Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Kriminalne_pravo_Ukrayini_Zagalna_chastina_pi.pdf
Скачиваний:
39
Добавлен:
22.03.2015
Размер:
10.36 Mб
Скачать

Розділ XII. Співучасть у злочинах

§ 2. Види співучасників

Приспівучастіспівучасникизлочинуможутьвиконуватирізніролі (функції) — однорідніаборізнорідні. Вч. 1 ст. 27 ККпередбаченотакі види співучасників: виконавець, організатор, підбурювач і пособник. Усі вони виконують різнорідні функції з точки зору виконання складу злочину і тим не менш усі вони є співучасниками злочину.

Виконавцем (співвиконавцем) згідно з ч. 2 ст. 27 КК вважається особа, якауспівучастізіншимисуб’єктамизлочинубезпосередньочи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила конкретний злочин. Із цього випливає, що з об’єктивної сторони виконавець своїмиактивнимидіямичибездіяльністюбезпосередньовиконуєуповному обсязі або частково об’єктивну сторону конкретного складу злочину. Причому злочин може бути вчинено як одним, так і двома чи більше виконавцями (співвиконавцями).

Між співвиконавцями може бути й розподіл ролей у виконанні злочину. Однак цей розподіл завжди має «технічний» характер — у межах виконання об’єктивної сторони одного й того самого складу злочину. Наприклад, при розбої (ст. 187 КК) виконавцем злочину є не лише той, хто шляхом нападу протиправно заволодів чужим майном, а й той, хто в момент такого заволодіння застосовував насильство до особи, яка зазнала нападу, чи загрожував застосуванням такого насильства. Виконавцем у цьому злочині є і той, хто, наприклад, тільки тримавпотерпілогозаруки, позбавляючи йогоможливості пручатися. Усіціособи— виконавці(співвиконавці) розбою, томущокожензних виконував певну частину об’єктивної сторони складу злочину (розбою). Отже, виконавцем (співвиконавцем) визнається особа, яка своїми діями разом з іншими співучасниками безпосередньо у повному обсязі чи частково виконала склад злочину, передбачений певною статтеюОсобливоїчастиниКК. Безвиконавцянемаєспівучасті, бовін перш за все вчиняє злочин, спланований усіма співучасниками, реалізуєумиселіншихспівучасників. Івцьомурозуміннівиконавець— визначальна, центральна фігура у співучасті.

Виконавцемзгіднозч. 2 ст. 27 ККвизнаєтьсяйособа, якавикористовуєдля вчинення злочину осіб, котрі не єсуб’єктами злочину. В цих випадках має місце посереднє заподіяння (посередня винність), яке в цілому виключає співучасть у злочині. Оскільки фактичним (так би

213

Кримінальне право України. Загальна частина

мовити, фізичним) виконавцем злочину виступає особа, яка не є суб’єктом кримінальної відповідальності внаслідок неосудності або недосягненнявікукримінальноївідповідальності(наприклад, доросла особа залучає до вчинення крадіжок чужого майна малолітніх), ця особа, яка фактично вчинила злочин, не несе кримінальної відповідальності. Та ж особа, яка використовує неосудного або особу, котра не досягла віку кримінальної відповідальності, розглядається як виконавець учиненого злочину. Посереднє заподіяння відповідно до п. 9 ст. 67 КК розцінюється як обставина, що обтяжує покарання.

Як посереднє заподіяння треба розглядати і вчинення особою злочину внаслідок фізичного чи психічного примусу, виконання наказу чирозпорядженнязанаявностіобставин, щовиключаютьзлочинність діяння (статті 40, 41 КК). У таких випадках відповідальність як виконавець несе особа, що застосовувала до фактичного виконавця злочину фізичний чи психічний примус або видавала наказ чи розпорядження, внаслідок чого злочин було вчинено. На тих самих підставах повинна відповідати і особа, яка ввела іншу особу в оману, і та внаслідок цього вчинила злочин.

