Зеленая книга Украины - 2009 / Зеленая книга Украины - 2009

утворює едифікатор – кермек напівкущовий (Limonium suffruticosum) – з проективним покриттям 25–35%, а також сосюрея гірка (Saussurea salsa) (до 1%). Нижній густіший під’ярус формують басія шорстка (Bassia hirsuta) (20–25%), галіміона бородавчаста (Halimione verrucifera) (15–20%), покісниця Фоміна (Puccinellia fominii) (15–20%), полин сантонійський (Artemisia santonica)

(5–10%), солонець простертий (Salicornia prostrata) (5–7%), покісниця сиваська (Puccinellia syvaschica) (3–7%), кермек Мейєра (Limonium meyeri) (1–5%), і к. каспійський (L. caspium) (1–3%), содник солончаковий (Suaeda salsa) (1–3%), а також франкенія шорстка (Frankenia hirsuta), офайстон однотичинковий (Ofaiston monandrum), прибережниця берегова (Aeluropus littoralis), сарсазан шишкуватий (Halocnemum strobilaceum) (усі до 1%). Переважають названі арало-каспійські та середземноморські види, наявні присиваські ендеми.

Потенціал відновлюваності. Незадовільний.

Режим збереження. Абсолютної заповідності.

Забезпеченість охороною. Охороняються у Азово-Сиваському НПП.

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Розширення території АзовоСиваського НПП, пошуки нових місцезнаходжень та включення їх до складу об’єктів природно-заповідного фонду і екомережі. Моніторинг за станом угруповань.

Джерела інформації. Білик, 1963; Коломійчук, 2002; Дубина та ін., 2007.

Д.В. Дубина

133. Угруповання формації офайстону однотичинкового (Ofaistoneta monandri)

Асоціації. Звичайносолонцево–однотичинковоофайстонова (Ofaistonetum (monandri)salicorniosum(prostratae)),однотичинковоофайстоновачиста(Ofaistonetum monandri purum), солончаковосодниково–однотичинковоофайстонова (Ofaistonetum (monandri) suaedosum (salsae)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 10,8; ІІ; 3; «рідкісні».

Поширення в Україні. Рідко в Присивашші (Херсонська обл.).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Незаливні і короткозаливні рівнинні ділянки на пухких солончаках.

Біотоп. Засолені перезволожені екосистеми, солончаки з домінуванням однорічних галофітів.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Звичайний тип асоційованості домінуючих видів.

Ботаніко-географічна значущість. Едифікатор на північно-західній межі ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро. Травостій середньогустий (3045%), одноярусний, заввишки 15–25 см. Його утворюють едифікатор (офайстон однотичинковий (Ofaiston monandrum)) (15–35%), а також содник солончаковий (Suaeda salsa) (10–15%), солонець простертий (Salicornia prostrata) (15–25%), зростають покісниця Фоміна (Puccinellia fominii), п. сиваська

(P. syvaschica), кермек каспійський (Lіmonium caspium), к. Мейєра (Limonium meyeri), прибережниця берегова (Aeluropus littoralis), полин сантонійський

(Artemisia santonica), франкенія шорстка (Frankenia hirsuta), галіміона бородавчаста (Halimione verrucifera) (усі від 1 до 3%). Поодиноко трапляються сарсазан шишкуватий (Halocnemum strobilaceum), кермек напівкущовий (Limonium suffruticosum) i к. каспійський та інші арало-каспійські види.

Потенціал відновлюваності. Незадовільний.

Режим збереження. Абсолютної заповідності.

Забезпеченість охороною. Охороняються у Азово-Сиваському НПП.

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Розширення території АзовоСиваського НПП, пошук нових місцезнаходжень та включення їх до складу об’єктів природно-заповідного фонду та екомережі. Моніторинг за станом угруповань.

Джерела інформації. Білик, 1963; Коломійчук, 2002; Дубина та ін., 2007.

