Зеленая книга Украины - 2009 / Зеленая книга Украины - 2009

61. Угруповання яворових лісів (Aceretа pseudoplatani) з домінуванням у травостої лунарії оживаючої

(Lunaria rediviva)

Асоціації.Буково–голов’язово–яворовийліслунарієвий(Fageto(sylvaticae)– Ulmeto (glabrae)–Aceretum (pseudoplatani) lunariosum (redivivae)), буково– яворовий ліс лунарієвий (Fageto (sylvaticae)–Aceretum (pseudoplatani) lunariosum (redivivae)), голов’язово–звичайноясенево–яворовий ліс лунарієвий (Ulmeto (glabrae)–Fraxineto (excelsioris)–Aceretum (pseudoplatani) lunariosum (redivivae)), яворовий ліс лунарієвий (Aceretum (pseudoplatani) lunariosum (redivivae)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 11,1–11,2; І; 2; «перебувають під загрозою зникнення».

Поширення в Україні. Українські Карпати: Сколівські Бескиди – Славський ДЛГ (Львівська обл.), Воловецький та Великоберезнянський ДЛГ (Закарпатська обл.), Свидовець-Ясінянський ДЛГ (Закарпатська обл.); Буковинські Карпати (Чернівецька обл.); Придністров’я (Хмельницька обл.).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Помірна кліматична зона на висоті до 500– 700 м н. р. м. на крутих гірських схилах з кам’янистими світлобурими слабокислими середньоскелетними ґрунтами, утвореними на флішових, рідше вулканічних породах.

Біотоп. Яворові ліси (Acer pseudoplatanus).

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційованості домінанта деревостану з домінантом травостою – лунарії оживаючої (Lunaria rediviva) – реліктового виду, занесеного до ЧКУ.

Ботаніко-географічна значущість. Домінанти основних ярусів знаходяться в межах ареалу. Угруповання мають острівне поширення.

Ценотична структура та флористичне ядро. Деревостан III бонітету переважно двох’ярусний із зімкнутістю крон 0,8–0,9. Перший ярус сформований буком лісовим (Fagus sylvatica) з участю ясена звичайного (Fraxinus excelsior), ялиці білої (Abies alba) та в’яза голого (Ulmus glabra) (0,3). У другому ярусі переважає явір (Acer pseudoplatanus) (0,5–0,6). Монодомінантні рослинні угруповання утворені явором. У ярусі підліска поодиноко зростають ліщина звичайна (Corylus avellana), жимолость чорна (Lonicera nigra), смородина карпатська (Ribes carpaticum). У травостої з покриттям 70–90% переважають бореальні, неморальні та монтанні, переважно евтрофні, види, домінує лунарія оживаюча (60–80%) з поодинокою участю безщитника жіночого (Athyrium filix-femina), живокосту серцевидного (Symphytum cordatum),

герані Роберта (Geranium robertianum), переліски багаторічної (Mercurialis perennis), багатоніжки звичайної (Polypodium vulgare), очитка карпатського

(Sedum carpatium), листовика сколопендрового (Phyllitis scolopendrium) та інших.

Потенціал відновлюваності. Задовільний.

Режим збереження. Регульованої заповідності.

Забезпеченість охороною. Охороняються в Ужанському НПП, НПП «Вижницький», НПП «Сколівські Бескиди», НПП «Подільські Товтри».

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Включення місцезростань рослинних угруповань, що не охороняються, до природно-заповідного фонду, організація моніторингу.

Джерела інформації. Голубец, Малиновский, 1969; Милкина, 1975, 1995; Стойко, 1977а; Денисюк, Стойко, 1993; Гадач та ін., 1996; Шеляг-Сосонко, Попович, Устименко, 1997; Стойко та ін., 1998; Шеляг-Сосонко та ін., 2002; Чорней та ін., 2005; Дейнека та ін., 2006.

П.М. Устименко, Л.О. Тасєнкевич, Л.І. Мілкіна

62. Угруповання яворових лісів (Aceretа pseudoplatani) з домінуванням у травостої скополії карніолійської

(Scopolia carniolica)

Асоціації. Буково–яворовий ліс скополієвий (Fageto (sylvaticae)–Aceretum (pseudoplatani) scopoliosum (carniolicae)), яворовий ліс скополієвий (Aceretum (pseudoplatani) scopoliosum (carniolicae)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 11, 1; І; 2; «рідкісні».

