Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ШПОРЫ АДМ.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
22.03.2015
Размер:
363.01 Кб
Скачать

16. Легалізація та правосуб’єктність об’єднань громадян.

Легалізація – це офіційне визнання об’єднань громадян, що здійсню­ється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування. Для реєстрації об’єднання громадян його засновники подають заяву про це, а також необхідні документи. Громадські організації можуть лега­лізувати своє заснування шляхом письмового повідомлення про це відповідних дер- жавних органів. Політичні партії та міжнародні гро­мадські орг-ції підлягають обов’язковій реєстрації Мініст-вом юсти-ції України, органами місц. держ. адміністрації, виконавчими органами місц. самоврядування. Вимоги, що встановлені законом до заснов­ників об’єднань громадян: 1. пол. партії можуть створюватися тільки за ініціативою повнолітніх і діє-здатних громадян У, що не перебува­ють у місцях позбавлення волі; 2. засновниками громадських орга­нізацій можуть бу-ти особи, яким виповнилося 18 р.; 3. засновниками молодіжних та дитячих організа­цій можуть бути особи, які досягли 15-річного віку. Не підлягають легалізації об’єднання громадян, якщо їх метою є: зміна насильницьким шляхом констит. ладу та в протиза­конній формі порушення суве­ренітету і терит. цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоп-лення держ. влади, пропаганда війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної во­рожнечі, посягання на права і сво­боди людини, здоров’я населення, створення воєнізованих формувань. Держава не втручається в діяль­ність об’єднань громадян, але вона здійснює контроль за їх діяльні­стю за допомогою державних органів: фінансових, подат-кової адмі­ністрації, екологічних, пожежних, санітарно-епідемічних та інших.

17. Загальна характеристика адміністративного законодавства в сфері культури.

Культура як галузь включає до себе державні і громадські органи, підприємства, установи, органі­зації, заклади культу-ри. До цієї галузі належать: театральне, музичне, хореоргафічне, образотворче мис­тецтво; концертні організації, музеї, бібліотеки, кінематографія, ра­діомовлення і т. д. Управління куль­турою полягає в: організації ство­рення, розповсюджен-ня творів літератури та мистецтва, збереженні культурних цінностей, охороні творів мистецтва і культури і т. ін. З ме-тою реалізації Комплексної про­грами основних напрямків розви­тку культури в Україні щодо розвитку української нації, її свідомості, традицій, гарантій свободи розроблено концептуальні напрямки дія­льності органів виконавчої влади щодо розвитку культури. Діяльність у сфері культури здійснюється у порядку, визначеному Основами законодавства України про культуру, зак-вом України про підприємс­тва, підприємницьку діяльність і т. д. Основи зак-ва України про куль­туру визначають правові, економічні, соціальні, організаційні засади розвитку культури, регулюють суспільні відносини у сфері культури. Пріоритетні напрямки розвитку культури визначаються цільовими загальнодержавними програмами, які затверджуються ВРУ.

18. Види заходів адміністративного примусу.

Адміністративний примус – система засобів психологічного або фізи­чного впливу на свідомість і поведінку людей з ме-тою досягнення чіткого виконання встановлених обов’язків, розвитку суспільних від­носин у рамках закону, забезпечен-ня правопорядку і законності. За­ходи адміністративного примусу поділяються на такі види: 1. заходи адміністративного запобігання – дії повноважних органів або поса­дових осіб, спрямовані на примусове забезпечення суспільної без­пеки і громадського порядку, недопу­щення і боротьбу зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями та ліквідацію їх наслідків. Це такі за­ходи як: вимога припинення окремих дій, перевірка документів, огляд речей та особистий огляд тощо. 2. за­ходи припинення правопору­шень – це примусове зупинення протиправних діянь, що носять ознаки ад­міністративного про-ступку, спрямоване на недопущення шкідливих наслідків та забезпечення застосу­вання до винної особи адміністратив-ного стягнення. Заходи припинення можна поділити на 2 групи – загального та спеціального призначення. До заходів припи­нення загального призначення належать: ад­міністративне затри­мання, примусове лікування, тимчасове відсторо-нення від роботи інфекційних хво­рих тощо..

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]