Розділ 18

Уразіобраннятакогозапобіжногозаходу, яктриманняпідвартою, особа ще до засудження може перебувати в попередньому ув’язненні. Тому в ч. 5 ст. 72 КК встановлено, що при засудженні особи до позбавлення волі суд зараховує у строк покарання попереднє ув’язнення зрозрахункуденьзадень, апризасудженнідоіншихвидівпокарань— відповіднодошкалиеквівалентів, передбачених уч. 1 ст. 72 КК. Якщо особа засуджується до таких видів покарань, яких у цій шкалі не зазначено (наприклад, штраф), суд, ураховуючи попереднє ув’язнення, може пом’якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

Контрольні запитання

1.Якимипринципамикеруєтьсясудприпризначенніпокарання і у чому вони полягають?

2.Як визначаються загальні засади призначення покарання і у чому полягають ті вимоги, що їх складають?

3.У чому полягає різниця врахування судом при призначенні покарання обставин, що його пом’якшують чи обтяжують?

4.Що повинен суд ураховувати при призначенні покарання за незакінчений злочин і у чому полягають особливості його призначення за готування до злочину і за замах на злочин?

5.Які чинники є підставами і який порядок встановлено закономдляпризначення судомбільшм’якогопокарання, ніж передбачено законом?

6.Якпризначаєтьсяпокараннязанаявностіусправіобставин, що його пом’якшують?

7.Якими правилами (принципами) керується суд у разі призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків і у чому полягають ці правила?

8.Чимвідрізняєтьсяпорядокпризначенняпокараннязасукупністюзлочиніввідпорядкуйогопризначення засукупністю вироків?

9.У яких межах визначається остаточне покарання за сукупністю злочинів та сукупністю вироків?

10.Як і за якими правилами складаються різні види основних покарань у разі їх призначення за сукупністю злочинів та сукупністю вироків?

11.Як призначаються додаткові покарання за сукупністю злочинів та сукупністю вироків?

376

РозділХІХ

Звільнення від покарання та його відбування

§1. Поняття звільнення від покарання та його види

1.Поняттязвільненнявідпокарання. Реалізація вККідей гума-

нізації та диференціації кримінальної відповідальності дала підстави для існування інституту звільнення особи, яка вчинила злочин, від покарання. Під звільненням від покарання розуміється відмова державивідзастосуванняпокараннядоособи, якуобвинувальнимвироком судубуловизнановинноюувчиненнізлочину. Звільненнявідпокарання має важливе значення у протидії злочинності, оскільки часто досягнення цілей, які стоять перед кримінальним правом, можливе без відбуванняпокарання. Йоговідбуванняможестатизайвим, неефективним, зашкодити процесам ресоціалізації особи, яка вчинила злочин.

2.Відмінність звільнення від покарання від звільнення від кримі-

нальної відповідальності. Відповідно до чинного КК звільненою від покаранняможебутилишетакаособа, якусудобвинувальнимвироком визнав винною у вчиненні злочину. У цьому — одна із відмінностей звільнення від покарання від звільнення від кримінальної відповідальності, котре, як уже зазначалося, може мати місце лише до винесення судомобвинувальноговирокуіпроцесуальнооформлюєтьсяпостановою (ухвалою) судупрозакриттяпровадженняусправіузв’язкузізвільненням особи від кримінальної відповідальності. Крім того, звільнення особи від кримінальної відповідальності та звільнення від покарання маютьрізніправовіпідстави, передбаченіувідповіднихстаттяхрозділів ІХ та ХІІ Загальної частини КК. Нарешті, особа, яка за вчинення злочинубулазвільнена відкримінальної відповідальності, вусіхвипадках визнається такою, що не має судимості. Особа ж, яка звільняється від покарання, у багатьох (однак не в усіх) випадках визнається судимою.

