90. Спільне підприємництво: сутність, переваги та недоліки, умови застосування.

Спільне підпри­ємництво та пряме інвестування потребують організації виробництва за кордоном. При цьому деякі форми спільного підприємництва реалізуються на основі укладення контрактів, без додаткових інвестицій, а спільне во­лодіння та пряме інвестування передбачають інвестиції, тобто довгостро­кові вкладення капіталу в підприємства, соціально-економічні програми, підприємницькі та інноваційні проекти. Це зумовлює виділення контракт­них та інвестиційних форм стратегій виходу на зовнішній ринок.

Підрядне виробництво — форма спільного підприємництва, за якої національний виробник (продавець) укладає угоду із закордонними вироб­никами на виготовлення своєї продукції.

Управління за контрактом — форма спільного підприємництва, за якої національний експортер передає зарубіжному партнеру «ноу-хау» в галузі управління, а той забезпечує необхідний капітал.

Спільне володіння — форма спільного підприємництва, за якої об'єднуються зусилля зарубіжних та місцевих інвесторів з метою створення місцевого комерційного підприємства, котрим вони володіють та керують спільно.

Пряме інвестування — розміщення капіталу у власні закордонні складальні або виробничі підприємства, збутові філії.

91. Форми спільного підприємництва.

Існує 4 типи підприємництва: 1. ліцензування – форма спільного підприємництва, що базується на тому, що Ліцензіар (продавець) передає Ліцензіату (покупцеві) приво на використання виробничого процесу, патенту, товарного знаку в обмін на гонорар або ліцензійний платіж. 2. Підрядне виробництво - форма спільного підприємництва, що базується на тому, що національний виробник (продавець) укладає угоду із закордонним виробником на виготовлення своєї продукції. 3. Управління за контрактом – форма спільного підприємництва, за якої національний експортер передає закордонному партнерові «ноу-хау» в галузі управління, а той забезпечує необхідний капітал.4. Спільне володіння – форма спільного підприємництва, за якої об’єднуються зусилля закордонних та місцевих інвесторів з метою створення місцевого комерційного підприємства, що ним вони володіють та керують спільно.

91. Пряме інвестування: сутність, переваги та недоліки, умови застосування.

Прямі іноземні інвестиції (ППІ) – вкладання капіталу резидентом однієї країни (прямим інвестором) у підприємство-резидент іншої країни з метою набуття довготривалого економічного інтересу.

Переваги: 1.економія за рахунок витрат на виробництво та доставку; 2. збільшення обсягу реалізації, якщо встановлена імпортна квота або обмежені виробничі потужності вдома. 3. маркетингові переваги (адаптація товару, контроль за розподілом, гнучке просув, цінові маневри, після продажний сервіс, знання конкурентного середовища, імідж компанії )

Недоліки: 1. збільшення витрат на маркетинг, 2. високі ресурсні вимоги; 3. вищий ризик втрат внаслідок високих ресурсних вкладень, 3. необхідність стратегічного планування, 4. значні витрати на маркетингові дослідження, 4. тривалий період окупності, 5. складність деінвестування у разі провалу або зміни стратегії.

Рішення про вкладання ППІ необхідно приймати, виходячи з наявної інформації про: 1. необхідні початкові вкладення; 2. специфіка країни розміщення ППІ; 3. наявність повного промислового циклу чи операцій по збору; 4. яким повинно бути підприємство – незалежним чи спільним; 5. потрібно купувати нове підприємство чи краще придбати таке, що вже існує.

91. Порівняльна характеристика стратегій виходу фірми на зовнішній ринок.

