Розділ 19

не вчинює жодних нових злочинів. У такому разі строк погашення її судимості обчислюватиметься з моменту закінчення відбуття більш м’якого покарання. Більше того, відповідно до ч. 5 ст. 82 КК за таких умов особа, якій покарання було замінене більш м’яким, може бути умовно-достроково звільнена і від цього більш м’якого покарання за правилами, передбаченими ст. 81 КК. Несприятливі кримінальноправові наслідки настають у разі вчинення особою під час відбування більш м’якого покарання будь-якого нового злочину. У цьому разі згідно з ч. 6 ст. 82 КК суд до покарання за знов вчинений злочин приєднує невідбуту частину більш м’якого покарання (але не невідбуту частину покарання, з самого початку призначеного особі, від подальшого відбування якого її було звільнено) за правилами сукупності вироків (ст. 71 КК).

§8. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років

Поняття звільнення від відбування покарання вагітних жінок

іжінок, які мають дітей віком до трьох років, визначається на під-

ставі ст. 83 КК. Під звільненням від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, розуміється відмовадержавивідподальшоговиконанняпокараннящодозазначеної категорії засуджених за умови, що вони доведуть своє виправлення

ічесно виконають материнський обов’язок.

Передумовоюзвільненнявідвідбуванняпокараннявагітнихжінок

іжінок, якімаютьдітейвікомдотрьохроків, відповіднодоч. 1 ст. 83

КК є відбування ними основного покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі, крім відбування засудженими жінками покарання увидіпозбавленняволі, призначеногосудомнастрокбільшеп’ятироків за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини. Жінки, які відбувають інші видипокаранняабожвідбуваютьпозбавленняволістрокомбільшеп’яти років, що призначене їм за умисні тяжкі або особливо тяжкі злочини, не можуть бути звільнені від покарання на підставі ст. 83 КК.

Підстава звільнення від відбування покарання вагітних жінок

іжінок, які мають дітей віком до трьох років, складається із двох елементів, кожен з яких є обов’язковим.

396

Звільнення від покарання та його відбування

Першим елементом підстави згідно з ч. 1 ст. 83 КК є вагітність жінки, яка настала під час відбування призначеного їй покарання, або народження нею дитини. Не може бути звільненою від покарання за ст. 83 КК жінка, яка мала дитину на момент засудження (в цих випадках до неї можливе застосування ст. 79 КК) або в період відбування покарання усиновила дитину.

Другий елемент підстави відповідно до ч. 2 ст. 83 КК становить наявністьузасудженоїжінкисім’їабородичів, щодализгодунаспільне з нею проживання, або наявність у засудженої можливості самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини. Жінка, яка не має сім’ї або родичів, котрі дали б згоду на спільне з нею проживання, інемаєможливостісамостійнозабезпечитиналежніумовидля вихованнядитини(наприклад, немаєвпорядкованогожитла, законного джерела до існування тощо), не може бути звільненою від подальшого відбування покарання у разі настання у неї вагітності або народження дитини протягом відбування покарання.

Умовою звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, є доведення такою жінкою свого виправлення і чесне виконання нею свого материнського обов’язку. Для такої жінки фактично встановлюється своєрідний іспитовий строк (хоч такий термін і не вживається в законі), який триває від моменту звільнення її від відбування покарання до закінчення строку, на який згідно із законом жінку може бути звільнено від роботи у зв’язку з вагітністю, пологами і, за загальним правилом, до досягненнядитиноютрирічноговіку. Якщождитинапомредодосягнення трирічного віку, іспитовий строк для матері такої дитини закінчується з її смертю.

Звільненнявідвідбуванняпокараннявагітнихжінокіжінок, які маютьдітейвікомдотрьохроків, єфакультативним. Цеозначає, що за наявності передумов та підстав суд має право, але не зобов’язаний здійснити таке звільнення.

