Зеленая книга Украины - 2009 / Зеленая книга Украины - 2009

Біотоп. Різнотравно-гісопові угруповання на карбонатах Середньоруської височини та Донецького кряжу.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Звичайний тип асоційованості домінанта та співдомінантів. Домінант – гісоп крейдяний (Hyssopus cretaceus) – занесений до ЧКУ та ЄЧС. Співдомінанти – ранник крейдяний

(Scrophularia cretacea), полин суцільнобілий (Artemisia hololeuca) – занесені до ЧКУ, ЄЧС та ЧК МСОП.

Ботаніко-географічна значущість. Домінант (гісоп крейдяний) та співдомінанти (ранник крейдяний та полин суцільнобілий) є вузькими кретофільними ендеміками басейнів річок Сіверського Дінця та Дону.

Ценотична структура та флористичне ядро. Одноярусні, досить розріджені угруповання. Загальне проективне покриття становить 30–35%, у тому числі едифікатора – гісопа крейдяного – 10–20%, співдомінантів у різних угрупованнях – до 10%. У складі трав’яно-чагарничкового ярусу переважають кретофільні види, серед яких багато ендемічних, а саме: юрінея короткоголова (Jurinea brachycephala), ранник крейдяний (Scrophularia cretacea), громовик донський (Onosma tanaitica), смілка крейдяна (Silene cretacea) тощо.

Потенціал відновлюваності. Дуже слабкий.

Режим збереження. Регламентованої заповідності, заказний.

Забезпеченість охороною. Охороняються в Українському степовому ПЗ (відділення «Крейдова флора»), НПП «Святі гори», ботанічних заказниках місцевого значення «Крейдяна рослинність біля с. Кірове» (Донецька обл.), «Крейдяні відслонення» (Луганська обл.), «Крейдяний» (Харківська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Впровадження на заповідних територіях заходів (регламентоване випасання тощо), які сприяють підтриманню оптимального стану угруповань. Картування нових місцезнаходжень, включення місцезростань, що не охороняються, до природно-заповідного фонду та до структурних елементів екомережі.

Джерела інформації. Гринь, 1973; Перспективная сеть…, 1987; Кондратюк и др., 1988; Ткаченко та ін., 1998; Вакаренко, Дубина, 2006.

Л.П. Вакаренко

108. Угруповання формації грабельків Бекетова

(Erodieta beketowii)

Асоціації. Валіськокострицево–бекетовограбелькова (Erodietum (beketowii) festucosum (valesiacae)), вапнолюбнобедренцево–бекетовограбелькова (Erodietum (beketowii) pimpinellosum (titanophilae)), гранітночебрецево– бекетовограбелькова (Erodietum (beketowii) thymosum (granitici)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 15,0–17,0; І; 1; «рідкісні».

Поширення в Україні. Середня течія річок Кальміус та Кальчик (Донецька обл.).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Гранітні скелі, осипи, відслонення доломітів та сланців.

Біотоп. Петрофітні угруповання на гранітах.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційованості. Домінант – грабельки Бекетова (Erodium beketowii) – занесений до ЧKУ, ЄЧС та ЧК МСОП.

Ботаніко-географічна значущість. Домінант – вузький ендемік.

Ценотична структура та флористичне ядро. Розріджені агломеративні зарості із загальним проективним покриттям до 40%. Домінант – грабельки Бекетова – має досить низьке проективне покриття (до 25%), співдомінантами (з покриттям до 15–20%) виступають чебрець гранітний (Thymus graniticus), бедринець вапнолюбний (Pimpinella titanophila) та костриця валіська (Festuca

valesiaca). У складі угруповань переважають облігатно-петрофільні види, серед яких багато ендемічних, а саме: чебрець гранітний, ковила гранітна (Stipa graniticola), маренка гранітна (Asperula graniticola), юринея гранітна (Jurinea granitica), ранник донецький (Scrophularia donetzica). Трапляються також широкоареальні петрофітно-степові види – полин австрійський (Artemisia austriaca), головачка уральська (Cephalaria uralensis), ковила волосиста (Stipa capillata) тощо.

Потенціал відновлюваності. Дуже слабкий.

Режим збереження. Абсолютної заповідності.

Забезпеченість охороною. Охороняються в Українському степовому ПЗ (Кальміуське відділення).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Включення місцезростань до територій екомережі. Пошук та картування нових місцезнаходжень. Моніторинг стану угрупованнь.

Джерела інформації. Зеленая книга..., 1987; Генов, Ілляшенко, Мовчан та ін., 1991.

