Зеленая книга Украины - 2009 / Зеленая книга Украины - 2009

21. Угруповання звичайнодубових лісів

(Querceta roboris)

з домінуванням у травостої скополії карніолійської (Scopolia carniolica)

Асоціація. Грабово–звичайнодубовий ліс скополієвий (Carpineto (betuli)– Quercetum (roboris) scopoliosum (carniolicae)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 13,1; І; 2; «рідкісні».

Поширення в Україні. Подільська височина (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька області), Кременецькі гори (Тернопільська обл.).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Днища ярів та нижні частини добре дренованих схилів з вологими багатими ґрунтами.

Біотоп. Дубові ліси нейтрофільні.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційованості едифікатора із домінантом травостою – скополією карніолійською (Scopolia carniolica), занесеною до ЧКУ.

Ботаніко-географічна значущість. Домінант трав’яного ярусу – скополія карніолійська – середньоєвропейський гірський вид на північній та північносхідній межі розповсюдження.

Ценотична структура та флористичне ядро. Деревостан двох’ярусний, зімкнутість крон 0,9, у віці 70–90 років висота першого ярусу досягає 20 м,

у ньому домінує дуб звичайний (Quercus robur) з участю ясена звичайного

(Fraxinus excelsior). Другий ярус утворює граб звичайний (Carpinus betulus) з

участю липи серцелистої (Tilia cordata), клена гостролистого (Acer platanoides). Чагарниковий ярус дуже розріджений, у ньому поодиноко зростають бруслина бородавчаста (Euonymus verrucosa), вовчі ягоди звичайні (Daphne mezereum),

ліщина звичайна (Corylus avellana). У трав’яному ярусі, крім домінанта – скополії карніолійської, – поодиноко трапляються неморальні види: зірочник ланцетовидний (Stellaria holostea), переліска багаторічна (Mercurialis perennis),

тонконіг дібровний (Poa nemoralis), підмаренник запашний (Galium odoratum) тощо.

Потенціал відновлюваності. Дуже слабкий.

Режим збереження. Заповідний, заказний.

Забезпеченість охороною. Охороняється в ПЗ «Медобори» (заповідна ділянка «Кременецькі гори») (Тернопільська обл.), ботанічних заказниках загальнодержавного значення «Гайдамацька балка», «Гарячківська дача», «Дашівський», «Іллінецький», «Журавлівська дача» (Вінницька обл.), «Панівецька дача» (Хмельницька обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Сприяння лісовідновленню. Організація моніторингу за станом угруповань.

Джерела інформації. Шеляг-Сосонко и др., 1980; Попович, 2002; ШелягСосонко та ін., 2002.

Ю.Р. Шеляг-Сосонко, П.М. Устименко

22. Угруповання звичайнодубових лісів (Quercetа roboris)

з домінуванням у травостої цибулі ведмежої (Allium ursinum)

Асоціації. Грабово–звичайноясенево–звичайнодубовий ліс ведмежоцибулевий (Carpineto (betuli)–Fraxineto (excelsioris)–Quercetum (roboris) alliosum (ursini)),звичайноясенево–звичайнодубовийлісведмежоцибулевий(Fraxineto (excelsioris)–Quercetum (roboris) alliosum (ursini)), серцелистолипово–грабово– звичайнодубовий ліс ведмежоцибулевий (Tilieto (cordatae)–Carpineto (betuli)– Quercetum (roboris) alliosum (ursini)), серцелистолипово–звичайнодубовий ліс ведмежоцибулевий (Tilieto (cordatae)–Quercetum (roboris) alliosum (ursini)), серцелистолипово–звичайноясенево–звичайнодубовий ліс ведмежоцибулевий (Tilieto (cordatae)–Fraxineto (excelsioris)–Quercetum (roboris) alliosum (ursini)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 11,8; І; 3; «перебувають під загрозою зникнення».

Поширення в Україні. Наддніпровська височина (Черкаська обл., урочище «Матронинський ліс»), Подільська височина (Вінницька, Хмельницька області), околиці м. Києва.