Д.В. Дубина

134. Угруповання формації покісниці сиваської

(Puccinellieta syvaschicae)

Асоціації. Сиваськопокісницева чиста (Puccinellietum syvaschicae purum), фомінопокісницево–сиваськопокісницева (Puccinellietum (syvaschicae) puccinelliosum (fominii)), шишкуватосарсазаново–сиваськопокісницева (Puccinellietum (syvaschicae) halocnemetosum (strobilaceae)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 11,4–12,4; І; 3; «рідкісні».

Поширення в Україні. Рідко в Присивашші та на солончаках острова Джарилгач і Ягорлицького півострова (Херсонська обл.).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Вогкі глинисті солончаки.

Біотоп. Засолені перезволожені екосистеми, солончаки з домінуванням багаторічних галофітів.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Звичайний тип асоційованості домінуючих видів. Домінант – покісниця сиваська (Puccinellia syvaschica) – занесений до ЄЧС.

Ботаніко-географічна значущість. Едифікатор – ендемічний вид, співедифікатори – на північній межі ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро. Травостій середньогустий (60–80%), одноярусний, заввишки 15–20 (25) см. Його утворюють едифі-

катор – покісниця сиваська (25–30%), а також співедифікатори – покісниця Фоміна (Puccinellia fominii) (15–20%) і сарсазан шишкуватий (Halocnemum strobilaceum) (10–15%). З проективним покриттям від 1 до 5% або поодиноко трапляються кермек Мейера (Limonium meyeri), к. каспійський (L. caspium), подорожник солончаковий (Plantago salsa), полин сантонійський (Artemisia santonica), солонець простертий (Salicornia prostrata), содник солончаковий (Suaeda salsa), ситник морський (Juncus maritimus), франкенія шорстка (Frankenia hirsuta), галіміона бородавчаста (Halimione verrucifera), курай модриновий (Salsola laricina) та інші арало-каспійські види.

Потенціал відновлюваності. Незадовільний.

Режим збереження. Абсолютної заповідності.

Забезпеченість охороною. Охороняються у Азово-Сиваському НПП.

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Розширення території АзовоСиваського НПП, створення Джарилгацького НПП, пошук нових місцезнаходжень угруповань та включення їх до складу об’єктів природно-заповідного фонду та екомережі.

Джерела інформації. Білик, 1963; Шеляг-Сосонко, Соломаха, 1987; Уманець, 2000; Коломійчук, 2002; Дубина та ін., 2007.

Д.В. Дубина

Водні угруповання

135. Угруповання формації альдрованди пухирчастої (Aldrovandeta vesiculosae)

Асоціації. Альдровандова чиста (Aldrovandetum vesiculosae purum), занурено- куширово–альдровандова (Aldrovandetum (vesiculosae) ceratophyllosum (demersi)), напівзануренокуширово–альдровандова (Aldrovandetum (vesiculosae) ceratophyllosum (submersi)), спіроделево–альдровандова (Aldrovandetum (vesiculosae) spirodelosum (polyrrhizae)), триборозенчасторясково– альдровандова (Aldrovandetum (vesiculosae) lemnosum (trisulcae)).

Cинфітос озологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 11,1–12,0; І; 2; «перебувають під загрозою зникнення».

Поширення в Україні. Широколистяно-лісова, лісостепова і степова зони – в Шацьких озерах, у водоймах верхньої і середньої течії Дніпра та його приток, гирлових областей Дунаю, Дністра, Дніпра і Південного Бугу.

Азовське

море

Фізико-географічні умови. У мезоевтрофних і евтрофних прісноводних з нейтральною або слабокислою реакцією середовища, непроточних або слабопроточних водоймах з товщею води від 10 до 100 см, мулистими і мулистоторф’янистими донними відкладами, незначним поверхневим і протягом вегетації коливанням рівня води. В заплавних озерах, старицях, затоках водосховищ, ставках, каналах, кар’єрах торфорозробок, на новостворених ділянках, що добре прогріваються. Зниження рівня води до 30–35 см стимулює розвиток угруповань.

