Зеленая книга Украины - 2009 / Зеленая книга Украины - 2009

діаметр стовбурів 50 см і більше, зімкнутість крон – 0,9, продуктивність – II–III бонітетів. Другий, розріджений, ярус утворює тис негній-дерево. У трав’яному ярусі домінує зубниця п’ятилиста (Dentaria quinquefolia) (до 40%) або домінант не виражений, трав’яний покрив розріджений (менше 10%). У складі угруповань трапляються типові неморальні види, такі як підмаренник запашний (Galium odoratum), переліска багаторічна (Mercurialis perennis), купина пахуча (Polygonatum odoratum), підсніжник складчастий (Galanthus plicatus), гніздівка звичайна (Neottia nidus-avis), арум видовжений (Arum elongatum), щитник чоловічий (Dryopteris filix-mas).

Потенціал відновлюваності. Задовільний.

Режим збереження. Абсолютної або регульованої заповідності, заказний.

Забезпеченість охороною. Охороняються в Ялтинському гірсько-лісовому ПЗ*, ландшафтному заказнику загальнодержавного значення «Великий каньйон Криму» (АР Крим).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Організація моніторингу за станом угруповань. Включення місцезростань рослинних угруповань, що не охороняються, до природно-заповідного фонду і до територій екомережі. Дослідження популяцій тису негній-дерево.

Джерела інформації. Дидух, 1985, 1992.

Л.П. Вакаренко, Я.П. Дідух

* – адміністративні адреси природно-заповідних територій найвищого категоріального рангу (БЗ, ПЗ, НПП) наведені в окремому переліку на с. 439-441.

2. Угруповання букових лісів тисових

(Fagetа (sylvaticae) taxosа (baccatae))

та ялицево–букових лісів тисових

(Abieto (albae)–Fagetа (sylvaticae) taxosа (bacсatae))

Асоціації. Буковий ліс тисовий (Fagetum (sylvaticae) taxosum (baccatae)),

буковий ліс тисово–запашнопідмаренниковий (Fagetum (sylvaticae) taxoso (baccatae)–galiosum (odorati)), буковий ліс тисово–перелісковий (Fagetum (sylvaticae) taxoso (baccatae)–merсurialidosum (perennis)), буковий ліс тисово–плющовий (Fagetum (sylvaticae) taxoso (baccatae)–hederosum (helicis)), буковий ліс тисово–хейфлеровосеслерієвий (Fagetum (sylvaticae) taxoso (baccatae)–sesleriosum (heuflerianae)), буковий ліс тисово– чорницевий (Fagetum (sylvaticae) taxoso (baccatae)–vacciniosum (myrtilli)), ялицево–буковий ліс тисовий (Abieto (albae)–Fagetum (sylvaticae) taxosum (bacсatae)), ялицево–буковий ліс тисово–ведмежоцибулевий (Abieto (albae)–Fagetum (sylvaticae) taxosо (bacсatae)–alliosum (ursini)),

ялицево–буковий ліс тисово–волосистоосоковий (Abieto (albae)–Fagetum (sylvaticae) taxoso (baccatae)–caricosum (pilosae)), ялицево–буковий ліс тисово–запашнопідмаренниковий (Abieto (albae)–Fagetum (sylvaticae) taxosо (bacсatae)–galiosum (odorati)), ялицево–буковий ліс тисово– зеленчуковий (Abieto (albae)–Fagetum (sylvaticae) taxosо (bacсatae)– galeobdolosum (lutei)), ялицево–буковий ліс тисово–перелісковий (Abieto (albae)–Fagetum (sylvaticae) taxosо (bacсatae)–merсurialidosum (perennis)),

ялицево–буковий ліс тисово–плющовий (Abieto (albae)–Fagetum (sylvaticae) taxosо (bacсatae)–hederosum (helicis)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 12,8-15,5; І; 1, 2; «рідкісні».

Поширення в Україні. Закарпаття, Передкарпаття (басейн р. Прут), Сколівські Бескиди, Буковина (басейни річок Сірет і Сучава), спорадично у регіоні.

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Помірна кліматична зона. Рівні ділянки і круті схили у межах висот від 250 до 1500 м н. р. м. зі світло-сірими опідзоленими і бурими лісовими ґрунтами, що підстилаються третинними піщаниками чи вапняками.

Біотоп. Букові ліси Західної України.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Унікальний тип асоційованості домінанта підліску – тиса негній-дерево (Taxus baccata) – реліктового виду, занесеного до ЧКУ, із домінантами трав’яно-чагарничкового ярусу, якими є реліктові види (плющ звичайний (Hedera helix)) чи види, занесені до ЧКУ (цибуля ведмежа (Allium ursinum)). Рідкісний тип асоційованості домінанта підліску – тиса негній-дерево – із типовими домінуючими видами деревостану та травостою.

