25. Система адмістративного права.

Це внутрішня побудова галузі, яка відображає послідовне розмі­щення елементів – інститутів і норм, що утворюють її, їх єдність і структурний взаємозв’язок. Вона складається із двох частин: загаль­ної і особливої. Є також спеціальна частина. Загальна частина об’єднує норми, що закріплюють осно­вні принципи управління, пра­вове становище суб’єктів, форми і методи їх діяльності, адміністра­тивний процес, способи забеспечення законості в державному управлінні. Особлива частина – норми що регу­люють управління народним господарством, транспортом, соціально – культурним бу­дівництвом, зв’язком тощо. Спеціальна частина – норми, що регу­люють адміністративно-правову діяльність суб’єктів управління конк­ретними сферами, наприклад, адміністративна діяльність органів митного кон­тролю тощо. В адм. праві виділяють правові інститути: держ. служби, адм. відповідальності, місцевого самоврядування та ін. Зміст адміністративного права становить відносини, що виникають у глибині еко­номічних і соціальних процесів, які перетворюються че­рез діяльність державних органів на адміністра­тивні правовідносини. Цілі адміністративного права:створення умов для ефективної дія­льності вико­навчої влади; забеспечення громадян, громадських об’єднань і підприємств можливістю реалізації прав і свобод, здійс­нення яких зв’язано з функціонуванням виконавчої влади; захист громадян і суспільства від адміністративної сваволі.

26. Порядок зміни, припинення і скасування актів держ. Управ­ління.

Акт держ. управління – це офіційний припис, який заснований на за­коні, прийнятий суб’єктом управління на будь-якому рівні держ. ієра­рхії в порядку односторонього волевиявлення і в межах його компе­тенції з додержанням встановленої процедури та форми і тягне за собою певні юридичні наслідки. Дія актів управління розрізняється у просторі, часі та за колом осіб. Дія правових актів управління в часі є більш складною, вона передбачає неоднакові правила дії для актів управління. У вимірах часу акти управління діють від моменту на­брання ними чинності до їх припинення: 1) закінчення строку, на який був принятий акт; 2)припинення дії акта в зв’язку з виконанням його приписів (індивідуальні акти); 3)прийняття нового акту з даного пи­тання (наприклад, Указ Президента України від 14 грудня 1996 р. “Про Адміністрацію Президента України”, в п.7 якого сказано, що втратив чинність Указ Президента України від 21 липня 1994 р. “Про реорганізацію Адміністрації Президента України”); 4) з часу скасу­вання нормативного акта. Умовою для скасування акта управління можуть бути різні обставини, застарілість акта його незаконність. Анулює правовий акт як орган, що прийняв його, так і вищий орган. Зміни, зупинення та скасування актів управління відбуваються з різ­них підстав. Зміни застосовуються з метою забеспечення ефектив­ності актів управління, внесення до них необхідних доповнень, змін, прове­дення додаткових заходів або видання їх в новій редакції. Зу­пинення дії актів управління спрямоване, на забеспечення законності або доцільності в держ. управлінні. Цей захіст застосовується для захисту як державних і суспільних інтересів, так і громадян від не­правомірних дій органів виконавчої влади, їх по­садових осіб. Дія ак­тів зупиняється, у зв’язку з подпнням скарги, принесенням протесту прокурором в справах про адиіністративні правопорушення і т. ін. Скасування актів управління – визнання недійсності акта в цілому або окремих його положень. Скасувати неправомірні акти може Пре­зидент України. Він скасовує акти Кабінету Міністрів України та Ради міністрів АРК. Рішення голів місцевих держ. адміністрацій, що супе­речать Конституції та законам України, іншим актам законодавства, можуть бути скасовані Президентом або головою місцевої держ. ад­міністрації вищого рівня. Особливе місце в системі визнання недійс­ними посідає Конституційний Суд України.