Зеленая книга Украины - 2009 / Зеленая книга Украины - 2009

На Донецькому кряжі відмічені асоціації із співдомінуванням костриці валіської (Festuca valesiaca) та юрінеї короткоголової (Jurinea brachycephala),

у їх складі багато кретофільних видів, таких як сонцецвіт крейдяний

(Helianthemum cretaceum), чебрець крейдяний (Thymus cretaceus), волошка вугільна (Centaurea carbonata) тощо.

Потенціал відновлюваності. Задовільний.

Режим збереження. Регульованої заповідності або заказний.

Забезпеченість охороною. Охороняються в Українському степовому ПЗ (відділення Крейдова флора та Михайлівська цілина), ПЗ «Медобори», Кримському ПЗ, Ялтинському гірсько-лісовому ПЗ, НПП «Подільські Товтри», НПП «Святі гори», ботанічному заказнику загальнодержавного значення «Вишнева Гора» (Рівненська обл.), комплексній пам’ятці природи загальнодержавного значення «Касова Гора», комплексних пам’ятках природи місцевого значення «Великі Голди», «Скельно-флористичний резерват» (Івано-Франківська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Моніторинг за станом угруповання. Включення місцезнаходжень до нових територій природно-заповідного фонду та екомережі.

Джерела інформації. Богайчук, Куковиця, 1969; Куковица, Шеляг-Сосонко, 1970; Куковица, 1973, 1976; Шеляг-Сосонко, Жижин, Куковица, 1975; ШелягСосонко, Дидух, 1980; Дідух, Вакаренко, 1984; Орлов, 1984; Кондратюк и др., 1988; Дидух, 1992; Ткаченко, Дідух, Генов та ін., 1998.

Л.П. Вакаренко

103. Угруповання формації пирію ковилолистого

(Elytrigieta stipifoliae)

Асоціації. Валіськокострицево–ковилолистопирійна (Elytrigietum (stipifoliae) festucosum (valesiacae)), вузьколистоковилово–ковилолистопирійна

(Elytrigietum (stipifoliae) stiposum (tirsae)), вузьколистотонконогово– ковилолистопирійна (Elytrigietum (stipifoliae) poosum (angustifoliae)), залеськоковилово–ковилолистопирійна (Elytrigietum (stipifoliae) stiposum (zalesskii)), ковилолистопирійна чиста (Elytrigietum stipifoliae purum),

кущовокараганово–ковилолистопирійна (Elytrigietum (stipifoliae) caraganosum (fruticis)), лессінгоковилово–ковилолистопирійна (Elytrigietum (stipifoliae) stiposum (lessingianae)), найкрасивішоковилово–ковилолистопирійна (Elytrigietum (stipifoliae) stiposum (pulcherrimae)), прибережностоколосово– ковилолистопирійна (Elytrigietum (stipifoliae) bromopsidosum (ripariae)), ранньо- осоково–ковилолистопирійна (Elytrigietum (stipifoliae) caricosum (praecocis)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 15,2–17,2; І; 3; «перебувають під загрозою зникнення».

Поширення в Україні. Південно-східна частина степової зони України (Приазовська височина, Донецький кряж, Старобільщина) (Запорізька, Донецька, Харківська, Луганська області).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Схили річкових долин, балок та лиманів, ділянки вододілів зі змитими чорноземними та щебенистими ґрунтами на гранітах.

Біотоп. Різнотравно-валіськокострицево-ковилові справжні степи.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Звичайний тип асоційованості домінанта та співдомінантів. Домінант – пирій ковилолистий (Elytrigia stipifolia) – занесений до ЧКУ, ЄЧС та ЧК МСОП. Співдомінанти – ковила

Лессінга (Stipa lessingiana), к. найкрасивіша (S. pulcherrima), к. вузьколиста (S. tirsa) – занесені до ЧКУ. Ковила Залеського (S. zalesskii) занесена до ЧКУ, ЄЧС та ЧК МСОП.