Прямий експ: Преваги: • безпосер. контакти зі споживачем • можливість швидше при­стосув. до вимог рин­ку • повний контроль за мар­кетингом; Недоліки:• необхідність мати квалі­ф. персонал екс­портної служби • менший контроль за ло­гістикою ніж у разі інвес­тування

Непрямий екс­п Преваги: • прискор. виходу на ринок • марк. компетент­ність посередників; Недоліки: • збут стандартних про­м. та споживчих товарів • відсутність контакту зі споживачами • марк. залежність від посередника

Ліцензування Преваги: • мін.політ. ризик • можливість проникн. на протекціоністські рин­ки; Недоліки: • неможливість контрол. виробництво та мар­кетинг ліцензованого то­вару • перетвор. ліцензіата в конкурента • нижча прибутковість по­рівняно з прямим експ. та ін вест. • комерційний ризик

Франчайзинг Преваги: • швидкість виходу на ри­нок • надійність захисту тор­г.марки

• можливість одночасного виходу на декілька ринків • відсутність або мінімаль­ність витрат • мін.політ. ризик; Недоліки: • складність пошуку на­дійного партнера• обмежена прибутковість • недостатній контроль • можливість створ. кон­курента• неможлив. Використ. інших моделей у цій країні на час дії угоди

Управління за кон­трактом Преваги: • передінвест. стадія виходу на ринок• можливість встановл. певного управлінь. контролю над зарубіжним місцевим під-вом • набуття марк. досвіду Недоліки: • обмежена прибутковість• обмеження на маркетинг товару • тимчасовість • залежність від стратеії партнера.

Технічна допомо­га Преваги: • мін. політ. ризик• довготерміновість Недоліки: • пріоритет замовника• відповідальність за кож­ну стадію контракту• присутність на ринку обмежена термінами кон­тракту

Угода «під ключ» Преваги: • довготерміновість• гарантії сторони, що при­ймає

• прибутковість• можливість вертикально­го та горизонт. ін­тегрування Недоліки: • великі ресурсні вимоги• необхідність мати та під­тверджувати позитивний бізнес-імідж

• багатоаспектність кон­тракту та складність пере­говорного процесу

Підрядне вироб­ництво Преваги: • відносно невеликі фін.та управлінські ресурси

• швидкий вихід на ринок• уникнення проблем з міс­цевою власністю • контроль над маркетин­гом• ефективність застосув. на маленьких та протек­ціоністських ринках Недоліки: • складність вибору місце­вого партнера • необхідність, як правило, надання тех..допо­моги• можливість створ.кон­курента на майбутнє.

Спільне виробни­цтво Преваги: • мін. ризик вихо­ду на ринок• довготерміновість зв'яз­ків

Недоліки: • залежність від партнера• обмежений контроль ви­р-ва та маркетингу

Пряме інвесту­вання Преваги: • економія за рахунок ви­трат на вир-во та доставку

• збільш. обсягу реалі­зації, якщо встановлена імп. квота або обме­жені вироб. потужнос­ті вдома• маркетингові переваги (адаптація товару, конт­роль за розподілом, гнучке просування, цінові манев­ри, післяпродажний сер­віс, знання конкурентного середовища, імідж місце­вої компанії") Недоліки: • збільш. витрат на маркетинг• високі ресурсні вимоги• вищий ризик втрат вна­слідок високих ресурсних вкладень• необхідність стратегіч­ного планування• значні витрати на марк.дослідження • тривалий період окупності• складність деінвестув. у разі провалу або змі­ни стратегії

91. Внутрішні чинники вибору стратегій виходу фірми на зовнішній ринок.

До внутрішніх чинників належать такі основні 4 чинники:

1. ресурсні можливості фірми;

2. характеристика продукту;

3. конкурентні позиції фірми;

4. корпоративна політика.

91. Зовнішні чинники вибору стратегії вибору фірми на зовнішній ринок.

До зовнішних чинників належать такі основні 6 чинників:

1.політика національного уряду (втручання в бізнес, обмеження типу «купуй у своїх», нетарифні бар’єри, субсидії, умови діяльності, умови власності, бойкоти, конфіскації);

2. можливості ринку (розмір ринку, місткість ринку, );

3. фінансові та цінові параметри ринку(ціни конкурентів);

4. Гео – культурне середовище (мова, релігія, цінності та ставленя до часу, досягнень, роботи, успіху, змін, дітей, сім’ї, жінки, здоров’я, освіти, організація суспільства, технічна та матеріальна куоттура)

5. Рівень економічного розвитку та економічний стан. Стан та тенденції розвитку основних макроекономічних показників (ВВП, ВВП на душу населення, демографічні показники, безробіття, інфляція, темпи економічного зростання, стукрура виробництва тощо)

6. Політичне середовище (політичний клімат, уряд, національний суверенітет, національна безпека, національний добробут).