Біотоп. Непроточні прісні водойми евтрофного, рідше мезотрофного типу, зона вільноплаваючих водних макрофітів.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційованості домінантів. Домінант – альдрованда пухирчаста (Aldrovanda vesiculosa) – занесений до ЧКУ, Додатку І Бернської конвенції.

Ботаніко-географічна значущість. Домінуючі види в межах ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро. Травостій складається із двох під’ярусів, середньогустий (70–80%). Перший, наводний, під’ярус розріджений. Його утворюють (з проективним покриттям від 1 до 10%) спіродела багатокоренева (Spirodela polyrrhiza), ряска мала (Lemna minor), жабурник звичайний (Hydrocharis morsus-ranae). Другий, підводний, під’ярус формує едифікатор – альдрованда пухирчаста (50–70%), а також ряска триборозенчаста (Lemna trisulca) (1–40%), кушир напівзанурений (Ceratophyllum submersum) (1–25%), рдесник гребінчастий (Potamogeton pectinatus) (1–20%) тощо. Переважають вищеназвані плюризональні види та види, що зростають у водоймах широколистянолісової, лісостепової і степової зон, а саме: рдесник плаваючий (Potamogeton natans), водяний різак алоевидний (Stratiotes aloides), плавушник болотний (Hottonia palustris), кушир напівзанурений.

Потенціал відновлюваності. Слабкий.

Режим збереження. Заказний та заповідний.

Забезпеченість охороною. Охороняються у Дунайському БЗ, Шацькому НПП, у ландшафтному заказнику занальнодержавного значення «Урочище Мошне» (Волинська обл.), орнітологічному заказнику загальнодержавного значення «Липівський» (Черкаська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Необхідний моніторинг, виявлення нових місцезнаходжень, включення водойм до екомережі.

Джерела інформації. Бачурина, Брадіс, 1958; Шеляг-Сосонко, Дубына, 1984; Кучерявая, 1985; Дубина та ін., 2000; Чинкина, 2001; Зуб, Карпова, 2004; Дубина, 2006.

Д.В. Дубина

136. Угруповання формації водопериці черговоквіткової (Myriophylleta alterniflori)

Асоціації. Гребінчастордесниково–черговоквіткововодоперицева (Myriophylletum (alterniflori) potamogetosum (pectinati)), зануренокуширово– черговоквіткововодоперицева (Myriophylletum (alterniflori) ceratophyllosum (demersi)), напівзануренокуширово–черговоквіткововодоперицева (Myriophylletum (alterniflori) ceratophyllosum (submersi)), пронизанолистордесниково– черговоквіткововодоперицева (Myriophylletum (alterniflori) potamogetosum (perfoliati)), черговоквіткововодоперицева чиста (Myriophylletum alterniflori purum).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 11,1; І; 2; «рідкісні».

Поширення в Україні. Широколистянолісова зона (у водоймах верхньої течії Дніпра, а також річок Десни, Уборті, Горині, Случі, Стиру) (Рівненська, Чернігівська області).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. У мезотрофних і евтрофних прісноводних проточних, рідше непроточних водоймах, з нейтральною або слабокислою реакцією середовища, незначним поверхневим і протягом року коливанням рівня води, піщаними, мулисто-піщаними і мулисто-щебнистими донними відкладами, з товщею води 50–100 (150) см. У заплавних водоймах, старицях, рукавах, затоках річок, водосховищах. Зниження рівня води стимулює розвиток угруповань.

Біотоп. Непроточні і проточні прісноводні водойми мезотрофного і евтрофного типу, зона занурених прикріплених водних макрофітів.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційованості домінуючих видів.