Організатор (ч. 3 ст. 27 КК) — це особа, яка організувала вчиненнязлочину(злочинів) абокерувалайого(їх) вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групиабозлочинноїорганізації. Організаторпосідаєособливемісцесеред співучасників, він головний серед них, як правило, ініціює, регулює і спрямовує всю їх злочинну діяльність. Діяльність організатора може бути спрямована на вчинення одного чи декількох злочинів (двох чи більше).

Зоб’єктивноїсторониорганізаторська діяльність має відповідати вимогамспільності якознакиспівучасті. Томудіїорганізатора завжди перебувають у причинному зв’язку з тим злочином (злочинами), який вчиняє виконавець (співвиконавець), а також із діями інших співучасників.

У законі вирізняють такі види організаторів злочину:

1) особа, якаорганізувалавчиненнязлочину, — цеспівучасник, який ініціюєвчиненнязлочину, об’єднуєіншихспівучасників, спрямовуєїх дії, розподіляє ролі між ними, намічає і розробляє план певного злочину(декількох злочинів), координуєдіяльність співучасників, розпо-

214

Розділ XII. Співучасть у злочинах

діляє їх обов’язки та функції, визначає майбутню жертву чи предмети злочину. Організація злочину виявляється у формі змови, доручення, наказу. За обсягом дії організатора завжди ширші підбурювання і пособництва. У багатьох випадках особа, яка організувала вчинення злочину, — це водночас і його ініціатор;

2)особа, яка керувала підготовкою або вчиненням злочину, — це співучасник, який виконує головну роль при підготовці або вчиненні конкретного злочину. Дії організатора, який керує підготовкою злочину, полягаютьворганізаційнихдіях, спрямованихнадобірспівучасників, віднайдення або пристосування засобів чи знарядь учинення злочину, усунення перешкод, організацію і проведення змови на вчинення злочину, на інші дії щодо умисного створення умов для вчинення злочину. Керуванням підготовкою злочину охоплюються також розподілобов’язківміжспівучасниками, розробленняплану, приховування злочину і його співучасників та ін.

Керування вчиненням злочину це діяльність організатора, безпосередньо спрямована на виконання співучасниками об’єктивної сторони конкретного злочину (злочинів). Керуванням вчиненням злочинуохоплюються: координаціядійміжспівучасниками, їхінструктаж, визначення послідовності їх дій, організаційна діяльність щодо приховування злочину (злочинців). При цьому не обов’язково, щоб організатор як керівник вчинення злочину був на місці злочину: таке керування може здійснюватися по телефону, радіозв’язку тощо. Головною ознакою цього виду організатора є те, щоб він своїми діями безпосередньо забезпечив (організував, скерував) підготовку чи виконання співучасниками конкретного складу злочину;

3)особа, яка створила організовану групу чи злочинну організацію або керувала ними. Створення організованої групи чи злочинної організації — це широкий комплекс дій щодо утворення з декількох осіб (трьох і більше) спільного злочинного об’єднання – організованої групи чи злочинної організації. Ці дії можуть виявлятись у підшуканні співучасників, їх згуртуванні, підбурюванні до злочинної діяльності, розподілі ролей, постановці завдань тощо.

Керування організованою групою чи злочинною організацією — цекерування діяльністю злочинногоугруповання, забезпечення функціонування, реалізаціяйогоцілейізавдань. Причомуорганізаторможе очолюватиоднузлочиннугрупучинавітькеруватиоб’єднанняміздвох або більше груп. Створення і керівництво групою можуть виражатися

215

Кримінальне право України. Загальна частина

у розробленні самої стратегії майбутньої злочинної діяльності (як правило, у значних організованих злочинних групах, коли має місце своєрідне ідейне об’єднання організованої злочинної діяльності), а також у встановленні контакту з іншими злочинними групами;

4)особа, яка забезпечує фінансування злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, співучасник, який, наприклад,