91. Типи міжнародного маркетингового комплексу.

Залежно від ступеня пристосування ММК до особливостей різних заруб. ринків (сегментів світового ринку) в марк. практиці виділяються 3 типи МК:. 1. Індивідуалізований (диференційований) МК передбачає пристосування всіх його елементів до потреб кожного заруб. ринку (сегмента світового ринку). 2. Стандартизований МК хар. тим, що всі його елементи однаковою мірою пристосовуються до всіх зарубіжних ринків або сегментів (в усіх країнах товар пропонується з стандартними, однаковими хар-ми, за однаковою ціною, з використ. однакових систем просування та каналів розподілення). 3. Комбінований МК передбачає одночасну як диференціацію деяких елементів, так і стандартизацію інших. Наприклад, стандартний товар може однаково рекламуватися на всіх зарубіжних ринках, а ціни та канали розподілення бути адаптованими до місцевих умов. Це — найбільш поширений підхід до побудови та реалізації міжнародного маркетингового комплексу.

91. Емпірична послідовність стандартизації міжнародного комплексу маркетингу.

Світовий досвід показує, що в стандартизації МК є певні стадії. Спочатку на всіх закордонних ринках пропонується стандартизований продукт. На другій стадії до цього додається однакова система просування. Третя стадія доповнює стандартизацію однаковим рівнем цін та ціновими стратегіями. Завершує стандартизацію використання однакових каналів розподілу.

91. Елементи товару в ММ та їх вплив на конкурентоспроможність на світових ринках.

У ММ виділяють такі типи товарів: експортний, піонерний та ринкової новизни. Конкурентоспроможність товару на заруб. ринку (сегменті світового ринку) залежить від маркетингової повноти товару, тобто від адекватного використання при пропозиції максимально можливої кількості його елементів.

Елементи товару в ММ: 1. Власне продукт(наявність споживчої вартості), 2. Продукт, що сприймається - якість, дизайн, пакування, особливості, товарний знак тощо. 3. Повний (завершений) продукт – гарантії, можливість купівлі у кредит, доставка, монтаж, обслуговування після продажу тощо.

Проте останнім часом спостерігається тенденція обмеженого використання фірмами в маркетинговій діяльності на закордонних ринках повного набору елементів завершеного продукту (особливо на тадії виходу на ринок), оскільки це може призвести до зниження конкурентоспромож. товару: споживач дуже обережно ставиться до надмірної пропозиції якостей товару або вважає, що у фірми є проблеми зі збутом.

91. Міжнародна товарна політика та її види.

МТП - певний курс дій виробника (експортера). Використання таких принципів, завдяки яким забезпечується ефективне з погляду комерції формування асортименту товарів для певного закордонного ринку (сегмента світового ринку)

Існують такі МТП: 1. Горизонтальна – розробка нового товару як продовження вже наявного; розрахована на усталене коло покупців і така, що не потребує серйозних технологій. 2. Конгломератна – пошук для виробництва нового товару, який ніяк не пов’язаний з товарами, що існували раніше в номенклатурному портфелі фірми; потребує використання інших технологій та освоєння нових ринків. 3. Концентрична - пошук нових товарів, які з одного боку, в технологічному та/або ринковому відношенні були б схожі з уже наявними на фірмі товарами, а, з іншого, - приваблювали нових покупців.

91. Порівняльна характеристика видів товарної політики.

1. Горизонтальна – розробка нового товару як продовження вже наявного. Переваги: • розрахована на усталене коло покупців; • така, що не потребує серйозних технологій, • незначні капіталовкладення, • економія часу. Недоліки: •меньші прибутки у порівнянні зі збутом кардинально нового товару, • практично така спма цільова аудиторія 2. Конгломератна – пошук для виробництва нового товару, який ніяк не пов’язаний з товарами, що існували раніше в номенклатурному портфелі фірми. Переваги: • значні прибутки у випадку успіху товару на цільовому ринку, • розширення асортименту продукції. Недоліки: • потребує використання інших технологій,• освоєння нових ринків, • значних капіталовкладень, • потребує багато часу, • потребує значних витрат на маркетинг. 3. Концентрична - пошук нових товарів, які з одного боку, в технологічному та/або ринковому відношенні були б схожі з уже наявними на фірмі товарами, а, з іншого, - приваблювали нових покупців. Переваги: • менші витрати на маркетинг, • більша вірогідність сприйняття споживачем товару • менші фінансові, ресурсні затрати • поява новогу ринку збуту. Недоліки: складність пошуку такого товару.

