Зеленая книга Украины - 2009 / Зеленая книга Украины - 2009

66. Угруповання звичайнососново–ялицевих лісів

(Pineto (sylvestris)–Abietа (albae))

та звичайнососново–ялиново–ялицевих лісів

(Pineto (sylvestris)–Piceeto (abietis)–Abietа (albae))

Асоціації. Звичайнососново–ялиново–ялицевий ліс квасеницевий (Pineto (sylvestris)–Piceeto (abietis)–Abietum (albae) oxalidosum (acetosellae)),

звичайнососново–ялицевий ліс складчастоожиновий (Pineto (sylvestris)– Abietum (albae) rubosum (plicati)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 13,5; І; 2; «рідкісні».

Поширення в Україні. Розточчя (Львівська обл.).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. На різних частинах схилів із слабопідзолистими свіжими супісками з прошарками суглинку.

Біотоп. Гірські та передгірні ялицеві ліси.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційованості домінуючих видів у деревостані.

Ботаніко-географічна значущість. Ялиця біла (Abies alba) знаходиться за межами суцільного поширення, сосна звичайна (Pinus sylvestris) – на південній межі поширення між карпатською і північно-східною частинами її суцільного ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро. Деревостан складної будови із зімкнутістю крон 0,7–0,9. У першому ярусі панує ялиця біла (0,3–0,5)

І бонітету та сосна звичайна (0,2) Іа–І бонітетів. Другий ярус утворює ялина європейська (Picea abies) (0,1–0,4) ІІ бонітету, де трапляються бук лісовий (Fagus sylvatica), явір (Aсer pseudoplatanus); у розрідженому (0,1) третьому ярусі росте граб звичайний (Carpinus betulus). У підліску (0,2–0,4) переважає чи трапляється поодиноко ожина складчаста (Rubus plicatus). Трав’яночагарничковий ярус зріджений (10–30%), домінує квасениця звичайна (Oxalis acetosella) (10–15%) з участю чорниці (Vaccinium myrtillus), осоки пальчастої

(Carex digitata), веснівки дволистої (Majanthemum bifolium), анемони дібровної (Anemone nemorosa), підмаренника запашного (Galium odoratum).

Потенціал відновлюваності. Слабкий або задовільний.

Режим збереження. Заповідний.

Забезпеченість охороною. Охороняються в ПЗ «Розточчя», заповідному урочищі «Немирів» (Львівська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Організація моніторингу. Потребує вивчення сучасного стану.

Джерела інформації. Голубец, Стойко, 1979; Шеляг-Сосонко та ін., 2002.

П.М. Устименко

67. Угруповання кедровососново–ялинових лісів

(Pineto (cembrae)–Piceetа (abietis))

та кедровососново–ялицево–ялинових лісів (Pineto (cembrae)–Abieto (albae)–Piceetа (abietis))

Асоціації. Кедровососново–ялиновий ліс австрійськощитниковий (Pineto (cembrae)–Piceetum (abietis) dryopteridosum (austriacae)), кедровососново– ялиновий ліс сфагновий (Pineto (cembrae)–Piceetum (abietis) sphagnosum),

кедровососново–ялиновий ліс чорницевий (Pineto (cembrae)–Piceetum (abietis) vacciniоsum (myrtilli)), кедровососново–ялиновий ліс чорницево– зеленомоховий (Pineto (cembrae)–Piceetum (abietis) vaccinioso (myrtilli)– hylocomiosum), кедровососново–ялиновий ліс чорницево–сфагновий (Pineto (cembrae)–Piceetum(abietis)vaccinіoso(myrtilli)–sphagnosum),кедровососново– ялицево–ялиновий ліс австрійськощитниковий (Pineto (cembrae)–Abieto (albae)–Piceetum (abietis) dryopteridosum (austriacae)), кедровососново– ялицево–ялиновий ліс чорницево–зеленомоховий (Pineto (cembrae)–Abieto (albae)–Piceetum (abietis) vaccinioso (myrtilli)–hylocomiosum).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 15,2; І; 2; «рідкісні».

Поширення в Україні. Українські Карпати: Ґорґани, Чорногора, Чивчини (Івано-Франківська обл.), Покутсько-Буковинські Карпати (Чернівецька обл.).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Схили різної експозиції та стрімкості в межах 800–1500 м н. р. м., від прохолодної до холодної кліматичної зон, з гірськолісовими підзолистими дуже скелетними, переважно брилово-скелетними легко-суглинистими і супіщаними ґрунтами, рідше торф’янисті літосолі у смугах проходження потужних невапнистих кварцевих пісковиків, гравелітів та конгломератів ямненської і чорногірської світ.

