prysuhin_filosofiya_1

ВСТУП

Становлення демократичної суверенної держави Україна є невід’ємним від якісної трансформації духовної культури. Саме тому сьогодні актуалізується потреба подальшого критичного переосмислення філософських знань та їх використання в нових історичних умовах.

На початку XXI ст. перед філософією як дисципліною, що вивчається у вищих навчальних закладах України, постало кардинально нове завдання — на європейському рівні сформувати в студентської молоді систему знань про світову філософську культуру як результат синтезу науково-технічних знань з духовнопрактичними цінностями сучасної цивілізації.

Світова філософія сконцентрувала в собі крім інтелектуального, морально-естетичний потенціал, який виявився ключовим у розвитку сучасної людини. Для сьогодення надзвичайно важливими стали пошуки сенсу й мети людського життя, утвердження найвищих життєвих істин та цінностей. Поза сумнівом, філософія і сьогодні-залишається узагальненою думкою людства про самого себе — «епохою, схопленою в думці» (Г. Геґель), а її вивчення стає важливою передумовою входження кожної молодої людини в суперечливий і часто драматичний навколишній світ.

Філософія утверджується у вищих навчальних закладах як одна з найнеобхідніших і самостійних галузей гуманітарного знання, як нормативна навчальна дисципліна. Її ключовому статусу сприяють розроблення більш змістовних навчальних програм, видання нових навчальних посібників, що спираються на сучасні знання, найпередовіші концепції філософської культури, а також досвід викладання гуманітарних дисциплін з огляду на вимоги Болонського процесу.

Прикладами високого рівня науково-дослідної, методичної роботи є навчальні посібники «Філософія» (за редакцією І.Ф. Надольного), «Історія філософії» (за ред. В. І. Ярошовця), «Історія філософської думки в Україні» І.В. Огородника, В.В. Огородника та

3

ін. Та незважаючи на значні досягнення у викладанні філософії, забезпеченні навчальними-посібниками є потреба у створенні нових підручників, які б ураховували специфіку навчального закладу, перелік тематичних завдань для самостійної роботи, а головне — сприяли ефективній підготовці студентів до підсумкового іспиту.

Цей навчальний посібник має на меті компенсувати наявні потреби у викладанні філософії в економічному навчальному закладі. Навчальний посібник з філософії складається з двох частин — «Історія світової та української філософії у визначеннях, поясненнях, схемах, таблицях» і «Система філософських знань у визначеннях, поясненнях, схемах, таблицях»

Кожна з частин посібника має чітку структуру, категоріальнопонятійний апарат. Так, в «Історії світової та української філософії» студенти мають можливість познайомитися з більш як двохтисячолітньою історією виникнення філософських ідей, зрозуміти внутрішню логіку їхнього розвитку, процес співвідношення філософських знань тощо. У кожній частині виокремлюються основні філософські категорії, поняття, терміни, які є ключовими в аналізі найважливіших проблем, що вирішуються історикофілософським знанням.

Згідно з історичними періодами посібник поділяється на теми: «Філософія Стародавнього Сходу: Індія, Китай»; «Філософія Стародавніх Греції та Риму»; «Філософія Середньовіччя»; «Філософія Відродження та Реформації»; «Філософія Нового часу та доби Просвітництва»; «Німецька класична філософія. Марксизм»; «Фрейдизм і неофрейдизм»; «Традиції та особливості розвитку філософської думки в Україні»; «Сучасна світова філософія».

Вивчення історії філософії згідно із зазначеними темами, як нам здається, надасть студентам можливість адекватно зрозуміти розвиток філософських знань, навчить орієнтуватись у безмежній кількості філософських напрямів, шкіл, ідей тощо. Оволодіння цими темами є одночасно школою сучасного мислення, без якої молода людина не може виробити гуманітарне ставлення до навколишнього світу, інших людей і самої себе.

Для кращого засвоєння тексту (матеріалу) цього навчального посібника автор підготував його у вигляді схем, таблиць, коментарів, висновків тощо. Загалом цей посібник не є альтернативою вже відомим підручникам, зорієнтованим на здобуття фундаментальних знань з філософії.

Використовуючи посібник, студент може самостійно, швидко та ефективно підготуватися до практичних занять і особливо до

4

складання підсумкового іспиту з курсу «Філософія» (в мінімальний термін систематизувати й конкретизувати вже набуті знання, зосередити увагу на основних категоріях, поняттях і термінах, розробити схему відповіді на можливі екзаменаційні питання). Наприкінці кожної теми запропоновано питання для самоперевірки та список рекомендованої літератури.