Кримінально-правові наслідки звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, залежать від додержання звільненою відпокарання умовтакого звільнення і можуть бути як сприятливими для неї, так і несприятливими. Сприятливі кримінально-правові наслідки мають місце у випадках, колизасуджена протягом так званого іспитового строку своєю поведінкою довела своє виправлення і чесно виконує свій материн-

397

Розділ 19

ський обов’язок: не відмовилася від дитини, не ухиляється від її виховання тощо. У такому разі по досягненні дитиною трирічного віку судповиненостаточнозвільнитижінкувідпризначеногоїйпокарання. Крім того, строк погашення судимості обчислюватиметься з моменту звільнення її від подальшого відбування покарання. Несприятливі кримінально-правові наслідки можливі у таких випадках:

а) якщо жінка до досягнення дитиною трирічного віку своєю поведінкоюнедовеласвоговиправлення, судвідповіднодоч. 4 ст. 83 КК може, залежно від конкретних обставин справи, або замінити те покарання, від подальшого відбування якого засуджену було звільнено, більш м’яким покаранням, або жнаправити засуджену длявідбування покарання, призначеного за вироком. У цьому разі суд може повністю або частково зарахувати у строк відбування покарання час, протягом якого засуджена не відбувала покарання;

б) якщо жінка, яка була звільнена від відбування покарання, відмовляється від дитини, передала її у дитячий будинок, зникла з місця проживанняабоухиляєтьсявідвихованнядитини, доглядузанею, або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, судзгіднозч. 5 ст. 83 ККможезаподанняморганукримінальновиконавчої системи направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком;

в) якщо в період звільнення від відбування покарання засуджена вчинила новий злочин, суд відповідно до ч. 6 ст. 83 КК призначає їй покарання за правилами сукупності вироків (ст. 71 КК): до покарання за новий злочин приєднує повністю або частково невідбуту частину покарання за попереднім вироком, тобто ту частину покарання, від подальшого відбування якої жінку було звільнено.

§9. Звільнення від відбування покарання за хворобою

Поняття звільнення від відбування покарання за хворобою.

Уст. 85 ККнаведеночотирисамостійнихвидизвільненнявідвідбування покарання за хворобою, ознаки яких є до певної міри відмінними.

Перший вид — відмова держави від подальшого виконання покарання щодо особи, яка під час його відбування захворіла на психічну хворобу

398

Звільнення від покарання та його відбування

(ч. 1 ст. 84 КК). Другий вид — відмова держави від подальшого виконання покарання щодо особи, яка під час його відбування захворіла на тяжку хворобу (крім психічної) (ч. 2 ст. 84 КК). Третій вид — відмова державивідвиконанняпризначеногоособіпокарання, якщотакаособа після вчинення злочину захворіла на тяжку хворобу (крім психічної) (ч. 2 ст. 84 КК). Четвертий вид — відмова держави від подальшого виконанняпокараннящодовійськовослужбовця, якийвизнанийнепридатнимдовійськовоїслужбизастаномздоров’я(ч. 3 ст. 84 КК). Подальша характеристика звільнення від відбування покарання за хворобою має здійснюватися окремо стосовно кожного з його названих видів. Деякі питаннязвільненнявідвідбуванняпокараннязахворобоюроз’яснюються

впостанові Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1973 р. № 8 «Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу» (далі — постанова від 28 вересня 1973 р. № 8), при застосуванні якої слід ураховувати, що її було прийнято під час чинності КК 1960 р.