91. Міжнародна товарна стратегія: сутність, типи та види.

Міжнародна товарна стратегія – маркетингові дії відносно товарної компоненти маркетингового комплексу, зумовлені особливостями закордонного ринку та етапом розвитку фірми.

Існують 3 типи: 1. Незмінність товару – розповсюдження товару на зарубіжному ринку без будь-яких змін. В цьому типі існують такі види: • «Пошук нового поупця», • Пошук нових сфер застосування, • Забезпеч.зовнішньої відмінності товару в очах покупця. 2. Адаптація – проводиться для того, щоб товар краще відповідав місцевим умовам чи потребам на зарубіжних ринках. Існують такі види адаптації: •Перцепційна – зміна другорядних характеристик товару (колір, назва тощо) відповідно до особливостей їх сприйняття(перцепції) на іноземному ринку. • Симпліфікаційна – спрощення несуттєвих хар-к (якостей) товару з метою пристосування його до особливостей використання/обслуговаваня закордонними споживачами. • Стандартизація в адаптації – зменшення обсягів адаптації товару шляхом стандартизації окремих деталей, вузлів, обумовлена надмірними витратами при пристосуванні товару до вимог зарубіжних ринків. • Вимушена – зміна фізичних хар-к згідно з міжнародними стандартами та технічними нормами або тими, що існують на закордонному ринку. • Необхідна – зміна фізичних характеристик деяких параметрів згідно з вимогами споживачів, традиціями споживання тощо. • 3. Новий товар - створення чогось нового для зарубіжного ринку. Типи: • На новий ринок з новим товаром, • Створення експортного (спеціально створений з урахуванням вимог певного сегмента закордонного ринку продукт або послуга), піонерного (товар, який відкриває перед споживачем можливість задоволення зовсім нової потреби) або товару ринкової новизни (товар, який підіймає на новий якісний рівень задоволення звичайної, відомої потреби чи дозволяє широкому колу споживачів задовольняти на певному рівні відому потребу).

91. Сутність теорії життєвого циклу товару в ММ та її застосування в розробці товарної стратегії.

Маркетинг-мікс (4Р) є вихідним елементом маркетингової стратегії і комплексом заходів щодо товарної, збутової, цінової та комунікаційної політики компаній. Детермінантою зміщення акцентів у комплексі маркетингу (наприклад, з товарної на користь цінової чи дистрибуційної політики) поряд з іншими чинниками є тип побудови життєвого циклу товару в міжнародному масштабі.

Існують певні відмінності у стадіях життєвого циклу товару (ЖЦТ) для внутрішніх і міжнародних ринків. Якщо на внутрішньому ринку товар традиційно проходить чотири стадії життєвого циклу (стадію проникнення товару на ринок, стадію зростання, стадію насичення і стадію спаду), то в міжнародному масштабі класичним є проходження шести стадій життєвого циклу 1. Стадія чіткої диференціації товару на внутр.ринку 2. Стандартизація товару, втрата ним ринкової новизни, 3. Чітка диференціація товару на зовн.ринку 4. Імпорт у країну «Х» 5. Виробництво за кордоном. 6. Стандартизація товару на міжнародному ринку.

Постадійний маркетинг передбачає використання помірно адаптованої до локальних умов маркетингової стратегії і ґрунтується на різниці в термінів проникнення на ринки різних країн. Водночас для глобальних компаній типовим є здійснення агресивної інноваційної стратегії, політики скорочення ЖЦТ і дотримання схем міжнародного синхронного маркетингу, який передбачає проникнення товару одночасно на всі типи зовнішніх ринків.

91. Види адаптації товару до зарубіжного ринку.

Адаптація – проводиться для того, щоб товар краще відповідав місцевим умовам чи потребам на зарубіжних ринках.