фінансує (в повному чи частковому обсязі) дії інших співучасників — виконавців, пособників, послуги охоронців, технічного персоналу, а такожвиробництвочитранспортуваннязабороненихпредметів— зброї, наркотиків, фальсифікованих спиртних напоїв тощо. Джерела фінансуваннязлочинноїдіяльностіможутьбутирізні— особистігрошіорганізатора, інших осіб чи злочинних угруповань. Для визнання наявності цьоговидуорганізаторстванемаєзначенняцільовепризначенняфінансування злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації – для забезпечення їх функціонування, вчинення конкретного злочину чи інших цілей;

5)особа, яка організувала приховування злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, співучасник, який виконує специфічні функції пособницької діяльності у вигляді приховування злочину, злочинців, засобів, слідів злочину, предметів, здобутих злочинним шляхом, узагалі злочинної діяльності злочинних угруповань. Це, наприклад, діяльність працівника правоохоронного органу, який покриває діяльність організованої групи чи злочинної організації, не викриває злочинців, приховує їх, схованки зброї, майна та грошових коштів, а також майна, здобутого злочинним шляхом, тощо.

Із суб’єктивної сторони умислом організатора охоплюються його особисті дії з організації злочину, а також той злочин (злочини), який (які) повинен вчинити виконавець (виконавці) чи інші співучасники. Організатор бажає чи свідомо допускає вчинення цього злочину і спрямовує свою діяльність на організацію його вчинення. В організованих групах чи злочинних організаціях, що характеризуються ієрархічними та різноманітними зв’язками, таємністю і конспіративністю, організатор може навіть і не знати особисто конкретного виконавця (співвиконавця) чиіншихспівучасників, алейогоумисломохоплюється (хоча б у загальних, родових рисах) вчинення певною (деякою) особою злочину(злочинів), щовходить до плану відповідного злочинного угруповання. Він не тільки передбачає, що в результаті його організаторськихдійвчиняютьсяабобудутьвчиненівідповідні злочини,

ай бажає цього чи свідомо допускає.

216

Розділ XII. Співучасть у злочинах

Підбурювачем (ч. 4 ст. 27 КК) вважається особа, яка схилила іншого співучасника до вчинення злочину. Це означає, що підбурювач викликає у виконавця або в інших співучасників бажання і рішучість учинитизлочин, тобтовикликає(породжує) успівучасниківумиселна вчинення злочину.

Зоб’єктивноїсторонипідбурювач схиляє іншого співучасника до вчинення злочину і ставить свої дії у причинний зв’язок з тим злочином, якийбудевчиненийвиконавцем. Підбурюванняможливелишена вчинення конкретного злочину— вбивства, крадіжки, іншихзлочинів за конкретних об’єктивних обставин, хоча б у їх родових рисах. Водночас не можуть розглядатися як підбурювання до злочину дії особи, яка схиляла іншу людину до пияцтва, застосовування наркотиків, веденняантигромадського, навітьзлочинногоспособужиттячиворожих відносин між людьми, ревнощів, навіть коли внаслідок цього злочин було вчинено. Але тут треба встановити, що підбурювач не схиляв підбурюваного (виконавця, пособника) до вчинення конкретних дій, які містили б склад конкретного злочину.

Підбурювання — це завжди активні дії, які впливають на інших співучасників і за допомогою яких підбурювач породжує у них (найчастіше у виконавця) рішучість і бажання вчинити злочин. Важливо, що підбурювач породжує у інших співучасників умисел на вчинення конкретного злочину.

Причому підбурюванню притаманне те, що ці дії не пригнічують волюпідбурюваного(припогрозахнасильствомчифізичномунасильстві) інефальсифікуютьїї(приспонуканнідозлочинушляхомомани). Остаточне рішення вчинити злочин належить особі, яку підбурюють. Однакбажання(умисел) вчинитийогопороджуєвнійсамепідбурювач. У цьому і виявляється спільність дій підбурювача з іншими співучасниками.

Підбурюваннязоб’єктивноїсторониможевиявлятисьусловесних (вербальних) діях, усній чи письмовій формі, конклюдентних діях — жестах, міміці, пантоміміці. За змістом ці дії можуть бутичітко визначеними або завуальованими, але вони повинні мати об’єктивну спрямованістьнавчиненняіншимспівучасником(виконавцем, пособником) певного злочину.