Ботаніко-географічна значущість. Едифікатор на південній межі ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро. Травостій середньогустий (60–80%), складається з трьох під’ярусів. Перший, надводний, розріджений під’ярус (заввишки до 100 см) утворюють їжача голівка пряма (Sparganium erectum) (5–10%), стрілолист стрілолистий (Sagittaria sagittifolia) (1-5%), сусак зонтичний (Butomus umbellatus) (1–5%); він виражений не в усіх асоціаціях. Другий, наводний, більш густий під’ярус утворюють (з проективним покриттям 1–5%) спіродела багатокоренева (Spirodela polyrrhіza), ряска мала (Lemna minor) та жабурник звичайний (Hydrocharis morsus-ranae). Третій, підводний, густий під’ярус формує едифікатор – водопериця черговоквіткова (Myriophyllum alterniflorum) (30–50%) – і кушир занурений (Ceratophyllum demersum) (5–30%), ряска триборозенчаста (Lemna trisulca) (1–20%), рдесник пронизанолистий (Potamogeton perfoliatus) (1–30%), р. гребінчастий (P. pectinatus) (1–25%), р. туполистий (P. obtusifolius) (1–15%), водопериця колосиста (Myriophyllum spicatum), а також трапляються водяний жовтець закручений (Batrachium circinatum), водяна сосонка ланцетолиста (Hippuris lanceolata) (по 1–5%) та ін. Переважають вищеназвані плюризональні види, а також види, що зростають у водоймах хвойнолісової, широколистяно-лісової і лісостепової зон, такі як рдесник Фріса (Potamogeton friesii), р. злаколистий (P. gramineus), р. довгий (P. praelongus), р. стиснутий (P. compressus), латаття сніжно-біле (Nymphaea candida).

Потенціал відновлюваності. Незадовільний.

Режим збереження. Абсолютної заповідності.

Забезпеченість охороною. Не охороняються.

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Включення виявлених місцезнаходжень до природно-заповідного фонду та екомережі. Пошук нових місцезнаходжень. Моніторинг за станом угруповань.

Джерела інформації. Балашов та ін., 1980; Дубина, 2006.

Д.В. Дубина

137. Угруповання формації водяного горіху плаваючого (Trapeta natantis)

Асоціації. Алоевидноводянорізаково–водяногоріхова (Trapetum (natantis) stratiotosum (aloidis)), берхтольдордесниково–водяногоріхова (Trapetum (natantis) potamogetosum (berchtoldii)), водяногоріхова чиста (Trapetum natantis purum), гребінчастордесниково–водяногоріхова (Trapetum (natantis) potamogetosum (pectinati)), зануренокуширово–водяногоріхова (Trapetum (natantis) ceratophyllosum (demersi)), звичайнопухирниково–водяногоріхова (Trapetum (natantis) utriculariosum (vulgaris)), земноводногірчаково–водяногоріхова (Trapetum (natantis) polygonosum (amphibii)), каролінськоазолово–водяногоріхова

(Trapetum (natantis) azollosum (carolinianae)), папоротевидноазолово– водяногоріхова (Trapetum (natantis) azollosum (filiculoidis)), плаваючордесниково–водяногоріхова (Trapetum (natantis) potamogetosum (natantis)), плаваючосальвінієво–водяногоріхова (Trapetum (natantis) salviniosum (natantis)), плоскоостокуширово–водяногоріхова (Trapetum (natantis) ceratophyllosum (platyacanthi)), пронизанолистордесниково–водяногоріхова (Trapetum (natantis) potamogetosum (perfoliati)), спіроделево–водяногоріхова (Trapetum (natantis) spirodelosum (polyrrhizae)), щитолистоплавуново–водяногоріхова (Trapetum (natantis) nymphoidosum (peltatae)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 11,1–14,5; І; 3; «типові».

Поширення в Україні. Широколистянолісова, лісостепова і степова зони (в заплавних водоймах і затоках рік Дніпра, Прип’яті, Тетерева, Десни, Уборті, Ужа, Латориці, Боржави, Сіверського Дінця та Шацьких і придунайських озер).

або слабопроточних водоймах, на територіях конусів виносу алювіальних донних відкладів з нейтральною, слабокислою або слаболужною ре-