Біотоп. Ацидофільні гірські смерекові ліси Карпат.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційованості домінуючих видів у деревостані, співедифікатором яких є сосна кедрова (Pinus cembra) – ранньоголоценовий реліктовий вид, занесений до ЧКУ.

Ботаніко-географічна значущість. Острівні реліктові угруповання. Едифікатор та співедифікатор знаходяться на межі ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро. Деревостан різновіковий одноярусний із зімкнутістю крон 0,5–0,7 і продуктивністю ІІ–IV бонітетів. Його утворюють ялина європейська (Picea abies) та сосна кедрова, які у віці 100– 300 років – заввишки 13–22 м. Подекуди (у багатших умовах місцезростань) у деревостані співдомінує і ялиця біла (Abies alba). У підліску ростуть горобина звичайна (Sorbus aucuparia), на верхніх гіпсометричних рівнях – сосна гірська (Pinus mugo). У густому (90%) трав’яно-чагарничковому ярусі флористичне ядро утворюють ацидофільні олігота мезотрофні бореальні види. Домінує чорниця (Vaccinium myrtillus) (85–90 %), подекуди – щитник австрійський (Dryopteris austriaсa) (30–50 %), поодиноко зростають брусниця (Rhodococcum vitis-idaea), безщитник розставленолистий (Athyrium distentifolium), підбілик альпійський (Homogyne alpina), баранець звичайний (Huperzia selago), плаун річний (Lycopodium annotinum), ожика гайова (Luzula luzuloides) та о. лісова (L. sylvatica), жовтозілля Фукса (Senecio fuchsiі), квасениця звичайна (Oxalis acetosella). Моховий покрив (70–90 %) утворюють плеуроцій Шребера (Plеurozium schreberi) та дикран мітловидний (Dicranum scoparium) з домішкою рунянки звичайної (Polytrichum commune), р. гарної (P. formosum), р. ялівцевої

(P. juniperinum) та гілокомія блискучого (Hylocomium splendens).

Потенціал відновлюваності. Задовільний.

Режим збереження. Заповідний та заказний.

Забезпеченість охороною. Охороняються в ПЗ «Ґорґани», Карпатському НПП, ландшафтному заказнику загальнодержавного значення «Грофа», ботанічному заказнику загальнодержавного значення «Тавпиширківський», ботанічнійпам’ятціприродимісцевогозначення«Садки»(Івано-Франківська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. У національному природному парку місцезростання рослинних угруповань включити до зони абсолютної заповідності, організувати моніторинг, потребує лісогосподарських заходів з лісовідновлення.

Джерела інформації. Гринь, 1954; Стойко, 1961, 1966, 1977, 1980; Голубец, Малиновский, 1969; Берко, 1970; Голубець, 1971, 1977; Мілкіна, 1980, 1993а, 1997; Стойко и др., 1980а; Зеленая книга..., 1987; Голубец, Стойко, 1989; Стойко та ін., 1991, 1995, 1998; Шеляг-Сосонко та ін., 2002.

П.М. Устименко, Л.І. Мілкіна

68. Угруповання польськомодриново–ялинових лісів

(Lariceto (polonicae)–Piceetа (abietis)) та польськомодриново–кедровососново–ялинових лісів

(Lariceto (polonicae)–Pineto (cembrae)–Piceetа (abietis))

Асоціації. Польськомодриново–кедровососново–ялиновий ліс чорницевий (Lariceto (polonicae)–Pineto (cembrae)–Piceetum (abietis) vacciniosum (myrtilli)), польськомодриново–ялиновий ліс чорницевий (Lariceto (polonicae)–Piceetum (abietis) vacciniosum (myrtilli)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 17,0; І; 1; «рідкісні».

Поширення в Україні. Українські Карпати. Привододільні Ґорґани (ур. Кедрин, Закарпатська обл.), Скибові Ґорґани (ур. Манява, Івано-Франківська обл.).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Скелясті круті південні й прилеглі до них схили крутизною 20–300, у межах висот від 600 до 1000 м н. р. м., із світло-бурими оторфованими ґрунтами, утвореними на розсипищах твердих пісковиків. Клімат холодний гумідний з ознаками континентальності.

Біотоп. Ацидофільні гірські смерекові ліси Карпат.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Унікальний тип асоційованості домінуючих видів у деревостані, де домінант – сосна кедрова (Pinus cembra) – занесений до ЧКУ. Співдомінант – модрина польська (Larix polonica) – занесений до ЧКУ та ЧК МСОП.

