63.Стратегія “зняття вершків”: сутність, умови та приклади практичного застосування.

Така політика використовується щодо товарів, які належать до категорії модних новинок, котрі мають незначну тривалість життєвого циклу. Вона характеризується максимально можливими високими цінами під час виведення на ринок нового товару і часу його існування на цьому ринку як товару-новинки. Передумовами використання такої політики є високий, майже ажіотажний попит на такий товар, незначна еластичність попиту, наявність відповідного цінового сегмента ринку споживачів, необізнаність покупців з реальними витратами виробника на виробництво цього товару, а також мала ймовірність швидкої реакції конкурентів.

Вик-я стратегії “зняття вершків” зумовлюють такі фактори:

1) вона допомагає компенсувати значні витрати на науково-дослідні розробки нових (“піонерних”) товарів і впрова-дження їх у вир-во, а також витрати на рекламу при виведенні новинок на ринок;

2) перша група споживачів нового това-ру (сегмент із високим рівнем доходів) менш чутлива до високої ціни, ніж подальші елементи;

3) висока початк ціна створює образ високої якості товару;

4) збільшення початкової найчастіше викликає опір ринку, тоді як поступове зниження ціни сприймається доброзичливо.

Проте високий рівень цін є занадто привабливим і для конкурентів, що може змусити підприємство відмовитись у кінцевому підсумку від дальшої роботи з даним продуктом, штучно скоротити його життєвий цикл.

64.Стратегія прориву на ринок: сутність, умови та приклади практичного застосування.

Вона використовується підприємством для виведення своїх товарів на нові ринки, створення там належного попиту. Такій політиці притаманні низькі початкові ціни, які в міру зростання попиту, популярності товарів, їх відповідної адаптації до нових ринків поступово можуть також підвищуватись. До такої політики вдаються тоді, коли на ринку, що освоюється підприємством, існує досить високий рівень конкуренції і коли його можна поділити на сегменти, виокремлюючи ті з них, де еластичність попиту є високою, а споживачі не сприймають низької ціни як показник низької якості продукції.

Головна передумова використання такої політики полягає в наявності достатньо місткого ринку, необхідної кількості товарів, що робить можливим досягнення великих обсягів товарообороту, а за рахунок цього проходження підприємством точки беззбитковості, отримання ним прибутків. . Встановленню ціни проникнення сприяють такі умови:

 ринок хар-ся високою ціною еластичністю попиту;

 збільшення обсягів збуту сприяє зниженню витрат на вир-во і реалізацію продукції;

 низька ціна не приваблює потенційних конкурентів.

Перевагами тут є наявність реальних можливостей проникнення на ринок за рахунок надання споживачам конкретних цінових вигід, створення підприємству конкурентного пріоритету. Проте в такій політиці є й недоліки — збитки, які мають місце у процесі впровадження продукту на ринок, і ризик не пройти точку беззбитковості.

65.Ціноутворюючі фактори в маркетингу та їх характеристика.

Ринкова ціна формується під вплив безлічі чинників, що визначають стан відповідного ринку: на практиці виділяють 3 групи основних факторів

попит, витрати, конкуренти. Попит визначає максимальну ціну, необхідно оцінити інтенсивність попиту: Більш високі ціни призначаються тоді, коли попит слабкий, навіть якщо вартість одиниці продукції в обох випадках одінакова.Цена постійно змінюється і стає ефективною зброєю в руках продавця. така система ефективна стосовно марочним споживачам і багатьох видів товарів виробничого призначення. Мінімальна ціна визначається витратами фірми з виробництва та комерціалізації товару. Фірма, кіт. прийняла за основу політику ціноутворення, орієнтовану на витрати, буде встановлювати ціну = витрати% прібилі.Пост. витрати - з \ п допом. і керуючого персоналу, сплата%, оренда, амортизація, расх на рекламу. Премія. витрати - витр. інструменту, витрати по приведенню в рух устаткування, з \ п основна і додаткова.

Основні ціноутворюючі фактори:

громадська ціна виробництва (витрати виробниц ¬ ства, середній прибуток), стан грошової сфери (купівельна спроможність грошей, валютний курс, співвідношення попиту і пропозиції; конкуренція (цінова, нецінова), державне регулювання цін (пряме, непряме), монопольне регулювання цін (пряме, Непряме); якість товарів, обсяг поставок, ставлення продавець - покупець, умови поставок, франкування ціни.

Будь-який кон'юнктурообразующій чинник безпосередньо або опосередкований вплив на ринкову ціну, оскільки прямо або побічно впливає на попит або пропонування товару. У цьому сенсі всі фактори, що впливають на кон'юнктуру ринку можуть одночасно рахуватися і ціноутворюючими факторами.