66. Правове положення адміністрації держ. Підприємства.

Органом управлінням підприємством є адміністрація. Вона діє в ме­жах повноважень підприємства, реалізуючи їх у вирішенні внутрішніх питань даного суб'єкта та у зовнішніх зв'язках, вона забезпечує ін­тереси власника та держави. Очолює адміністрацію одноособовий керівник (директор, начальник і т. д.).

Керівник під-ва має певні повноваження по представництву, розпо­рядженю майном, комплекту­ванню та розстановці кадрів, організації роботи. Керівник встановлює склад і обсяг відомостей, що ста­нов­лять комерційну таємницю, порядок їх захисту. Діючи від імені під-ва, він захищає його інтереси, укладає господарські та трудові угоди, відкриває в банках рахунки, затверджує штати, видає накази.

Органом управління казенним під-ом є міністерства та ін. Центральні органи виконавчої влади. Вони призначають на посаду та звільняють керівникапід-ва за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

67. Поняття і система принципів держ. Управління.

Принципи держ. управління - це система основоположних ідей і прав, яке витікає із закономірнос­тей найбільш правильної організації і здій­снення управліньської діяльності апарату держ. управління.

Система принципів вкючає 2 групи:

• політико-юридичну(відбиває соціально-політичні і правові ідеї, які лежать в основі організації і здійс­нення держ. управління, як одне з форм державної діяльності і знахо­дить своє відображення в Конституції).

• Організаційні (поєднання інтересів людини і держави, здійс­нюється організація діяльності за допомо­гою лінійного, фу­нкціонального, територіального, територіально-галузевого, подвійного під­порядкування принципів; беспосереднє по­єднання колегіальності з єдиноначальністю та ін.).

Використання організаційних принципів дозволяє найбільш оптима­льно побудувати систему орга­нів держ. управління, встановити ефе­ктивні, функціональні, структурні зв'язки між структурними під­розді­лами кожного органу управління.

Грунтуючись на організаційних принципах виділяють такі управлін­ські системи:

• лінійну

• галузеву

• міжгалузеву

• міжтериторіальну.

68. Поняття і юрид. Значення актів державного управління.

Акт державного управління – це офіційний припис, який заснований на законі, прийнятий суб’єктом управління на будь-якому рівні дер­жавної ієрархії в порядку одностороннього волевиявлення і в межах його компетенції з додержанням встановленої процедури та форми і тягне за собою певні юридичні наслідки.

Ознаки:

• підзаконний акт

• спрямований на досягнення конкретного, оперативного керів­ництва

• встановлює певні правила поведінки – приписи, дозво­ляння, заборони

• є односторонньо вольовим

• носить імперативний характер

• приймаються суб’єктами управління в межах компетенції і у певній формі

• є усними, письмовими, конклюдентними

• має юридичну природу і є обов’язкові для тих, кому вони адресовані

повинен носити творчий характер, спрямований на розбудову Укра­їни як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної та правової держави.

69. Загальна х-ка зак-ва в області охорони та безпеки ук.

Оборона Ук.- це комплекс політ, ек., еколог., воєнних, соц. і правових заходів щодо забезпечення незалежності, терит. цілісності, захисту інтересів держави і мирного життя народу Ук. Основи організ. обо­рони Ук. та повноваження держ. органів щодо їх забезпечення, обов”язки підпр-в, уста­нов, організацій, посадових осіб стосовно здійсн. обороноздатності країни встановлені ЗУ від 6 грудня 1991 р. “Про оборону”.

Формування і проведення воєнної політики Ук., законодавче регулю­вання питань сфери оборони та військового будівництва здійсн. ВРУ. Відповідно до ст.85 КУ до повноваж. ВР належить: оголош. за подан­ням Пр. У стану війни і уклад. миру; схвалення рішення Пр. У про ви­корист. Збройних Сил Ук.(ЗСУ) та інших військових формувань уразі збройної агресії проти Ук.; затвердження загальної стр-ри, чисельно­сті, визначення функцій ЗСУ та ін.