Л.П. Вакаренко

109. Угруповання формації люцерни скельної (Medicageta rupestris)

Асоціації. Кримськочаберово–скельнолюцернова (Medicagetum (rupestris) saturejosum (tauricae)), стевеносонцецвітово–скельнолюцернова (Medicagetum (rupestris) helianthemosum (stevenii)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 16,4; І; 1; «рідкісні».

Поширення в Україні. Гірський Крим, передгір’я.

Азовське

море

Фізико-географічні умови. На верхніх частинах (карнизах) стрімких схилів вапнякових відслонень, де внаслідок дренажу або змиву формуються екстремально посушливі умови.

Біотоп. Томіляри.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Унікальний тип асоційованості. Домінант – люцерна скельна (Medicago rupestris) – занесена до ЧКУ.

Ботаніко-географічна значущість. Рідкісні ендемічні угруповання, домінант яких є вузьким ендеміком передгір’я Криму, а співдомінанти – кримськими ендеміками.

Ценотична структура та флористичне ядро. Низькорослі угруповання мають загальне проективне покриття 20–40%, люцерни скельної – до 20%, співдомінантів,зокрема,чаберукримського(Saturejataurica)–10%,сонцецвіту Стевена (Helianthemum stevenіі) – 10–15%. Угруповання чагарничків фор-

муються в екстремально сухих, навіть для томілярів умовах, тому їх флористичний склад дуже бідний. Тут трапляються лише ксеропетрофітні види, а саме: костриця борозниста (Festuca rupicola), ранник скельний (Scrophularia rupestris), фумана лежача (Fumana procumbens), загнітник головчастий

(Paronуchia cephalotes), лагозерис пурпуровий (Lagoseris purpurea) (занесений до ЧКУ) тощо.

Потенціал відновлюваності. Дуже слабкий.

Режим збереження. Абсолютної заповідності.

Забезпеченість охороною. Охороняються у комплексних пам’ятках природи загальнодержавного значення «Гора Ак-Кая», «Гора останець Мангуп Кале» (АР Крим).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Картування нових місцезнаходжень, дослідження динаміки угруповань, включення місцезростань, що не охороняються, до природно-заповідного фонду та до структурних елементів екомережі.

Джерела інформації. Вакаренко, Шеляг-Сосонко, Дидух, 1987; ШелягСосонко, Дидух, Дубина и др., 1991; Дидух, 1992.

Л.П. Вакаренко

110. Угруповання формації полину суцільнобілого

(Artemisieta hololeucae)

Асоціації. Вапнолюбнобедринцево–суцільнобілополинова (Artemisietum (hololeucae) pimpinellosum (titanophilae)), вапняковочебрецево– суцільнобілополинова (Artemisietum (hololeucae) thymosum (calcarei)), крейдяногісопово–суцільнобілополинова (Artemisietum (hololeucae) hyssoposum (cretacei)), крейдяноранниково–суцільнобілополинова (Artemisietum (hololeucae) scrophulariosum (cretаceae)), сіроплодомаренково– суцільнобілополинова (Artemisietum (hololeucae) asperulosum (tephrocarpae)),

солончаковоподорожниково–суцільнобілополинова (Artemisietum (hololeucae) plantaginosum (salsae)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 15,5–17,5; І; 1; «рідкісні».

Поширення в Україні. Басейни річок Сіверського Дінця та Кринки (Донецька, Луганська та Харківська області).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Схили річкових долин, балок та окремих гір з крейдяними відслоненнями.

Біотоп. Різнотравно-гісопові угруповання на карбонатах Середньоруської височини та Донецького кряжу.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційованості домінанта та співдомінантів. Домінант (полин суцільнобілий (Artemisia hololeuca)) та співдомінант (ранник крейдяний (Scrophularia cretacea)) занесені до ЧКУ, ЄЧС та ЧК МСОП; співдомінант – гісоп крейдяний (Hyssopus cretaceus) – до ЧКУ та ЄЧС.

Ботаніко-географічна значущість. Ендемічні угруповання. Домінант та деякі співдомінанти є вузькими кретофільними ендеміками басейнів річок Сіверського Дінця та Дону.

Ценотична структура та флористичне ядро. Одноярусні, досить розріджені угруповання. Загальне проективне покриття становить 30–35%, полину суцільнобілого – 10–20%, співдомінантів різних угруповань – до 10%. Переважають кретофільні види, серед яких багато ендемічних, а саме: бедринець вапнолюбний (Pimpinella titanophila), юрінея короткоголова (Jurinea brachycephala), ранник крейдяний, громовик донський (Onosma tanaitica),

смілка крейдяна (Silene cretacea), гісоп крейдяний, проломник КозоПолянського (Androsace kozo-poljanskii), льон український (Linum ucrainicum), левкой запашний (Mattiola fragrans) тощо.

Потенціал відновлюваності. Дуже слабкий.

