152. Міжнародні кредитні організації і фонди, їх функціонування і міжнародно правове регулювання ( На прикладі мвф та мбрр).

Вони відіграють значну роль у розвитку міжнародних валютних відносин та їх поділяють на 6 груп:

1)Організації і фонди як спеціалізовані заклади ООН.

2) Міжнародні організації європейського континенту 3) Азіатські міжнародні організації 4) Африканські міжнародні організації

5) Міжнародні організації країн Латинської Америки 6) Міжнародні організації арабських країн

Ці міжнародні кредитні організації і фонди створені на основі міжнародних угод відповідних держав, і їх функціо­нування регулюється міжнародно-правовими актами. Вони, як правило, мають право від свого імені укладати договори як з країнами-учасницями, так і з іншими країнами. (МВФ). Це — міжурядова валютно-кредитна організація, створена на основі угоди 44 країн ще у 1944 р. Нині до МВФ входить понад 170 країн світу.

Країни-учасниці, які підписали угоду про МВФ, взяли на себе зобов'язання у міжнародних валютних відносинах визнати особливу роль долара США, . Встановлення і підтримка фіксованих курсів валют має здійснюватися підносно долара США.

Угода про МВФ включає в себе 20 статей: вступна стаття, квоти і підписка, паритет валют, угоди з Фондом, переведення капіталів, дефіцитні валюти, загальні зобов'язання країн — членів Фонду, статус, імунітети та привілеї, відносини з іншими міжнародними організаціями, контори і депозитарії, перехідний період, вихід із Фонду, положення про надзвичайні обставини, тлумачення угоди про Фонд, визначення термінів, заключні положення.

У 1992 р. до МВФ були прийняті 14 із 15 республік колишнього СРСР (крім Азербайджану). Це відкриває їм шлях до західних кредитів.

МВФ був створений для сприяння міжнародному спів­робітництву в галузі валютно-фінансових і торговельних відносин у першу чергу країн-учасниць. Він надає кредити із активів фонду, який формується за рахунок внесків країн-уч.існиць. Залежно від суми внеску (квоти) країни-члени мають відповідну кількість голосів. Вищий орган МВФ — Рада керуючих. Штаб-квартира розташована у Вашингтоні.

МБРР - створено в 1944 р. разом з МВФ з метою відбудови і реконструкції світової економіки. На момент заснування Банку головна мета була сформульована як створення міжнародної фінансуючої організації для підтримки реконструкції і розвитку економіки. Після реа-

лізації «плану Маршалла» Банк зосередив основну увагу на співробітництві з країнами, що розвиваються, і передусім на наданні фінансової допомоги найбіднішим країнам світу. Основними цілями МБРР є:—сприяння реконструкції і розвитку територій держав—членів;

—заохочення приватних іноземних капіталовкладень і надання фінансової допомоги з метою розвитку виробничого сектора; —сприяння довгостроковому збалансованому зростанню між­народної торгівлі. МБРР — міжнародне відкрите акціонерне товариство. Основним юридичним документом який регламентує діяльність ор-ції є Статут МЬРР, де викладено його основні завдання, принципи утворення і діяльності, передбачає: а) можливість вступу до МБРР нових членів, б) процедури виходу будь-якої країни з Банку і процедури припинення роботи Банку, в) регламентацію роботи Банку, його організаційної структури, порядку формування вищих органів керівництва та їхні повноваження. Організаційна структура МБРР складається з Ради керуючих, Директорату, Комітету з розвитку та президента.

143-144. Міжнародні валютні відносини як предмет регулювання валютного права. МВП зародилося на основі міжнародного публічного і міжнародного приватного права. Його сучасний розвиток пов'язаний з розширенням і поглибленням міжнародного економічного співробітництва. У вітчиз. і зарубіж. юриднауці ще не вироблена чітка назва цієї правової галузі, норми якої регулюють міжнародні валютно-фінансові відносини. МВП має свій предмет правового регулювання — міжнародні валютні відносини. Вони виникають з приводу валютних цінностей, що обертаються у сфері міжнародного співробітництва держав або інших суб'єктів. До валютних коштів відносяться іноземна валюта готівкою, платіжні документи (чеки, векселі, тратти, депозитні серти­фікати, акредитиви тощо), в іноземній валюті цінні папери (акції, облігації, купони, бони), золото та інші цінності. Валютні відносини, як відомо, регулюються і міжнародним приватним правом, коли вони виникають за участю недер­жавних юридичних осіб, громадян. Для регулювання міжнародних валютних відносин вико­ристовуються міжнародно-правові норми, що закріплюються у відповідних угодах (наприклад, Ямайські угоди 1978 р. про перехід країн—членів МВФ до багатовалютної системи). Викладене вище дає підстави зробити висновок про те, що МВП — це система міжнародію-правових норм, що регулюють міжнародні валютні відносини. Як і всі правові норми, норми міжнародного валютного права мають свої джерела, в яких вони юридичне виражені, закріплені. До них належать міжнародні договори, судова й арбітражна практика, міжнародні звичаї. Міжнародні договори — найбільш поширене джерело міжнародного валютного права.