199. Національний банк України - один із органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Важлива роль відводиться Національному банку України, який здійснює зберігання і використання золотовалютного резер­ву нашої держави та інших державних коштовностей, які забез­печують платоспроможність України. Він представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших держав, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними уста­новами та укладає відповідні міжбанківські угоди. Окрім того, Національний банк України: регулює курс національної валюти

України щодо грошових одиниць інших держав; здійснює облік і розрахунки щодо наданих і одержаних державних кредитів і по­зик, провадить операції з централізованими валютними ресурса­ми, які виділяються з Державного валютного фонду України у його розпорядження. Він виступає гарантом кредитів, що надаю­ться суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності іноземними бан­ками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного фонду України та іншого держав­ного майна України, а також здійснює інші функції відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. та інших законів України. Національний банк України може делегувати виконання покладених на нього функцій іншо­му банку для зовнішньоекономічної діяльності України.

200. Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції як орган державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Суттєвого значення як органу державного регулювання зовніш­ньоекономічної діяльності набуває діяльність Міністерства еконо­міки України та з питань європейської інтеграції. Воно забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі відповідно до міжнародних договорів України. На нього покладено контроль за додержанням всіма суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності чинних законів України й умов міжнародних договорів України і виконання заходів нетарифного регулювання зовнішньо­економічної діяльності і реєстрацію учасників зовнішньоекономіч­ної діяльності, реєстрацію окремих видів контрактів згідно з цим Законом. Зазначене міністерство проводить антидемпінгові, анти-субсидиційні та спеціальні розслідування у порядку, визначеному за­конами України, виконує інші функції відповідно до законів Украї­ни і Положення про Міністерство економіки України.

151. М/н вал-кредит відносини. В 80-х була укладена Ямайська угода про золото-$ сис-му, тобто це домовленість про осн принципи форм-ня нової світ вал сис-ми. Ям угода запровадила спец правила запозич-ня, як базу нової вал сис-ми, юр-но зафікс-ла демонетизацію золота та узаконила режим “плаваючих вал курсів”. СПЗ (СДР) – це м/н резервні кредит-розрах кошти країн-членів МВФ, призначені для покриття дефіцитів їх платіж балансів. Надання МВФ і Світ банком позик та кредитів узгодж-ся з виконням країнами-боржниками рекомендацій фін-екон і соц хар-ру, наданням відповідними д-ми звітів та інш інфи щодо викор коштів. Надання кредитів зумовл-ся дотриманням кр-боржниками зобов’язань не перевищювати певного темпу інфляції (не більше 5-10% щомісяця). Не допускати дефіциту держ бюджету понад 5-10%. Підтримувати певний рівень соц захисту широких верств нас-ня. МО та фонди, які причетні до м/н вал відносин за регіон ознакою розподіл-ся на 5 груп: Європи, Азії, Африки, ЛА, Ар країн.Країни світу постійно працюють над удосконал-м своїх ВС і пошуком найефектив форм координації своєї вал політики. М/н-кредит орг-ції та фонди створ-ся на основі угод, укладених відповід д-ми і функ-ть на основі м/н-правових аспектів. Такі орг-ції та фонди мають м/н-правову суб’єктність і від свого імені укладають дог-ри, як з країнами-учасниками, так і з інш д-вами та МО.

142. Поняття і джерела міжн. вал. права. МВП – це система норм та принципів, які покликані регулювати міжн. вал. відносини.Сьогодні не має єдиної назви цієї с истеми норм і принципів. Називають: міжн. банківське право, міжн. фін. право, МВП. Міжн ек. співробітництво (торгове, наук-техн., виробниче, інвестиц.) не можливо уявити без його валютного забезпечення. Валюта– грош. од. країни, яка приймає участь у міжн. ек. співробітництві. Нац. валюта окремих держав має міжн. вартість ($, DM і ін.- вільно-конвертовані). Питання панування валют – дуже гостре. Напр. $ і євро. Так, поява євро буде сприяти розвитку економік держав Європи і створювати певні проблем для $ США. Центральні банки азіатських країн, що володіють 40% вал. запасів, заявили, що збираються замінити частину $ на євро. Зараз в Японії 220 млрд.$, Китай- 144, тайвань 88 млрд.$. Отже, передбачається жорстока боротьба між цими валютами. Україна теж вимушена торгувати у євро, є рахунки в банках у євро. Джерела МВП: - 2-сторонні угоди; - рішення міжн. фін. та кред. організацій; - нац. зак-во, яке спрямоване на розумне використання валютних коштів.

147. ЄВС

Панування тієї чи іншої валюти в міжнародних еконо­мічних відносинах — це важливе питання, яке вирішується в гострому суперництві окремих держав або їх груп. Так, ще у 1979 р. стала функціонувати Європейська валютна система (ЄВС), яка включала 8 із 10 країн ЄЕС (крім Англії та Греції). Спочатку ця система базувалася на марці ФРН як протистояння доларові США. Пізніше основою ЄВС має стати Європейська валютна одиниця — ЕКЮ, котра, як передбачається, буде введена в альтернативні строки — між 1 січня 1997 р. і 1 січня 1999 р. Розв'язання валютних проблем певним чином впливає на вирішення не лише ек., а й суто політичних питань. Порівняно недавно, у вересні 1992 р., виникли гострі політичні баталії у ряді країн ЄВС з приводу ратифікації Маастріхтського договору. Як відомо, він був підписаний у грудні 1991 р. у голландському містечку Маастріхт представниками 12 країн ЄВС. Ратифікація договору у 1992 р. передбачала створення політичного, валютно-економічного, а в майбутньому — і оборонного союзу нової якості, який повинен опиратися на спільну грошову одиницю — екю. Але в країнах ЄВС до цього ставилися далеко не однозначно. З 1 січня 1999 В Европі запровадили ед.европ. од.-ЕВРО. Оскільки не можливо було виробити готівку евро, то фіксація відб. На безготівков.рахунках. Для підприємств і юр. Осіб-безгот. Розрахунок, для фіз. Осіб-по чеках.31 грудня 1998 –жорстка фіксація курсу евро.Країни ЕС сформували суворі вимоги для кр., які користуються евро:Дифіцит держ. Боргу не повинен перевищувати 3% ВВП; Річна інфляція не більше рівня у 3-х кр.ЕС, в яких є найниж.рівень(3-3.10%).Поява европ. Валюти передбачала зміцнення ек. відносин між кр. Европи і зменшення ролі $ у цих країнах.