Ботаніко-географічна значущість. Співедифікатор – модрина польська – є карпатським ендеміком; співедифікатор – сосна кедрова – є ранньоголоценовим реліктом, що знаходиться в диз’юнктивній частині ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро. Деревостан двох’ярусний із зімкнутістю крон 0,5–0,7. У невисокому (13–16 м) першому ярусі домінує ялина (Picea abies) із незначною участю модрини польської та сосни кедрової. В оліготрофних едафічних умовах усі дерева мають продуктивність IV бонітету. У другому ярусі поодиноко ростуть береза повисла (Betula pendula), ялиця біла (Abies alba) та бук лісовий (Fagus sylvatica). Підлісок не сформований, поодиноко трапляється горобина звичайна (Sorbus aucuparia). Трав’яночагарничковий ярус (80%) флористично бідний. У ньому переважають оліготрофні і олігомезотрофні види. Домінує чорниця (Vaccinium myrtillus) (75%), поодиноко трапляються брусниця (Rhodococcum vitis-idaea), куничник волохатий (Calamagrostis villosa), щитник шартрський (Dryopteris carthusiana), плаунрічний(Lycopodiumannotinum),перестрічГербіха(Melampуrumherbichіi).

Моховий ярус формують дикран мітловидний (Dicranum scoparium), леукобрій сизий (Leucobrium glaucum), рунянка альпійська (Polytrichum alpinum).

Потенціал відновлюваності. Слабкий у модрини польської та сосни кедрової.

Режим збереження. Заказний.

Забезпеченість охороною. Охороняються у ботанічному заказнику загальнодержавного значення «Кедрин» (Закарпатська обл.) та лісовому заказнику загальнодержавного значення «Урочище Скит Манявський» (ІваноФранківська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Організація моніторингу. Проведення лісогосподарських заходів щодо збереження та відновлення ареалу угруповань.

Джерела інформації. Стойко, 1977; Стойко и др., 1980; Голубец, Стойко, 1989; Зеленая книга..., 1987; Стойко та ін., 1995, 1998; Шеляг-Сосонко та ін., 2002.

С.М. Стойко

69. Угруповання ялинових лісів

(Piceetа abietis)

Асоціації. Звичайнососново–ялиновий ліс квасеницевий (Pineto (sylvestris)– Piceetum (abietis) oxalidosum (acetosellae)), звичайнососново–ялиновий ліс чорницевий (Pineto (sylvestris)–Piceetum (abietis) vacciniosum (myrtilli)),

звичайнососново–ялиновий ліс чорницево–зеленомоховий (Pineto (sylves- tris)–Piceetum (abietis) vaccinioso (myrtilli)–hylocomiosum), клейковільхово– ялиновий ліс болотянотеліптеросово–гіпновий (Alneto (glutinosae)–Piceetum (abietis) thelipteridoso (palustris)–hypnosum), клейковільхово–ялиновий ліс піхвовопухівковий (Alneto (glutinosae)–Piceetum (abietis) eriophorosum (vaginati)), клейковільхово–ялиновий ліс чорницевий (Alneto (glutinosae)– Piceetum (abietis) vacciniosum (myrtilli)), ялиновий ліс веснівково– зеленомоховий (Piceetum (abietis) majanthemoso (bifolii)–hylocomiosum), ялиновий ліс зеленомоховий (Piceetum (abietis) hylocomiosum), ялиновий ліс квасеницевий (Piceetum (abietis) оxalidosum (acetosellae)), ялиновий ліс чорницевий (Piceetum (abietis) vacciniosum (myrtilli)), ялиновий ліс чорницево– зеленомоховий (Piceetum (abietis) vaccinioso (myrtilli)–hylocomiosum), ялиновий ліс чорницево–сфагновий (Piceetum (abietis) vaccinioso (myrtilli)–sphagnosum).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 8,0–9,2; ІІ; 3; «типові».

Поширення в Україні. Українське Полісся.

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Понижені ділянки вздовж лісових струмків із слаботорф’янистими дерново-середньопідзолистими ґрунтами, супіщані з постійною зволоженістю ґрунтів у межах 50–80 %, потужність торф’янистого горизонту 10–20 см.

Біотоп. Ацидофільні рівнинні ялинові ліси Полісся (Picea abies).

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Звичайний тип асоційованості домінантів.