Ботаніко-географічна значущість. Острівні угруповання, співедифікатором яких є ялиця біла (Abies alba), що знаходиться на північно-східній межі поширення, домінант підліску – тис негній-дерево – в диз’юнктивній частині ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро. Деревостани одночи двох’ярусної будови із зімкнутістю крон 0,5–0,9. Перший основний ярус утворює бук лісовий (Fagus sylvatica) II–IV бонітетів, заввишки 8–25 м; у Передкарпатті співдомінує ялиця біла. У другому, розрідженому, ярусі зростають явір (Acer pseudoplatanus), липа серцелиста (Tilia cordata), граб звичайний (Carpinus betulus), ясен звичайний (Fraxinus excelsior), дуб скельний (Quercus petraea). В ярусі підліску переважає тис негній-дерево (0,2–0,4), який у віці 20–200 років – заввишки 3–6 м. Поодиноко зростають жимолость пухната (Lonicera xylosteum) та ж. чорна (L. nigra), горобина звичайна (Sorbus aucuparia). Трав’яно-чагарничковий покрив розріджений (30%). Домінантами виступають плющ звичайний, сеслерія Хейфлерова (Sesleria heufleriana), чорниця (Vaccinium myrtillus), осока волосиста (Carex pilosa), підмаренник запашний (Galium odoratum), переліска багаторічна (Mercurialis perеnnis), цибуля ведмежа. Постійно зростають валеріана трикрила (Valeriana tripteris), ожика лісова (Luzula sylvatica), ортилія однобока (Orthilia secunda), костриця велетенська (Festuca gigantea), копитняк європейський (Asarum europaeum), щитник чоловічий (Dryopteris filix-mas).

Потенціал відновлюваності. Задовільний чи добрий.

Режим збереження. Заповідний і заказний.

Забезпеченість охороною. Охороняються у Карпатському БЗ, НПП «Сколівські Бескиди», ботанічному заказнику загальнодержавного значення «Княждвірський» (Івано-Франківська обл.), ботанічній пам’ятці природи загальнодержавного значення «Тисовий Яр» (Чернівецька обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Організація моніторингу за станом угруповань. Сприяння відновленню тису негній-дерево. Залучення місцезростань рослинних угруповань у Підбузькому лісництві до природно-заповідного фонду.

Джерела інформації. Тасенкевич, 1976; Стойко, 1977а; Стойко и др., 1980; Стойко, Тасєнкевич, Мілкіна, 1982; Буняк, 1986; Зеленая книга ..., 1987; Стойко та ін., 1991, 1998; Шеляг-Сосонко, Попович, Устименко, 1997; Шеляг-Сосонко та ін., 2002.

П.М. Устименко, Л.І. Мілкіна, Л.О. Тасєнкевич

3. Угруповання букових лісів (Fagetа sylvaticae) з домінуванням барвінку малого (Vinca minor)

Асоціація. Буковий ліс малобарвінковий (Fagetum (sylvaticae) vincosum (minoris)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 11,1; І; 2; «перебувають під загрозою зникнення».

Поширення в Україні. Львівська обл. (Розточчя, Гологори), Тернопільська обл. (Кременецькі гори), Передкарпаття, Буковина (Хотинська височина).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Верхні частини північних пологих схилів у помірно-теплій кліматичній зоні із світло-бурими ґрунтами або ґрунтами, сформованими на карбонатних породах.

Біотоп. Букові ліси Західної України.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційованості домінуючих видів, де домінантом травостою є реліктовий вид – барвінок малий (Vinca minor).

Ботаніко-географічна значущість. Едифікатор – бук лісовий (Fagus sylvatica) – на рівнині знаходиться на північно-східній межі поширення.

Ценотична структура та флористичне ядро. Різновіковий деревостан із зімкнутістю крон 0,9–1,0 і продуктивністю І–ІІ бонітетів утворює бук лісовий, заввишки 27–28 м. Часто другий, розріджений, ярус (0,1) формує граб звичайний (Carpinus betulus). У несформованому підліску зростають ліщина звичай-

на (Corylus avellana), гордовина (Viburnum lantana), бузина чорна (Sambucus nigra), бруслина європейська (Euonymus europaea) та б. бородавчаста (E. verrucosa). У травостої (70%) домінує барвінок малий (60%). Поcтійно зростають неморальні види – копитняк європейський (Asarum europaeum),

апозерис смердючий (Aposeris foetida), щитник чоловічий (Dryopteris filixmas), зірочник ланцетовидний (Stellaria holostea), підлісник європейський (Sanicula europaea). Моховий покрив не виражений, куртинами трапляється рунянка ялівцева (Polytrichum juniperinum).

Потенціал відновлюваності. Добрий.

Режим збереження. Абсолютної заповідності (у ПЗ), заказний – на територіях решти місцезростань.