Поширення в Україні. Українські Карпати (Сколівські Бескиди) (Львівська обл.).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Стрімкі західні (рідше похилі східні) схили у помірній кліматичній зоні на висоті 500–700 м. н. р. м. з типовими слабокислими бурими середньота дуже скелетними ґрунтами в трансакумулятивних місцеположеннях.

Біотоп. Яворові ліси (Acer pseudoplatanus).

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційованості домінанта деревостану з домінантом травостою – скополією карніолійською (Scopolia carniolica), реліктовим видом, занесеним до ЧКУ.

Ботаніко-географічна значущість. Домінанти основних ярусів поширені в межах ареалу. Угруповання мають острівне поширення.

Ценотична структура та флористичне ядро. Деревостан одноярусний із зімкнутістю крон 0,5–0,6. Його утворює явір (Acer pseudoplatanus), який у віці

50–60 років досягає висоти 20–22 м і має продуктивність II бонітету. Поодиноко зростають ялина європейська (Picea abies), ялиця біла (Abies alba), бук лісовий (Fagus sylvatica), який подекуди співдомінує. Підлісок негустий (0,1), сформований ліщиною звичайною (Corylus avellana), вербою козячою (Salix carpea), жимолостю пухнатою (Lonicera xylosteum). Флористичне ядро травостою утворене неморальними, рідше монтанними і бореальними видами – скополією карніолійською (85–90%), лунарією оживаючою (Lunaria rediviva), листовиком сколопендровим (Phyllitis scolopendrium), багаторядником шипуватим (Polystichum aculeatum), безщитником жіночим (Athyrium filix-femina),

яглицею звичайною (Aegopodium podagraria), живокостом серцевидним

(Symphytum cordatum), зірочником гайовим (Stellaria nemorum), фегоптерисом з’єднаним (Phegopteris connectilis). Моховий ярус відсутній.

Потенціал відновлюваності. Задовільний.

Режим збереження. Регульованої заповідності, заказний.

Забезпеченість охороною. Охороняються в НПП «Сколівські Бескиди», ботанічній пам’ятці природи загальнодержавного значення «Урочище Осій» (Івано-Франківська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Включення місцезростань рослинних угруповань, що не охороняються, до природно-заповідного фонду, організація моніторингу. Сприяння природному відновленню порушених угруповань.

Джерела інформації. Стойко та ін., 1980, 1998; Шеляг-Сосонко та ін., 2002; Дейнека та ін., 2006.

П.М. Устименко, Л.І. Мілкіна, Л.О. Тасєнкевич

63. Угруповання яворових лісів

(Aceretа pseudoplatani)

з домінуванням у травостої цибулі ведмежої (Allium ursinum)

Асоціації. Буково–яворовий ліс ведмежоцибулевий (Fagetо (sylvaticae)– Aceretum (pseudoplatani) alliosum (ursini)), яворовий ліс ведмежоцибулевий (Aceretum (pseudoplatani) alliosum (ursini)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 11,8; І; 3; «перебувають під загрозою зникнення».

Поширення в Україні. Українські Карпати (Львівська та Закарпатська області).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Помірна кліматична зона на висоті близько 450 м н. р. м. з типовими (сильнонасиченими) бурими сильноскелетними гірсько-лісовими ґрунтами біля підніжжя схилів.

Біотоп. Яворові ліси (Acer pseudoplatanus).

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Звичайний тип асоційованості домінанта головного ярусу з домінантом травостою – цибулі ведмежої (Allium ursinum) – реліктового виду, занесеного до ЧКУ.