Режим збереження. Регламентованої заповідності, заказний.

Забезпеченість охороною. Охороняються в Українському степовому ПЗ (відділення «Крейдова флора»), НПП «Святі гори», ботанічних заказниках місцевого значення «Крейдяна рослинність біля с. Кірове», «Пристінське» (Донецькаобл.),«Крейдянівідслонення» (Луганськаобл.),ботанічнійпам’ятці природи загальнодержавного значення «Балка Гірка» (Донецька обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Включення місцезростань, що не охороняються, до природно-заповідного фонду та структурних елементів екомережі. Моніторинг за станом угруповань.

Джерела інформації. Гринь, 1973; Перспективная сеть…, 1987; Кондратюк и др., 1988; Ткаченко та ін., 1998; Вакаренко, Дубина, 2006.

Л.П. Вакаренко

111. Угруповання формації солодушки крейдяної

(Hedysareta cretacei)

Асоціації. Крейдянокострицево–крейдяносолодушкова (Hedysaretum (cretacei) festucosum (cretaceae)), крейдяносолодушкова чиста (Hedysaretum cretacei purum).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 15,4; І; 1; «рідкісні».

Поширення в Україні. Південний схил Середньоруської височини, крейдяні схили р. Комишної (Луганська обл.).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Схили різної експозиції з відслоненнями крейди, крейдяні осипи.

Біотоп. Чагарниково-трав’янисті угруповання на карбонатах Середньоруської височини.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційованості домінанта і співдомінанта. Домінант – солодушка крейдяна (Hedysarum cretaceum) – занесений до ЧКУ, ЄЧС та ЧК МСОП. Співдомінант – костриця крейдяна (Festuca cretacea) – занесений до ЧКУ.

Ботаніко-географічна значущість. Ендемічні угруповання. Домінант є реліктовим східнопричорноморським ендемічним видом. Співдомінант – костриця крейдяна – також ендемік.

Ценотична структура та флористичне ядро. Одноярусні трав’янисті угруповання заввишки 70–90 см, їх загальне проективне покриття становить

70–80%. В майже чистих заростях солодушки крейдяної її проективне покриття досягає – 70%, а в угрупованнях зі співдомінуванням костриці крейдяної – до 50%. Травостої угруповань складають кретофільні ендемічні види, зокрема, чебрець крейдяний (Thymus cretaceus), ранник крейдяний (Scrophularia cretacea), кипець Талієва (Koeleria talievii), полин суцільнобілий (Artemisia hololeuca), п. донський (A. tanaitica), дрік донський (Genista tanaitica), льонок крейдяний (Linaria cretacea), громовик донський (Onosma tanaitica) тощо.

Потенціал відновлюваності. Незадовільний.

Режим збереження. Абсолютної заповідності.

Забезпеченість охороною. Охороняються в Українському степовому ПЗ (відділення «Крейдова флора»).

.

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Створення заказника на правому березі р. Комишної (с. Новонікольське, Луганська обл.). Пошук нових місцезнаходжень. Включення місцезнаходжень угруповання до територій природно-заповідного фонду та екомережі. Моніторинг стану угруповань.

Джерела інформації. Гринь, 1973; Ткаченко, Парахонська, 1985.

Л.П. Вакаренко

112. Угруповання формації сонцецвіту сивого (Helianthemeta cani : incl. Helianthemum cretaceum (Rupr.) Juz., H. cretophilum Klok. et Dobrocz.)

Асоціації. Крейдолюбносонцецвітова чиста (Helianthemetum cretophili purum), крейдяносонцецвітова чиста (Helianthemetum cretacei purum), макутринськокострицево–сивосонцецвітова (Helianthemetum (cani) festucosum (macutrensis)), маршаллочебрецево–сивосонцецвітова (Helianthemetum (cani) thymosum (marschalliani)), сивосонцецвітова чиста (Helianthemetum cani purum).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 13,4–14,4; І; 1; «рідкісні».

Поширення в Україні. Тернопільська обл., м. Кременець, г. Дівочі скелі – сонцецвіт сивий (Helianthemum canum); Донецька обл., береги р. Сіверський Донець – с. крейдолюбний (H. cretophilum); відроги Середньоруської височини, Харківська обл. (Двурічанський р-н, с. Піски, с. Кам’янка) і Луганська обл. (Новопсковський р-н, с. Білолуцик) – с. крейдяний (H. cretaceum).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Сухі вапнякові карнизи, які на столоподібній вершині тягнуться вузькими смугами (5–7 м завширшки) вздовж обривів, круті схили, крейдяні відслонення.

Біотоп. Томіляри.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційованості домінанта та співдомінанта. Домінант – сонцецвіт сивий (Helianthemum canum) – занесений до ЧКУ.