5. Органи (посадові особи) , уповноважені на розгляд справ про адміністративне правопорушення.

Справи про адміністративні правопорушення розглядаються: 1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах районних, місь­ких, районних у містах, селищних, сільських Рад народних депутатів; 2) виконавчими комітетами селищних, сільських Рад народниих де­путатів; 3) районними (міськими) , районними в містах комісіями в справах неповнолітніх; 4) районними (міськими) судами (суддями); 5) органами внутрішніх справ, органами державних іспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те Кодексом України про адміністративні правопорушення. Адміністративні комісії при виконавчих комітетах районних, міських, районних у містах, сіль­ських, селищних Рад народних депутатів вирішують усі справи про адміністративні правопорушення, за винятком віднесених до відання інших органів (посадових осіб). Виконавчі комітети сільських, селищ­них Рад народних депутатів, судді районних (міських) суддів, органи внутрішніх справ, органи державних інспекцій та інші уповноважнені органи розглядають справи про адміністративні правопорушення, віднесені до їх відома. Адміністративні комісії утворюються відповід­ними Радами народних депутатів у складі голови, заступника голови, відповідального секретаря, а також членів комісії. В адміністративних комісіях при виконавчих комітетах районних, міських, районних у міс­тах Рад народних депутатів є посада звільненого відповідного секре­таря комісії. Адміністративні комісії мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення при наявності не менш як поло­вини членів їх складу, а виконавчі комітети селищних, сільських Рад народних депутатів – при наявності не мен як двох третини загаль­ного складу виконавчого комітету. Правомочність засідань інших ко­легіальних органів, уповноважених розглядати справи про адмініст­ративні правопорушення, встановлюються законодавством України. Посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов’язків.

6. Загальна характеристика законодавства в сфері юстиції України.

Управління юстицією – це діяльність, спрямована на виконання завдань зміцнення законності, організації захисту прав і законних ін­тересів громадян та їх об’єднань, підприємств, установ, ор-ганізайцій і держави. Однією з особливостей юстиції є багатооб’єктність в цій галузі управління. До об’єктів юстиції належать судові установи, но­таріальні контори, органи реєстрації актів громадянського стану, су­дово-експертні установи та адвокатура. Інша особливість юстиції обумовлена попередньою і полягає в різноманітності форм і методів управління, які застосовуються органами юстиції. Систему ор­ганів управління в галузі юстиції складають: МінЮст України; Головне управління юстиції в АРК, об­ласні; Київські та Севастопольські міські управління юстиції; районні, районні у містах, міські управління юс­тиції. Основними завданнями МінЮсту є: підготовка пропозицій щодо проведення в Ук­раїні правової реформи та вдосконалення за­конодавства, сприяння розвитку правової науки; забезпе­чення захи­сту прав і свобод людини і громадянина; організаційне та матеріа­льне забезпечення судів за­гальної юрисдикції крім Верховного Суду України та арбітражних судів, організація виконання судових рішень, робота з кадрами, експертне забезпечення правосуддя; організація роботи нотаріату, діяльності щодо реєстрації актів громадянського стану; розвиток правової інформації, формування у громадян пра­вового світогляду та інші. МінЮст України розробляє проекти законів та інших нормативно-правових актів; здійснює роботу з систематиза­цією законодавства України та інші. МінЮст України як орган управ­ління становить собою систему взаємодіючих елементів. До його ор­ганізаційної структури вхо­дять: керівництво МінЮсту Укр., патрона­тна служба Міністра юстиції Укр., галузеві і функціональні департа­менти, управління та відділи.