Забезпеченість охороною. Охороняється у ПЗ «Розточчя».

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Лісогосподарські заходи, спрямовані на збереження та відновлення угруповань.

Джерела інформації. Стойко, 1977, 1977а; Солодкова та ін., 1980; Стойко и др., 1980; Зеленая книга ..., 1987; Стойко, Вантух, 1988; Шеляг-Сосонко та ін., 2002.

П.М. Устименко, Л.О. Тасєнкевич

4. Угруповання букових лісів (Fagetа sylvaticae)

з домінуванням у травостої листовика сколопендрового (Phyllitis scolopendrium)

Асоціації. Голов’язово–буковий ліс сколопендроволистовиковий (Ulmeto (glabrae)–Fagetum (sylvaticae) phyllitidosum (scolopendrii)), яворово–буковий ліс сколопендроволистовиковий (Acereto (pseudoplatani)–Fagetum (sylvaticae) phyllitidosum (scolopendrii)), яворово–звичайноясенево–буковий ліс сколопендроволистовиковий (Acereto (pseudoplatani)–Fraxineto (excelsioris)–Fagetum (sylvaticae) phyllitidosum (scolopendrii)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 11,6–11,8; І; 2; «рідкісні».

Поширення в Україні. Українські Карпати (Угольський лісовий масив) (Закарпатська обл.).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Прохолодна кліматична зона на висотах 650–1000 м н. р. м. на схилах різних експозицій вапнякової гряди крутизною 20–300, переважно на темно-бурих суглинистих дуже скелетних буроземах.

Біотоп. Букові ліси Західної України.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційованості домінуючих видів деревостану із домінантом травостою – листовиком сколопендровим (Phyllitis scolopendrium).

Ботаніко-географічна значущість. Острівні угруповання, домінант травостою яких знаходиться на межі ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро. Деревостани двох’ярусні різновікові із зімкнутістю крон 0,7–0,8. Перший основний ярус формує бук лісовий (Fagus sylvatica) із домішкою ясена звичайного (Fraxinus excelsior).

Другийярусутворюєявір(Acerpseudoplatanus)абов’язголий(Ulmusglabra). Всі деревні породи ростуть за III–IV бонітетами. Підлісок розріджений, але багатий на види, серед яких трапляються горобина звичайна (Sorbus aucuparia),

жимолость чорна (Lonicera nigra), ліщина звичайна (Corylus avellana), бузина червона (Sambucus racemosa), смородина блискуча (Ribes lucidum), аґрус відхилений (Grossularia reclinata).

Проективне покриття травостою — 20%. Формують його, в основному, папороті: листовик сколопендровий (10–15%), безщитник жіночий (Athyrium filix-femina), щитник чоловічий (Dryopteris filix-mas), багаторядник Брауна (Polystichum brauniі) та б. шипуватий (P. aculeatum), рідше трапляються кропива дводомна (Urtica dioica), зубниця бульбиста (Dentaria bulbifera), живокіст серцевидний (Symphytum cordatum), костриця гірська (Festuca drymeja).

Моховий ярус слабо розвинений, його формують різомній крапчастий (Rhizomnium punctatum), гілокомій блискучий (Hylocomium splendens).

Потенціал відновлюваності. Задовільний.

Режим збереження. Регульованої заповідності.

Забезпеченість охороною. Охороняються у Карпатському БЗ.

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Організація моніторингу за станом угруповань.

Джерела інформації. Тасенкевич, 1976; Стойко и др., 1980; Стойко, Тасенкевич, 1980; Шеляг-Сосонко, Попович, Устименко, 1997; Шеляг-Сосонко та ін., 2002.

П.М. Устименко, Л.О. Тасєнкевич

5. Угруповання букових лісів (Fagetа sylvaticae) з домінуванням у травостої лунарії оживаючої

(Lunaria rediviva)

Асоціації. Буковий ліс лунарієвий (Fagetum (sylvaticae) lunariosum (redivivae)), яворово–буковий ліс лунарієвий (Acereto (pseudoplatani)–Fagetum (sylvaticae) lunariosum (redivivae)), ялицево–буковий ліс лунарієвий (Abieto (albae)– Fagetum (sylvaticae) lunariosum (redivivae)), ялицево–ялиново–буковий ліс лунарієвий (Abieto (albae)–Piceeto (abietis)–Fagetum (sylvaticae) lunariosum (redivivae)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 11,5–12,6; І; 2; «рідкісні».

Поширення в Україні. Українські Карпати (Буковинські Карпати, Бескиди, Сянсько-Стрийська верховина, Угольсько-Широколужанський лісовий масив, Ґорґани).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Пологі чи досить круті схили, міжсхилові зниження зі свіжими бурими лісовими ґрунтами, підніжжя вапнякових скель, покритих крупним, пересипаним вологим гумусним дрібноземом, щебенем, у межах висот 500–800 (1100) м н. р. м. як на вапнякових, так і на флішових породах.

