- •1.Строки адміністративного затримання.
- •3. Загальна характеристика митного законоавства.
- •4. Контроль в управлінні, його суть та види.
- •5. Органи (посадові особи) , уповноважені на розгляд справ про адміністративне правопорушення.
- •6. Загальна характеристика законодавства в сфері юстиції України.
- •7. Система органів виконавчої влади.
- •8. Вилучення речей і документів.
- •10. Органи виконавчої влади, як різновид державних органів.
- •11. Поняття і особливості адміністративного процесу.
- •12. Органи управління юстицією та їх повноваження.
- •13. Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права.
- •14. Система органів управління транспортом та їх компетенція.
- •15. Органи управління в сфері фінансів і кредиту та їх повноваження.
- •16. Легалізація та правосуб’єктність об’єднань громадян.
- •17. Загальна характеристика адміністративного законодавства в сфері культури.
- •18. Види заходів адміністративного примусу.
- •19. Поняття і принципи державної служби.
- •20. Органи управління в області охорони природи і навколишнього середовища та їх компетенція.
- •21. Органи управління статистикою та їх повноваження.
- •22. Метод адміністративно-правового регулювання та його зміст.
- •23. Вимоги, що ставляться до правових актів управління.
- •24. Виправні роботи та порядок їх накладання.
- •25. Система адмістративного права.
- •26. Порядок зміни, припинення і скасування актів держ. Управління.
- •28. Поняття і види об’єднань громадян.
- •29. Загальна характеристика законодавства в сферах освіти і науки.
- •30. Кабінет міністрів України, його завдання і повноваження.
- •31. Правовий статус державних службовців.
- •32. Органи управління освітою та їх компетенція.
- •35. Органи (посадові особи) правомочні здійснювати адміністративне затримання.
- •36. Загальна характеристика законодавства в сфері економіки україни.
- •37. Відповідальність за порушення законодавства про об’єднання громадян.
- •38. Органи управління культурою та їх компетенція.
- •39. Методи державного управління.
- •40. Поняття, види і зміст управлінської діяльності.
- •41. Правові форми держ. Управління.
- •42. Система органів управління соц. Захистом населення та їх повноваження.
- •43. Дія адм.-правових актів.
- •44. Поняття і склад адм. Правопорушення.
- •45. Адміністративний арешт як вид адміністративне стягнення.
- •46. Наука адміністративного права
- •47. Державний архітектурно-будівельний контроль
- •48. Служба безпеки України
- •49. Конституційні права та обов’язки громадян України в сфері виконавчої влади
- •50. Система органів управління наукою та їх повноваження
- •51. Міністерство як центральний орган виконавчої влади
- •52. Види відповідальності державних службовців
- •53. Загальна характеристика законодавства в агропромисловому комплексі
- •54. Органи управління промисловістю України
- •55. Поняття і зміст державного правління
- •56. Види форм управлінської діяльності та їх адміністративно-правова характеристика.
- •58. Сторони притягнення до адміністративної відповідальності.
- •59. Загальна характеристика законодавства в сфері соціального захисту населення .
- •60. Органи управління зв’язком.
- •61. Адміністративно-правовий статус іноземних громадян та осіб без громадянства.
- •62. Конфіскація предмета.
- •63. Головне управління державної служби.
- •64. Засади статусу громадян.
- •65. Державний санітарний нагляд в Україні.
- •66. Правове положення адміністрації держ. Підприємства.
- •67. Поняття і система принципів держ. Управління.
- •68. Поняття і юрид. Значення актів державного управління.
- •69. Загальна х-ка зак-ва в області охорони та безпеки ук.
- •70. Судовий контроль.
- •71. Поняття адмін відповідальності та її відмінності від інших видів юр. Від-ті.
- •72. Міліція україни та її підрозділи, завдання та ф-ції.
- •73. Організаційна стр-ра та штати органів упр-ня (оргни вик. Вл.)
- •75. Особли-ті адмін. Відповід-ті неповнолітніх.
- •76. Джерела ап.
- •78. Прокурський нагляд за законністю в державному управлінні.
- •79. Поняття, структура і види норм адміністративного права.
- •80. Переконання і примус в державному управлінні.
- •81. Система органів управління внутрішніх справ та їх повноваження.
- •83. Принципи та суб’єкти адміністративного процесу.
- •84. Управління нотаріатом і адвокатурою.
- •85. Службова кар’єра та припинення державної служби.
- •86. Міністерство закордонних справ України, завдання та функції.
- •87. Загальна характеристика законодавства в сфері охорони природи і навколишнього середовища.
54. Органи управління промисловістю України
Система органів управління промисловістю складається із: промислових міністерств; державних комітетів та відомств, які мають свої промислові об'єкти; управлінь промисловості місцевих державних адміністрацій; місцевих рад та їх виконавчих комітетів (з питань, делегованих їм державою); адміністрацій промислових об'єднань та промислових підприємств.
Встановлення засад управління промисловістю в Україні належить до компетенції Верховної Ради України, яка визначає державну політику, здійснює законодавче регулювання відносин, що виникають в цій сфері (галузі).
Загальне управління промисловістю в України, здійснення державної політики в цьому напрямку покладені на Кабінет Міністрів України, який управляє об'єктами державної власності, спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади та ін.
Близькі за обсягом та напрямом діяльності повноваження по управлінню промисловістю має Рада міністрів АРК у межах автономії.
Центральне місце серед органів управління промисловістю належить промисловим міністерствам та державним комітетам, на які покладені завдання по безпосередній практичній реалізації державної політики у відповідних галузях. До промислових центральних органів виконавчої влади належать Міністерство палива і енергетики України, Державний комітет з промислової політики України та ін. Вони управляють промисловими підприємствами, які входять до відповідної галузі. Слід зазначити, що поділ міністерств та державних комітетів на суто промислові та інші є досить умовним, тому що промислові підприємства мають і деякі інші міністерства та державні комітети, а також недержавні (громадські та ін.) утворення. Це Мінекономіки України, Міністерство транспорту України, різні товариства, об'єднання (профспілкові, релігійні) тощо.]
Державний комітет промислової політики України, створені на базі Міністерства промислової політики України, визнається центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення в життя державної політики в галузі воєнно-промислового комплексі конверсії, машинобудування, металургійної, хімічної, легкої, деревообробної промисловості, виробництва дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та інших галузях промисловості України.
До системи органів управління промисловістю входять також органи міністерств, державних комітетів та відомств на місцях, відповідні управління місцевих (обласних та районних, міських, міст Києва та Севастополя) державних адміністрацій (наприклад, управління промисловості, енергетики, транспорту та зв'язку, управління агропромислового комплексу та ін.), які діють на підставі відповідних положень про них, і адміністрації державних промислових об'єднань, промислових підприємств. Це говорить про те, що управління галузями та підгалузями промисловості організується, як правило, за триланковою системою: міністерство – обласне управління – підприємство. У деяких випадках (при управлінні великими промисловими утвореннями – об'єднаннями або при управлінні підприємствами, які мають особливо важливе для господарства чи галузі значення) використовується дволанкова система: міністерство –промислове підприємство або об'єднання. При управлінні невеликими підприємствами кількість управлінських ланок може зростати.
Безпосереднє керівництво основною виробничою ланкою промисловості – промисловим підприємством здійснює вищий (відносно нього) орган – адміністрація об'єднання – для підприємства, яке входить до його складу, або безпосередньо міністерство – для об'єднань і деяких важливих підприємств та казенних підприємств, які прямо підпорядковані міністерству.
До ланки управління підприємством, яке розташоване на території АРК, може включатися ще й відповідний керівний орган автономії.