Під час написання цього посібника було враховано досвід викладання філософії викладачами кафедри філософії Київського національного економічного університету. Надалі автор пропонує використовувати цей посібник творчо, з обов’язковим урахуванням специфіки кожного факультету та окремих спеціальностей.

5

Світогляд — це сукупність поглядів та уявлень людини про світ, які визначають її ставленнядорізноманітнихявищдійсності, життєвупозиціютаціннісніорієнтації

ОСНОВНІ РІЗНОВИДИ СВІТОГЛЯДУ

6

життєву позицію й ціннісні орієнтації

Філософія як різновид світогляду

Що таке філософія? Як і чому вона виникла? Чим пояснити те, що сьогодні існує безліч різноманітних філософських напрямів, окремих шкіл та вчень? Чому для одних людей вона є метою життя, а для інших — марнуванням часу?

Відповідінаці та багато інших питань можнаотриматив процесі вивчення курсу філософії у вищих навчальних закладах, а також під час обговорення філософських проблем на семінарських заняттях і самостійної роботи з філософськими першоджерелами та монографічними критичними дослідженнями проблем сучасної філософії.

Починаючи знайомство з філософськими знаннями, доцільно розкрити сутнісні характеристики філософії, специфіку її предмета, функції та значення для сучасної цивілізації.

Відомо, що слово «філософія» походить від грецьких слів «люблю»

та «мудрість» (любов до мудрості), у широкому сенсі — це форма самопізнання людини, суспільна свідомість

(можливість адекватного пізнання навколишнього світу), вчення про загальні принципи існування буття (за античною традицією). Дещо пізніше філософію стали трактувати як науку про найзагальніші закони розвитку природи, суспільства й мислення (у марксизмі).

Зауважимо, що цей термін ввели античні філософи. Одним з перших ним став послуговуватися Піфагор, який вважав, що мудрістю про істини світу володіє лише Бог, пересічна людина може лише любити цю мудрість і прагнути до неї. З огляду на це людей, які жили за такими принципами, стали називати філософами.

Подальший розвиток філософії пов’язаний з епохою європейського Середньовіччя, що розвивала цінності християнського віровчення в поєднанні з античною філософією Греції та Риму. Перегодом середньовічну філософію було критично переосмислено культурою Відродження (Ренесансу). А далі розпочався її новий етап розвитку в умовах Нового часу й епохи Просвітництва. У ХІХ — на початку ХХ ст. філософське знання отримало свої класичні форми в межах німецької класичної філософії й з ХХ ст. трансформувалося в так звані некласичні філософські системи, до яких належали марксизм,

8

емпіріокритицизм, філософія життя, фрейдизм тощо. А вже згодом з’являються найновіші сучасні філософські системи, до яких належать екзистенціоналізм, феноменологія, неофрейдизм, філософський антропологізм, філософська герменевтика та ін.

Таким чином, становлення й розвиток поняття «філософія» здійснювалося впродовж тривалого історичного часу, коли виникали й вирішувалися все нові й нові проблеми пізнання навколишнього світу та формувалися ті чи ті його картини.

Філософські знання, ідеї, учення, зрештою, становили узагальнюючу систему знань про світ, мета яких — пояснити закони й принципи навколишнього світу з необхідністю їх практичного використання.

Вищезазначене дає нам можливість запропонувати більш широке визначення поняття «філософія»: філософія є формою світоглядних знань (її найвищим теоретичним рівнем) про буття людини, найістотніші взаємовідносини з природою, суспільством і духовним життям у всіх основних формах його існування. Філософія раціональним способом прагне створити щонайбільш узагальнену картину світу й визначити в ній місце людини (що збігається з основним завданням світогляду).

Щоб якнайглибше зрозуміти сутність філософії та її генетичний взаємозв’язок зі світоглядом, необхідно докладніше зупинитися на розвитку основних різновидів світогляду.

Світогляд і його основні різновиди

Відомо, що розвиток філософської картини світу органічно випливає зі світогляду (як окремої людини, так і суспільства загалом). Головним питанням світогляду є питання про місце людини у світі та ставлення світу до неї. Відповідь на нього дає можливість сформувати певну картину світу, отримати узагальнені знання про світобудову, загальну структуру, закономірності виникнення й розвитку навколишнього світу. Світогляд у своїй основі, як і картина світу, має специфічні категорії. Поняття «світогляд» є набагато ширшим, ніж поняття «філософія». Як відомо, світогляд може бути міфологічним, релігійним, науковим тощо. Світогляд також може бути індивідуальним і суспільним.

9