3.Види звільнення від покарання. Передбачені в розділі ХІІ За-

гальної частини КК види звільнення від покарання можуть бути класифіковані за різними критеріями, зокрема:

377

Розділ 19

1)залежно від «ступеня наближеності» покарання до особи, яка вчинила злочин, виділяють:

а) звільнення від призначення покарання — має місце там, де суд,

постановивши обвинувальний вирок, разом з тим у самому вироку зазначає про те, що покарання особі не призначається, тобто суд постановляє обвинувальний вирок без призначення винній особі покарання. Зокрема, таку можливість передбачено у ч. 4 ст. 74 КК, згідно

зякою особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною;

б) звільненнявідвідбування покарання, призначеногосудом, — має місцеутихвипадках, колисудвиноситьстосовноособиобвинувальний вирокзпризначеннямїйпокарання, алевцьомужвирокупостановляє про те, що ця особа не відбуватиме призначене їй покарання. Наприклад, такі випадки передбачено у статтях 75 та 79 КК. Крім того, звільнення від відбування призначеного покарання може мати місце такожчерездеякийчаспісляпостановленняобвинувальноговироку— у випадках, встановлених ст. 80 КК;

в) звільнення від подальшого відбування призначеного судом по-

карання— маємісце там, деособанапідставі обвинувальноговироку суду відбуває призначене їй цим вироком покарання, проте в певний момент, до закінчення відбування такого покарання, звільняється від йогоподальшоговідбування. Цейвидзвільненнявідпокарання, усвою чергу, розпадається на два підвиди: перший пов’язаний з тим, що особа звільняється від подальшого відбування покарання без заміни його іншим(наприклад, статті81, 83, 84 КК), адругийстосуєтьсявипадків, коли особа звільняється від подальшого відбування одного покарання шляхом заміни його іншим (ст. 82 КК);

2)залежно від того, правом чи обов’язком суду є звільнення особи від покарання, виділяють:

а) обов’язкові види звільнення від покарання — ті, при яких суд зобов’язаний звільнити особу від покарання. До них належать випадки, при яких у КК імперативно вказується, що особа звільняється від покарання. Цемає місце, наприклад, уразізакінчення строків давностівиконанняобвинувальноговироку(ст. 80 КК) абоколиособапідчас відбування покарання захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її

378

Звільнення від покарання та його відбування

можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними

(ч. 1 ст. 84 КК);

б) факультативнівидизвільненнявідпокарання— ті, приякихсуд має право, але не зобов’язаний звільнити особу від покарання. До них належать випадки, коли в КК вказується, що певна особа може бути звільнена від покарання. Це, наприклад, види звільнення від покарання, передбачені ч. 4 ст. 74, статтями 75, 79 КК та деякими іншими;

3) залежно від того, чи висуваються певні умови щодо подальшої поведінки особи, звільненої від покарання, виділяють:

а) умовні(чинеостаточні) видизвільненнявідпокарання— ті, при яких щодо подальшої поведінки особи протягом визначеного строку висуваються певні умови, виконання яких впливає на остаточність такого звільнення. До них, зокрема, належать випадки, передбачені статтями 75, 79 та 81 КК;

б) безумовні(чиостаточні) видизвільненнявідпокарання— ті, при яких жодні вимоги щодо подальшої поведінки особи не висуваються ізвільненнявідпокараннястаєостаточнимзмоментунабраннязаконної сили відповідним правозастосовним актом суду. До них належать, наприклад, випадки, передбачені ч. 4 ст. 74, статтями 80 та 82 КК.

4. Загальнийпідхіддохарактеристикиокремоговидузвільнення відпокарання. Характеристикаокремоговидузвільненнявідпокарання логічно розпочинається з визначення поняття такого виду звільнення від покарання. Далі, оскільки закон часто пов’язує можливість звільнення від покарання з видами таких покарань, їх розмірами та злочинами, за які їх призначено, ці питання розглядаються як передумова звільнення. Проте наявності лише самої передумови звільнення для його здійснення ще недостатньо, оскільки кожен вид звільнення закон пов’язує з певними підставами звільнення, тобто з тими юридичнимифактами, якітількийпороджуютьдлясудуправочиобов’язок звільнитиособувідпокарання. Оскількипевнагрупавидівзвільнення від покарання пов’язується з вимогами щодо подальшої поведінки засудженого, топідлягаютьвстановленнюумовизвільненнявідпокарання або ж їх відсутність. Після цього має бути встановлено характер звільнення, тобто яким воно є — обов’язковим чи факультативним. І нарешті, визначаються кримінально-правові наслідки звільнення від покарання, які можуть бути як сприятливими, так і несприятливими для особи. Такий порядок аналізу кожного виду звільнення від покарання охоплює всю його кримінально-правову характеристику.

379