Існують такі види адаптації: •Перцепційна – зміна другорядних характеристик товару (колір, назва тощо) відповідно до особливостей їх сприйняття(перцепції) на іноземному ринку. • Симпліфікаційна – спрощення несуттєвих хар-к (якостей) товару з метою пристосування його до особливостей використання/обслуговаваня закордонними споживачами. • Стандартизація в адаптації – зменшення обсягів адаптації товару шляхом стандартизації окремих деталей, вузлів, обумовлена надмірними витратами при пристосуванні товару до вимог зарубіжних ринків. • Вимушена – зміна фізичних хар-к згідно з міжнародними стандартами та технічними нормами або тими, що існують на закордонному ринку. • Необхідна – зміна фізичних характеристик деяких параметрів згідно з вимогами споживачів, традиціями споживання тощо.

91. Адаптація товару до зарубіжного ринку залежно від фізичних характеристик продукту.

Можна виділити залежно від фізичних характеристик продукту 2 види адаптації: Вимушена адаптація товару – зміна фізичних характеристик товару згідно з міжнародними стандартами та технічними нормами або тими, що існують на закордонному ринку.

Необхідна адаптація – зміна фізичних характеристик деяких параметрів згідно з вимогами споживачів, традиціями споживання тощо.

Необхідна адаптація, на відміну від вимушеної, не обумовлена законами держави, від яких не можна відхилитися, а зумовлена законами ринку. Виробник може розраховувати на успіх тільки за умови знання зовнішніх ринків тако добре, як своїх власних. Для цього повинне проводитися поглиблене дослідження ринку, що включає, зрозуміло, вивчення стимулів і антистимулів, яке тільки і може забезпечити йому достатнє знання того, чого чекають місцеві споживачі: які їх смаки і звички в області споживання, їх частота споживання; які граничні характеристики їх клімату води і грунту тощо.

91. Перцепційна адаптація товару в ММ.

Перцепційна адаптація товару – зміна другорядних характеристик товару (колір, назва, пакування тощо) відповідно до особливостей їх сприйняття (перцепції) на іноземному ринку.

Наприклад, компанії «Шевроле» необхідно було змінити торгову марку автомобіля «Nova», щоб увійти на ринки іспаномовних країн через те, що по-іспанськи це означає «не ходить». Тут явно прослідковується перцепційна адаптація товару.

Траурні кольори: чорний в багатьох країнах, червоний – в більшості латиноамерик. країнах , білий – в Японії та деякий Сх.країнах тощо. Тому, виходячи на ринок певних країни, необхідно адаптувати кольорову гаму товару до особливостей споживача даного ринку.

91. Основні види цін в ММ.

