1. Поняття міжнародного економічного права. Існує декілька концепцій міжнародного економічного права, серед яких особливо чітко виділяють дві. Перша концепція (Шварценбергер): МЕП — галузь міжнародного публічного права. Воно включає в себе такі компоненти: 1) володіння природними ресурсами та їх експлуатація; 2) виробництво та розподіл товарів; 3) невидимі міжнародні угоди господарського або фінансового характеру; 4) кредити та фінанси; 5) відповідні послуги; 6) статус і організація суб'єктів, які здійснюють таку діяльність. Отже, основний висновок першої концепції полягає в тому, що норми МЕП – це частина м/публічного права. Вони створюються суб’єктами МП і використовуються для врегулювання відносин, що виникають між ними. Також існує друга концепція, відповідно до якої в систему МЕП включаються не лише норми м/публічного, а й м/приватного права, національні норми, які регулюють МЕВ. . 3) існувала свого часу і вітчизняна концепція. Вперше вона була розроблена і обґрунтована наприкінці 20-х років українським академіком Корецьким, який розглядав Мгосподарське(Е)П як комплексну міжгалузеву дисципліну, яка регулювала м/публічно-правові та цивільно-правові відносини. Він наголошував, що систему норм, якими регулюються світові господарські відносини, має дати м/господарське право.

Отже, МЕП – це система норм і принципів, які регулюють відносини між державами і м/організаціями, між м/організаціями в процесі м/економічного співробітництва, що є самостійною галуззю м/публічного права.

2. Міжнародне економічне право як галузь міжнародного права.

Розглядаючи співвідношення МЕП з МП, слід зазначити, що перше базується на нормах і принципах останнього. Саме МП є основою МЕП. Тому необхідно звернути увагу на те, що суб’єктами міжнародного публічного права є держави, їх угрупування і м/організації, які виступають одночасно і відповідними суб’єктами МЕВ. Система м/норм і принципів, які регулюють відносини між державами і м/організаціями, процес організації і здійснення м/економічного співробітництва, становить самостійну галузь м/публічного права – МЕП.

Як складова МП МЕП може і повинно розглядатись як самостійна правова система, галузь права. Водночас слід мати на увазі і те, що МЕП не є та і не може бути абсолютно відособленою галуззю МП. Воно перебуває у функціонально-структурних і взаємно обумовлених зв’язках з ін. галузями МП – правом зовнішніх зносин, правом м/договорів, правом м/організацій, м/повітряним, морським, екологічним, авторським, космічним правом та ін.

3. Міжнародне економічне право в системі міжнародного права.

Розглядаючи співвідношення МЕП з МП, слід зазначити, що перше базується на нормах і принципах останнього. Саме МП є основою МЕП. Тому необхідно звернути увагу на те, що суб’єктами міжнародного публічного права є держави, їх угрупування і м/організації, які виступають одночасно і відповідними суб’єктами МЕВ. Система м/норм і принципів, які регулюють відносини між державами і м/організаціями, процес організації і здійснення м/економічного співробітництва, становить самостійну галузь м/публічного права – МЕП.

Як складова МП МЕП може і повинно розглядатись як самостійна правова система, галузь права. Водночас слід мати на увазі і те, що МЕП не є та і не може бути абсолютно відособленою галуззю МП. Воно перебуває у функціонально-структурних і взаємно обумовлених зв’язках з ін. галузями МП – правом зовнішніх зносин, правом м/договорів, правом м/організацій, м/повітряним, морським, екологічним, авторським, космічним правом та ін

4. Характеристика концепцій міжнародного економічного права.

Концепція це – спосіб розуміння, трактування яких-небудь явищ, основна точка зору.

Існує декілька концепцій міжнародного економічного права, серед яких особливо чітко виділяють дві. Перша концепція (Шварценбергер): МЕП — галузь міжнародного публічного права. Воно включає в себе такі компоненти: 1) володіння природними ресурсами та їх експлуатація; 2) виробництво та розподіл товарів; 3) невидимі міжнародні угоди господарського або фінансового характеру; 4) кредити та фінанси; 5) відповідні послуги; 6) статус і організація суб'єктів, які здійснюють таку діяльність. Отже, основний висновок першої концепції полягає в тому, що норми МЕП – це частина м/публічного права. Вони створюються суб’єктами МП і використовуються для врегулювання відносин, що виникають між ними. Також існує друга концепція, відповідно до якої в систему МЕП включаються не лише норми м/публічного, а й м/приватного права, національні норми, які регулюють МЕВ. . 3) існувала свого часу і вітчизняна концепція. Вперше вона була розроблена і обґрунтована наприкінці 20-х років українським академіком Корецьким, який розглядав Мгосподарське(Е)П як комплексну міжгалузеву дисципліну, яка регулювала м/публічно-правові та цивільно-правові відносини. Він наголошував, що систему норм, якими регулюються світові господарські відносини, має дати м/господарське право.