Ботаніко-географічна значущість. Острівні угруповання, домінанти основних ярусів знаходяться в межах ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро. Деревостан одно-, двох’ярусний із зімкнутістю крон 0,5–0,7. У монодомінантних деревостанах домінує явір

(Acer pseudoplatanus), у полідомінантних – перший ярус формує бук лісовий (Fagus sylvatica) (0,2–0,3), другий – явір (0,4). Поодиноко тут трапляються ясен звичайний (Fraxinus excelsior), осика (Populus tremula), вільха сіра (Alnus incana). У добре вираженому підліску (0,1–0,3) зростають дерен справжній (Cornus mas), ліщина звичайна (Corylus avellana), бузина червона (Sambucus rasemosa), жимолость чорна (Lonicera nigra). Травостій з покривом 50–60% утворюють неморальні монтанні, рідше бореальні, та азональні евтрофні, переважно нейтрофільні та слабоацидофільні види – цибуля ведмежа (50%), кремена біла (Petasites albus), живокіст серцевидний (Symphytum cordatum), підмаренник чіпкий (Galium aparine), яглиця звичайна (Aegopodium podagraria), чистяк лісовий (Stachys sylvatica), зірочник ланцетовидний (Stellaria holostea) та з. гайовий (S. nemorum), жовтець повзучий

(Ranunculus repens), лунарія оживаюча (Lunaria rediviva), скополія карніолійська (Scopolia carniolica). Моховий покрив відсутній.

Потенціал відновлюваності. Добрий.

Режим збереження. Заказний.

Забезпеченість охороною. Охороняються в Ужанському НПП, ботанічній пам’ятці природи місцевого значення в Дубинському лісництві Скoлівського ДЛГ (Львівська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Організація моніторингу. Обмежене лісокористування, що не призводить до зменшення частки едифікаторних видів та скорочення ареалу.

Літературні джерела. Тасенкевич, 1976; Стойко и др., 1980а; Стойко та ін., 1982, 1991, 1998; Шеляг-Сосонко та ін., 2002.

П.М. Устименко, Л.О. Тасєнкевич

64. Угруповання буково–ялицевих лісів

(Fageto (sylvaticae)–Abietа (albae))

та грабово–буково–ялицевих лісів

(Carpineto (betuli)–Fageto (sylvaticae)–Abietа (albae))

Асоціації. Буково–ялицевий ліс волосистоосоковий (Fageto (sylvaticae)– Abietum (albae) caricosum (pilosae)), грабово–буково–ялицевий ліс запашнопідмаренниковий (Carpineto (betuli)–Fageto (sylvaticae)–Abietum (albae) galiosum (odorati)), грабово–буково–ялицевий ліс зеленчуковий (Carpineto (betuli)–Fageto (sylvaticae)–Abietum (albae) galeobdolosum (lutei)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 13,5; І; 2; «рідкісні».

Поширення в Україні. Східна частина Розточчя (Львівська обл.).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Підвищення на плато, сухі верхні частини схилів з сірими або темно-сірими лісовими ґрунтами.

Біотоп. Гірські та передгірні ялицеві ліси (Abies alba).

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний для рівнинної частини України тип асоційованості домінуючих видів деревостану реліктових лісів.

Ботаніко-географічна значущість. Ялиця біла (Abies alba) знаходиться за межами суцільного поширення, а бук лісовий (Fagus sylvatica) – на північносхідній межі поширення.

Ценотична структура та флористичне ядро. Двох’- чи триярусний деревостани із зімкнутістю крон 0,7–0,9. Перший ярус (0,2–0,3) утворює ялиця біла І–ІІ бонітетів з домішкою ясена звичайного (Fraxinus excelsior). У другому ярусі (0,4–0,6) переважає бук лісовий І бонітету з участю явора (Acer pseudoplatanus), клена гостролистого (A. platanoides), осики (Populus tremula). У розрідженому третьому ярусі (0,1–0,2) переважає граб звичайний (Carpinus betulus) ІІ–ІІІ бонітетів. Ярус підліску не виражений, поодиноко ростуть ліщина звичайна (Corylus avellana), бруслина бородавчаста (Euonymus verrucosa) та б. європейська (E. europaea). У травостої з покриттям 30–40% переважають осока волосиста (Carex pilosa), підмаренник запашний (Galium odoratum), зеленчук жовтий (Galeobdolon luteum). Постійно зростають зубниця бульбиста (Dentaria bulbifera), медунка темна (Pulmonaria obscura), безщитник жіночий (Athyrium filix-femina), яглиця звичайна (Aegopodium podagraria), анемона дібровна (Anemone nemorosa) та інші.

Потенціал відновлюваності. Добрий у бука лісового, слабкий у ялиці білої.

Режим збереження. Заказний.

Забезпеченість охороною. Не охороняються.

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Організація моніторингy. Включення місцезростань рослинних угруповань до природно-заповідного фонду. Здійснення диференційованих заходів охорони.