Ботаніко-географічна значущість. Угруповання на західній межі ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро. Загальне проективне покриття угруповань становить 50–70%, у травостої панує пирій ковилолистий (30–40%), співдомінантами в різних угрупованнях виступають карагана кущова (Caragana frutex), ковила Лессінга, к. найкрасивіша, к. Залеського, к. вузьколиста, костриця валіська (Festuca valesiaca), стоколос прибережний (Bromopsis riparia), осока рання (Carex praecox), тонконіг вузьколистий (Poa angustifolia) (15–20%). Переважно одноярусні трав’янисті угруповання, інколи наявний чагарниковий ярус, утворений караганою кущовою, або поодинокими кущами мигдалю низького (Amygdalus nana), таволги звіробоєлистої

(Spiraea hypericifolia), кизильника чорноплідного (Cotoneaster melanocarpa)

У складі трав’янистого ярусу переважають широкоареальні ксерофітні та мезоксерофітні степові види, в тому числі кипець гребінчастий (Koeleria cristata), самосил білоповстистий (Teucrium polium), кринітарія волохата

(Crinitaria villosa), рутвиця мала (Thalictrum minus), льонок звичайний (Linaria vulgaris), котяча м’ята дрібноквіткова (Nepeta parviflora), вероніка австрійська

(Veronica austriaca), гадючник звичайний (Filipendula vulgaris), молочай степовий (Euphorbia stepposa) тощо.

Потенціал відновлюваності. Задовільний.

Режим збереження. Регульованої заповідності або заказний.

Забезпеченість охороною. Охороняються в Луганському ПЗ (відділення Стрільцівський степ) та Українському степовому ПЗ (відділення Хомутовський степ, Кальміуське), НПП «Святі гори», РЛП «Половецький степ» (Донецька обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Пошук нових місцезнаходжень та включення їх до територій природно-заповідного фонду та екомережі. Моніторинг стану угруповань.

Джерела інформації. Білик, Ткаченко, 1971б; Білик, 1973в; Кондратюк, Бурда, Чуприна и др., 1988; Ткаченко, Дідух, Генов та ін., 1998; Вакаренко, Мосякін, 1999.

Л.П. Вакаренко

104. Угруповання формації сеслерії Хейфлерова (Seslerieta heufleranae)

Асоціації. Валіськокострицево–хейфлеровосеслерієва (Seslerietum (heufleranae) festucosum (valesiacae)), гайовосамосилово–хейфлерово- сеслерієва (Seslerietum (heufleranae) teucriosum (chamaedryis)), мечолисто- оманово–хейфлеровосеслерієва (Seslerietum (heufleranae) inulosum (ensifoliae)), низькоосоково–хейфлеровосеслерієва (Seslerietum (heufleranae) caricosum (humilis)), пірчастокуцоніжково–хейфлеровосеслерієва (Seslerietum (heufleranae) brachypodiosum (pinnatae)), пустельновівсюнцево– хейфлеровосеслерієва (Seslerietum (heufleranae) helictotrichosum (desertori)),

середньотрясучково–хейфлеровосеслерієва (Seslerietum (heufleranae) brizidosum (mediae)), хейфлеровосеслерієва чиста (Seslerietum heufleranae purum).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 11,9–15,1; І; 2; «рідкісні».

Поширення в Україні. Покуття та Придністров’я, південна частина Опілля – дуже рідко. (Тернопільська, Хмельницька, Івано-Франківська, Чернівецька області).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Угруповання трапляються на крутих обривистих північних та західних схилах горбів долини р. Дністер та її притоків зі свіжими малопотужними (5–10 см) рендзинами, які сформувалися на вапняках чи гіпсах, або на вапнистих глинистих сланцях.

Біотоп. Різнотравно-низькоосокові (Cirsio-Brachypodion) лучні степи з домінуванням осоки низької (Carex humilis), сеслерії Хейфлерова (Sesleria heufleriana), куцоніжки пірчастої (Brachypodium pinnatum); карбонатні екосистеми, розвиток яких спричинений геоморфологічними формами.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційованості домінантів травостою.

Ботаніко-географічна значущість. Реліктові угруповання, в яких домінантом є середньоєвропейський гірський вид на північно-східній межі ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро. Травостій одноярусний, складається із двох під’ярусів, густий (80–100%), заввишки 40-60 см. Перший під’ярус (заввишки 50–60 см) утворює едифікатор – сеслерія Хейфлерова – за участю куцоніжки пірчастої (подекуди до 35%), віхалки гіллястої (Аnthericum ramosum), ласкавця серповидного (Bupleurum falcatum), шавлії кільчастої (Salvia verticillata) – 1–5%, трясучки середньої (Briza media), пирія середнього (Elytrigia intermedia), рутвиці малої (Thalictrum minus). Другий під’ярус (заввишки до 25 см) утворюють оман мечолистий (Inula ensifolia) – 1–30%, осока низька – 1–35%, самосил гайовий (Teucrium chamaedrys), фіалка шершава (Viola hirta), чебрець Маршаллів (Thymus marschallianus). У найбільш сприятливих для сеслерії Хейфлерової екологічних умовах цей під’ярус відсутній або слабо виражений. Чим вища ценотична роль домінанта, тим стабільнішим є угруповання.