Передумовоюпершоговидузвільненнявідвідбуванняпокаранняза хворобою є реальне відбування особою будь-якого покарання, призначеного їй судом. Передумовою другого виду звільнення від відбування покарання за хворобою є реальне відбування особою призначеного їй судом покарання, подальшому відбуванню якого перешкоджає певне тяжкезахворювання. Нестворюєпередумовицьоговидузвільненнявід покарання відбування особою таких покарань, як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, позбавлення військового чи спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, оскількижоднезахворюваннянеможеперешкоджатиїхвідбуванню. Передумовою третього виду звільнення від відбування покарання за хворобою є засудження особи з призначенням їй такого покарання, відбуваннюякогоперешкоджатименаявнеутакоїособитяжкезахворювання. Передумови другого і третього видів звільнення в цілому схожі між собою. Відмінність між ними полягає тільки в тому, що при другому виді звільнення від відбування покарання таке покарання вже відбуваєтьсяособою, апритретьому— вонотількипризначенесудоміще невідбувається. Нарешті, передумовоючетвертоговидузвільненнявід відбування покарання за хворобою є реальне відбування засудженою особоюосновногопокаранняувидіслужбовогообмеженнядлявійськовослужбовців, арешту (який відбувається на гауптвахті) або тримання

вдисциплінарному батальйоні.

399

Розділ 19

Підставою першого виду звільнення від відбування покарання за хворобоювизнаєтьсязахворюванняособипідчасвідбуванняпокарання напсихічнухворобу, щопозбавляєїїможливостіусвідомлюватисвоїдії (бездіяльність) або керувати ними. Маються на увазі ті психічні захворювання і в тій стадії їх розвитку, наявність яких у особи, наприклад, під час учинення нею суспільно небезпечного діяння дає підстави для визнання її неосудною. Саме тому в ч. 1 ст. 84 КК встановлено, що до особи, яка звільняється від подальшого відбування покарання у зв’язку із психічним захворюванням, суд може застосувати примусові заходи медичного характеру відповідно до статей 92–95 КК.

Підставою другого виду звільнення від відбування покарання за хворобоювизнаєтьсязахворюванняособипідчасвідбуванняпокараннянаіншу(крімпсихічної) тяжкухворобу, щоперешкоджає відбуванню покарання. «Перелік захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від дальшого відбування покарання» затверджено спільним наказом Державного департаменту УкраїнизпитаньвиконанняпокараньтаМіністерстваохорониздоров’я України від 18 січня 2000 р. № 3/6.

Слід мати на увазі, що сам факт захворювання на тяжку хворобу, яка, однак, або не перешкоджає подальшому відбуванню покарання, абоможебутивилікувана впроцесівідбування покарання, нестворює підстави для даного виду звільнення від покарання. Тому закон вимагає, абисудприймаврішенняпроте, щопевнахворобаперешкоджає відбуваннюособоюпокарання, зурахуваннямтяжкостівчиненогозлочину, характеру захворювання, особи засудженого та інших обставин справи (ч. 2 ст. 84 КК). Відповідно до абз. 2 п. 2 постанови від 28 вересня 1973 р. № 8 звільнення від відбування покарання через хворобу змісцьпозбавленняволіможебутизастосованесудомдотихзасуджених, якізахворілипідчасвідбування покарання іцяхворобаперешкоджає відбувати покарання, тобто у випадках, коли подальше утримання в місцях позбавлення волі загрожує їх життю або може призвести до серйозного погіршення здоров’я чи інших тяжких наслідків. Це стосується й тих осіб, які захворіли до засудження, але під час відбування покарання їх хвороба внаслідок прогресування набула характеру, зазначеного в Переліку захворювань.

Підставою третьоговидузвільнення від відбування покарання за хворобою є захворювання особи після вчинення злочину на будь-яку тяжку хворобу (крім психічної), яка, на думку суду, перешкоджатиме

400

Звільнення від покарання та його відбування

відбуванню нею призначеного їй покарання. У цьому разі суд також має дійти висновку про те, що певна хвороба перешкоджатиме відбуванню особою покарання з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, характерузахворювання, особизасудженоготаіншихобставинсправи

(ч. 2 ст. 84 КК).