Важливі ф-ції у сфері оборони покладені на Пр. У, що призначає на посади та звільняє з посад вище командування ЗСУ, інших військо­вих формувань, здійснює керівництво у сфері оборони держави. Так, Пр. У є головою Ради нац-ї безпеки і оборони Ук., фрмує її персона­льний склад відповідно до КУ. Ком­петенція і ф-ції Ради нац-ї безпеки і оборони Ук. визнач. ЗУ від 5 бер. 1998 р., тимчасовим положенням “По Раду нац-ї безпеки і оборони Ук.”, затвердж. Указом Пр. У від 30 серпня 1996 р.

Заходи щодо оборонозд-ті здійсн. КМУ, який керує діяльністю підпо­рядков. йому органів та орга­нізацій відносно забезпеч. оборони, оснащення ЗСУ озброєнням, військовою технікою та ін. мат. засо­бами.

Органом держ. управ-ня З-ми С-ми Ук. є Мін-во оборони Ук., яке несе повну відповідальність за їх розвиток та підготовку до виконання за­вдань оборони, розробляє та подає на розгляд Пр. У проекти держ. програм будівництва і розвитку ЗСУ, здійснює координаційні та інші повноваження у сфері обо­рони.

Місцеві держ. адміністрації та органи місцевого самоврядування за­безпеч.: викон. вимог чинного зак-ва Ук. з питань оборони посадо­вими особами, гром-ми, підпр-ми, установами і організ-ми; вирішу­ють завдання щодо забезпечення потреб оборони та мобвлізаційної го­товності; організ. призов гром-н на військову службу.

Підпр-ва, установи і організації викон. держ. замовлення і договори по виробництву і поставці озброєння та іншої продукції для потреб оборони, здійсн. наук. розробки, виконують військово-транспо­рті зо­бов”язання та ін. завд.

Під нац-ї безпекою розум. стан захищеності держ суверенітету, конст-го ладу, терит-ї цілісності, ек-го, науково-технічного і оборон­ного потенціалу Ук., законних інтересів держави та прав гром-н від розвідувально-підривної діяльності іноземних спец. служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб. Закон-вом передбачено, що у здійсненні щодо нац. безпеки беруть участь органи законо­давч., виконавч. і судової влади, недержавні організації та громадяни.

Особлива роль у цій сфері відводиться воєнній організації держави, до якої належать ЗСУ, внутрі­шні війська, органи і підрозділи МВС Ук., Прикордонні війська Ук., військові підрозділи Містр-ва Ук. з питань надзвич. ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чор­нобильської катастрофи та ін.

Відповідно до КУ і ЗУ від 25 бер. 1992 р. “Про Службу безпеки Ук.” загальне керівництво безпе­кою здійсн. Пр. Ук.

КМУ здійсн. і контролює реалізаці конкретних заходів щодо нац. без­пеки органами держ. служб спец. компетенції

До числа служб осн. органів спец. служб безпеки належать: СБУ, Управл-ня держ. охорони Ук., Держ охорона при МВС Ук. та Прикор­донні війська.

Органи СБУ мають у своєму розпорядженні навч. заклади, науково-дослідні, експертні і військово медичні установи та підрозділи, центри спец. підготовки, а також підрозділи спец. призначення.

Управл-ня держ. охорони Ук. здійсн. свою діяльність відповідно до ЗУ “Про держ. охорону орга­нів держ. влади Ук. та їх посадових осіб”, який визначає призначення держ. охорони, її об”єкти, повно­важення служби, порядок контролю і нагляду за її діяльністю.

У здійсн. заходів безпеки об”єктів держ. та інших форм власності в межах своїх повноважень бе­руть участь органи ВСУ. Постановою КМУ від 10 серпня 1993 р. затверджено положення “Про держ. слу­жбу охорона при МВС Ук.”, згідно з яким вона забезпечує охорону відповідних об”єктів на договір­них засадах.

Внутрішні війська Ук. відповідно до ЗУ від 22 бер. 1992 р. “Про внут­рішні війська МВС Ук.” за­безпечують охорону та оборону важливих держ. об”єктів, перелік яких встановл. КМУ, супроводж. спец. ван­тажі, здійсн. пропускний режим на охоронних об”єктах та ін.

Отож, діяльність всіх цих органів досить повно врегульована законо­давством і здійсн. під контро­лем держави та суспільства.