163. Сутність міжнародного інвестиційного права та його джерел.

Важливе значення як джерела міжнародного інвестиційного права мають багатосторонні угоди, зокрема Конвенція про поря­док вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземни­ми особами, підписана Україною у Вашингтоні 3 квітня 1998 р. (ратифікована Верховною Радою України від 16 березня 2000 p.), Сеульська конвенція про заснування Багатостороннього агентст­ва з гарантій інвестицій, Угода щодо торговельних аспектів іно­земних інвестицій (ТРІМС), яка діє в системі COT. Певну роль у регулюванні інвестиційної діяльності відіграє і національне зако­нодавство держав. Якщо вести мову про Україну, то нею були прийняті закони «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 p., «Про іноземні інвестиції» від 13 березня 1992 p., Декрет Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 p., замінений За­коном України «Про режим іноземного інвестування» від 19 бе­резня 1996 р. Суттєве значення у цій сфері правового регулюван­ня мають також закони України «Про власність» від 7 лютого

1991 р., «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 р., «Про господарські товариства» від 19 ве­ресня 1991 р., «Про захист іноземних інвестицій на Україні» від 10 вересня 1991 р., «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р., «Про загальні засади створення та функціону­вання спеціальних (вільних) економічних зон» від 13 жовтня

1992 p., Господарський Кодекс України від 16 січня 2003 р. та ін.

170. Загальна характеристика Угоди щодо торговельних аспектів іноземних інвестицій (трімс).

Угода щодо торговельних аспектів іноземних інвестицій (ТРІМС) містить систему відповідних стимулів та обов'язків сто­совно діяльності ТНК на території певної держави з тим, щоб не ігнорувались їхні інтереси, насамперед економічні. Прийняття цієї Угоди обумовлене загостренням відносин між країнами, що розвиваються, і великими ТНК. Ураховуючи, що в міжнародному праві не було спеціальних правил, котрі б регулювали відносини між країнами, що розвиваються і користуються інвестиціями, і країнами, котрі такі інвестиції надають, у цій Угоді сформульо­вані найважливіші вимоги щодо поведінки ТНК як інвесторів, а саме: 1) вимога місцевого значення, згідно з якою іноземний інвестор зобов'язаний продавати на місцевому ринку частину виробле­них на території країни прийняття товарів або послуг у розмірі встановленого мінімального відсотка від кінцевого валового проду­кту чи розвивати відповідну виробничу галузь у даній державі; 2) експортні вимоги, які зобов'язують інвестора експортувати час­тину виробленої продукції на таких умовах: а) не менше визначено­го мінімального обсягу виробленого продукту, б) установлення аб­солютної кількості кінцевого продукту, в) визначення кількості, яка б компенсувала імпортні закупівлі іноземного інвестора.

До інших вимог, які визначені у цій Угоді та є обмежувальни­ми заходами для іноземних інвестицій, можна віднести такі: пере-дання технологій; дотримання принципу рівного доступу господа­рюючим суб'єктам країни, в яку надходять інвестиції, до інвести­ційного проекту; вимоги надання робочих місць, місця розташу­вання, фінансування, якими встановлюються особливості викорис­тання місцевих трудових ресурсів, номінальний розмір підприємс­тва, правила залучення місцевих фінансових ресурсів тощо.

Використання ТРІМС не лише сприяє регулюванню іноземних ін­вестицій, а й одночасно є засобом забезпечення національної безпеки.

В окремих країнах-інвесторах спостерігається неоднозначне ставлення до використання ТРІМС. Так, зокрема, США вважають за необхідне повністю його заборонити, оскільки, на їхню думку, подібні вимоги були закріплені ще ГАТТ. Основою даної позиції є те, що використання ТРІМС суперечить принципам вільної міжнародної торгівлі, а це, у свою чергу, негативно позначається на розвитку торговельних відносин.

У країнах, що розвиваються, існує зовсім протилежна точка зору, згідно з якою ТРІМС є діючим економічним інструментом, що сприяє соціально-економічному розвитку держави, а також обмежує дискримінаційну політику ТНК.

Важливі положення містить Хартія економічних прав і обо в'язків держав 1974 р. У § 2 ст. 2 цього документа звертається увага на те, що національний контроль над іноземними інвести­ціями є формою реалізації державою її невід'ємного сувереніте­ту: «Кожна держава має право регулювати і контролювати інозем­ні інвестиції в межах дії своєї національної юрисдикції відповід­но до національного законодавства і національних інтересів. Жо­дна держава не може бути примушена до надання пільгового ре­жиму іноземним інвестиціям».