19.Порівняйте особливості формування Східної та Західної цивілізації в осьовий час та дайте їм ( «осьовому часу», Східній та Західній цивілізації) загальну характеристику.

Цивілізаційний підхід до вивчення історії економіки передбачає насампе­ред вивчення людини як невід'ємного складника еволюції суспільства і людства в цілому. Такий аналіз, виконаний з позицій цілісності суспільства, передбачає при цьому вивчення окремих суспільств як певних основ тієї чи іншої цивілізації. Саме тому вивчення основ формування сучасних світових цивілізацій варто почати з аналізу осьового часу, який, на думку К. Ясперса, припадає на 800—200-ті рр. до н. е. За його словами, саме в цей період відбувся найрізкіший поворот в історії, з'явилася людина сучасного типу.

У цей час відбувається багато незвичайного: на Сході і Заході зароджу­ються філософські вчення, в центрі уваги яких — проблема сенсу індивідуаль­ного існування, взаємовідносин людини і світу, людини і божества, люди­ни і соціуму, людини до людини, виникають нові релігії та їх пророки, а лю­дина усвідомлює своє буття та саму себе, а також свої межі.

Поява світових, принципово космополітичних релігій, насамперед пов'язана з формуванням імперських структур, виник­ненням великих і відносно стабільних держав, багатоетнічних за своїм складом, які в осьовий час стають для відповідних цивілізаційних регіонів пев­ною нормою стабільного існування (це, зокрема, імперія Маур'їв в Індії, ім­ператорські династії Чжоу, Цинь і Хань в Китаї, нарешті, Римська імперія).

Осьовий час розглядається як перехідний період цивілізаційного процесу, який пов'язують із різноманітними сферами життєдіяльності людини, що нарешті визначила себе як індивід.

В осьовий час відбулося також відкриття того, що пізніше почали назива­ти розумом і особистістю: те, що досягається окремою людиною, не стає загальним надбанням, людина відкрила у собі витоки, які допомогли їй під­нятися над собою та над усім світом.

Ці зрушення супроводжувалися певними, досить глобальними, змінами в господарській сфері, які зазвичай пов'язують з переходом до так званого залізного віку. Такий перехід не визначався лише поширенням заліза, а й мав системний характер, означав принципову модернізацію основних знарядь праці, зокрема сільськогосподарського реманенту, ремісничого обладнання, виробничих процесів тощо, яка не завжди була пов'язана із застосуванням заліза.

У політичній системі відбуваються важливі зміни в уявленнях щодо від­носин між політичною сферою та трансцендентним порядком, тобто таким, що не спирається на досвід, а спирається на духовне зростання, постійне вдосконалення. Обожнюваний раніше монарх, який вважався втіленням як космічного, так і земного порядку, був замінений світським правителем, який мав нести відповідальність перед пев­ним вищим началом (Богом). Це породжувало уявлення щодо підзвітності як правителя, так і суспільства вищому авторитетові: Богові, Божественному законові та ін. За таких умов правитель міг бути покликаний до відповідаль­ності за наслідки своєї діяльності.

Певних змін та трансформацій зазнала і соціальна структура суспільст­ва, в якій поряд із традиційною державною владою-власністю та системою розподілу виникають відносини власності індивідуальної, як правило у ви­гляді предметів необхідного вжитку. Така власність поступово відокремлю­ється від влади, хоча остання й зберігає у своїх руках власність на основні засоби виробництва — землю та воду.

Поява індивідуальних форм власності безпосередньо пов'язана з індивіду­альною трудовою діяльністю людини.

На зміну існуючої раніше системи самореалізації людини (індивіда) приходить більш високий рівень індивідуальної творчої основи людини. В суспільній свідомості утверджуються ідеї самоцінності окремої людини, розуміння місця та ролі її в суспільстві залежно від особистих здібностей, можливостей та рішучості.

У соціально-економічному плані осьовий час пов 'язаний з появою недержавних форм власності, а в суспільному — з визначенням са­моцінності людини. Завершення осьового часу тісно пов'язане зі створенням світових імперій та світових релігій.

Усі ці зміни відбуваються одночасно у трьох точках первісних цивіліза­цій — Китаї, Індії (Схід) та у Середземномор ї (Захід), незалежно одне від одного.

Осьовий час поклав початок двом основним сучасним цивілізаціям — Східній та Західній, кожна з яких увібрала в себе певні риси попередньої історії суспільств вищеназваних регіонів великих стародавніх культур. Слід зауважити, що зміни на Сході були значно менші ніж на Заході. Проте до осьового часу ці регіони прийшли з уже сформованими суспільними інсти­тутами — державою, владою, власністю. Поява їх була тісно пов'язана з тими змінами форм господарської діяльності, що відбувалися в різних ва­ріаціях у різних регіонах світу.

Східна цивілізація сформувалась значно раніше, ніж в Європі і була ізольована від зовнішніх впливів. Саме це і сформувало основні відмінності між Східною та Західною цивілізаціями. По-перше, відрізнялись суспільні відносини: на сході вони були переважно стано-кастовими (Індія: вже з народження людина належала певній касті), системою суспільного рабства, а на заході закладалися основи демократії та аристократії. Хіба що в Давньому Римі населення поділялось на патриціїв (привілейованих) та плебеїв. Право власності на сході надавалось вищим станам населення, а загалом – належала царю-деспоту. У Древній Греції та Римі право власності часто мали окремі домогосподарства, а інколи і раби. До речі, на сході, рабство не мало першочергового значення у виробництві, в той час як на заході – навпаки. Особливо в Давньому Римі, де рабами були плебеї – іноземці, ті хто не були корінними римлянами. Основну частину робочої сили становили саме раби. Спільними факторами було, наприклад, переважання сільського господарства над ремеслом, підвищення ролі міст, як центру не лише адміністративного, а й економічного. А оскільки, спільним є те, що утворення цивілізацій належить осьовому часу, то у Західній та Східній цивілізаціях відбувалось становлення людини як особистості, посилювався розвиток філософських вчень, в центрі яких була саме людина. (+/- див.24пит. )