Підставою четвертого виду звільнення від відбування покарання захворобоюєвизнання військовослужбовця непридатним довійськової служби за станом здоров’я. Перелік хвороб, за наявності яких військово-лікарнянакомісіяможевизнативійськовослужбовця непридатнимдоподальшогопроходженнявійськовоїслужби, наведеновдодатку № 1 «Розклад хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступіньпридатності довійськової служби уЗбройнихСилахУкраїни» до Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 р. № 2.

Умову звільнення від відбування покарання за хворобою щодо жодного з його чотирьох видів законом не встановлено. Інакше кажучи, всі чотири види звільнення від відбування покарання за хворобою є безумовними.

За своїм характером перший і четвертий види звільнення від відбування покарання за хворобою є обов’язковими, а другий і третій — факультативними.

Кримінально-правові наслідки звільнення від відбування пока-

рання за хворобою є виключно сприятливими для звільненої особи. По-перше, крім випадків, передбачених у ч. 4 ст. 84 КК, такі особи остаточнозвільняютьсявідвідбуванняпокараннязавчиненийзлочин. По-друге, при першому і другому (крім випадків, установлених у ч. 4 ст. 84 КК), а також четвертому видах звільнення від відбування покарання за хворобою строк погашення судимості для особи обчислюватиметься із самого моменту звільнення, а при третьому виді звільнення особа не вважається судимою з моменту її звільнення від покарання. По-третє, у разі вчинення особою, звільненою від відбування покарання за хворобою, нового злочину їй не може призначатися покарання за правилами сукупності вироків.

Відповідно до ч. 4 ст. 83 КК у разі одужання осіб, звільнених за першим, другим та третім видами звільнення від відбування покарання за хворобою, вони повинні бути направлені для відбування (чи подальшого відбування) призначеного їм покарання, якщо не закінчи-

401

Розділ 19

лисястрокидавності, передбаченіст. 49 чист. 80 КК, абовідсутніінші підставидлязвільненнявідпокарання. Прицьомучас, протягомякого до осіб застосовувалися примусові заходи медичного характеру, зараховується в строк покарання за правилами, передбаченими в ч. 5 ст. 72 КК, а один день позбавлення волі дорівнює одному дню застосуванняпримусовихзаходівмедичногохарактеру. Особи, звільненівід подальшого відбування покарання за четвертим видом звільнення від покарання за хворобою, навіть після їх одужання не направляються для подальшого відбування покарання.

§10. Звільнення від покарання

узв’язку з амністією

Поняття звільнення від покарання у зв’язку з амністією визна-

чається на підставі системного аналізу статей 85, 86 КК та Закону України «Про застосування амністії в Україні». Під звільненням від покарання у зв’язку з амністією слід розуміти відмову держави від застосування до особи, яка вчинила злочин, призначеного їй судом покарання або відмову держави від подальшого виконання покарання щодо такої особи. Крім того, слід мати на увазі, що на підставі закону проамністіюособа, якущенезасудженообвинувальнимвирокомсуду, може бути звільнена від кримінальної відповідальності.

Відповіднодоч. 3 ст. 92 КонституціїУкраїниамністіяоголошується законом України. Особливістю законів про амністію є те, що вони приймаються тільки Верховною Радою України і не можуть бути прийняті всеукраїнським референдумом (ст. 74 Конституції України), а сама Верховна Рада України може приймати їх не частіше одного разу протягом календарного року (ст. 6 Закону «Про застосування амністії в Україні»).

Передумовою звільнення від покарання у зв’язку з амністією

є засудження особи за вчинення злочину з призначенням їй певного виду і міри покарання, за винятками, встановленими Законом «Про застосування амністії в Україні», та з уточненнями (особливостями), передбаченими конкретним законом про амністію. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону «Про застосування амністії в Україні» не допускається застосування амністії: до осіб, яких засуджено до довічного позбавлення волі; до осіб, що мають дві і більше судимості за вчи-

402

Звільнення від покарання та його відбування

нення тяжких злочинів; до осіб, яких засуджено за особливо небезпечні злочини проти держави, бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах тощо.

