня 2004 р. № 18) роз’яснив, що рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

3. Звільнення від відбування покарання з випробуванням завжди пов’язано зі встановленням у вироку іспитового строку, що є невід’ємною його ознакою.

Іспитовий строк — це певний проміжок часу, протягом якого здійснюєтьсяконтрользазасуджениміостаннійпідзагрозоюреального відбування призначеного покарання зобов’язаний виконувати покладені на нього обов’язки та інші умови випробування. Цей строк містить у собі загрозу реального виконання покарання, якщо засуджений не виконуватиме умови випробування, і можливість остаточного звільнення від відбування покарання і погашення судимості, якщо особавиконаєпокладені нанеїобов’язки. Значення іспитовогостроку полягає і в тому, що тільки протягом цього строку особа визнається судимою і за нею здійснюється контроль з боку органів виконання покарання. Іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його до додержаннязаконів, нагадуєйому, щовінневиправданий, апроходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля — звільнення від відбування призначеної основної міри покарання чи реальне його відбування. Тривалість іспитового строку встановлено вч. 3 ст. 75 ККумежахвідодногорокудотрьохроків. Критеріємйого тривалості в кожному конкретному випадку має бути час, необхідний для того, щоб засуджений довів своє виправлення без реального відбування основного покарання. Цей критерій необхідно визначати з урахуванням характеру і тяжкості вчиненого злочину, виду і строку призначеногопокарання, обставин, щохарактеризуютьособузасудженого, таін. Обчисленняіспитовогострокупочинаєтьсяздняпостановлення вироку, і він не підлягає скороченню в заохочувальному порядку (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 зі змінами від 10 грудня 2004 р. № 18).

384

Звільнення від покарання та його відбування

4.Звільненнявідвідбуванняпокараннязвипробуваннямможебути пов’язано з покладанням судом на такого засудженого певних обов’язків, передбачених законом. У ст. 76 КК міститься вичерпний перелік таких обов’язків: 1) попросити публічно або в іншій формі пробачення употерпілого; 2) невиїжджати замежі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

3)повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботиабо навчання; 4) періодично з’являтися для реєстрації в ці органи; 5) пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманіїабозахворювання, щостановитьнебезпекудляздоров’яінших осіб. У разі необхідності суд може покласти на засудженого один або декілька обов’язків. Контроль за виконанням таких обов’язків значно посилює попереджувальний вплив на засудженого і тим самим підвищує ефективність звільнення з випробуванням.

5.Правовінаслідкизвільненнявідвідбуванняпокараннязвипро-

буванням(ст. 78 КК) визначаються поведінкою засудженого протягом іспитовогостроку. Цінаслідкиможутьбутияксприятливими, такінесприятливими. Сприятливі: 1) звільнення за рішенням суду від відбування призначеного винному покарання та 2) погашення у зв’язку зцимсудимості; несприятливі: 1) направленнязасудженогодляреальноговідбуванняпризначеногопокараннята2) призначенняпокарання засукупністю вироківуразівчинення засудженим протягоміспитового строку нового злочину.

Найбільшбажанимдлядержави, самогозасудженоготайогоблизь-

кихєсприятливийнаслідок, тобтоостаточнезвільненнявідвідбуван-

ня призначеного покарання. Таке звільнення здійснюється судом після встановлення, що іспитовий строк пройшов благополучно, засуджений виконав покладені на нього обов’язки, не вчинив протиправних діянь. Уцьомуразі, якужезазначалося, законпередбачає пільговепогашення судимості. Воно випливає із попереднього наслідку — звільнення від відбування призначеного покарання і настає одночасно з ним у день ухвалення рішення судом, а у разі призначення винному додаткового покарання, строкякогоперевищуєтривалістьіспитовогостроку, — здня відбуття цього додаткового покарання (п. 1 ст. 89 КК).

