Зеленая книга Украины - 2009 / Зеленая книга Украины - 2009

Ботаніко-географічна значущість. Рідкісні для України гірські болотні угруповання, відсутні на рівнині України, характерні для гір Центральної Європи.

Ценотична структура та флористичне ядро. Деревний ярус розріджений, зімкнутість крон 0,1–0,3. Тут зростає пригнічена (Va–Vб бонітетів) ялина європейська (Picea abies), заввишки 1–4 м. Добре виявлений трав’яночагарничковий ярус (проективне покриття 40–60%). Основу його складають бореальні види сфагнових боліт. Крім домінантів, пухівки піхвової (Eriophorum vaginatum), андромеди багатолистої (Andromeda polifolia), журавлини болотної

(Oxycoccus palustris), зростають ринхоспора біла (Rhynchospora alba), росичка круглолиста (Drosera rotundifolia), осока жовта (Carex flava). Трапляються арктобореальні та бореальні види, відсутні або дуже рідкісні на болотах рівнинної частини України, зокрема водянка чорна (Empetrum nigrum) і осока малоквіткова (Carex pauciflora), а також деякі види сфагнових мохів – сфагн Руссова (Sphagnum russowii), с. магеланський (S. magellanicum). Моховий покрив щільний (75–90%).

Потенціал відновлюваності. Задовільний.

Режим збереження. Заповідний, заказний.

Забезпеченість охороною. Охороняються у Карпатському БЗ, Карпатському НПП, гідрологічних пам’ятках природи загальнодержавного значення «Лисак», «Мшана», «Ширковець», «Осмолода» (Івано-Франківської обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Заборона меліорації на прилеглих територіях та видобутку торфу. Моніторинг за станом боліт.

Джерела інформації. Андрієнко, 1968; 1974; Андриенко, 1982; Зеленая книга ..., 1987.

Т.Л. Андрієнко-Малюк

128. Угруповання групи асоціацій звичайнососново– хамедафново–сфагнової (Pinetа (sylvestris) chamaedaphnoso

(calyculatae)–sphagnosа)

Асоціації. Звичайнососново–хамедафново–багново–сфагнова (Pinetum (sylvestris) chamaedaphnoso (calyculatae)–ledoso (palustris)–sphagnosum (Sphagnum cuspidatum, S. magellanicum)), звичайнососново–хамедафново– піхвовопухівково–сфагнова (Pinetum (sylvestris) chamaedaphnoso (calyculatae)–eriophoroso (vaginati)–sphagnosum (S. cuspidatum, S. fallax)),

звичайнососново–хамедафново–сфагнова (Pinetum (sylvestris) chamaedaphnoso (calyculatae)–sphagnosum (S. magellanicum)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 12,6; І; 2; «рідкісні».

Поширення в Україні. Північна частина Західного Полісся (Волинська, Рівненська, Житомирська області).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Улоговини на річкових терасах та в реліктових долинах, в яких сформувалися лісові олігомезотрофні болота. Торфовий поклад неглибокий (1–3 м), представлений переходовими лісодраговинними та мішаними драговинними покладами.

Біотоп. Лісові та зрідженолісові сфагнові болота.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційованості домінантів, де домінант трав’яно-чагарничкового ярусу – хамедафна чашкова (Сhamaedaphne calyculata) – є видом, занесеним до ЧКУ.

Ботаніко-географічна значущість. Угруповання, типові для тайгової зони за будовою і складом, дуже рідкісні на Українському Поліссі (4–5 місцезнаходжень). Знаходяться на території України на крайній південно-західній межі ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро. Угруповання триярусні. Перший ярус утворює сосна звичайна (Pinus sylvestris) (зімкнутістю 0,2–0,4) IV–V бонітетів, заввишки 6–8 м. Трав’яно-чагарничковий ярус із загальним покриттям 70–80% диференційований на два під’яруси. Вищий (60–70 см) утворює хамедафна чашкова (із покриттям 40–60%), іноді із співдомінуванням багна болотного (Ledum palustre). Другий під’ярус (25–30 см) формує пухівка піхвова (Eriophorum vaginatum). Асектаторами виступають журавлина болотна (Oxycoccus palustris), андромеда багатолиста (Andromeda polifolia), росичка круглолиста (Drosera rotundifolia). Моховий покрив густий (85–90%), у ньому панують сфагн загострений (Sphagnum cuspidatum), с. обманливий (S. fallax), с. магеланський (S. magellanicum).

Потенціал відновлюваності. Задовільний.Хамедафначашковарозмножується вегетативно та насінням, проте не збільшує площу угруповань.

Режим збереження. Заказний та заповідний.

