102.Віденська конвенція про право м/н договорів.

23 травня1969 р. була підписана Венська Конвенція про право м-х договорів, яка регламентує широкий спектр питань , повязаних з укладенням, набранням чинності, застосуванням м-х договорів. Відповідно до цієї Конвенції регулюються і питання м-х договорів, зокрема й ек-го хар-ру. Названа конвенція набрала чинності 27 січня 1980 р. Конвенція склад-ся з 8 частин, у яких обєднано 85 статей. 1. “Вступ”. Визнач-ся сфера застосув-я К-ції. Визнач-ся, що вона застосовується до договорів, що уклад-ся між д-ми. Згідно з Конвенцією, під договором слід розуміти м-ну угоду,що укладена між д-ми у письмовій формі і регул-ся м-м правом. 2. “Укладення і набрання договором чинності”: кожна д-ва наділена правоздатністю цкладати договори. Від її імені можуть укладати договори особи, що уповноважені на це. Ряд особ в силу їхніх ф-цій можуть укладати договори без необхідності таких повноважень(глави д-в, урядів, міністри закородонних справ, глави дипломат-х представництв і т. д.) Тексти договорів приймаються за згодою всіх д-в, які беруть участь у його складанні. Якщо ж договір приймається на м-й конференції, то за нього повинно проголосувати дві третини д-в, які присутні на ній і беруть участь у голосуванні. Згода д-ви на обовязковість до неї договору може бути виражена шляхом підписання договору, обмінудок-ми, які становлять договор, його ратифікацією, прийняттям, затвердженням. 3.”Додержання, застосування, тлумачення договорів”: кожен діючий договір є обовязковим для його учасників і повинен належним чином виконуватись.Договори зворотної сили не мають. 4.”Поправки до договорів і зміни договорів” 5.”Недійсність, припинення і призупинення дії договорів” Венська конвенція про право м-х договорів також передбачає,що припинення договору або призупинення його дії може бути внаслідок його порушення , неможливості його виконання, виникнення нової імперативної норми заг-го м-го права. 6.”Інші постанови”: йдеться про випадки правонаступності д-в, відповід. Д-в і початок військових дій, дипломатичні та консульські відносини. 7.”Депозиторій, повідомлення, виправлення і реєстрація” 8.”Заключні положення”: йдеться про підписання, ратифікацію договору, приєднання до нього, набрання чинності договором.

103-104 Укладання та виконання зовн-екон договорів України

1. Здійснюючи підготовчу роботу щодо укладання договорів, слід зясувати інтереси сторін, щоб потім чітко їх відбити у змісті контракту. Значення має і врахування ризику як з ек-ї, так і з юр-ї точок зору. 2. При формулюванні умов договору слід намагатися по можливості знизити ризик витрат у разі невиконання договірних зобовязань партнером., а для цього необхідно мати потрібну інформацію про його платоспроможність та комерц. Репутацію. 3. Якщо немає відповідного нормативного акта, який регулює договірні відносини в певній галузі м-го ек-го співробітництва, то краще у договорі детально урегулювати взвємні права та обовязки сторін, ніж звертатися до суду або арбітражу. 4. детальна розробка і погодження умов договору вимагає значних затрат часу. Для економії часу слід використовувати типові контракти, де закріплені загальні для даного виду положення. 5. Важливе значення має і те, хто саме готує проект контракту як основу договірних відносин. У дільш вигідному становищі пербуває саме та сторона, яка розробляє проект договору. 6. При укладенні контракту важливим є вибір країни, право якої може бути використано для регулювання відносин між сторонами. 7. Необхідною умовою успішного м-го ек-го співробітництва є високий професіоналіщм тих, хто займається питаннями договірної роботи. 8. В контракті завжди слід вказувати про відповідальність сторін у разі невиконань зобовязань, її меж. 9. Важливе значення при укладенні з/ек договорів має тлумачення тих термінів, які в них використовуються. У законі України від 16 увітня 1991 р. “Про з/ек. Д-сть” дається визначення найбільш типових термінів, що вжив-ся в процесі зд-я з/ек. Д-сті. 10. В укладенні договору беруть участь 2 сторони: оферент і акцептант. 11. При укладенні договору про з/ек д-сть слід дотримуватися встановлених законодавством вимог, інакше договори будуть нееедійсними. Відповідно до ст. 6 Закону України “Про з/ек д-сть” субєкти повинні бути здатними укласти такийи договір. При складанні його тексту вони мають право використовувати відомі м-ні звичаї, рекомендації м-х органів та орг-й. 12. З/ек договір укладається у письмові формі (якщо інше не пердбачене законодавством України). 13. Форма з/ек угоди визнач-ся правом місця його укладання, , а форма угод з приводу будівель та іншого нерухомого мвйна, розташованого на терит. України,-законами України. 14. Права та обовязки сторін з/ек угоди визнач. Правом місця її укладання, якщо сторони не передбачили інше. 15. До створення з/ек договору про створення спільного п-ва застосов-ся право країни, на території якої СП створ-ся і офіційно реєструється.

108. Затвердження міжнародних договорів України. Затвердженню підлягають міжнародні договори України, які не потребують ратифікації, якщо такі договори передбачають вимогу щодо їх затвердження або встановлюють інші правила, ніж ті, що містяться в актах Президента України або Кабінету Міністрів України. Затвердження міжнародних договорів України здійснюється Президентом України у формі указу щодо:

а) міжнародних договорів, які укладаються від імені України;

б) міжнародних договорів, які укладаються від імені Уряду України, якщо такі договори встановлюють інші правила, ніж ті, що містяться в актах Президента України.

Затвердження міжнародних договорів України здійснюється Кабінетом Міністрів України у формі постанови щодо:

а) міжнародних договорів, які укладаються від імені Уряду України, крім договорів, зазначених у пункті "б" частини другої цієї статті;

б) міжвідомчих договорів, якщо такі договори встановлюють інші правила, ніж ті, що містяться в актах Кабінету Міністрів України.

4. Пропозиції щодо затвердження міжнародних договорів України подаються Міністерством закордонних справ України відповідно Президентові України або Кабінету Міністрів України.

5. Пропозиції щодо затвердження міжнародних договорів України включають такі документи:

а) подання відповідно Президентові України або Кабінету Міністрів України;

б) проект відповідно указу Президента України або постанови Кабінету Міністрів України;

в) текст міжнародного договору українською мовою або документи, зазначені у пункті "г" частини другої статті 4 цього Закону;

г) довідку про погодження проектів відповідно указу Президента України або постанови Кабінету Міністрів України зацікавленими міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади;

ґ) супровідну (пояснювальну) записку, в якій обґрунтовується доцільність укладення міжнародного договору, визначаються його вірогідні політичні, правові, соціально-економічні, гуманітарні та інші наслідки, суб'єкти виконання міжнародного договору України;

д) порівняльну таблицю - в разі внесення пропозицій щодо затвердження міжнародних договорів відповідно до пункту "б" частини другої та пункту "б" частини третьої цієї статті;

е) електронні версії текстів документів, зазначених у пунктах "б", "в" та "д" цієї частини.

6. Підготовка пропозицій щодо затвердження міжнародного договору України (документів, зазначених у частині п'ятій цієї статті) здійснюється міністерством або іншим центральним органом виконавчої влади, визначеним, відповідно до частини п'ятої статті 4 цього Закону, відповідальним за укладення міжнародного договору України.

7. Затвердження міжвідомчих договорів, крім договорів, зазначених у пункті "б" частини третьої цієї статті, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.