Види світових цін можна класифікувати за багатьма критеріями: 1. За станом ринку: • ціна покупця – ціна, за якою покупець готовий, згоден і здатний придбати товар, виходячи з власних уявлень щодо корисності, потрібності, переваг порівняно з товарами-субститутами , а також з урахуванням платоспроможності. Ціна покупця є ціною попиту товару. • Ціна продавця – ціна, за якою продавець бажає, готовий, згоден, пропонує продати свій товар, виходячи з витрат виробництва та обігу товару, прагнення отримати прибуток від продажу товару, виробничих можливостей виробника, цін на товари-субститути. Ціна продавця є ціною пропозиції. 2. Напрямком товарного потоку: • імпортна – ціна, за якою товар закупається на закордонному ринку і ввозиться на внутрішній. • експортна – ціна, за якою товар продається на зовнішньому ринку. 3.Умовами розрахунків: • комерційна(контрактна) - ціна, за фіксована в угоді з міжнародної купівлі-продажу товару., • Ціна за клірингом – ціна, за якою здійснюються безготівкові розрахунки між країнами, компаніями за поставлені, продані один одному товари, ЦП та послуги, що здійснюються шляхом звємного за рахунку, виходячи з умов балансу платежів. • Трансфертна – внутріфірмова ціна , яка застосовується в угодах і розрахунках між окремими підрозділами, філіалами міжнар.корпорацій. 4. Повною врахування витрат : •Ціна нетто — ціна товару на місці і в час його продажу; для продав ця — фактична виручка від продажу товару за винятком видатків на вико нання угоди, для покупця — сума, яка фактично сплачується продавцю. •Ціна валова — ціна, що містить витрати на транспортування стрг хування та інші витрати. •Ціна споживання — сума витрат покупця, що включає як витра і и на придбання товару (ціна виробу), так і на його використання в ні тивний термін експлуатації (вартість технічного обслуговування. їй трати на ремонт, паливо та енергію тощо). 5. Характером реалізації: • Ціна оптова — ціна товару, який продається великими партіям^ поставки (оптом) міжнародному чи внутрішньому посереднику. • Ціна роздрібна — ціна товару в роздрібній торгівлі. 6. Ступенем фіксації: •Тверда ціна — ціна, що встановлюється при укладанні міжнародног контракту та залишається незмінною протягом усього терміну його дії. •Ціна з наступною фіксацією — ціна, яка встановлюється в ході ви конання контракту, в якому визначені правила її фіксації. •Плинна ціна — ціна, що встановлюється на товар з тривалими тер­мінами виготовлення і враховує зміни у витратах на виробництво (змі­на цін на матеріали, паливо тощо), які мали місце протягом терміну, необхідного для виготовлення товару. •Рухома ціна — ціна, що встановлюється при укладанні міжнарод­ного контракту та змінюється у разі виникнення певних умов, які були зафіксовані у контракті. 7. За рівнем інформаційної відкритості: • Відкриті ціни (друковані) – ціни, що оприлюднюються в статистичних довідниках, прейскурантах, каталогах, бюлетенях біржових котировок. • Розрахункові ціни (закриті) — конфіденційні ціни комерційних угод, та такі, що можуть бути розраховані на базі вторинної інформації.

91. Цінові ситуації в міжнародному маркетингу.

На процес прийняття цінових рішень у ММ впливає велика кількість чинників, які можна поділити на такі групи: внутрішні, що характеризують фінансову та маркетин­гову ситуацію на фірмі (стратегічні цілі, сегментування та пози­ціонування, структура витрат тощо); товарні, сформовані дією специфічних елементів відносно тільки цього товару (стратегія життєвого циклу товару, наявність товарів-субститутів, характе­ристики товару, місце в товарній номенклатурі, витрати на транспортування тощо); ринкові, які характеризують можливості та загрози зарубіжного товарного ринку (витрати на розробку ринку, особливості споживачів, урядові дії, торговельні бар'єри тощо) та середовищні, що визначають довгострокові рішення щодо цін (макроекономічний стан, міжринкові товарні потоки, рівень конкуренції, курс обміну валюти тощо).

У міжнародному ціноутворенні є певна послідовність марке­тингових дій. Для формування загальної політики ціноутворення необхідно визначити цільовий ринок (сегмент світового ринку), проаналізувати сприйняття товару, а також відповідність інших елементів маркетингового комплексу — товару, просування, ка­налів розподілу. Після формування загальної політики ціноутво­рення визначаються цілі ціноутворення, досліджується коло об­межувачів та обирається метод розрахунку ціни. Це дає можли­вість визначити цінову стратегію, після чого відбувається вста­новлення ціни та реалізація цінової стратегії.

Формування загальної політики ціноутворення починається з визначення та всебічного вивчення цільового ринку і сприйняття торговельної марки фірми. Знання сегмента і його особливостей дає можливість критично проаналізувати інші елементи маркетин­гового комплексу з погляду їх відповідності вимогам сегмента та ціновій стратегії, що розробляється. Ці дії дають можливість сформувати загальну політику ціноутворення.

91. Товарні чинники ціноутворення в міжнародному маркетингу

Товарні чинники, сформовані дією специфічних елементів відносно тільки цього товару : 1. стратегія життєвого циклу товару (Цілі підприємства залежать від стадії його життєвого циклу , тому стратегії і, зокрема, маркетингові стратегії обираються залежно від місцезнаходження підприємства на кривій ЖЦП. Є і протилежна залежність: за допомогою формулювання та виконання відповідних стратегій здійснюється управління життєвим циклом підприємства)2. наявність товарів-субститутів (першочергово необхідно ретельно вивчити ринок, конкурентів та оцінити свої можливості)3. характе­ристики товару, 4. місце в товарній номенклатурі, 5. витрати на транспортування