Забезпеченість охороною. Охороняються у ботанічних заказниках загальнодержавного значення «Вутвицький» (Волинська обл.), «Хиноцький» (Рівненська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Не проводити розчищення лісових боліт з підліском із хамедафни чашкової. Необхідний постійний моніторинг за станом популяції хамедафни чашкової.

Джерела інформації. Андрієнко, Прядко, 1972; Андрієнко, Винаєв, 1978; Андрієнко, Шеляг-Сосонко, 1983; Зеленая книга ..., 1987; Фіторізноманіття Українського Полісся ..., 2006.

Т.Л. Андрієнко-Малюк

129. Угруповання формацій горбасто–мочажинного комплексу фускум-магелланікум–сфагнової пригніченозвичайнососнової

(Sphagneta (fusci, magellanici) depressipinetosa (sylvestris)), осоково–сфагнової (Cariceto (rostratae et limosae)–Sphagneta (cuspidati)), шейхцерієво–сфагнової (Scheuchzerieto–

Sphagneta (cuspidati))

Асоціації. На горбах: звичайноcосново–андромедово–сфагнова (Pinetum (sylvestris) andromedoso (polifoliae)–sphagnosum (Sphagnum fuscum, S. magellanicum)), звичайноcосново–болотножуравлиново–сфагнова (Pinetum (sylvestris) oxycoccoso (palustris)–sphagnosum (S. fuscum, S. magellanicum)),

звичайнососново–піхвовопухівково–сфагнова (Pinetum (sylvestris) eriophoroso (vaginati)–sphagnosum (S. fuscum, S. magellanicum)). У мочажинах: осоково– сфагнова (Caricetum (rostratae et limosae) sphagnosum (S. cuspidatum)), осоково– шейхцерієво–сфагнова (Caricetum (lasiocarpae) scheuchzerioso (palustris)– sphagnosum (S. cuspidatum)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 11,4; І; 2; «рідкісні».

Поширення в Україні. Північна смуга Західного Полісся (Рівненська обл., Рокитнівський р–н, болотний масив Сира Погоня).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Ділянки оліготрофних боліт у реліктових льодовикових долинах. Болота досягли найвищого для Українського Полісся ступеня розвитку із диференціацією на середньозволожені горби та обводнені мочажини. Шар торфу 2–4 м, поклади оліготрофні та мішані оліготрофні.

Біотоп. Горбасто-мочажинні комплекси Полісся.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Єдині на території України комплексні болотні угруповання, які складаються з горбів та мочажин, що обумовлює їх надзвичайну рідкісність та високу наукову цінність.

Ботаніко-географічна значущість. Угруповання поширені в тайговій зоні і представлені в Україні лише на даному масиві.

Ценотична структура та флористичне ядро. Горби видовжено-овальної форми, подекуди нагадують гряди, характерні для тайгових боліт, вкриті пригніченою розрідженою сосною звичайною (Pinus sylvestris) (0,1–0,3) заввишки 1–3 м та продуктивністю V–Va бонітетів. Трав’яно-чагарничковий ярус негустий (40–50%), основу його складають домінанти асоціацій, а також інші види – нечисельні, зокрема росичка круглолиста (Drosera rotundifolia), багно болотне (Ledum palustre). Моховий покрив (80–90%) сформований сфагном бурим (Sphagnum fuscum) та с. рожевим (S. rubellum). Мочажини безлісі, трав’яно-чагарничковий покрив розріджений (20–35%), основну роль відіграють домінанти мочажинних асоціацій. Моховий покрив (70–80%) насичений водою або затоплений, переважає сфагн загострений (S. cuspidatum).

Потенціал відновлюваності. Дуже низький.

Режим збереження. Абсолютної заповідності.

Забезпеченість охороною. Охороняються в Рівненському ПЗ (заповідна ділянка «Сира Погоня»)

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Проведення гідрологічних досліджень та досліджень із структури та динаміки рослинного покриву унікального комплексу.

Джерела інформації. Брадіс, 1969; Андриенко, Шеляг-Сосонко,1983; Зеленая книга..., 1987; Фіторізноманіття Українського Полісся..., 2006.