Несприятливінаслідкинастаютьдлязасудженогоудвохвипадках. Перший — коли засуджений направляється судом для реального відбування призначеної міри покарання через те, що він не виконав покладених на нього обов’язків або систематично (три і більше рази)

385

Розділ 19

вчиняв правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення (п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 зі змінами від 10 грудня 2004 р. № 18). При невиконанні покладених на засудженого обов’язків суд у кожному випадку повинен з’ясувати причини їх невиконання. Другим несприятливим наслідком є вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину. Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК суд призначає покарання за новий злочин, а потім приєднує до нього повністю або частково покарання, ранішепризначенепризвільненнізвипробуванням, тобтотут застосовуютьсяправилапризначенняпокараннязасукупністювироків, установлені статтями 71 та 72 КК.

§4. Звільнення від відбування покарання

звипробуванням вагітних жінок

і жінок, які мають дітей віком до семи років

Це спеціальний вид звільнення від відбування покарання з випробуванням, передбачений у ст. 79 КК. Він за багатьма ознаками не відрізняється від звільнення від покарання з випробуванням, встановленоговст. 75 КК, алемаєсвоїособливості. Насампередтакезвільнення застосовується лише щодо вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років. Крім того, дане звільнення можливе тільки щодо жінок, засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, за винятком тих, кому позбавлення волі призначено на строк більше п’яти роківзатяжкі таособливо тяжкі злочини. Серед умов, щостворюють підставу такого звільнення, на перший план виступає вагітність засудженої або наявність у неї дітей віком до семи років.

Слід також зазначити, що закон надає суду право звільнити таку засуджену від відбування не тільки основного, а й додаткового покарання у разі, якщо воно було призначено.

Тривалість іспитового строку теж має свої особливості. Вона визначається вмежахстроку, наякийжінкавідповіднодозакону(ст. 179 КЗпП) можебутизвільненавідроботиузв’язкузвагітністю, пологами та доглядом за дитиною до досягнення нею семирічного віку.

Контроль за поведінкою таких засуджених здійснюється кримінально-виконавчою інспекцією.

386

Звільнення від покарання та його відбування

Маютьсвоїособливостійправовінаслідкитакогозвільнення. Вони можуть бути сприятливими та несприятливими. Сприятливі наслідки полягають у звільненні засудженої від відбування основного і додаткового покарання та погашенні судимості, якщо іспитовий строк закінчився успішно.

Несприятливі наслідки можуть бути двох видів. Перший вид по-

лягає в тому, що суд за поданням контролюючого органу направляє засуджену для відбування покарання згідно з вироком суду. Це може мати місце тоді, коли жінка відмовилася від дитини, передала її в дитячий будинок, зникла з місця проживання, ухиляється від виховання дитини, доглядузанею, невиконуєпокладенихнанеїсудомобов’язків, систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення ісвідчать проїїнебажання статинашляхвиправлення. Другий вид несприятливих наслідків — це вчинення жінкою протягом іспитового строку будь-якого нового злочину. У цьому разі суд призначає їй покарання за правилами, встановленими в статтях 71 та 72 КК.

§5. Звільнення від відбування покарання

узв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку

Поняття звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченнямстроківдавностівиконанняобвинувальноговироку. Від-

повіднодост. 80 ККпідзвільненнямвідвідбуванняпокаранняузв’язку іззакінченнямстроківдавностівиконанняобвинувальноговирокуслід розуміти відмову держави від виконання призначеного особі покаранняутихвипадках, коливононебуловиконанеупродовжпевногостроку з дня набрання вироком чинності.

Передумовою такого звільнення від відбування покарання є за-

судженняособизабудь-якийзлочинзпризначеннямїйбудь-якоговиду основного покарання у будь-якому розмірі. Наявність, вид та розмір додаткового покарання не впливають на передумову цього виду звільнення— відповіднодоч. 2 ст. 80 ККстрокидавностіщодододаткових покараньвизначаютьсяосновнимпокаранням, призначенимзавироком суду.

