79. Поняття, структура і види норм адміністративного права.

Адм.-правова норма являє собою правило, яке встановлене або сан­кціоноване державою і призначено регулювати відносини у сфері виконавчої діяльності. Адм.-правові норми мають загально­обов’язковий характер, без їх регулюючої ролі неможливий чіткий процес управління, упорядкування його у всіх ланках. Класифікація норм адм. права:1) за функціональним призначенням норми, норми поділяються на: регулятивні (ті, що справляють упорядковуючий правовий і організаційний вплив), правоохоронні (ті, що забезпечу­ють безперешкодне функціонування у врегульованих відносинах);2) за змістом норми: матеріальні, процесуальні; 3) за дією норми: ті, що мають загальне значення (для всіх галузей нар. господарства), спе­ціальні; 4) за способом впливу на адресат: зобов’язальні норми, за­бороняючі, дозвільні. Норма адм. права має свою структуру, що складається з гіпотези, диспозиції і санкції. Гіпотеза містить вказівку на фактичні умови при наявності яких потрібно або можна діяти від­повідним чином. Диспозиція - центральна частина норми, визначає саме правило поведінки, яке приписується, дозволяється або реко­мендується даною нормою права. Санкція - вказуються наслідки, які настають при виникненні зазначених у гіпотезі норм.

80. Переконання і примус в державному управлінні.

У системі методів державного управління важливе місце посідає пе­реконання - особливий засіб правового впливу. Він полягає в тому, щоб суб’єкти державного управління додержувалися певних вимог внаслідок їх внутрішнього визнання, а не через сліпе підкорення ве­лінням влади. Отже, переконання - це система заходів правового і неправового характеру, які проводяться державними і громадськими органами, що виявляється у здійсненні виховних, роз’яснювальних та заохочувальних методів, спрямованих на формування у громадян розуміння необхідності чіткого виконання законів та інших правових актів. Державний примус - це психологічний або фізичний вплив державних органів (посадових осіб) на певних осірядок, терміни ви­конання, ресурсне забезпечення; централізація, єдиноначальність, субординація. Основними ознаками економічного методу є: опосере­дкований вплив через майнові інтереси і потреби, не передбачає та­кої адміністративності. Заходами адм. примусу є: заходи адм. запобі­гання, заходи припинення правопорушення, адм. стягнення.

81. Система органів управління внутрішніх справ та їх повнова­ження.

Система управління внутрішніх справ України утворюють:МВС Укра­їни, у складі якого функціонують головні управління, управління та служби(керівництво, штаб, кримінальна міліція, міліція громадської безпеки, міліція по борьбі з організованою злочинністю, Головне слі­дче управління, вілліл організації дізнання в органах внутрішніх справ, управління Державної пожежгої охорони, Головне управління внутрішніх військ та ін.);Головне управління МВС України в АРК; Управління МВС України в областях, містах Києві та Севастополі; районний відділ управління МВС України в областях; міське управ­ління МВС України в областях; районний відділ міського управління.

Систему територіальних органів внутрішніх справ побудовано відпо­відно до адміністративно-територіального поділу держави.

Діяльність органів внутрішніх справ на транспорті поширюється на територію кількох областей, носить міжтериторіальний характер. Воно забезпечує охорону громадського порядку та борьбу зі злочин­ністю.

Для забезпечення громадського порядку на об’єктах і територіях, які мають особливе народногосподарське значення або постраждали внаслідок стихійного лиха, екологічного забруднення, катастрофи, МВС України з дозволу Кінету Міністрів України можуть створювати спеціальні підрозділи міліції.

Організаційна структура центрального апарату МВС України відпові­дає юридично закріпленим основним напрямкам діяльності міністер­ства. В усіх органах внутрішніх справ існують такі види структурних підрозділів: 1)галузеві; 2)функціональні, які виконують функції забез­печення; 3)загального керівництва, які виконують функції загального керівництва.