Т.Л. Андрієнко-Малюк

130. Угруповання формації фускум-сфагнової пригніченозвичайнососнової (Sphagneta (fusci)

depressipinetosa (sylvestris))

Асоціації. Пригніченозвичайнососново–андромедово–дрібноплодожуравли- ново–сфагнова (Depressipinetum (sylvestris) andromedoso (polifoliae)–oxycoccoso (microcarpi)–sphagnosum (Sphagnum fuscum, S. magellanicum, S. rubellum),

пригніченозвичайнососново–андромедово–сфагнова (Depressipinetum (sylvestris) andromedoso (polifoliae)–sphagnosum (S. fuscum, S. magellanicum, S. rubellum)), пригніченозвичайнососново–піхвовопухівково–андромедово– сфагнова (Depressipinetum (sylvestris) eriophoroso (vaginati)–andromedoso (polifoliae)–sphagnosum (S. fuscum, S. magellanicum)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 8,1–12,6; І, ІІ; 2, 3; «рідкісні».

Поширення в Україні. Північна частина Західного Полісся (Волинська, Рівненська, Житомирська області), верхній лісовий пояс Українських Карпат (Сколівські Бескиди, Ґорґани) (Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська області).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. На Поліссі – улоговини межиріч та реліктові долини, у Карпатах – улоговини річкових терас на висоті 530–900 м н. р. м. На ділянках оліготрофних боліт, розвиток яких дійшов до фускум-сфагнової стадії, при якій утворюються мохові горби та зволожені зниження поміж ними. Шар торфу 2–5 м, поклади – мішані оліготрофні (із верхнім шаром фускумабо медіум-торфу) або оліготрофні (із верхнім шаром фускумторфу).

Біотоп. Лісові та зрідженолісові сфагнові болота.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Унікальні та рідкісні болотні угруповання високого ступеня розвитку. Співдомінант – журавлина дрібноплода (Oxycoccus microcarpus) – занесений до ЧКУ.

Ботаніко-географічна значущість. Тайгові угруповання боліт високого ступеня розвитку в їх південному ексклаві на Європейській рівнині. Зрідка трапляються в горах альпійської та карпатської систем.

Ценотична структура та флористичне ядро. Деревний ярус розріджений (0,1–0,2), складається із невисокої (1–4 м) сосни звичайної (Pinus sylvestris) продуктивністю Va–Vб бонітетів. Мікрорельєф чітко диференційований

(S. rubellum). Переважають чагарнички, зокрема журавлина болотна (Oxycoccus palustris), андромеда багатолиста (Andromeda polifolia), інколи журавлина дрібноплода, у Карпатах – водянка гермафродитна (Empetrum hermaphroditum). В їх складі багато рідкісних видів, а саме: верба лапландська (Salix lapponum), осока малоквіткова (Carex pauciflora) та деякі інші. Зниження зайняті сфагном магеланським (Sphagnum magellanicum) та пухівкою піхвовою (Eriophorum vaginatum). Середнє проективне покриття трав’яно-чагарничкового ярусу становить 45–60%, мохового – 80–95%.

Потенціал відновлюваності. Низький. Після пожеж відновлюється тривалий час, проходячи ряд стадій.

Режим збереження. Заповідний та заказний.

Забезпеченість охороною. Охороняються у Поліському ПЗ, Рівненському ПЗ, ландшафтному заказнику загальнодержавного значення «Почаївський» та ботанічному заказнику загальнодержавного значення «Хиноцький» (Рівненська обл.), ландшафтному заказнику загальнодержавного значення «Плотниця» (Житомирська обл.), гідрологічних пам’ятках природи загальнодержавного значення «Лисак», «Мшана», «Ширковець», «Лютошари» (Івано-Франківська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Берегти ділянки від лісових пожеж, заборонити меліоративні роботи на прилеглих лісових ділянках. Організація моніторингу. Включення місцезростань рослинних угруповань, що не охороняються, до природно-заповідного фонду.

Джерела інформації. Андрієнко, 1968; Брадіс, 1969; Андрієнко, 1974; Андриенко, 1982; Андриенко, Шеляг-Сосонко, 1983; Андрієнко, Попович, 1987; Зеленая книга …, 1987; Стойко та ін., 1998.

Т.Л. Андрієнко-Малюк

131. Угруповання формацій шейхцерієво–

сфагнової (Scheuchzerietо (palustris)–Sphagneta),

осоково–шейхцерієво–сфагнової

(Cariceto–Scheuchzerietо (palustris)–Sphagneta)

Асоціації. Багновоосоково–шейхцерієво–сфагнова (Cariceto (limosi)– Scheuchzerietum (palustris) sphagnosum (Sphagnum cuspidatum)), бобівниково– шейхцерієво–сфагнова (Menyantheto (trifoliatae)–Scheuchzerietum (palustris) sphagnosum (S. palustris)), болотножуравлиново–шейхцерієво–сфагнова

(Oxycocceto (palustris)–Scheuchzerietum (palustris) sphagnosum (S. obtusum)),

пухнатоплодоосоково–шейхцерієво–сфагнова (Cariceto (lasiocarpae)– Scheuchzerietum (palustris) sphagnosum (S. cuspidatum)), ринхоспорово– шейхцерієво–сфагнова (Rhynchosporeto (albae)–Scheuchzerietum (palustris) sphagnosum (S. centrale, S. cuspidatum)), шейхцерієво–сфагнова (Scheuchzerietum (palustris) sphagnosum (S. fallax, S. flexuosum)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 13,2; І; 2; «перебувають під загрозою зникнення».