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Днища балок, нижні частини крутих схилів, пологі схили північної та західної експозицій, широкі плоскі внутрішньобалкові водорозділи з вологими сірими лісовими ґрунтами.

Біотоп. Дубові ліси нейтральні.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Звичайний тип асоційованості домінантів різних ярусів. Домінування у трав’яному ярусі цибулі ведмежої (Allium ursinum), занесеної до ЧКУ.

Ботаніко-географічна значущість. Угруповання на північній межі ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро. Двох’ярусний деревостан із зімкнутістю крон 0,8–0,9 і продуктивністю І–ІІ бонітетів. Перший ярус формує едифікатор – дуб звичайний (Quercus robur) (0,6), який у віці 100– 120 років має висоту 26–28 м, тут зростає і ясен звичайний (Fraxinus excelsior) (0,1–0,3). Другий ярус (18–22 м) створюють граб звичайний (Carpinus betulus) (0,1–0,4) та липа серцелиста (Tilia cordata) (0,1–0,3). Поодиноко трапляються клен гостролистий (Acer platanoides), груша звичайна (Pyrus communis), в’яз голий (Ulmus glabra). Чагарниковий ярус не виражений, поодиноко зростають ліщина звичайна (Corylus avellana), бересклет бородавчастий (Euonymus verrucosa), б. європейський (E. europaea). Трав’яний покрив має проективне покриття 30–60%, у ньому домінує цибуля ведмежа (25–50%), флористичне ядро складають типові неморальні види – зірочник ланцетовидний (Stellaria holostea), яглиця звичайна (Aegopodium podagraria), купина багатоквіткова

(Polygonatum multiflorum), медунка темна (Pulmonaria obscura), чина весняна (Lathyrus vernus), переліска багаторічна (Mercurialis perennis), розхідник шорсткий (Glechoma hirsuta), копитняк європейський (Asarum europaeum),

підмаренник запашний (Galium odoratum), зеленчук жовтий (Galeobdolon luteum) тощо.

Потенціал відновлюваності. Слабкий.

Режим збереження. Абсолютної та регульованої заповідності, заказний.

Забезпеченість охороною. Охороняються в НПП «Подільські Товтри», ботанічних заказниках загальнодержавного значення «Гайдамацька балка», «Дяківці», «Іллінецький», «Дашівський» (Вінницька обл.), «Городоцький» (Хмельницька обл.), «Лісники» (Київська обл.), комплексній пам’ятці природи загальнодержавного значення «Холодний яр» (Черкаська обл.) та ін.

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Організація моніторингу за станом угруповань. Потребує вивчення сучасного стану. Створення природнозаповідних територій високих категоріальних рангів.

Джерела інформації. Шеляг-Сосонко, 1971; Шеляг-Сосонко, Курсон, 1979, 1980; Попович, 2002; Шеляг-Сосонко та ін., 2002.

Ю.Р. Шеляг-Сосонко, П.М. Устименко

23. Угруповання звичайнодубових лісів деренових (Quercetа (roboris) cornosа (maris)) та польовокленово– звичайнодубових лісів деренових (Acereto (campestris)–

Quercetа (roboris) cornosа (maris))

Асоціації. Звичайнодубовий ліс дереново–волосистоосоковий (Quercetum (roboris) cornoso (maris)–caricosum (pilosae)), звичайнодубовий ліс дереново– гірськоосоковий (Quercetum (roboris) cornoso (maris)–caricosum (montanae)),

звичайнодубовий ліс дереново–дібровнотонконоговий (Quercetum (roboris) cornoso (maris)–poosum (nemoralis)), звичайнодубовий ліс дереново– егоніховий (Quercetum (roboris) cornoso (maris)–aegonychonosum (purpureocaeruleі)), звичайнодубовий ліс дереново–зеленчуковий (Quercetum (roboris) cornoso (maris)–galeobdolosum (lutei)), звичайнодубовий ліс дереново– конвалієвий (Quercetum (roboris) cornoso (maris)–convallariosum (majalis)),