387

Розділ 19

Ітільки як виняток згідно зч. 6 ст. 80 КК нестановить передумови цього виду звільнення засудження особи до будь-якого виду чи розміру покарання за злочини проти миру та безпеки людства, передба- ченістаттями437–439 тач. 1 ст. 442 КК. Цейвинятокзумовленийтими міжнародними зобов’язаннями України, що визначили наперед і виняток, передбачений в ч. 5 ст. 49 КК.

Підставоюцьоговидузвільненнявідвідбуванняпокаранняєбла-

гополучне закінчення строків давності виконання обвинувального вироку. Цей строк починає спливати з моменту набрання таким вироком законної сили і триває увесь час, доки вирок не виконується з будь-яких причин, однак не пов’язаних з ухиленням особи від його виконання. Такимипричинамиможутьбути, наприклад, бездіяльність державнихорганів, наякіпокладеновиконаннявироку, лікуванняособи, яка після постановлення вироку, але до початку його виконання захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, різноманітні форсмажорні обставини тощо.

Тривалість строків давності виконання обвинувального вироку залежить від тяжкості вчиненого особою злочину, виду (а коли йдеться про позбавлення волі, то і розміру) призначеного їй покарання і визначається ч. 1 ст. 80 КК. Зокрема, встановлюються п’ять диференційованих строків давності:

1) два роки — у разі засудження особи до покарання, менш суворого, ніж обмеження волі, незалежно від категорії тяжкості злочину, який вона вчинила;

2) три роки — у разі засудження особи до покарання у виді обмеження волі, незалежно від тяжкості вчиненого злочину, або до позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

3)п’ять років — у разі засудження особи до покарання у виді позбавленняволізазлочинсередньоїтяжкості, атакожпризасудженні до позбавлення волі на строк не більше п’яти років за тяжкий злочин;

4)десять років — у разі засудження особи до покарання у виді позбавленняволінастрокпонадп’ятьроківзатяжкийзлочин, атакож при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;

5)п’ятнадцять років — у разі засудження особи до покарання

увиді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

388

Звільнення від покарання та його відбування

Якщо особу засуджено за сукупністю злочинів, строк давності виконанняобвинувальноговирокувизначається, виходячизостаточного покарання з урахуванням найбільш тяжкого злочину, що входить до сукупності.

Закінчення строку давності визнається благополучним, якщо особа протягом такого строку не ухилялася від відбування призначеного їй покарання і не вчиняла нових злочинів середньої тяжкості, тяжких або особливо тяжких. У противному ж разі може мати місце:

1)зупинення строку давності виконання обвинувального вироку,

що відбувається з моменту, коли засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках відповідно до ч. 3 ст. 80 КК строк давності не спливає протягом всього періоду ухилення, а його перебіг відновлюється з дня з’явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У випадках зупинення строків давності виконання обвинувального вироку відрізок часу, який сплинув до зупинення, не втрачає свого правового значення і враховується у загальному строку давності разом з відрізком часу, який сплине після відновлення. Слід мати на увазі, що в цьому разі на відміну від випадків зупиненнястроківдавності, передбаченихст. 49 КК, законнеобмежує максимальну тривалість строку в разі зупинення. Проте відповідно до ч. 3 ст. 80 КК у разі зупинення строків давності, передбачених пп. 1–3 ч. 1 цієї статті, такі строки подвоюються;

2)строкдавностівиконанняобвинувальноговирокуперериваєть-

сяувипадках, колидозакінченнястрокудавності(яктакого, щоспливає, так і перерваного) засуджений вчинить новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий. Обчислення давності в цьому разіпочинається зднявчинення новогозлочину. Тобтозднявчинення нового злочину починають спливати як строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за цей злочин (ст. 49 КК), так

істрок давності виконання обвинувального вироку за попередній злочин. Вчиненняособоюзлочинуневеликоїтяжкостінеперериваєспливу строку давності виконання обвинувального вироку.

Умова звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку відсутня,

оскільки цей вид звільнення не пов’язується з будь-якими вимогами щодо подальшої поведінки особи і тому є остаточним.

За своїм характером даний вид звільнення від відбування призначеногопокарання, зазагальнимправилом, єобов’язковим. Цеозначає,

389