5.Система МЕП.Системний підхід до будь-яких явищ, понять, наук тощо має велике значення. Саме він дає змогу всебічно і глибоко їх вивчити і зрозуміти. Систему курсу міжнародного економічного права можна розділити на Загальну й Особливу частини. У Загальній частині об'єднані норми, які визначають сам предмет правового регулювання міжнародного економічного права, його джерела і принципи, дають уявлення про суб'єкти міжнародно-економічних відносин і, зокрема, про державу як основний суб'єкт міжнародного права У Загальній частині також розглядаються правовий статус міжнародних економічних організацій; питання правового регулювання діяльності транснаціональних корпорацій (ТНК), міжнародних економічних договорів та забезпечення їх виконання. Особлива частина міжнародного економічного права, зводиться до характеристики правових норм і особливостей правового регулювання міжнародної торгівлі, міжнародних валютних відносин, міжнародних перевезень та інших напрямів міжнародного співробітництва. Виходячи з цього, в межах Особливої частини має вивчатися міжнародне торгове право, міжнародне валютне право, міжнародне транспортне право, питання міжнародно-правового регулювання промислового, сільськогосподарського і науково-технічного співробітництва.

8. Причини, що обумовлюють необхідність м/економічного співробітництва. В умовах зростання розвитку світового господарства економіка окремої країни багато в чому залежить від рівня розвитку економіки ін. держав. Будучи складовою світової економіки, вона не може успішно розвиватись у відриві від неї, тому виникає потреба в узгодженні зовнішньоекономічної політики різних країн і стратегії щодо її реалізації. Розвиток м/економічного співробітництва сприяє не лише функціонуванню національного господарського механізму. Таке співробітництво, а це підтверджує і практика м/життя, дає змогу підтримувати і зміцнювати мир на Землі, створювати систему м\економічної безпеки, уникати певною мірою військових конфліктів під час розв’язання спірних питань. М/економічне співробітництво є реальною матеріальною основою зміцнення миру. Отже, можна зробити висновок, що нині важливою передумовою реалізації економічного потенціалу будь-якої держави, а також найголовнішою гарантією забезпечення її національної безпеки стає активна участь цієї держави у м/економічному співробітництві на основі належного дотримання принципів і норм м/права, всебічного розвитку передусім міждержавних торговельних зв’язків та взаємопроникнення економік. Цілком зрозуміло, що м/економічне співробітництво з країнами світу, м/організаціями є вагомою умовою успішного розв’язання багатьох проблем не лише зовнішньополітичного, зовнішньоекономічного характеру, а й внутрішнього.

6. СутністьМЕВ. МЕВ є складовою системи існуючих м/відносин. Поняття м/в досить широке. Включає в себе міждержавні відносини, в яких суб’єктами виступають держави та їх об’єднання як носії публічної влади. Суб’єктами цих відносин можуть бути також і м/організації, зокрема економічні та ін. М/відносини є відносинами надбудовного характеру. Під М(міждержавними)ЕВ слід розуміти відносини, які виходять за межі держав і виникають між ними. Ці відносини регламентуються нормами МП. Міждержавні економічні відносини виникають і встановлюються між державами як політичними формами організації суспільства, що виражають обумовлену економічним ладом певну політичну владу економічно пануючого класу або всього народу. Вони можуть виникати також між державами та м/організаціями, між м/організаціями. Отже, МЕВ – особлива форма суспільно-виробничих зв’язків між окремим державами, між державами та м/організаціями, між м/організаціями. За своїм змістом МЕВ є складними. Це обумовлено значною к-стю країн, їх угрупувань і м/організацій, які є суб’єктами МЕВ. На складність і х-р цих відносин істотно впливає і суспільно-політичний устрій країн або їх угрупувань. Певні особливості в економічних відносинах існували і існують між країнами з різним соціально-економічним устроєм. Незважаючи на рівень розвитку держав, кожна з них, вирішуючи свої внутрішні, а тим більше зовнішні проблеми, вступає в економічні відносини з іншими державами та м/економічними організаціями. Це зумовлюється значною к-стю чинників, серед яких, окрім рівня розвитку економіки, можна виділити м/поділ праці, природна та кліматичні умови, географічне положення, доступ до морських шляхів, наявність трудових ресурсів тощо.