звичайнодубовий ліс дереново–кореневищноосоковий (Quercetum (roboris) cornoso (maris)–caricosum (rhizinae)), звичайнодубовий ліс дереново– ланцетовиднозірочниковий (Quercetum (roboris) cornoso (maris)–stellariosum (holosteae)), звичайнодубовий ліс дереново–мікеліосоковий (Quercetum (roboris) cornoso (maris)–caricosum (michelii)), звичайнодубовий ліс дереново– парвськоосоковий (Quercetum (roboris) cornoso (maris)–caricosum (brevicollis)),

польовокленово–звичайнодубовий ліс дереново–зеленчуковий (Acereto (campestris)–Quercetum (roboris) cornoso (maris)–galeobdolosum (lutei)),

польовокленово–звичайнодубовий ліс дереново–малобарвінковий (Acereto (campestris)–Quercetum (roboris) cornoso (maris)–vincosum (minoris)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 11,2; І; 2; «перебувають під загрозою зникнення».

Поширення в Україні. Придністров’я (від західної межі Івано-Франківської обл. до північної частини Одеської обл.), Придніпровська височина (у трикутнику між містами Корсунь-Шевченківський, Чигирин та Знам’янка).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Круті схили південної або західної експозицій долин річок басейну Дністра, балок та горбів із сухими дерново-карбонатними або чорноземними опідзоленими ґрунтами на вапняках, мергелях, гіпсах або червоних глинах.

Біотоп. Дубові ліси базифільні.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційованості домінантів деревостану із домінантом чагарникового ярусу, синекологічні оптимуми яких є різними.

Ботаніко-географічна значущість. Острівні угруповання на північно-східній межі поширення.

Ценотична структура та флористичне ядро. Деревостан одноярусний, представлений дубом звичайним (Quercus robur) з незначною домішкою клена польового

(Acer campestre), ясена звичайного (Fraxinus excelsior), граба звичайного (Carpinus betulus). У віці 50–90 років має зімкнутість крон 0,7–0,9, заввишки 18–22 м. За продуктивністю насадження належать до III–IV класів бонітету. Зімкнутість підліску становить 0,2–0,6. Крім дерена справжнього (Cornus mas), який є основою підліску (0,2–0,4), до його складу входять клен татарський (Acer tataricum), свидина кров’яна (Swida sanguinea), ліщина звичайна (Corylus avellana) тощо. У травостої (25–60%) домінантами виступають осока парвська (Carex brevicollis) (20–30%), о. кореневищна (C. rhizina) (20–40%), о. гірська (C. montana) (30%), о. Мікелі (C. michellii) (30–45%) та о. волосиста (C. pilosa) (30–50%), а також зеленчук жовтий (Galeobdolon luteum) (20–30%), конвалія звичайна (Convallaria majalis) (20–30%), егоніхон пурпурово-блакитний (Aegonychon purpureocaeruleum), (20-35 %), зірочник ланцетовидний (Stellaria holostea) (30–45%), тонконіг дібровний (Poa nemoralis) (25–35%). Флористичне ядро складають купина широколиста (Polygonatum latifolium), шоломниця висока (Scutellaria altissima),

лазурник трилопатевий (Laser trilobum), фіалка дивна (Viola mirabilis), гравілат міський (Geum urbanum), медунка темна (Pulmonaria obscura) тощо.

Потенціал відновлюваності. Дуже слабкий у дуба звичайного.

Режим збереження. Абсолютної та регульованої заповідності, заказний.

Забезпеченість охороною. Охороняються у НПП «Подільські Товтри», ботанічних заказниках загальнодержавного значення «Бритавський», «Криве», «Урочище Білянський ліс» (Вінницька обл.), «Панівецька дача» (Хмельницька обл.), гідрологічному заказнику загальнодержавного значення «Сунківський» (Черкаська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Сприяти відновленню угруповань у місцях, порушених внаслідок нераціонального лісокористування. Включення місцезростань рослинних угруповань, що не охороняються, до природнозаповідного фонду.