Конкретні закони про амністію також можуть передбачати додаткові категорії осіб, до яких не застосовується амністія, або визначати тільки ті категорії осіб, до яких вона застосовується, або ж пов’язувати застосування амністії із засудженням особи тільки до певного виду покарання чи з відбуттям особою певної частини призначеного їй покарання. Крім того, у випадках, спеціально передбачених у законі про амністію, передумову звільнення особи від покарання може бути доповнено вимогами щодо її поведінки під час відбування покарання.

Підставою звільнення від покарання у зв’язку з амністією є на-

брання чинності законом України про застосування амністії.

За наявності зазначених передумови і підстави відмова держави відподальшоговиконаннящодоособипризначеногоїйпокаранняможе бути здійснена шляхом:

а) звільнення особи від подальшого відбування покарання без заміни його іншим видом покарання;

б) звільнення особивідподальшоговідбування покарання шляхом заміни його іншим, більш м’яким видом покарання;

в) скорочення особі невідбутої нею частини покарання.

Згіднозч. 1 ст. 5 Закону«ПрозастосуванняамністіївУкраїні» осіб, на яких поширюється амністія, може бути звільнено від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом.

Умову звільнення від покарання у зв’язку замністією законодав-

ством України не передбачено. Жодні спеціальні вимоги до поведінки осіб, звільненихвідпокарання заамністією, взалежність відвиконання яких ставилася б остаточність такого звільнення, не встановлено.

Характер звільнення від покарання у зв’язку з амністією є обо-

в’язковим — суд зобов’язаний звільнити від покарання кожну особу, на яку поширюється дія закону про амністію.

Кримінально-правовінаслідкизвільненнявідпокаранняузв’язку з амністією є виключно сприятливими для особи: вона не відбуває (не продовжує відбувати) призначене їй судом покарання. Якщо вона відбувалапокарання, тострокпогашеннясудимостіобчислюєтьсяздня її звільнення від подальшого відбування покарання.

403

Розділ 19

§11. Звільнення від покарання

узв’язку з помилуванням

Поняття звільнення від покарання у зв’язку з помилуванням

визначається на підставі системного тлумачення положень статей 85 та87 КК, атакожПоложенняпроздійсненняпомилування, затвердженого Указом Президента України від 19 липня 2005 р. № 1118/2005.

Відповіднодонихпідзвільненнямвідпокаранняузв’язкузпомилуванням розуміється відмова держави в особі Президента України від подальшого виконання щодо засудженої особи призначеного їй судом покарання. На відміну від амністії, яка оголошується законом України стосовно певного кола непоіменованих (неперсоніфікованих) осіб, помилування здійснюється указом Президента України стосовно конкретної (персоніфікованої) особи, засудженої за вчинення злочину.

Крім того, слід мати на увазі, що відповідно до ч. 1. ст. 44 КК у порядку помилування може бути звільнено навіть від кримінальної відповідальності особу, ще не засуджену судом за вчинення злочину.

Передумова звільнення від покарання у зв’язку з помилуванням

складаєтьсяіздвохобов’язковихелементів: матеріальноготаформального. Матеріальнимелементомпередумовиєзасудженняособизпризначеннямїйпокарання, атакожйогореальневідбування. Формальним елементом передумови виступає наявність клопотання про помилування, поданого до Секретаріату Президента України. Клопотати про помилування можуть:

а) особи, засуджені судами України, які відбувають покарання в Україні;

б) особи, засуджені судами іноземних держав і передані для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування;

в) особи, засуджені судами України і передані для відбування покарання іноземній державі, якщо ця держава погодилася визнати і виконати прийняте в Україні рішення про помилування;

г) захисники, батьки, дружина (чоловік), діти, законні представники осіб, названих у пунктах «а», «б», «в»;

д) громадські організації тощо.

Підставою звільнення від покарання у зв’язку з помилуванням

є набрання чинності відповідним указом Президента України про помилування.

404