1.Практична функція макроекономіки. Об’єкт та предмет макроекономіки. Моделювання як головний метод відображення фактичної поведінки економіки.

Макроекономіка – наука, яка вивчає економіку в цілому на нац.рівні, як єдине ціле.

Зрозуміти роль макроекономіки у суспільстві означає з’ясувати її практичну функцію. В її основі лежить головна суперечність суспільства: суперечність між безмежними матеріальними потребами людей та обмеженими економічними ресурсами. Не будучи в змозі — з огляду на таку суперечність — повною мірою задовольняти свої потреби, суспільство, проте, може впливати на рівень їх задоволення з метою його зростання. Вирішення цієї проблеми можливе за умов підвищення ефективності використання наявних ресурсів, тобто на основі підвищення ефективності національної економіки. Є кілька шляхів підвищення ефективності національної економіки. До основних можна віднести такі: забезпечення повної зайнятості ресурсів; досягнення найбільш раціонального розподілу ресурсів між окремими видами виробництва, а також поточними та перспективними потребами; зростання продуктивності ресурсів і мінімізація витрат на виробництво одиниці продукції. Отже, головною метою суспільства є максимізація рівня задоволення своїх потреб, а головним джерелом її досягнення є зростання ефективності національної економіки. З цього випливає практична функція або головне завдання макроекономіки: воно полягає в необхідності забезпечення суспільства знаннями, спираючись на які можна створювати умови для підвищення ефективності національної економіки і завдяки цьому підвищувати рівень задоволення матеріальних потреб.

Об’єктом макроекономіки є економічна система – сукупність економічних суб’єктів країни, діяльність яких відбувається в умовах конкретно-історичних виробничих відносин. Є три типи економічних систем: ринкова, командно-адміністративна, змішана економіка. Вони різняться формою власності на матеріальні ресурси і механізмами регулювання економіки. Сучасна економіка є змішаною, в якій співіснують приватна та державна власність та адекватні їм механізми впливу на економічні процеси .

Щоб суспільство володіло вмінням підвищувати ефективність економіки, макроекономіка повинна володіти знанням причинно-наслідкового механізму функціонування та розвитку національної економіки. Це означає, що предметом макроекономіки є причинно-наслідковий механізм функціонування та розвитку національної економіки. Пояснюючи цей механізм, макроекономіка одночасно визначає можливості людей впливати на причини з метою цілеспрямованого регулювання тих наслідків, які вони здатні викликати в економіці, або для коригування державою своєї економічної поведінки. Це означає, що макроекономіка виконує не лише пізнавальну, а й нормативну (прикладну) функцію. Перша спрямована на обґрунтування висновків, які пояснюють сучасний стан національної економіки; друга – обґрунтування рекомендацій щодо шляхів підвищення ефективності її функціонування.

Головним методом макроекономіки є моделювання. Модель – це спрощена картина реальності, абстрактне узагальнення фактичної поведінки досліджуваних явищ. Застосовують різні типи моделей, головними серед яких є графічні та математичні. У моделях використовується два види змінних: ендогенні та екзогенні. Ендогенні змінні – це внутрішні чинники моделі, які визначаються в процесі її побудови. Екзогенні змінні – це зовнішні для моделі чинники, які визначаються до початку її побудови. У процесі моделювання з’ясовується, як екзогенні змінні, які відіграють роль причини, впливають на ендогенні змінні, що відіграють роль наслідків, викликаних даною причиною. Результати макроекономічного моделювання значною мірою залежать від періоду, який охоплює модель. Тому в макроекономіці розрізняють два періоди: короткостроковий і довгостроковий.