Формамипідбурюваннязгіднозч. 4 ст. 27 ККє: умовляння, підкуп, погроза, примус, інше схиляння співучасника до вчинення злочину.

1. Умовляння— цепрохання(переконання) особипронеобхідність учиненнязлочину. Цідіїможутьматисистематичнийхарактерабобути одноразовими.

217

Кримінальне право України. Загальна частина

2.Підкуп — це схиляння особи до вчинення злочину шляхом обіцянки надати їй матеріальну чи іншу майнову вигоду в разі вчинення нею злочину (надання грошей, майна, житла, передавання чи збереження прав на майно, звільнення від майнових зобов’язань тощо).

3.Погроза — це схиляння особи до вчинення злочину шляхом залякуваннязаподіяннямфізичноїшкодиїйчиблизькійїйособі(вбивство, тілесні ушкодження, зґвалтування), знищення, пошкодження майна чи вчинення інших протиправних дій, які визнаються злочином.

4.Примус— цедомаганняіншоїособивчинитизлочинособою, яка перебуває у службовій чи матеріальній залежності від підбурювача.

5.Схиляння до злочину іншим чином – це вчинення інших, крім за-

значених вище, дій, за допомогою яких особа схиляє співучасника до вчинення злочину. Притаманною всім цим діям ознакою є те, що підбурювач породжує у виконавця чи іншого співучасника умисел на вчинення злочину.

Ступінь впливу підбурювача на співучасника не має значення. Головне те, що він повинен породжувати у нього умисел на вчинення злочину. Якщо підбурювач, схиляючи співучасника до вчинення злочину, вчинить інший злочин, наприклад, погрозу вбивством (ст. 129 КК), перевищеннявладиабослужбовихповноважень(ст. 365 КК), усе скоєне кваліфікується за сукупністю злочинів.

Із суб’єктивної сторони підбурювач діє з прямим умислом, бажає вчинення виконавцем певного злочину. Він усвідомлює, що викликає

увиконавця (іншого співучасника) рішучість на вчинення злочину, породжує у нього умисел на його вчинення, передбачає розвиток причинного зв’язку між своїми діями і діями виконавця та бажає вчиненнянимцьогозлочину. Причому, виходячиіззаконодавчоговизначення підбурювання до злочину, треба дійти висновку про те, що особа, яку підбурюють до вчинення злочину (виконавець, пособник чи навіть організатор), повинна усвідомлювати, що підбурювач схиляє її саме довчиненнязлочину, якехочабуродовихрисахусвідомлювалосяцією особою. Схиляння іншої особи до вчинення аморальних дій, антигромадського способу життя (пияцтво, хуліганство, зловживання наркотиками та ін.), навіть якщо внаслідок цього вона вчинила злочин, не можна розглядати як підбурювання до вчинення злочину.

Пособником згідно з ч. 5 ст. 27 КК є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, заздалегідь обіцяла пере-

218

Розділ XII. Співучасть у злочинах

ховатизлочинця, знаряддя, засоби, слідивчинення злочину, предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати, збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

Об’єктивні ознаки пособництва. 1. Сприяння вчиненню злочину порадами, вказівками полягає в наданні іншій особі тієї чи іншої інформації щодо найбільш прийнятних способів, прийомів і засобів учинення злочину, а також місця, часу, обставин та об’єктивної обстановки його вчинення. Причому ці поради і вказівки надаються особі, яка вже має намір вчинити злочин.

2.Надання засобів, знарядь злочину полягає у передаванні іншим співучасникам засобів, знарядь учинення злочину, наприклад, зброї, інших предметів матеріального характеру для вчинення тих чи інших злочинів, якінайчастішехарактеризуютьсяруйнуваннямматеріальних (фізичних) об’єктів або предметів. Однак поняттям «засоби, знаряддя злочину» охоплюютьсяйносіїкомп’ютерноїінформаціїпривчиненні, наприклад, злочинівусферівикористанняелектронно-обчислювальних машин (див. розділ XVI КК). Засоби та знаряддя призначені полегшувати вчинення злочину винуватцеві і досягати злочинного результату.