Біотоп. Букові ліси Західної України.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційованості домінуючих видів головного ярусу з домінантом травостою, яким є лунарія оживаюча (Lunaria rediviva) – реліктовий вид широколистяних лісів, занесений до ЧКУ.

Ботаніко-географічна значущість. Острівні угруповання. Співедифікатори – ялиця біла (Abies alba), ялина європейська (Picea abies) – знаходяться на північно-східній та південно-східній межі ареалу відповідно.

Ценотична структура та флористичне ядро. Деревостани І–ІІ бонітетів складної будови із зімкнутістю крон 0,6–0,8. Чисті деревостани (0,7–0,8) утворює бук лісовий (Fagus sylvatica), який у віці 150 років – заввишки 35–38 метрів. Він же домінує і у складних деревостанах, утворюючи перший ярус. Часто співдомінує ялиця біла (0,3–0,4), поодиноко тут трапляється ясен звичайний (Fraxinus excelsior). Другий ярус (25–27 м) утворюють співдомінанти – ялина європейська, явір (Acer pseudoplatanus) з домішкою в’яза голого (Ulmus glabra), граба звичайного (Carpinus betulus). У підліску поодиноко зростають ліщина звичайна (Corylus avellana), бузина чорна (Sambucus nigra), б. червона (S. racemosa), шипшина повисла (Rosa pendulina). Травостій із покриттям 50–90% утворюють лунарія оживаюча (40–85%), листовик сколопендровий

(Phyllitis scolopendrium), кропива дводомна (Urtica dioica), безщитник жіночий (Athyrium filix-femina), багаторядник шипуватий (Polystichum aculeatum),

розрив-трава звичайна (Impatiens noli-tangere), переліска багаторічна

(Mercurialis perennis), живокіст серцевидний (Symphytum cordatum) та інші.

Потенціал відновлюваності. Добрий.

Режим збереження. Абсолютної та регульованої заповідності в об’єктах ПЗФ, заказний – на територіях решти місцезростань.

Забезпеченість охороною. Охороняються у Карпатському БЗ, Карпатському НПП, Ужанському НПП, НПП «Вижницький», НПП «Сколівські Бескиди».

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Віднесення до заповідної зони у БЗ та НПП. Включення місцезростань рослинних угруповань, що не охороняються, до природно-заповідного фонду. Сприяння природному відновленню угруповань. Організація моніторингу за станом угруповань.

Джерела інформації. Косець, 1949, 1954; Горохова, Солодкова, 1970; Тасенкевич, 1976; Стойко и др., 1980; Стойко, Тасєнкевич, Мілкіна, 1982; Мілкіна, 1984, 1987, 1990а, 1993; Милкина, 1995; Устименко, Попович, 1995; Попович, Устименко, 1997; Шеляг-Сосонко, Попович, Устименко, 1997; Стойко та ін., 1998; Шеляг-Сосонко та ін., 2002; Соломаха та ін., 2004; Чорней та ін., 2005; Дейнека та ін., 2006.

П.М. Устименко, Л.І. Мілкіна, Л.О. Тасєнкевич

6. Угруповання букових лісів (Fagetа sylvaticae) з домінуванням плюща звичайного (Hedera helix)

Асоціації. Буковий ліс плющовий (Fagetum (sylvaticae) hederosum (helicis)), грабово-буковий ліс плющовий (Carpineto (betuli)–Fagetum (sylvaticae) hederosum (helicis)), грабово–звичайнодубово–буковий ліс плющовий

(Carpineto (betuli)–Querceto (roboris)–Fagetum (sylvaticae) hederosum (helicis)), ялицево–буковий ліс плющовий (Abieto (albae)–Fagetum (sylvaticae) hederosum (helicis)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 12,4; І; 3; «перебувають під загрозою зникнення».

Поширення в Україні. Львівська обл. (Гологори, Розточчя), Тернопільська обл. (Кременецькі гори), Чернівецька обл. (Хотинська височина), Українські Карпати (Ґорґани, Сколівські Бескиди).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Рівнинні місцезростання: верхів’я горбів (верхні частини стрімких схилів південних експозицій), вздовж схилів сідловин і балок у межах висот 280–470 м н. р. м. із сірими опідзоленими ґрунтами, підстеленими лесом або сформованими на карбонатних породах.

Українські Карпати: у помірній кліматичній зоні (700 м н. р. м.) на теплих схилах західної та південної експозицій із слабокислими та нейтральними буроземними ґрунтами у смугах проходження вапнистих геологічних відкладів.

Біотоп. Букові ліси Західної України.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Звичайний тип асоційованості пануючих видів, де домінантом трав’яно-чагарничкового ярусу є реліктовий вид – плющ звичайний (Hedera helix).