5. Неокласична та кейнсіанська модель ринку праці.

Неокласична теорія спирається на передумови, що на ринку праці панує досконала конкуренція з абсолютно гнуч­кою заробітною платою, а критерієм попиту підприємств на пра­цю є максимізація прибутку. Чим нижча зарплата, тим менші витрати на виробництво продукту,тим вища прибутковість виробництва і більший попит на працю.Тому згідно неокласичною теорією попит на працю є спадною функцією від реальної зарплати:

L^D= - f(W/P), де W — номінальна заробітна плата; L^D — попит на працю; Р — ціпа товарів і послуг.

Реальна зарплата лежить в основі і неокласичної функції пропозиції праці.Чим вища реальна зарплата ,тим більшою є пропозиція робочої сили. Тому пропозиція праці є зростаючою функцією від реальної зарплати:

L ^s= f(W/P), де L ^s – пропозиція праці

Іншою змінною цієї функції має бути обсяг продукту, який є функцією сукупного попиту, І дійсно, незважаючи на здешевлення праці (зменшення реальної заробітної плати), підприємства не збільшуватимуть попит на працю, якщо при цьому не відбуватиметься зростання по­питу на продукцію їхнього виробництва. Це означає, що на умо­вах максимізації прибутку попит на пращо залежить від двох змінних: є спадною функцією від реальної заробітної плати та зростаючою функцією від реального продукту.

Кейнсіанська теорія-в обгрунтуванні функції попиту на працю кейнсіанці не врахо­вують заробітну плату, оскільки вважають її негнучкою в корот­костроковому періоді. Попит на працю кейнсіанці ставлять у за­лежність від сукупного попиту. Сукупний попит зумовлює не тільки обсяг продукції,який має бути виготовлений,а й ту кількість праці,яка необхідна для її виробництва. Отже попит на працю є зростаючою функцією від сукупного попиту. L^D=f(AD) ,де AD- сукупний попит. Визначаючи функцію пропозиції праці, прихильники кейнсіанської теорії, на відміну від неокласиків, спираються не на реаль­ну, а на номінальну заробітну плату. Кейнс вважав, що номіналь­на заробітна плата може змінюватися лише в один бік — у бік зростання, оскільки намагання підприємців зменшити реальну заробітної плату через зниження номінальної заробітної плати викликає сильнішу протидію, ніж зниження реальної заробітної плати в результаті зростання цін. Зі збільшенням номінальної за­робітної плати пропозиція праці збільшується. Отже, пропозиція праці в кейнсіанському варіанті є зростаючою функцією від но­мінальної заробітної плати: L ^s=f(W) У кейнсіанській теорії виникнення безробіття пояснюється не надмірною зарплатою, а дефіцитом сукупного попиту. У кейнсіанській моделі передумови, необхідні для встановлення рівноваги на рин­ку праці є такими :По-перше, в кейнсіанській теорії лише пропозиція праці є функ­цією від номінальної заробітної плати. Проте Кейнс уважав, що заробітна плата не може змінюватися в бік зниження, оскільки вона не реагує на недостатність попиту на працю. Тому і пропо­зиція праці не може зменшитися п напряму до рівноважної вели­чини. По-друге, попит на працю також не може збільшитися, оскільки в кейнсіанській теорії він є функцією не заробітної пла­ти, а сукупного попиту.