3.Усуненняперешкодполягаєвліквідаціїперешкод, щозаважають реалізаціїзлочинногонаміруспівучасників. Вономожебутивиражене

вактивнихдіях(наприклад, учиненняслужбовогопідроблення(ст. 366 КК), відключення сигналізації охоронюваного об’єкта) або бездіяльності, невиконанні особою покладених на неї обов’язків (наприклад, невключення сигналізації чи засобів зв’язку тощо).

4.Переховуваннязлочинця, знарядь, засобів, слідівучиненнязлочину чипредметів, здобутихзлочиннимшляхом, атакожпридбаннячизбут таких предметів утворюють співучасть у злочині і є пособництвом у разі, коливонибулиобіцянівиконавцевіабоспівучасниковізлочинуще до початку виконання злочину чи під час його вчинення.

5.Переховування злочинця має виявлятися у наданні йому помешкання, іншого притулку, підроблених документів, зміні зовнішнього вигляду тощо.

6.Переховуваннязнарядь, засобів, слідівучиненнязлочинуабопредметів, здобутих злочинним шляхом, означає знищення зазначених предметів чи їх приховування, зберігання речей, майна, які були предметом вчинення злочину, придбання або продаж майна, здобутого злочинним шляхом, тощо. При цьому виді пособництва співучасник, обіцяючи надати певну допомогу злочинцеві, ставить свої дії в при-

219

Кримінальне право України. Загальна частина

чинний зв’язок зі злочином, який вчиняється виконавцем, що й дає підставу визнати його співучасником злочину. Форма, в якій іншому співучасниковібулообіцянонадатидопомогу, можебутирізною(усною чи письмовою, що значення для визначення пособництва не має).

Якщо зазначені дії відбулися за відсутності обіцянки до початку злочину (чи на момент його вчинення), вони можуть розглядатися як пособництво (співучасть у злочині) лише у випадках, коли ці дії вчиняються систематично (наприклад, систематичне придбання або продаж майна, здобутого злочинним шляхом, систематичне зберігання грошей, майна, які були предметом злочину, тощо). У таких випадках унаслідок систематичного вчинення перелічених дій виконавець має підстави розраховувати на подібне сприяння з боку пособника й у майбутньому, і тому між діями останнього і виконавця злочину є як необхідний причинний зв’язок, так і єдність умислу на спільне вчинення злочину.

7. Заздалегідьнаданаобіцянкаприховатизлочиніншимчином— це обіцянка вчинити будь-які інші дії, крім зазначених у ч. 5 ст. 27 КК. Суттєвою їх ознакою є те, що вони спрямовані на приховування злочинуібулиобіцянізаздалегідьдойоговчинення(обіцянканепорушуватикримінальноїсправи, знищеннячизакриттякримінальноїсправи, знищення чи фальсифікація доказів справи, обіцянка підкупити посадовців правоохоронних органів тощо).

Найбільш істотною ознакою усіх зазначених у ст. 27 видів пособництва є те, що пособник (у всіх випадках) сприяє вчиненню злочину іншими співучасниками, що означає таке: а) його дії перебувають у причинному зв’язку із злочином, який вчиняють інші співучасники; б) дії пособника зумовлюють цей злочин. Ця ознака об’єднує всі види пособництва і відображає його сутність.

Усінаведені вч. 5 ст. 27 КК видидій пособництва заїххарактером (з точки зору зовнішнього прояву) поділяються на фізичне й інтелектуальне пособництво. Фізичне пособництво полягає в наданні засобів або знарядь злочину чи усуненні перешкод вчиненню злочину. Інтелектуальне пособництво полягає у наданні порад і вказівок, а також у заздалегідьнаданійобіцянціпереховуваннязлочинця, знарядь, засобів, слідів учинення злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, придбання абозбутцихпредметів, іншимчиномсприятиприховуванню злочину. Інтелектуальний вид пособництва слід відрізняти від дій підбурювача, який своїми діями схиляє виконавця чи інших співучас-

220

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]