Потенціал відновлюваності. Задовільний.

Режим збереження. Регульованої заповідності.

Забезпеченість охороною. Охороняються у НПП «Подільські Товтри», РЛП «Дністровський каньйон» (Тернопільська обл.), ботанічному заказнику місцевого значення «Пугачівка», ботанічних пам’ятках природи місцевого значення «Лиса гора», «Скельно-флористичний резерват», «Глушківські скелі» (Івано-Франківська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Сприяння відновленню домінанта, проведення моніторингу, організація об’єктів природно-заповідного фонду в місцях виявлення угруповань, заборона надмірного випасу та рекреації.

Джерела інформації. Шеляг-Сосонко, Байрова, 1965; Дідух, Єременко та ін., 1982; Шеляг-Сосонко, Осычнюк, Андриенко, 1982; Дидух и др., 1984; Зеленая книга ..., 1987; Стойко та ін., 1998; Коротченко, 2004.

І.А. Коротченко

105. Угруповання формації солодки голої

(Glycyrrhiseta glabrae)

Асоціації. Валіськокострицево–голосолодкова (Glycyrrhisetum (glabrae) festucosum (valesiacae)), вузьколистотонконогово–голосолодкова

(Glycyrrhisetum (glabrae) poosum (angustifoliае)), гіллястоколосняково– голосолодкова (Glycyrrhisetum (glabrae) leymosum (racemosi)), голосолодкова чиста (Glycyrrhisetum glabrae purum), колхікоосоково–голосолодкова

(Glycyrrhisetum(glabrae)caricosum(colchicae)),піщаноцминово–голосолодкова (Glycyrrhisetum (glabrae) helichrisosum (arenarii)), чорноморськоколосняково– голосолодкова (Glycyrrhisetum (glabrae) leymosum (sabulosae)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 11,1; І; 4; «перебувають під загрозою зникнення».

Поширення в Україні. Причорноморська та Приазовська низовини степової зони України (Одеська, Херсонська, Запорізька, Донецька області).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Рівнинні ділянки та неглибокі зниження з солонцюватими чорноземними ґрунтами, черепашкові літоральні вали приморських кіс, приморські піски.

Біотоп. Південні полиново-злакові степи.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Звичайний тип асоційованості домінанта та співдомінантів.

Ботаніко-географічна значущість. Домінант та співдомінанти в межах ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро. Травостій угруповань щільний (60–95%) одноярусний, розділяється на два-три під’яруси. Перший під’ярус (заввишки 80–140 см) формує едифікатор – солодка гола (Glycyrrhisa glabra) (60–80%), – інколи з досить значною участю с. щетинистої (G. echinata). Співдомінантами різних угруповань виступають тонконіг вузьколистий

(Poa angustifolіa), колосняк китицевий (Leymus racemosus), к. чорноморський (L. sabulosus), костриця валіська (Festuca valesiaca), осока колхідська (Carex colchica), цмин пісковий (Helichrysum arenarium). У складі травостою переважають ксерофітні та мезоксерофітні степові євразійські види – оман німецький

(Inula germanica), шавлія дібровна (Salvia nemorosa), залізняк колючий (Phlomis pungens), кермек широколистий (Limonium platyphyllum) тощо.

Потенціал відновлюваності. Задовільний.

Режим збереження. Заказний.

Забезпеченість охороною. Охороняються в Українському степовому ПЗ (відділення Хомутовський степ), РЛП «Меотида» (Донецька обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Включення місцезнаходжень угруповань до територій природно-заповідного фонду та екомережі. Заборона заготівлі кореневищ. Пошук та картування нових місцезнаходжень. Моніторинг стану угруповань.

Джерела інформації. Зеленая книга ..., 1987; Ілляшенко, Мовчан, 1991; Ткаченко, Дідух, Генов та ін., 1998.

Л.П. Вакаренко, Я.І. Мовчан

106. Угруповання формації тонконога різнобарвного

(Poeta versicoloris)

Асоціації. Волосистоковилово–різнобарвнотонконогова (Poetum (versicoloris) stiposum (capillatae)), низькоосоково–різнобарвнотонконогова (Poetum (versicoloris) caricosum (humilis)), пісковоперстачево–різнобарвнотонконогова (Poetum (versicoloris) potentillosum (arenariae)), подільськошиверекієво– різнобарвнотонконогова (Poetum (versicoloris) schivereckiosum (podolicae)),

різнобарвнотонконогова чиста (Poetum versicoloris purum), середньопирійово– різнобарвнотонконогова (Poetum (versicoloris) elytrigiosum (intermediae)),

скельноавринієво–різнобарвнотонконогова (Poetum (versicoloris) auriniosum (saxatilis)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 14,4–15,4; І; 2; «рідкісні».