Джерела інформації. Шеляг-Сосонко, 1971а, б, 1974; Зеленая книга ..., 1987; Попович, 2002; Шеляг-Сосонко та ін., 2002.

Ю.Р. Шеляг-Сосонко, П.М. Устименко

24. Угруповання звичайнодубових лісів кров’яносвидинових

(Quercetа (roboris) swidosа (sanguineae))

з домінуванням у травостої осоки парвської (Carex brevicollis)

Асоціація. Звичайнодубовий ліс кров’яносвидиново–парвськоосоковий (Quercetum (roboris) swidoso (sanguineae)–caricosum (brevicollis)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 12,0; І; 2; «перебувають під загрозою зникнення».

Поширення в Україні. Південна частина Подільської височини (Вінницька, Хмельницька та Тернопільська області).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Широкі, рівні або хвилясті ділянки межиріч Подільської височини із свіжими чорноземними сильноопідзоленими або темно-сірими лісовими суглинистими ґрунтами на лесах.

Біотоп. Дубові ліси базифільні.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційованості домінанта деревостану із домінантом чагарникового ярусу, фітоценотичні оптимуми яких є різними.

Ботаніко-географічна значущість. Рідкісні угруповання на північно-східній межі поширення, трапляються лише в Подільсько-Придніпровській підпровінції Європейсько-Сибірської лісостепової зони.

Ценотична структура та флористичне ядро. Одноярусний деревостан у віці 60–100 років (заввишки 20–30 м) має зімкнутість крон 0,8–0,9 та продуктивність – I або II бонітету. Його формує дуб звичайний (Quercus robur) (0,7–0,9), поодиноко трапляються граб звичайний (Carpinus betulus), ясен звичайний (Fraxinus excelsior), черешня (Cerasus avium), берека (Sorbus torminalis). Густий (0,3–0,5) підлісок створює свидина кров’яна (Swida sanguinea) із участю бересклета бородавчастого (Euonymus verrucosa), б. європейського

(E. europaea), ліщини звичайної (Corylus avellana), гордовини (Viburnum lantana), клена татарського (Acer tataricum). Проективне покриття травостою становить 35–60%, домінує субсередземноморсько-південноєвропейский вид – осока парвська (Carex brevicollis) (20–45%), флористичне ядро складають типові неморальні, переважно світлолюбні, види – осока гірська (Carex montana), грястиця збірна (Dactylis glomerata), конвалія звичайна (Convallaria majalis), переліска багаторічна (Mercurialis perennis), гравілат міський (Geum urbanum), дзвоники ріпчастовидні (Campanula rapunculoides), чина чорна

(Lathyrus niger), зеленчук жовтий (Galeobdolon luteum), зрідка трапляються неморальні субсередземноморські види – купина широколиста (Polygonatum latifolium), шоломниця висока (Scutellaria altissima), лазурник трилопатевий (Laser trilobum) та ін.

Потенціал відновлюваності. Дуже слабкий у дуба звичайного.

Режим збереження. Абсолютної заповідності на еталонних ділянках лісів та об’єктах ПЗФ, заказний – на територіях решти місцезростань.

Забезпеченість охороною. Охороняється у НПП «Подільські Товтри».

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Включення місцезростань рослинних угруповань, що не охороняються, до природно-заповідного фонду. Сприяти відновленню угруповань.

Джерела інформації. Шеляг-Сосонко, 1974; Зеленая книга ..., 1987; Стойко та ін., 1998; Заповідні перлини ..., 2006.

Ю.Р. Шеляг-Сосонко, П.М. Устименко

25. Угруповання звичайнодубових лісів скумпієвих

(Quercetа (roboris) cotinosа (coggygriae))

та звичайноясенево–звичайнодубових лісів скумпієвих (Fraxineto (excelsioris)–Quercetа (roboris) cotinosа (coggygriae))