Ботаніко-географічна значущість. Домінант головного ярусу – ялина європейська (Picea abies) – знаходиться на південній межі бореальної частини ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро. Деревостан одночи двох’ярусний, заввишки 23–28 м, із зімкнутістю крон 0,7–1,0. Одноярусні деревостани формує ялина віком 70–120 років і заввишки 24–28 м, яка має продуктивність І–Іа бонітетів, з постійною участю сосни звичайної (Ріnus sylvestris), дуба звичайного (Quercus robur) та липи серцелистої (Tilia cordata). Подекуди співдомінує вільха клейка (Alnus glutinosa). У двох’ярусних деревостанах перший ярус формує сосна звичайна, другий ярус – ялина європейська віком 60–120 років, продуктивністю – І–ІІ бонітетів, з постійною участю вільхи клейкої. В ярусі підліску поодиноко трапляються ліщина звичайна (Corylus avellana), крушина ламка (Frangula alnus), бруслина бородавчаста (Euonymus verrucosa). У трав’яно-чагарничковому ярусі переважають чорниця (Vaccinium myrtillus) (45–55%), квасениця звичайна (Oxalis acetosella) (25–80%), веснівка дволиста (Majanthemum bifolium) (5–20%), з участю безщитника жіночого (Athyrium filix-femina), багна болотного (Ledum palustre), ожики волосистої (Luzula pilosa), орляка звичайного (Pteridium aquilinum), одинарника європейського (Trientalis europaea). У моховому покриві (20– 70%) постійно ростуть рунянка звичайна (Polytrichum commune), дикран мітловидний (Dicranum scoparium), леукобрій сизий (Leucobrium glaucum),

плеуроцій Шребера (Pleurocium schreberi), сфагн Ґіргензона (Sphagnum girgensоhnii) та с. круглуватий (S. teres).

Потенціал відновлюваності. Добрий.

Режим збереження. Заповідний та заказний.

Забезпеченість охороною. Охороняються у Рівненському ПЗ, Черемському ПЗ, Шацькому НПП, зоологічному заказнику загальнодержавного значення «Рись» і ландшафтному заказнику загальнодержавного значення «Урочище Джерела» (Волинська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Лісогосподарські заходи з лісовідновлення, організація моніторингу.

Джерела інформації. Барбарич, 1953; Григора, 1960, 1984; Мулярчук, 1966; Голубець, 1971, 1972; Мельник, 1993.

П.М. Устименко

70. Угруповання ялинових лісів гірськососнових

(Piсеetа (abietis) pinetosa (mugi))

Асоціації. Ялиновий ліс гірськососново–волохатокуничниковий (Piсеetum (abietis) pinetоso (mugi)–calamagrostidosum (villosae)), ялиновий ліс гірськососново–сфагновий (Piсеetum (abietis) pinetoso (mugi)–sphagnosum),

ялиновий ліс гірськососново–чорницевий (Piсеetum (abietis) pinetoso (mugi)–vacciniosum (myrtilli)), ялиновий ліс гірськососново–чорницево– зеленомоховий (Piсеetum (abietis) pinetoso (mugi)–vaccinioso (myrtilli)– hylocomiosum).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 12,3; І; 3; «перебувають під загрозою зникнення».

Поширення в Україні. Високогірні райони Українських Карпат (ІваноФранківська, Закарпатська області).

Азовське

море

Фізико-географічні умови. Привершинні та пригребневі частини корінних схилів на висоті 1400–1670 м н. р. м. у смугах залягання флішу чорногірської світи, а також складені грубоуламкові пісковики високих моренових валів, де переважають супіщані ґрунти.

Біотоп. Ацидофільні гірські смерекові ліси Карпат.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Звичайний тип асоційованості едифікатора з домінантом підліску.

Ботаніко-географічна значущість. Угруповання знаходяться на висотній межі поширення і на межі ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро. Деревостан одноярусний із зімкнутістю крон 0,5. Його утворює ялина європейська (Picea abies) заввишки 12–15 м з продуктивністю IV бонітету. Підлісок 0,3–0,4 формує сосна гірська (Pinus mugo) заввишки 2–2,5 м. Трав’яно-чагарничковий ярус з покриттям 50–60% утворюють бореальні оліготрофні ацидофільні види – чорниця (Vaccinium myrtillиs), водянка чорна (Empetrum nigrum), брусниця (Rhodococcum vitis-idaea), куничник волохатий (Calamagrostis villosa), підбілик альпійський (Homogyne alpina). Суцільний покрив утворюють мохи – плеуроцій Шребера (Plеurozium schreberi), дикран мітловидний (Dicranum scoparium), гілокомій блискучий (Hylocomium splendens), інколи панують види роду сфагнум (Sphagnum).

Потенціал відновлюваності. Слабкий і дуже слабкий.

Режим збереження. Абсолютної заповідності.

Забезпеченість охороною. Охороняються у НПП «Синевир», Карпатському БЗ, Карпатському НПП.

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Включення місцезростань рослинних угруповань, що не охороняються, до природно-заповідного фонду, організація моніторінгу, потребує вивчення сучасного стану.

Джерела інформації. Гринь, 1954а; Комендар, 1954а, 1966; Стойко, 1977; Стойко и др., 1980а; Стойко та ін., 1991; Шеляг-Сосонко, Попович, Устименко, 1997; Шеляг-Сосонко та ін., 2002.

П.М. Устименко