ПоширеннявУкраїні.ПереважновДністровськомуканьйонітаКам’янецькому Придністров’ї, дуже рідко на Покутті (Тернопільська, Хмельницька, ІваноФранківська, Чернівецька області)

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Угруповання формуються на вузьких карнизах скель та дуже крутих обривистих скелястих схилах різної експозиції з дерново-карбонатними малопотужними ґрунтами.

Біотоп. Різнотравно-низькоосокові (Cirsio–Brachypodion) лучні степи з домінуванням осоки низької (Carex humilis), сеслерії Хейфлерова (Sesleria heufleriana), куцоніжки пірчастої (Brachypodium pinnatum); полиці, карбонатні екосистеми, розвиток яких спричинений геоморфологічними формами.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційованості домінантів травостою. Домінант – тонконіг різнобарвний (Poа

versicolor) – занесений до ЧКУ. Співдомінанти – ковила волосиста (Stipa capillata) – занесена до ЧКУ, а шиверекія подільська (Schivereckia podolica) – до ЧКУ, ЄЧС, ЧК МСОП та Додатку І Бернськой конвенції.

Ботаніко-географічна значущість. РідкіснідляУкраїниендемічніпетрофітностепові угруповання.

Ценотична структура та флористичне ядро. Травостій переважно не диференційований на під’яруси, негустий (35-60%), заввишки 60–70 см. Крім едифікатора – тонконога різнобарвного – його формують ковила волосиста (1–25%),пирійсередній(Elytrigiaintermedia)(1–30%),перлівкатрансільванська (Melica transsilvanica) (1-5%), костриця валіська (Festuca valesiaca) (1–5%), люцерна румунська (Medicago romanica) (1–5%), вероніка колосиста (Veronica spicata), віхалка гілляста (Anthericum ramosum), куцоніжка пірчаста, гадючник звичайний (Filipendula vulgaris) та інші. У деяких асоціаціях травостій має два під’яруси, нижній із яких формують перстач пісковий (Potentilla arenaria) (15–25%), маренка рожева (Asperula cynanchica), осока низька, цибуля гірська (Allium montanum), самосил гайовий (Teucrium chamaedrys) та с. паннонський (T. pannonicum), авринія скельна (Aurinia saxatilis), шиверекія подільська, чебрець Маршаллів (Thymus marschallianus).

Потенціал відновлюваності. Задовільний.

Режим збереження. Регульованої заповідності.

Забезпеченість охороною. Охороняються у НПП «Подільські Товтри», РЛП «Дністровський каньйон» (Тернопільська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Сприяння відновленню домінанта, організація моніторингу.

Джерела інформації. Куковиця, 1973; Зеленая книга ..., 1987; Стойко та ін., 1998; Коротченко, 2004.

І.А. Коротченко

Трав’яні та чагарничкові угруповання ксеротичного типу на відслоненнях і пісках

107. Угруповання формації гісопу крейдяного

(Hyssopeta cretacei)

Асоціації. Вапнолюбнобедринцево–крейдяногісопова (Hyssopetum (cretacei) pimpinellosum (titanophilae)), вапняковочебрецево–крейдяногісопова (Hyssopetum (cretacei) thymosum (calcarei)), крейдяноранниково– крейдяногісопова (Hyssopetum (cretacei) scrophulariosum (cretaceae)), сіроплодомаренково–крейдяногісопова (Hyssopetum (cretacei) asperulosum (tephrocarpae)), солончаковоподорожниково–крейдяногісопова (Hyssopetum (cretacei) plantaginosum (salsae)), солянковиднополиново–крейдяногісопова (Hyssopetum (cretacei) artemisiosum (salsoloiditis)), суцільнобілополиново– крейдяногісопова (Hyssopetum (cretacei) artemisiosum (hololeucae)), талієвокипцево–крейдяногісопова (Hyssopetum (cretacei) koeleriosum (talievii)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 14,8–17,8; І; 1; «рідкісні».

Поширення в Україні. Басейн р. Сіверський Донець (Луганська, Донецька та Харківська області).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Схили річкових долин, балок та окремих гір з сухими крейдяними відслоненнями, що добре прогріваються.