Поширення в Україні. Північна частина Правобережного Полісся до лінії Любомль – Ковель – Колки – Сарни – Рокитне – Білокоровичі – Словечно; зрідка – Українські Карпати.

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Обводнені олігомезотрофні та мезотрофні болота в улоговинах терас та у реліктових долинах. Торфові поклади переходові та мішані – верхові. Торфи кислі (рН 4–4,3) та бідні. Нерідко ці дуже обводнені угруповання формуються в мочажинах.

Біотоп. Осоково-сфагнові болота Полісся та Українських Карпат.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісні угруповання, домінант яких – шейхцерія болотна (Scheuchzeriа palustris) – є реліктом, занесеним до ЧКУ.

Ботаніко-географічна значущість. Бореальні, переважно характерні для зони тайги, угруповання, що знаходяться в Україні на південній межі свого поширення на Європейській рівнині.

Ценотична структура та флористичне ядро. Деревний та чагарниковий яруси відсутні внаслідок значної обводненості екотопів та бідності торфу. Трав’яно-чагарничковий ярус розріджений (40–50%). У монодомінантних угрупованнях травостій одноярусний, сформований домінантом (20–30%) із значною участю бобівника трилистого (Menyanthes trifoliata) та журавлини болотної (Oxycoccus palustris) (по 10–15%). В осоково-шейхцерієвих угрупованнях травостій диференційований на два під’яруси, де верхній розріджений (10–15%) під’ярус створили осока пухнатоплода (Carex lasiocarpa) або о. здута (C. rostrata), о. багнова (C. limosa). Основою флористичного складу є бореальні види сфагнових боліт, поширених у мочажинах, серед них такі малопоширені та рідкісні види, як осока тонкокореневищна (C. chordorhiza), ринхоспора біла (Rhynchospora alba). Моховий ярус щільний (70–90%), насичений водою, іноді періодично затоплюється. У ньому переважають сфагн загострений (Sphagnum cuspidatum), с. обманливий (S. fallax), подекуди с. болотний (S. palustre), с. притуплений (S. obtusum).

Потенціал відновлюваності. Незадовільний. Не відновлюється після тривалого зниження рівня ґрунтових вод. Існуюча структура і склад відновлюються лише за умови значного природного обводнення.

Режим збереження. Заповідний, частково – заказний.

Забезпеченість охороною. Найбільші площі угруповань охороняються в Рівненському ПЗ (заповідна ділянка «Сира Погоня»), Черемському ПЗ, Поліському ПЗ, Шацькому НПП, ландшафтному заказнику загальнодержавного значення «Плотниця» (Житомирська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Недопущення меліоративних робіт на прилеглих територіях, контроль за станом популяцій шейхцерії болотної.

Джерела інформації. Андрієнко, 1975; Андриенко, 1982; Андриенко, ШелягСосонко, 1983; Зеленая книга…, 1987; Стойко та ін., 1998; Фіторізноманіття Українського Полісся ..., 2006.

Т.Л. Андрієнко-Малюк

Галофітні угруповання

132. Угруповання формації кермеку напівкущового (Limonieta suffruticosi)

Асоціації. Бородавчастогаліміоново–напівкущовокермекова(Limonietum(suf- fruticosi)halimiоnosum(verruciferae)),напівкущовокермековачиста(Limonietum suffruticosi purum), фомінопокісницево–напівкущовокермекова (Limonietum (suffruticosi) puccinelliosum (fominii)), шорсткобасієво–напівкущовокермекова (Limonietum (suffruticosi) bassiosum (hirsuti)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 10,6; ІІ; 3; «рідкісні».

Поширення в Україні. Рідко в Присивашші та на морських узбережжях (Херсонська обл.).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Незаливні і заливні рівнинні ділянки та локальні підвищення на суглинистих солончаках.

Біотоп. Засолені перезволожені екосистеми з домінуванням галофітних солончаків.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Звичайний тип асоційованості домінуючих видів.

Ботаніко-географічна значущість. Едифікатор на північно-західній межі ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро. Травостій середньогустий (6080%), складається із двох під’ярусів. Верхній під’ярус (заввишки 25–50 см)