156. Євро - єдина європейська валюта: умови використання в безготівковому та готівковому

обігу.

На міжнародні валютні відносини суттєво вплинув факт вве­дення в Європі з 1 січня 1999 р. єдиної грошової одиниці - євро.

На той час відбулася фіксація евро у безготівкових розрахун­ках країн — учасниць нового валютного союзу. Для всіх суб'єк­тів господарського життя 12 країн — членів цього союзу (Авст­рії, Бельгії, Греції, Ірландії, Іспанії, Італії, Люксембургу, Нідер­ландів, Німеччини, Португалії, Фінляндії та Франції) були введе­ні паралельні розрахунки у євро. Платежі в цій валюті здійснюва­лися для підприємств у формі безготівкових переказів, для при­ватних осіб — чеків. На початок 2002 р. на євро припадало 20 % світового валютного обороту, а сукупна частка резервів, номіно-ваних у євро, становила біля 13 %.

Слід зазначити, що названі країни поставили до євро жорстко фіксовані вимоги. Насамперед, дефіцит бюджету цих країн не повинен перевищувати 3 % внутрішнього валового продукту, а річна інфляція — середній рівень інфляції у трьох країнах Єв­ропейського Союзу із найнижчим рівнем інфляції (приблизно 3— 3,3 %) більш як на 1,5 %. Крім того, країни, що перейшли на нову європейську валюту, мали дотримуватися встановлених меж ко­ливань валютних курсів у існуючому механізмі європейських ва­лютних систем. Стабілізація державних фінансів та усунення вза­ємних обмежень на рух платежів і капіталів між країнами — членами Євросоюзу розглядались як головний критерій готовно­сті переходу країн до єдиної валюти на першому етапі її введення.

Запровадження єдиної європейської валюти — серйозна про­тидія домінуванню у міжнародних валютних відносинах амери­канського долара. Введення євро засвідчило, що в багатьох краї­нах, насамперед європейських, його курс був значно вищим у 2002—2003 pp., ніж курс долара США.

Готівкові розрахунки в євро, передусім у країнах Євросоюзу, розпочалися вже в січні 2002 р. 300 млн громадян 12 країн — членів Європейського Союзу (Велика Британія, Данія, Швеція заявили, що будуть користуватися власною валютою) здійсню­ють нині всі розрахунки у єдиній європейській грошовій одиниці. Вилучені з обігу у відповідних країнах бельгійські, французькі та люксембурзькі франки, німецькі та фінські марки, іспанська пе­сета, ірландський фунт, італійська ліра, голландський (нідерланд­ський) гульден, португальське ескудо, австрійський шилінг та грецька драхма. Проте обмінюватимуть гроші на євро центральні банки цих країн ще протягом 10 років. А взагалі введення євро — надзвичайно велика робота, адже було надруковано 14,5 млрд банкнот вартістю 640 млрд євро та викарбувано 50 млрд монет. Так, підраховано, якщо, скласти всі паперові євро у довжину, то одержимо стрічку, яка 4 рази досягне Місяця і повернеться назад.

157. Роль державних органів у сфері валютного регулювання і валютного контролю.

До системи органів, покликаних забезпечити валютне регулювання і валютний контроль, насамперед слід віднести Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України, Націо­нальний банк України, ряд міністерств та відомств (Міні­стерство зовнішніх економічних зв'язків, Міністерство фінансів, Державний митний комітет та ін.).Функції, повноваження та деякі інші елементи правового статусу цих органів у сфері валютного регулювання визначені в Декреті "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Аналіз норм цього декрету (ст. 11 — 13) дає можливість зробити висновок про те, що в ньому визначені здебільшого повноваження Кабінету Міністрів України і Національного банку України.Так, відповідно до п. 2 ст. 11 Декрету Кабінет Міністрів України у сфері валютного регулювання виконує такі функції:визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України; бере участь у складанні платіжного балансу України; забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей; забезпечує формування і виступає розпорядником Державного валютного фонду України; визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих іноземних валютах, які використовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України. Щодо повноважень Національного банку України у сфері валютного регулювання, то вони зводяться до наступних. Він здійснює валютну політику, виходячи з принципів загальної економічної політики України; складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України; контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України; визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам. Крім того, Національний банк України є головним органом валютного контролю. Він контролює виконання правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів; забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з Декретом та іншими актами валютного законодавства України.Функції контролю у сфері валютного регулювання покладені й на інші органи, зокрема на уповноважені банки, Державну податкову інспекцію України, Міністерство зв'язку України,