Асоціації. Звичайнодубовий ліс скумпієвий (Quercetum (roboris) cotinosum (coggygriae)), звичайнодубовий ліс скумпієво–конвалієвий (Quercetum (roboris) cotinoso (coggygriae)–convallariosum (majalis)), звичайнодубовий ліс скумпієво–ланцетовиднозірочниковий (Quercetum (roboris) cotinoso (coggygriae)–stellariosum (holosteae)), звичайнодубовий ліс скумпієво– мікеліосоковий (Quercetum (roboris) cotinoso (coggygriae)–caricosum (michelii)),

звичайнодубовий ліс скумпієво–пірчастокуцоніжковий (Quercetum (roboris) cotinoso (coggygriae)–brachypodiosum (pinnati)), звичайнодубовий ліс скумпієво–рябоперлівковий (Quercetum (roboris) cotinoso (coggygriae)– melicosum (pictae)), звичайноясенево–звичайнодубовий ліс скумпієво– дібровнотонконоговий (Fraxineto (excelsioris)–Quercetum (roboris) cotinoso (coggygriae)–poosum (nemoralis)), звичайноясенево–звичайнодубовий ліс скумпієво–ланцетовиднозірочниковий (Fraxineto (excelsioris)–Quercetum (roboris) cotinoso (coggygriae)–stellariosum (holosteae)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 11,4; І; 2; «перебувають під загрозою зникнення».

Поширення в Україні. Степова зона: Котовський ДЛГ (Одеська обл.) на кордоні з Молдовою, Слов’янський ДЛГ (Донецька обл.); лісостепова зона: Мошногірський кряж (Черкаська обл.).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Круті схили балок різних експозицій і долини р. Сіверського Дінця з дуже сухими дерново-карбонатними або чорноземними опідзоленими ґрунтами на крейді чи лесах.

Біотоп. Дубові ліси базифільні.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційованості домінуючих видів деревостану з домінантом чагарникового ярусу, синекологічні оптимуми яких є різними.

Ботаніко-географічна значущість. Домінант підліску – скумпія звичайна (Cotinus coggygria) – на північній межі ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро. Деревостан одноярусний, зімкнутість крон 0,5–0,8, вік дерев коливається від 60 до 200 років, висота – 10–19 м. Едифікатор – дуб звичайний (Quercus robur) – із значною домішкою ясена звичайного (Fraxinus excelsior) (0,3), трапляються також в’яз граболистий (Ulmus carpinifolia), клен гостролистий (Acer platanoides). У густому (0,4–0,7) підліску домінує скумпія звичайна із домішкою клена татарського (Acer tataricum), дерена звичайного (Cornus mas), жостера проносного (Rhamnus cathartica), бруслини бородавчастої (Euonymus verrucosa), карагани кущової (Caragana frutex), шипшини повстистої (Rosa tomentosa). У середньогустому (35–60%) травостої у відповідності до екотопів домінують зірочник ланцетовидний (Stellaria holostea) (20%), тонконіг дібровний (Poa nemoralis) (15%), конвалія звичайна (Convallaria majalis) (30–40%), перлівка ряба (Melica picta) (15–30%), осока Мікелі (Carex micheliі) (15–35%), куцоніжка пірчаста (Brachypodium pinnatum) (30–45%). Флористичне ядро складають неморальні світлолюбні види – дзвоники персиколисті (Campanula persicifolia), осока волосиста (Carex pilosa), чина чорна (Lathyrus niger), неморальний субсередземноморський вид – егоніхон пурпурово-блакитний (Aegonychon purpureocaeruleum), а також лучні та степові види – шавлія лучна (Salvia pratense), грястиця збірна (Dactylis glomerata), мигдаль степовий (Amygdalus nana), барвінок трав’янистий (Vinca herbacea) тощо.

Потенціал відновлюваності. Дуже слабкий.

Режим збереження. Абсолютної заповідності.

Забезпеченість охороною. Охороняються у НПП «Святі гори».

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Створити заказник або заповідне урочище на території Млієвського лісництва Смілянського ДЛГ Черкаської обл.

Джерела інформації. Шеляг-Сосонко, 1974; Удра, 1983; Зеленая книга ..., 1987; Попович, 2002; Шеляг-Сосонко та ін., 2002.

Ю.Р. Шеляг-Сосонко, П.М. Устименко