Джерела інформації. Голубец, Стойко, 1979; Шеляг-Сосонко та ін., 2002.

П.М. Устименко

65. Угруповання звичайнодубово–ялицевих лісів

(Querceto (roboris)–Abietа (albae))

Асоціації. Звичайнодубово–ялицевий ліс залозистозубницевий (Querceto (roboris)–Abietum (albae) dentariosum (glandulosae)), звичайнодубово– ялицевий ліс зеленомоховий (Querceto (roboris)–Abietum (albae) hylocomiosum)), звичайнодубово–ялицевий ліс квасеницевий (Querceto (roboris)–Abietum (albae) oxalidosum (acetosellae)), звичайнодубово–ялицевий ліс чоловічощитниковий (Querceto (roboris)–Abietum (albae) dryopteridosum (filix-maris)), звичайнодубово–ялицевий ліс чорницево–рунянковий (Querceto (roboris)–Abietum (albae) vacciniosum (myrtilli)–polytrichosum),

звичайнодубово–ялицевий ліс яглицевий (Querceto (roboris)–Abietum (albae) aegopodiosum (podagrariae)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 12,5–13,1; І; 2; «перебувають під загрозою зникнення».

Поширення в Україні. Буковинські Карпати (Чернівецька обл.), Передкарпаття (околиці м. Дрогобича, м. Стрия, м. Самбора, м. Трускавця, м. Добрoмиля (Львівська обл.), м. Коломиї (Івано-Франківська обл.)).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Положисті і слабоположисті схили до 10–120 тіньових експозицій або південні і південно-західні сильно спадисті випуклі ділянки схилів та горби на висотах 300–500 м н. р. м. у смузі перекриття ареалів дуба і ялиці, місцезростання характеризуються добре зволоженими дерновопідзолистими часто поверхнево-оглеєними ґрунтами.

Біотоп. Гірські та передгірні ялицеві ліси.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційованості домінуючих видів у деревостані, які є різними за еколого-ценотичними особливостями.

Ботаніко-географічна значущість. Едифікатор – ялиця біла (Abies alba) –

знаходиться на північно-східній межі поширення. Співедифікатор – дуб звичайний (Quercus robur) – на верхній висотній межі зростання.

Ценотична структура та флористичне ядро. Деревостан складної будови із зімкнутістю крон 0,7–0,8 продуктивністю I–Ia бонітетів. Перший, панівний, середньозімкнутий (0,4) ярус утворює ялиця біла, у другому (0,3–0,4) переважає дуб звичайний з участю граба звичайного (Carpinus betulus),

явора (Acer pseudoplatanus), липи серцелистої (Tilia cordata). У несформованому підліску ростуть ліщина звичайна (Corylus avellana), жимолость пухната (Lonicera xylosteum), ожина шорстка (Rubus hirtus) та ін. У флористично багатому травостої з участю чагарничків домінують неморальні види – зеленчук жовтий (Galeobdolon luteum), підмаренник пахучий (Galium odoratum), яглиця звичайна (Aegopodium podagraria), зубниця залозиста (Dentaria glandulosa), щитник чоловічий (Dryopteris filix-mas). Рідше трапляються бореальні види – квасениця звичайна (Oxalis acetosella), чорниця (Vaccinium myrtillus), одинарник європейський (Trientalis europaea) та мохи.

Потенціал відновлюваності. Задовільний.

Режим збереження. Заказний.

Забезпеченість охороною. Охороняються в лісовому заказнику загальнодержавного значення «Петрівецький» (Чернівецька обл.), ботанічному заказнику загальнодержавного значення «Кливський» (Івано-Франківська обл.), Трускавецькій санаторно-куротній зоні (Львівська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Включення місцезростань рослинних угруповань, що не охороняються, до природно-заповідного фонду. Потребує додаткового вивчення сучасного стану. Організація моніторингу.

Джерела інформації. Стойко, 1966, 1977; Горохова, Солодкова, 1970; ШелягСосонко, Андрієнко, 1973; Шеляг-Сосонко, 1977; Стойко и др., 1980а; Стойко, Вантух, 1988; Стойко та ін., 1991; Шеляг-Сосонко та ін., 2002.

С.М. Стойко, П.М. Устименко